Рішення № 119900934, 13.06.2024, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/2733/23

Номер провадження 2/541/65/2024

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 червня 2024 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Циганової Ю.М.,

позивача за первісним позовом ОСОБА_1 ,

представника позивача за первісним позовом Пінчук Ю.В. ,

відповідачки за первісним позовом ОСОБА_3 ,

представника відповідачки за первісним позовом Куцина В.Ю. ,

представника третьої особи Маслівець Н.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітньої дитини, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - виконавчий комітет Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

встановив:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пінчук Ю.В., звернувся до Миргородського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу. В подальшому до початку судового розгляду по суті позивач подав до суду заяву про зміну предмета позову, відповідно до якої просив розірвати шлюб, укладений між ним та ОСОБА_3 , а також визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 з батьком. Свої вимоги позивач мотивував наступним. 15 жовтня 2011 року між сторонами було зареєстровано шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по м. Миргороду Миргородського міськрайонного управління юстиції Полтавської області, актовий запис № 405. Під час перебування у зареєстрованому шлюбі у них народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сімейне життя у сторін не склалося внаслідок відсутності взаєморозуміння та спільних інтересів, різних поглядів на життя та виховання сина, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Сторони не проживають спільно, не ведуть спільного господарства, не підтримують шлюбні відносини з січня 2023 року. Відповідачка неналежним чином здійснювала свої обов`язки щодо виховання спільного сина. У січні 2023 року ОСОБА_1 став свідком того, як відповідачка кричала на дитину, висловлювала на його адресу образи, принижуючи його розумові здібності. Така поведінка повторювалась неодноразово, ОСОБА_3 в тому числі застосовувала відносно сина фізичні покарання, тому позивач намагався спокійно поговорити з дружиною про неприпустимість такого відношення до сина. Однак, відповідачка спровокувала конфліктну ситуацію в родині, після чого забрала свої особисті та цінні для неї речі, віддала дитину до баби та діда зі сторони батька, які проживають в будинку поруч з ними. З цього часу, після припинення шлюбних відносин дитина залишилась проживати з батьком та знаходиться на його повному утриманні. Оскільки ОСОБА_3 не надавала матеріальної допомоги на утримання сина, позивач був змушений звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів, який був винесений Миргородським міськрайонним судом 07 вересня 2023 року. В той же час, 04 вересня 2023 року ОСОБА_1 стало відомо про винесення виконавчим комітетом Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області рішення від 31 серпня 2023 року за № 181 «Про затвердження висновку про визначення місяця проживання дитини ОСОБА_6 », яким було затверджено висновок про доцільність визначення місця проживання дитини разом із матір`ю ОСОБА_3 . Позивач вважає, що визначення місця проживання дитини з батьком буде відповідати інтересам дитини, оскільки син протягом тривалого часу проживає з батьком та виявляє стійке бажання жити саме з ним. За місцем проживання позивача створені комфортні та безпечні умови для проживання сина. Дитина проживає в будинку з народження, іншого житла не знає. ОСОБА_1 створює для сина гідні умови для навчання, займається його духовним та культурним розвитком. Позивач має самостійний заробіток, є фізичною особою - підприємцем, шкідливих звичок не має, на обліку в спеціалізованих установах не перебуває. З урахуванням зазначеного позивач просив розірвати шлюб, укладений між ним та ОСОБА_3 , а також визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 разом з батьком.

ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - виконавчий комітет Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що 15 жовтня 2011 року між нею та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_6 . З часу укладення шлюбу до початку повномасштабного вторгнення рф на територію України вони проживали однією сім`єю в с. Велики Сорочинці, хоча ОСОБА_3 з дитиною зареєстровані в будинку її матері в с. Савинці. 05 березня 2022 року з метою збереження життя та здоров`я дитини, зі згоди батька позивачка із сином спочатку виїхали у Львівську область, а потім - за межі України у республіку Польща, в подальшому до Канади. Перебуваючи за кордоном, син продовжував навчання у Великосорочинській школі у форматі онлайн. Однак, з невідомих позивачці причин відповідач почав вимагати термінового повернення її з сином додому, тому в червні 2022 року вони з дитиною повернулись додому. Після цього сімейні стосунки різко погіршилися, відповідач безпричинно провокував та вчиняв сварки, принижував позивачку, заподіював їй тілесні ушкодження, інколи - в присутності сина. В січні 2023 року після чергової сварки та нанесення тілесних ушкоджень відповідач вигнав її з місця спільного проживання, не дозволивши сину піти разом з нею. Певний час ОСОБА_1 на власний розсуд дозволяв позивачці спілкуватися з дитиною, на короткий час привозив сина до неї за місцем проживання. 25 травня 2023 року, коли ОСОБА_3 прийшла на територію Великосорочинської школи для спілкування з сином, відповідач заподіяв їй тілесні ушкодження, після чого позивачка звернулась до поліції і відносно відповідача було складено протокол за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. З цього часу ОСОБА_1 заборонив позивачці взагалі спілкуватися з сином, заблокував телефон дитини. Вважає, що в інтересах дитини, з метою припинення її залякування, психологічного пригнічення син повинен проживати з нею. Рішенням Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 31 серпня 2023 року № 181 затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання дитини ОСОБА_6 разом з матір`ю за місцем її проживання чи реєстрації. З метою створення належних умов для проживання дитини ОСОБА_3 винайняла квартиру АДРЕСА_1 , де створені всі умови для проживання, відпочинку, навчання та належного розвитку дитини. Позивачка має власний дохід, оскільки є ФОП, веде здоровий спосіб життя, не перебуває на обліку з приводу шкідливих звичок чи захворювань, за місцем проживання та попереднім місцем проживання характеризується виключно позитивно. У дитини суттєва значна психологічна прихильність до позивачки, син бажає проживати з нею, однак боїться батька, який нав`язує йому негативні судження про матір. Відповідач не виховує сина в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, не піклується про духовний та моральний розвиток дитини, негативно впливає на сина. Крім того відповідач є військовозобов`язаним, може бути мобілізований для захисту України і малолітній син залишиться без батьківського піклування. В інтересах дитини, з метою захисту права сина на нормальне спокійне життя в турботі, любові, взаєморозумінні, повазі та, враховуючи особисту прихильність дитини до матері, малолітній вік дитини, позивачка просила визначити місце проживання дитини разом з нею за місцем її проживання чи перебування. Після визначення місця проживання дитини з позивачкою батько зобов`язаний надавати матеріальну допомогу на утримання дитини. Відповідач офіційно не працює, однак має у власності житловий будинок, систематично придбає транспортні засоби, які перепродує, займається обробітком земель, які належать його родичам. Під час їх спільного проживання середньомісячний доход ОСОБА_1 складав у середньому 30 000 грн, тому позивачка вважає, що відповідач може сплачувати на її користь на утримання сина аліменти в розмірі 7 000 грн щомісяця. Враховуючи наведене, просила визначити місце проживання дитини з нею за місцем її проживання чи перебування; стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі 7 000 грн щомісячно.

