Рішення № 119905600, 21.06.2024, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2024 року Чернігів Справа № 620/4600/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Упровадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі також ГУНП в Чернігівській області, відповідач) про визнання протиправними дії ГУНП в Чернігівській області з приводу невиплати при звільненні грошової компенсації старшому інспектору групи кадрового забезпечення РПСПОП «Чернігів» ГУНП в Чернігівській області капітану поліції ОСОБА_1 за невикористану додаткову відпустку, як одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років за 2021, 2022 та 2023 роки; зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років за 2021, 2022 та 2023 роки, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби, з урахуванням індексації; стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку з дати звільнення по день винесення рішення у справі з урахуванням індексації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при звільненні позивача, відповідачем не виплачена компенсація за невикористану додаткову відпустку, як одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років за 2021, 2022 та 2023 роки, чим порушені його права.

24.06.2024 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та поновлено строк звернення до суду.

Відповідачем подано відзив, у якому зазначив, що станом на 31.03.2023 нормами спеціального законодавства не передбачено виплата компенсації за невикористану додаткову відпустку, як одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач має двох неповнолітніх дітей, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 20.09.2016 та серія НОМЕР_2 від 27.10.2018 (а.с.12-13)

Позивач проходив службу в поліції та наказом ГУНП в Чернігівській області від 28.03.2023 № 127 о/с звільнений зі служби в поліції за станом здоров`я 31.03.2023, (а.с. 19).

Дружина позивача, ОСОБА_2 , додаткову відпуску, відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки» у спірний період не отримувала, що підтверджується довідками Класичного приватного університету від 21.04.2023 №1133, №1134; від 25.01.2024 №390, №391 (а.с.15-18).

24.04.2023 позивачем до ГУНП в Чернігівській області подана заява про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, як одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, з довідкою з місця роботи дружини про невикористання останньою даного виду додаткової відпустки, за результатами розгляду якої отримано лист від 09.05.2023 № Д-202/124/05/20-2023 про відмову у виплаті компенсації.

28.04.2023 позивачем до ГУНП в Чернігівській області подана заява про здійснення розрахунку грошової компенсації та надання довідки про кількість діб невикористаної відпустки, як одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, за 2021-2023 роки та розміру нарахованої грошової компенсації у розрізі кожного року, за результатами розгляду якої отримана відповідь від 11.05.2023 № Д-212/124/05/20-2023 про відмову в здійсненні розрахунку компенсації.

29.12.2023 позивачем до Національної поліції України подана заява № З про вжиття заходів до керівництва ГУНП в Чернігівській області щодо здійснення розрахунку та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані відпустки, як одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, за результатами розгляду якої отримана відповідь від 01.02.2024 № Д-17/124/05/20-2024 про відмову в здійснення розрахунку грошової компенсації.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся за їх захистом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Соціальний захист поліцейських регламентований розділом ІХ України"Про Національну поліцію" (в редакції станом на час звільнення позивача) .

Згідно зі ст.92 Закону України «Про Національну поліцію» («Відпустки поліцейських») поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Відповідно до преамбулиЗакону України «Про відпустки»цей Закон встановлює державні гарантії права на відпустки працівників, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Відповідно дост.1 Закону України «Про відпустки»державні гарантії та відносини, пов`язані з відпусткою, регулюютьсяКонституцією України, цим Законом, Кодексом законом про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Згідно зі ст.2 Закону право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Право на відпустки забезпечується: - гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; - забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбаченихст.24цього Закону.

Статтею 19 Закону України «Про відпустки» передбачено, що одному з батьків, які маютьдвох або більше дітей віком до 15 років, абодитину з інвалідністю, абоякі усиновилидитину,матері (батьку) особи з інвалідністюз дитинствапідгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини абоособи з інвалідністю з дитинствапідгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину абоособи з інвалідністю з дитинствапідгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

Статтею 24 Закону «Про відпустки» («Грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки») встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Пунктом 8 розділу III Порядку № 260 від 06.04.2016 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських» установлено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Отже, вказаними нормами чітко визначено, що у разі звільненняпрацівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Водночас Закон України «Про Національну поліцію» на час звільнення позивача не передбачав виплату компенсації за невикористані дні відпустки за попередні роки.

Відповідно дост.7 КАС Українисуд вирішує справи відповідно доКонституціїта законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначеніКонституцієюта законами України. У разі невідповідності правового актаКонституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Таким чином, при вирішенні спірних правовідносин підлягають застосуванню самеЗакон України «Про відпустки».

Крім того, ч. 5ст.242 КАС Українивстановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд в силу приписів ч.5ст.242 КАС Українипри вирішенні спірних правовідносин враховує правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 19.01.2021 року по справі № 160/10875/19. На теперішній час Верховний Суд не відступав від останніх правових висновків.

