Постанова № 11991449, 27.10.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-4417/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шевякова І.С.,

при секретарі Мушук В.В.,

за участю:

представника позивача - Щикота В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Атом"до Управління Пенсійного фонду Автозаводського району м. Кременчукапро скасування рішення та вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

20 вересня 2010 року Приватне акціонерне товариство "Атом"звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду Автозаводського району м. Кременчукапро скасування рішення № 9 від 03.09.2010 року у частині стягнення недоїмки в сумі 63905,07 грн. та вимоги № 1209 від 02.08.2010 року у частині стягнення недоїмки у розмірі 63905,07 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 07.09.2010 року на адресу ПАТ "Атом" надійшла вимога № 1209 від 02.08.2010 року про сплату боргу у розмірі 63905,07 грн. До Відділу державної виконавчої служби в Автозаводському районі були подані на виконання вимоги про примусове стягнення заборгованості на загальну суму 30905,85 грн., яка була сплачена, а зведене провадження було закрито. У звязку із тим, що суми заборгованості по вимогам ПАТ "Атом" були сплачені, то сума, що повинна бути зазначеною у вимозі № 1209 від 02.08.2010 року, має бути значно меншою, а не 63905,07 грн., як було зазначено працівниками УПФУ, а тому, вказував, що при нарахуванні недоїмки у вимозі № 1209 від 02.08.2010 працівниками УПФУ було допущено помилку. 09.08.2010 року на адресу відповідача була направлена заява про узгодження вимоги № 1209 від 02.08.2010 року, однак від відповідача 07.09.2010 року надійшло рішення № 9 від 03.09.2010 року, яким було відмовлено в узгодженні вказаної вимоги.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, направив суду письмове клопотання в якому просив розглянути справу без участі представника, в письмових запереченнях просив відмовити в задоволенні позовних вимог при цьому зазначав, що позивач ЗАТ “Атом” станом на 02.08.2010 мав заборгованість в сумі 63905 грн., в тому числі по внесках 33,2% в розмірі - 60259,03 грн. (недоїмка 38166,15 грн., штраф 5467,06 грн., пеня 16625,82), по внескам 0,5-5% - 3646,04 грн. (недоїмка 2315,15 грн. штраф 329,34 грн., пеня - 1001,55 грн.), що підтверджується карткою особового рахунку, а тому управлінням була сформована вимога № Ю 1209 від 02.08.2010 про сплату боргу в сумі 63905,07 грн., яка була направлена позивачу для добровільного погашення наявної заборгованості. При цьому зазначав, що на день формування вимоги були враховані всі суми оплати: як суми, що були сплачені добровільно позивачем, так і суми, що надійшли через ВДВС в погашення боргу.

Згідно із частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача - субєкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

А відтак, суд приходить до висновку, що спір підлягає вирішенню на підставі наявних в матеріалах справи та зібраних судом доказів, оскільки вони повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно та повно зясувавши всі фактичні обставини в адміністративній справі, обєктивно оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Атом" зареєстровано як юридична особа 23.01.1998 року виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію серії А00№126374, внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), ідентифікаційний код 25163708, що підтверджується копією довідки із ЄДРПОУ АБ№ 117829, виданої Управлінням статисти у місті Кременчуці Полтавській області.

Відповідно до статей 14, 15 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV, позивач є страхувальником платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та перебуває на обліку як платник страхових внесків в Управлінні Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області, реєстраційний номер платника 16292949.

02.08.2010 року Управлінням Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області сформовано вимогу №Ю 1209, якою вимагає у ПАТ "Атом" сплатити борг станом на 02.08.2010 року у розмірі 63905,07 грн., в тому числі недоїмка 40481,3 грн., фінансові (штрафні) санкції в розмірі 5796,4 грн. та пеня - 17627,37 грн.

ПАТ "Атом" не погодившись із винесеною вимогою подав до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області заяву (вих. № 176 від 26.08.2010) про узгодження вимоги № Ю 1209 від 02.08.2010 року.

03.09.2010 року Управлінням Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області прийнято рішення № 9 про відмову в задоволенні заяви про узгодження вимоги про сплату боргу № Ю 1209 від 02.08.2010 року.

Проте, позивач із вищевказаними вимогою та рішенням не згоден, тому звернувся до суду.