Представником позивача за первісним позовом було подано відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого вона просила врахувати, що дитина з народження і на даний час проживає за адресою: АДРЕСА_2 , іншого місця проживання в Україні вона не знає. В даному будинку звичне для дитини оточення, домашня обстановка, друзі, сусіди, зручне сполучення до школи та у зворотному напрямку. В будинку у ОСОБА_7 окрема кімната, домашні тварини, іграшки. Не відповідає дійсності інформація про те, що ОСОБА_1 почав вимагати повернення дружини разом із сином додому, коли ОСОБА_3 із сином та своєю матір`ю виїхали за межі України та деякий час проживали в Канаді, оскільки саме вона чинила перешкоди в спілкування сина з батьком. Повернулась вона через брак коштів та негаразди, при цьому за її проханням ОСОБА_1 забезпечив придбання квитків на літак, особисто зустрів та відвіз їх додому. ОСОБА_7 дуже жалівся на умови, в яких вони проживали в Канаді, на безгрошів`я, на погане ставлення до нього матері та баби зі сторони матері, тому дитина категорично проти того, щоб жити разом з бабою зі сторони ОСОБА_3 . У зустрічній заяві ОСОБА_3 не вказала, за якою адресою вона має намір проживати з дитиною. Переїзд для дитини буде стресом, в новому житлі у дитини не буде власного простору, вона буде позбавлена звичного оточення, друзів, своїх тварин. ОСОБА_3 сама залишила сина на проживання з батьком, розуміючи, що дитині буде краще проживати з ним, в будинку створені усі умови, а батько володіє необхідними навичками. ОСОБА_3 не сплачує належні з неї аліменти, а навпаки звернулась до суду із заявою про скасування судового наказу. Вказуючи, що вона є ФОП, позивачка за зустрічним позовом не надає жодних документів на підтвердження її реального доходу. Крім зазначеного, представник позивача за первісним позовом вважає, що висновок органу опіки та піклування суперечить інтересам дитини, оскільки у дитини не було з`ясовано її ставлення до батьків, з ким з батьків ОСОБА_7 бажає проживати, ставлення інших осіб, які проживають в будинку в с. Савинці разом з ОСОБА_3 (її матір та вітчим), до спільного проживання з онуком та ставлення ОСОБА_7 до проживання в одному будинку разом з бабою та її чоловіком; не були відібрані особисті пояснення від батька. Щодо стягнення аліментів, то дана вимога не може бути задоволена судом, оскільки дитина не проживає разом з матір`ю, сума аліментів в 7 000 грн є завищеною та не відповідає принципам справедливості, розумності та реальним обставинам справи. Просила в задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити в повному обсязі.

Під час судового розгляду позивач за первісним позовом ОСОБА_1 пояснив суду наступне. Під час онлайн зайнять він почув, що дитина плаче. Син повідомив, що мати на нього кричить та б`є по шиї. ОСОБА_1 заспокоїв дитину, після чого поїхав до м. Миргорода, а коли повернувся, побачив, що вдома не було дружини та сина, а також цінних речей. З`ясувалось, що син знаходиться у матері позивача. ОСОБА_7 повідомив, що мати відвела його до баби і сказала, що йому там буде краще. ОСОБА_1 намагався примиритися з відповідачкою. Син хоче проживати з ним, але спілкуватися з матір`ю. В будинку за місцем його проживання є все належне для комфортного проживання дитини. Зазначив, що після початку повномасштабного вторгнення рф до України дружина з дитиною мали поїхати до західного регіону України, де його знайомі забезпечили їм умови для проживання, але ОСОБА_3 вирішила виїхати за кордон, відключила телефон і він не міг спілкуватися з сином. Потім відповідачка попросила його допомоги у придбанні квитків для повернення в Україну, яку він надав. Позивач має навички виховання дитини, вміє готувати їжу, готує з дитиною домашні завдання. ОСОБА_1 у вихованні дитини допомагають батьки, які живуть поруч. Позивачу відомо про рішення органу опіки та піклування про спілкування матері з дитиною, але у вказаному рішенні зазначено, що таке спілкування відбувається за згодою дитини. Тому, коли приїжджала відповідачка, а ОСОБА_7 не хотів з нею бачитись, таке спілкування не відбувалось. Звернення ОСОБА_3 до правоохоронних органів є надуманими, бо всі конфліктні ситуації провокувала саме вона. Якщо син скаже, що він хоче проживати з матір`ю, позивач не буде цьому перешкоджати. За станом здоров`я ОСОБА_1 може належним чином виховувати та забезпечувати дитину. Просив задовольнити його позовні вимоги, зустрічний позов залишити без задоволення.