У постанові від 19.01.2021 року по справі №160/10875/19 Верховний Суд зазначив, що раніше Верховний Суд розглядав справи, предметом спору у яких, були дії відповідачів щодо невиплати позивачам (поліцейським) грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки, що передують року звільнення. Проте під час їхнього розгляду суди дійшли різних правових висновків.

Так, у постанові від 23.10.2019 в справі №826/8185/18 (провадження №К/9901/19707/19) Верховний Суд виходив з того, що питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки не врегульоване положеннямиЗакону №580-VIIIі Порядку №260, а тому при вирішенні цього питання підлягають застосуванню приписиКЗпП Українита Закону №504/96-ВР.

Проте у постанові від 06.02.2020 в справі №818/1276/17 (провадження №К/9901/48853/18) Верховний Суд зазначив, що питання виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки поліцейським, які звільняються, урегульовані нормами пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260, які є спеціальними за своєю правовою природою та підлягають застосуванню до спірних правовідносин. На підставі пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції. Позиція аналогічного змісту також наведена Верховний Судом у постановах від 07.08.2019 в справі №820/5122/17 (провадження №К/9901/16897/19), від 31.03.2020 в справі №808/2122/18 (провадження №К/9901/68185/18, №К/9901/68414/18), від 02.07.2020 в справі №825/1038/16 (провадження №К/9901/9235/18, №К/9901/9238/18).

Верховний Суд в постанові від 19.01.2021 року по справі № 160/10875/19 вважав за необхідне відступити від правового висновку, сформованого в судових рішеннях у справах №818/1276/17, №820/5122/17, №808/2122/18, №825/1038/16 та вважав правильним правовий висновок, який було викладено у постанові від 23.10.2019 в справі №826/8185/18 з таких підстав.

Законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Верховний Суд зазначив, щоРішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьоїстатті 124 Конституції України(справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників -КЗпП України.

З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннямиЗакону №580-VIIIі Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи Закону №504/96-ВР.Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

За цих обставин суд резюмує, що позивач має право на отримання грошової компенсації за невикористану ним додаткову відпустку за ст. 19 Закону України «Про відпустки» у спірний період.

Як вже встановив суд, позивач після звільнення звертався до відповідача зі спірним питанням з наданням відповідних документів, проте йому в цьому відмовлено, оскільки на час звільнення позивача такі документи у відповідача були відсутні.

Водночас вказані доводи відповідача суд відхиляє, оскільки Закон №580-VIII передбачає виплату спірної компенсації у випадку звільнення та не містить застережень про заборону її виплати після звільнення.

Ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбачених законом.

Отже, враховуючи те, що нарахування та виплата спірної компенсації належить до безпосередніх повноважень відповідача, то суд дійшов висновку визнати протиправною безвільність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу спірної компенсації, забезпечивши ефективний захист прав позивача шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористану додаткову відпустку за спірний період.

Посилання відповідача на положення статті 24 Закону України «Про відпустки», якою передбачено, що працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом, за їх бажанням та на підставі заяви виплачується грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Відповідна заява подається не пізніше останнього дня місяця, в якому працівник був увільнений від роботи у зв`язку з призовом на військову службу, суд відхиляє, оскільки вказана норма доповнена Законом № 3494-IX від 22.11.2023, тобто після звільнення позивача 31.03.2023, тому до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, то з огляду на обставини справи суд вважає їх передчасними, оскільки компенсація за невикористану додаткову відпустку відповідачем ще не нарахована позивачу, і, відповідно, для проведення належного розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені суд позбавлений можливості визначити істотність частки суми такої компенсації як суми заборгованості перед позивачем порівняно із середнім заробітком позивача.

Щодо виплати спірної компенсації з урахуванням індексації.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню, як передчасні.

Проте докази, що позивачу відмовлено у виплаті такої індексації, після набрання законної сили цим рішенням, відсутні.

Отже, позовні вимоги про виплату компенсації за невикористану додаткову відпустку з урахуванням індексації є передчасні.

Відповідно дост. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.Статтею 76 КАС Українивизначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши надані докази по справі, висновки Верховного Суду у постанові від 19.01.2021 року по справі № 160/10875/19, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачапідлягають частково.

Підстави для відшкодування судового збору відсутні, оскільки позивач звільнений від його сплати.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною безвільність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану додаткову відпустку, як одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, за 2021-2023 роки.

Зобов`язати Головного управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, за 2021-2023 роки.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області просп. Перемоги, 74,м. Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14000 код ЄДРПОУ 40108651.

Повний текст рішення виготовлено 21 червня 2024 року.

Суддя І.І. Соломко