Рішення № 119902993, 21.06.2024, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2024 року Справа№200/3051/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року ОСОБА_1 (далі за текстом позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі ГУ ПФУ в Тернопільській област, відповідач), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (в подальшому за текстом третя особа), про:

- визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 06 травня 2024 року №056550006064 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 29 квітня 2024 року із зарахуванням до страхового стажу періоду навчання з 01 вересня 1981 року по 20 липня 1982 року в СПТУ №97 згідно Диплому серії НОМЕР_1 та періодів роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 , дата заповнення 03 січня 1985 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням ГУ ПФУ в Тернопільській області від 06.05.2024 року №056550006064 позивачу було відмовлено у призначені пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. До страхового стажу відповідачем не враховано періоди роботи, вказані в трудовій книжці серії НОМЕР_2 , дата заповнення 03 січня 1985 року у зв`язку із тим, що трудова книжка на першій сторінці засвідчена печаткою на іноземній мові, а також період навчання згідно диплому серії НОМЕР_1 з 01 вересня 1981 року по 20 липня 1982 року у зв`язку із тим, що прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає прізвищу « ОСОБА_3 » згідно паспортним даним, а долучене свідоцтво про шлюб засвідчене печаткою на іноземній мові. Позивач вважає такі дії протиправними та такими, що порушують її право на отримання належної пенсії.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.05.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

28 травня 2024 року до суду надійшов відзив представника відповідача, в якому зазначено, що у пенсійного органу відсутні підстави для призначення позивачці пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи. До стажу позивача не зараховано період навчання згідно диплому НОМЕР_1 з 01.09.1981 по 20.07.1982, оскільки прізвище ОСОБА_2 не відповідає прізвищу ОСОБА_3 згідно паспортних даних, а долучене свідоцтво про шлюб засвідчене печаткою на іноземній мові, та періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки перша сторінка засвідчена печаткою на іноземній мові. Враховуючи викладене, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

30 травня 2024 року на адресу суду від представника третьої особи надійшли пояснення, згідно яким третя особа позовні вимоги не визнала з огляду на відсутність правових підстав для призначення пенсії позивачу, оскільки за матеріалами електронної пенсійної справи позивачки ГУ ПФУ в Тернопільській області до страхового стажу не враховано всі періоди роботи згідно із записами трудової книжки від 03.01.1985 серія НОМЕР_2 , оскільки печатка, що засвідчує титульну сторінку трудової книжки, потребує перекладу, та період навчання з 01.09.1981 по 20.07.1982 згідно із записами диплому від 28.07.1982 серії НОМЕР_1 , оскільки прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає прізвищу « ОСОБА_3 » згідно паспортних даних, печатка, що засвідчує долучене свідоцтво про шлюб від 01.12.1984 серії НОМЕР_3 , потребує перекладу. Відтак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 06.05.2024 № 056550006064 по зверненню від 29.04.2024 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 29.04.2024 року звернулася до органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності, вказана заява була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Тернопільській області від 06.05.2024 року №056550006064 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання згідно диплому НОМЕР_1 з 01.09.1981 по 20.07.1982, оскільки прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає прізвищу « ОСОБА_3 » згідно паспортних даних, долучене свідоцтво про шлюб засвідчене печаткою на іноземній мові. Окрім того, не враховано періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки перша сторінка засвідчена печаткою на іноземній мові.

Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

За ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави.

На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом Закон 1058) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону 1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст. 26 Закону 1058 починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема:

- з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

За ст.1, п. 1 ст. 24 Закону 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

У відповідності до ст.62 Закону 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

В оскаржуваному рішенні від 06.05.2024 року №056550006064 зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано період навчання згідно диплому НОМЕР_1 з 01.09.1981 по 20.07.1982, оскільки прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає прізвищу « ОСОБА_3 » згідно паспортних даних, а долучене свідоцтво про шлюб засвідчене печаткою на іноземній мові, та не враховано періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки перша сторінка засвідчена печаткою на іноземній мові.

Як вбачається з трудової книжки позивача від 03.01.1985 серії НОМЕР_2 , перша сторінка завірена, зокрема, печаткою на іноземній мові, а починається з запису про навчання в СПТУ №47 з 01.09.1981 по 20.07.1982 в м. Хачмас, що також підтверджується дипломом серії НОМЕР_1 від 28.07.1982 року, виданим Державним комітетом Азербайджанської РСР по професійно-технічній освіті. Також, в дипломі зазначено прізвище « ОСОБА_2 ».