Представник ОСОБА_1 адвокат Пінчук Ю.В. вимоги за первісним позовом підтримала в повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову просила відмовити, надала пояснення аналогічні, викладеним у позові та у відповіді на зустрічний позов.

Відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_3 пояснила суду, що, що під час її проживання з ОСОБА_1 вона постійно піддавалась домашньому насильству, чоловік не давав їй можливості виходити з дому, але вона працювала та забезпечувала себе та дитину. ОСОБА_3 розвивала дитину, у якої були здібності до англійської мови, і в той же час працювала. Стосунки в сім`ї погіршувались внаслідок фінансових проблем, дитина була свідком сварок між батьками. Згодом, після того, як у ОСОБА_7 з`явились гаджети, він став гірше навчатися. З початком війни у ОСОБА_3 погіршився психологічний стан, тому вона вирішила поїхати з м. Миргорода. Коли вони з дитиною та матір`ю були у м. Львові, вони вирішили поїхати за кордон, і коли вона про це повідомила чоловіку, той став їй погрожувати. Оскільки вона хотіла, щоб у дитини був батько, відповідачка за первісним позовом вирішила повернутися до України. Вони деякий час проживали на Закарпатті , а коли закінчились її гроші, ОСОБА_1 забрав паспорт, свідоцтво про народження дитини, сказав, що забирає сина, а вона може їхати куди завгодно, тому ОСОБА_3 вирішила їхати додому. ОСОБА_1 постійно налаштовував дитину проти неї, зробив усе, щоб дитина від неї відвернулась - купував подарунки, говорив, щоб син її не слухав, після чого ОСОБА_7 став її ображати. Дитину відповідачка не била, могла сварити, коли він виконував домашні завдання. Внаслідок постійних принижень ОСОБА_3 вирішила піти до своєї матері. Оскільки дитина була проти неї налаштована та у зв`язку з її станом відповідачка вирішила, що ОСОБА_7 буде з нею погано, тому залишила дитину. Вони приїжджали за нею, вона не хотіла повертатися, а вони не віддавали їй сина. Потім ОСОБА_3 постійно просила, щоб їй дали дитину, але позивач за первісним позовом її виганяв, тому коли вона приїжджала, а їй не давали дитину, ОСОБА_3 викликала поліцію. Зараз дитині комфортно, оскільки їй усе дозволяють, з нею ніхто не займається, а виконують усі її забаганки. Зазначила, що дитина погоджується з нею спілкуватися, але після розмови з батьком таке бажання у сина зникає. Вважає, що свою думку ОСОБА_7 змінює під його впливом. ОСОБА_3 проживає в квартирі родички, в квартирі створені всі умови для проживання дитини. Відповідачка має можливість виховувати, утримувати сина, вона працює майстром манікюру і перманенту, свій графік роботи може підлаштувати під дитину. Вважає, що дитині буле проживати краще з нею, просила первісний позов задовольнити частково, не заперечувала проти ухвалення рішення про розірвання шлюбу, в задоволенні інших вимог просила відмовити. ІІ позов просила задовольнити в повному обсязі, визначити місце проживання дитини з нею та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини.

Представник ОСОБА_3 адвокат Куцин В.Ю. зазначив, що вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню, оскільки сторони тривалий час не проживають однією сім`єю, збереження сім`ї наразі є неможливим. Вимоги ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з ним є безпідставними. В інтересах дитини доцільно визначити місце проживання дитини з матір`ю, тому в цій частині вимог первісного позову просив відмовити. Зустрічний позов просив задовольнити в повному обсязі.

Представник третьої особи Маслівець Н.А. просила визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_6 разом з матір`ю ОСОБА_3 .