Оцінюючі правомірність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, при цьому перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи правомірність прийнятих відповідачем актів індивідуальної дії, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування ", страховими внесками є кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обовязкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше, а також кошти, сплачені на загальнообовязкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини 6 статті 17 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування " страхувальник зобовязаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

А згідно із частиною 6 статті 19 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", страхові внески нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Частиною 2 статті 20 зазначеного Закону встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Розмір страхових внесків встановлений Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" та розділом 4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1, а саме: 33,2 % від фонду оплати праці та 0,5 5 %, що утримуються із заробітної плати працюючих.

Відповідно до частини 6 статті 20 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Як вбачається з витягу із картки особового рахунку страхувальника юридичної особи, яка має найманих працівників за період з 01.09.2009 року по 02.08.2010 року ПАТ "Атом", станом на 02.08.2010 року мало заборгованість із сплати страхових внесків в розмірі 63905 грн., в тому числі по внесках 33,2% в розмірі - 60259,03 грн. (недоїмка 38166,15 грн., штраф 5467,06 грн., пеня 16625,82), по внескам 0,5-5% - 3646,04 грн. (недоїмка 2315,15 грн. штраф 329,34 грн., пеня - 1001,55 грн.).

При цьому суд зазначає, що позивач не спростовує наявність заборгованості зі сплати страхових внесків, лише вказує на те, що розмір заборгованості, зазначеної у вимозі №Ю 1209 від 02.08.2010 року повинен бути меншим, оскільки сума заборгованості частково була погашена при примусовому стягненні через органи державної виконавчої служби.

Частиною 1 статті 106 вищезазначеного Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобовязані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку та розмірах, визначених цією статтею.

Згідно із частиною 2 статті 106 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною 3 статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

А частиною 3 статті 106 цього ж Закону, встановлено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов'язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду.

Узгодження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.

У разі узгодження страхувальником вимоги про сплату недоїмки з територіальним органом Пенсійного фонду цей орган зобов'язаний у строк, визначений для розгляду заяви страхувальника про узгодження вимоги, надіслати йому узгоджену вимогу про сплату недоїмки, а страхувальник зобов'язаний сплатити узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби.

При цьому, порядок стягнення заборгованості зі страхувальників, визначено розділом 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1 ( надалі по тексту - Інструкція) .

Так, відповідно до пункту 8.2. вказаного розділу 3 Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків;

б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;

в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.

А відповідно до пункту 8.9. Інструкції, якщо протягом наступного базового звітного періоду страхувальник наростив суми боргу, то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження до органу державної виконавчої служби подається вимога тільки на суму зростання боргу. Якщо протягом наступних базових звітних періодів страхувальник повністю погасив суми боргу, зазначені у вимозі, що подана до органу державної виконавчої служби, то орган Пенсійного фонду подає до відповідного органу повідомлення за формою згідно з додатком 12 цієї Інструкції.

Як вбачається із фактичних обставин справи та відповідно до письмових пояснень відповідача вимога зі сплати боргу №Ю 874 від 01.06.2010 року на виконання до державної виконавчої служби не передавалась, а постанови державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження, на які посилається позивач, стосуються примусового виконання інших вимог сформованих відповідачем, копії яких наявні в матеріалах справи, а саме: рішення № 2551 від 04.12.2009 про стягнення боргу у розмірі 6127,76 грн., вимоги № 1452 від 01.09.2009 про стягнення боргу в розмірі 5433,12 грн., вимоги № 1329 від 03.06.2009 року про стягнення боргу в розмірі 4948,84 грн., вимоги № 1573 від 01.10.2009 про стягнення боргу в розмірі 5235,43 грн., вимоги № 1861 від 01.12.2009 про стягнення боргу в розмірі 4676,57 грн., вимоги № 1672 від 03.08.2009 про стягнення боргу в розмірі 66,41 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, вказані вище вимоги, сформовані Управлінням Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області у звязку із наявністю недоїмки (штрафних санкцій та пені) у ПАТ "Атом", що виникли за різні (інші) базові періоди і відношення до вимоги №Ю 1209 від 02.08.2010 року не мають.

Враховуючі вищенаведене, суд дійшов до висновку, що у звязку із наявністю у позивача недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування Управлінням Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області правомірно сформована вимога №Ю 1209 про сплату боргу станом на 02.08.2010 року в розмірі 63905,07 грн.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

З огляду на викладене, відповідач при прийняті вимоги №Ю 1209 від 02.08.2010 року про сплату боргу в розмірі 63905,07 грн. та рішення № 9 від 03.09.2010 року - діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач довів суду правомірність прийняття вимоги та рішення, а також відсутність з його боку порушень прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а тому суд вважає, що позовні вимоги безпідставні, необгрунтовані та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 01 листопада 2010 року.

СуддяІ.С. Шевяков