Згідно свідоцтву про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим 01.12.1984 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено шлюб, після укладання шлюбу присвоєні прізвища: чоловіку ОСОБА_3 , дружині ОСОБА_3 . Шлюб зареєстрований в Азербайджанській РСР, свідоцтво завірено відповідною печаткою на іноземній мові. Зазначене також підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 20.09.1985 року, яке перекладено російською мовою та засвідчено нотаріусом сільської Ради села Аваран Кусарського району Азербайджанської РСР.

Нині Хачмас та Аваран це місто і село в Азербайджанській Республіці.

Тобто, ГУ ПФУ в Тернопільській області при розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком не було зараховано до страхового стажу періоди роботи та навчання на підставі записів в трудовій книжці, оскільки трудова книжка та свідоцтво про шлюб завірені печатками на іноземній мові, коли позивач навчалась та уклала шлюб в Азербайджанській Республіці, звідки вона родом, народилась позивач в с.Аваран, Кусарського району, Азербайджан.

Разом з цим, суд зазначає, що 28.07.1995 між Урядом України і Урядом Азербайджанської Республіки була підписана Угода про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення. Угоду ратифіковано Законом № 186/96-ВР від 07.05.1996.

Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством Сторін, крім випадків, передбачених статтею 9 цієї Угоди (ст.2 Угоди від 28.07.1995).

Згідно з статями 3-5 Угоди від 28.07.1995, при визначенні права на пенсію, в тому числі на пільгових умовах і за вислугу років, враховується трудовий стаж, набутий на території України (і) або Азербайджанської Республіки, а також трудовий стаж на території держав, які входили до складу колишнього СРСР до 01.01.1992.

Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у встановленому порядку на території однієї Сторони, приймаються без легалізації на території другої Сторони.

Обчислення пенсій здійснюється із заробітку (прибутку) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. Розміри заробітку (прибутку) визначаються виходячи з офіційно встановленого курсу національної валюти на момент призначення пенсії.

Відповідно до п.10 Угоди від 28.07.1995, питання, пов`язані із застосуванням цієї Угоди, вирішуються центральними компетентними органами управління, що здійснюють пенсійне забезпечення на території Сторін.

З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.

Пунктом 4 постанови Кабінету міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, аналіз вказаних вище правових норм в контексті обставин справи приводить до висновку про відсутність у позивача обов`язку забезпечувати переклад змісту проставлених в його трудовій книжці, та відповідно в свідоцтві про шлюб, печаток підприємств та органів Азербайджанської Республіки для пенсійного органу, тим більш нести відповідальність та тягар у вигляді відмови у зарахування стажу, відмови у призначенні пенсії, за іноземний зміст проставлених печатей.

Обов`язок щодо проставлення печатки на записах трудової книжки та внесення достовірних відомостей при заповненні трудової книжки покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки, а не на працівника, а тому наявність недоліків в трудовій книжці позивача не може бути підставою для не зарахування до його страхового стажу певних періодів роботи.

Отже, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці, та свідоцтві про шлюб.

Виходячи з викладеного, суд вважає протиправними дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 01 вересня 1981 року по 20 липня 1982 року в СПТУ №97 згідно Диплому серії НОМЕР_1 та періодів роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 03 січня 1985 року.

Таким чином, період навчання з 01 вересня 1981 року по 20 липня 1982 року в СПТУ №97 згідно Диплому серії НОМЕР_1 та періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 03 січня 1985 року, мають бути зараховані до страхового стажу позивача.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що рішення відповідача про відмову позивачу в призначенні пенсії не відповідає вимогам щодо всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів, є неправомірним, а тому є незаконним, необґрунтованим і підлягає скасуванню.

Таким чином, у спірних правовідносинах, на думку суду, відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, необґрунтовано та не пропорційно, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано і пропорційно.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню, з урахуванням висновків суду, викладених у даному судовому рішенні.

Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 969,00 грн., наведена сума підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 06 травня 2024 року №056550006064 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.04.2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до страхового стажу періоду навчання з 01 вересня 1981 року по 20 липня 1982 року в СПТУ №97 згідно Диплому серії НОМЕР_1 та періодів роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 03 січня 1985 року, з урахуванням висновків суду.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: 46001, Тернопільська область, м. Тернопіль, Майдан Волі, буд. 3, ЄДРПОУ 14035769) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ), судовий збір у розмірі 969 (дев`ятсот шістдесят дев`ять) гривень 00 копійок.

Судове рішення складено та підписано 21 червня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.М. Чучко