Судом в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Сторони перебувають у шлюбі з 15 жовтня 2021 року, який був зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Миргороду Миргородського міськрайонного управління юстиції Полтавської області, актовий запис № 405 (т. 1 а.с. 8).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області 26 листопада 2013 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 8 зворот).

30 серпня 2023 року начальником відділу ССД ОСОБА_9 , головним спеціалістом відділу ССД Дороганем М.В. на підставі заяви ОСОБА_3 з метою обстеження умов проживання для дитини проведено обстеження умов проживання ОСОБА_3 в однокімнатній квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , та складено відповідний акт обстеження умов проживання, в якому зазначено, що умови проживання добрі, відповідають всім санітарно-гігієнічним нормам, для дитини створені всі необхідні умови для життя та розвитку, відведене спальне місце, є шафа, комп`ютерна техніка, комп`ютерний стіл (т. 1 а.с. 51).

У висновку виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визначення місця проживання від 30 серпня 2023 року, який затверджений рішенням виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради від 31 серпня 2023 року № 181, зазначено про можливе визначення місця проживання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_3 за місцем її проживання. Згідно з вказаним висновком було проведено обстеження умов проживання дитини ОСОБА_6 за адресою його проживання разом із батьком, бабою ( АДРЕСА_2 ), за місцем реєстрації ОСОБА_3 та ОСОБА_6 ( АДРЕСА_4 ), де проживають мати та вітчим ОСОБА_3 , та за адресою проживання ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), проведені бесіди з обома батьками, надані роз`яснення батькам щодо рівних прав та обов`язків батьків щодо участі у вихованні дитини незалежно від того, з ким із батьків проживає дитина (т. 1 а.с. 52-55).

Згідно з витягом № 2316203400135 з реєстру платників єдиного податку, виданого 16 серпня 2023 року, ОСОБА_3 займається фізичною особою - підпиємцем з спрощеною системою оподаткування, вид діяльності - надання послуг перукарнями та салонами краси (т. 1 а.с. 59).

Відповідно до розписки від 01 липня 2023 року ОСОБА_3 користується квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 та належить ОСОБА_10 (т. 1 а.с. 60).

У відповідності із довідкою від 03 липня 2023 року № 180/08-06/5, виданою виконавчим комітетом Великосорочинської сільської ради, ОСОБА_3 зареєстрована разом із сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_4 (т. 1 а.с. 63).

У відповідності з талоном-повідомленням єдиного обліку № 4695 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал НП України» Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області зареєстрована заява (повідомлення) ОСОБА_3 , яка надійшла 31 липня 2023 року о 17 год 42 хв. про те, що за адресою: АДРЕСА_2 між заявницею та її чоловіком ОСОБА_1 виникла сварка, чоловік вигнав її з будинку, не дає бачитися з дитиною, налаштовує його проти неї, місце перебування дитини заявниці не відоме, зв`язку з сином по телефону немає (т. 1 а.с. 66).

В талоні-повідомленні єдиного обліку № 5520 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію зазначено, що 01 вересня 2023 року о 17 год 52 хв. ОСОБА_3 повідомила на службу «102» про те що, за адресою: АДРЕСА_2 її чоловік ОСОБА_1 переховує дитину ОСОБА_6 , має намір вивезти сина за кордон (т. 1 а.с. 65).

В талоні-повідомленні єдиного обліку № 6895 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію вказано, що 26 жовтня 2023 року о 14 год 44 хв. ОСОБА_3 повідомила на службу «102» про те що, за адресою: АДРЕСА_2 її чоловік ОСОБА_1 не дає бачитися з дитиною ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 206).

Згідно з довідками від 30 серпня 2023 року, виданими КНП «Миргородська лікарня інтенсивного лікування», ОСОБА_3 не перебуває на обліку у лікаря-психіатра, лікаря-нарколога, за медичною допомогою до вказаних лікарів не зверталась (т. 1 а.с. 67).

Відповідно до довідки від 29 серпня 2023 року № К-390/115/111/01/16-2023, виданої Миргородським МРВ ГУНП в Полтавській області, ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності не притягувалась (т. 1 а.с. 239).

У відповідності з характеристикою від 29 серпня 2023 року № 225.08-06/5, виданою виконавчим комітетом Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, ОСОБА_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , характеризується як ввічлива, доброзичлива, трудолюбива людина, серед односельчан користується авторитетом, підтримує дружні стосунки з сусідами, приймає активну участь в громадському життя села (т. 1 а.с. 68).

В характеристиці з місця роботи ОСОБА_3 , виданій на керівника гуртка «Гітари» КП «Великосорочинський будинок культури» Великосорочинської сільської ради Миргородського району, зазначено, що ОСОБА_3 працює в закладі з 09 лютого 2023 року, повністю відповідає займаній посаді, зарекомендувала себе як привітний сумлінний працівник, користується повагою і авторитетом у керівництва (т 1 а.с. 69).

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 07 серпня 2023 року зареєстрований як ФОП, вид економічної діяльності - 45.11 торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (основний) (т. 1 а.с. 112).

Згідно з психологічним заключенням, наданим ІНФОРМАЦІЯ_3 психологом ОСОБА_11 , дитина більш прив`язана до батька і висловила бажання і в подальшому проживати з батьком (т. 1 а.с. 113-114).

Допитана під час судового розгляду психолог ОСОБА_11 повідомила суду наступне. 29 серпня 2023 року до неї звернувся ОСОБА_1 для проведення діагностування сина, оскільки дитина тривалий час перебувала за кордоном. З дитиною вона спілкувалась без присутності батька, дослідження проводилось за допомогою тестів, на підставі яких було зроблено висновок. Під час спілкування дитина була адекватна, контактна, давала чіткі відповіді, між ними було встановлено довірливий контакт. Мислення у ОСОБА_7 не сплутане, відповіді він не давав чужими думками. Хлопчик розповів, що у його вихованні активну участь приймали обидва батьки, потім вони почали скандалити. Зі слів дитини, батько намагався примиритися з матір`ю, але безрезультатно. Він хотів би, щоб батьки проживали разом, але наразі дитина бажає проживати з батьком.

Згідно з довідками від 07 серпня 2023 року, виданими КНП «Миргородська лікарня інтенсивного лікування», ОСОБА_1 не перебуває на обліку у лікаря-психіатра, лікаря-нарколога, за медичною допомогою до цих лікарів не звертався (т. 1 а.с. 116).

У відповідності з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна будинок за адресою: АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 119).

На підставі судового наказу від 04 вересня 2023 року з ОСОБА_3 стягуються аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 28 серпня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття (т. 1 а.с. 135).

Судовий наказ був виданий 12 вересня 2023 року та пред`явлений до примусового виконання (виконавче провадження № АСВП 72869673 від 25 вересня 2023 року), що підтверджується інформацією з автоматизованої системи виконавчого провадження (т. 1 а.с. 136).

Відповідно до довідки від 25 вересня 2023 року № 2509-01, виданої ТОВ «Лідстар трейд», ОСОБА_1 в період з 01 лютого 2023 року по 31 серпня 2023 року виконував обмірювальні роботи об`єктів для проектування на підставі цивільно-правового договору, укладеного з ТОВ «Лідстар трейд», сума винагороди склала 59 500 грн (т. 1 а.с. 137).

Згідно з постановою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 вересня 2023 року провадження у справі № 541/2146/23 відносно ОСОБА_1 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування), закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу (т. 1 а.с. 163).

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 14 серпня 2023 року ОСОБА_3 зареєстрована разом із сином ОСОБА_6 в будинку, який належить її матері ОСОБА_12 та вітчиму ОСОБА_13 , розташованому за адресою: АДРЕСА_4 ; для дитини створені належні умови проживання, навчання, виділена окрема кімната, яка оснащена меблями, комп`ютером (т. 1 а.с. 179).

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 10 серпня 2023 року ОСОБА_1 проживає разом із сином ОСОБА_6 в будинку, який належить ОСОБА_1 , розташованому за адресою: АДРЕСА_2 ; для дитини створені належні умови проживання, навчання, виділена окрема кімната, яка оснащена необхідними речами для дитини відповідного віку (т. 1 а.с. 180).

У відповідності із довідкою військово-лікарської комісії від 04 вересня 2023 року № 7/1141 за результатами проведеного огляду ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 04 вересня 2023 року ОСОБА_1 визнаний непридатним та виключений з військового обліку (т. 1 а.с. 186).

В повідомленні Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області від 07 травня 2023 року зазначено наступне. 21 грудня 2023 року о 20 год 55 хв. працівниками СРПП Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області в м. Миргороді зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_3 , яка надала свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу з ознаками підроблення. За даним фактом внесено відомості до ЄРДР № 12023175550000342 від 21 грудня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ст. 290 КК України. ОСОБА_3 не має процесуального статусу в цьому кримінальному провадженні (т. 3 а.с. 43).

Під час судового розгляду судом було допитано малолітнього ОСОБА_14 . Останній пояснив, що він проживає з батьком, йому з ним подобається. Коли вони проживали разом з матір`ю, вона також приділяла йому багато уваги. Зазначив, що деякий час вони з матір`ю проживали за кордоном, там ОСОБА_7 не подобалось. Після повернення в Україну батько їх зустрів, вони жили разом, все було добре. Коли була контрольна з математики, мати на нього лаялась та вдарила його, після чого батьки сварилися. Потім мати відвела його до баби, і він сказав, що хоче залишитися з батьком. ОСОБА_7 хоче спілкуватися з обома батьками, але з батьком - більше. Дитина хоче жити з батьком, а до матері можна приїжджати на 2-3 дні. Йому подобається, коли мати приїжджає, ОСОБА_7 чекає, коли вона приїде, сумує за нею. Зараз він живе з батьком, який приділяє йому багато уваги, Коли батька немає вдома, до щколи його відводить дід, приходить баба. ОСОБА_7 любить грати в комп`ютерні ігри, створив програму, йому подобається подорожувати. Дитина неодноразово зазначала, що мати на нього часто кричала, коли вони робили уроки. Батько на нього голос не підвищує, не ображає, вони з ним цікаво поводять час.

ОСОБА_15 , яка працює психологом у ОЗЗСО «Великосорочинський ліцей ім. М.В. Гоголя Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області», надаючи оцінку поясненням неповнолітнього ОСОБА_6 , зазначила, що дитина під час судового розгляду говорила багато неправди, вважає, що його готували, які відповіді йому говорити. Зауважила, що під час їх спілкування ОСОБА_7 повідомив, що він боїться, що мати не дасть йому того, що дає батько. ОСОБА_7 говорив, що він зараз живе з батьком, бабою та дідом, фізичне насилля до нього не застосовується. Коли батько приходить з роботи, він знервований, тому його ніхто не чіпає. В такому віці діти не можуть ображатися на матір та близько року тримати образу. Якщо би дитина її не простила, то не чекала би зустрічей з матір`ю. Якщо мати і била дитину, то це був одиничний випадок, батько фізичного насилля до дитини не застосовував.

Допитана судом свідок ОСОБА_16 , яка є вчителем початкових класів у ОЗЗСО «Великосорочинський ліцей ім. М.В. Гоголя Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області», зазначила, що після того, як батьки ОСОБА_14 перестали проживати разом, рівень знань дитини дуже впав, його постійно необхідно підштовхувати до роботи, він став погано поводитись, хоча раніше був одним із кращих учнів. На уроках ОСОБА_7 буває сонним, не активний, діти говорять, що вночі він грає в комп`ютерні ігри. Мати дитини дуже відповідальна. Дитина сумує за матір`ю, хлопчику не вистачає її уваги. Коли свідок повідомила батьку про наявність проблем, він почав підвищувати голос. Всі в школі впевнені, що проблеми з дитиною виникли внаслідок неможливості його спілкування з матір`ю.

Допитана судом в якості свідка ОСОБА_15 , психолог навчального закладу, пояснила суду, що на прохання матері ОСОБА_14 вона один раз із ним спілкувалась. Під час спілкування свідок з`ясувала, що дитина хоче жити з матір`ю, але боїться, що в такому разі він усе втратить. В подальшому спілкування з дитиною у неї не відбувалось в зв`язку із забороною батьком. ОСОБА_15 зрозуміла, що дитина багато часу проводить за комп`ютером. Свідок зробила висновок, що проблеми у дитини внаслідок стосунків у сім`ї, батько налаштовує дитину проти матері. Домашнє насилля дитина заперечувала.

Під час судового розгляду свідок ОСОБА_12 , яка є матір`ю ОСОБА_3 , пояснила, що ОСОБА_1 після народження дитини участь в її догляді не приймав, не дозволяв дружині навіть виходити з будинку, розмовляти з нею, не дозволяв їй водити дитину до школи, не дозволяв працювати, робив усе, щоб принизити її. Все відбувалось в присутності дитини. ОСОБА_1 почав налаштовувати сина проти них. Дочка свідка з онуком зареєстровані у неї, можуть проживати за місцем реєстрації. Наразі ОСОБА_3 проживає в квартирі тітки свідка, платить лише за комунальні послуги. Коли виник конфлікт під час готування домашнього завдання, ОСОБА_3 , можливо, кричала на дитину. ОСОБА_1 після цього говорив на її дочку погані слова, його підтримала і дитина. ОСОБА_3 вирішила, що не буде терпіти такого приниження та вирішила піти. Позивача за первісним позовом вдома не було, дитину вони залишили у його матері. ОСОБА_7 сам не захотів з ними йти, оскільки був налаштований проти них. В будинку за місцем проживання свідка є 3 кімнати, у дитини буде окрема облаштована кімната.

Свідок ОСОБА_17 , знайома сторін, зазначила суду, що їх сім`я була гарною, ОСОБА_1 дружину не ображав. Зараз дитина проживає з батьком, якому у вихованні та догляді за дитиною допомагає його матір. Свідок зауважила, що дитині інколи не вистачало уваги матері, коли та працювала, а до батька син тягнувся. Коли ОСОБА_1 приходив додому, вони з дитиною йшли щось робити. Зараз ОСОБА_7 ввічливий, спокійний, а раніше проявляв агресію до матері. Свідок вважає, що дитині буде краще проживати з батьком.

Допитана судом свідок ОСОБА_18 , яка є матір`ю позивача за первісним позовом, пояснила суду наступне. Вони живуть в будинку поруч із будинком сина. В кінці січня 2023 року свідок була після операції, пересувалась на милицях. До неї зайшла ОСОБА_3 , сказала, що йде до своєї матері, а ОСОБА_7 залишає, оскільки так буде краще. Дитина розповіла їй, що вони вчили уроки, мати на нього лаялась і дала потиличник. ОСОБА_1 сказав, що не дозволить так поводитись із дитиною. ОСОБА_7 вирішив, що він буде жити з батьком, а з матір`ю спілкуватися. Син з онуком довго їздили до ОСОБА_3 , просили її повернутися, але безрезультатно. Коли свідок пропонувала онуку пожити з матір`ю, він відмовлявся, говорив, що буде жити з батьком. У ОСОБА_1 в будинку порядок, дитина охайна, чиста, в його кімнаті є все, що потрібно. У дитини є домашні улюбленці, за якими вона доглядає. У ОСОБА_1 немає шкідливих звичок, які би завадили вихованню дитини. Він вчить із сином домашні завдання, готує дитині, прибирає, фінансово забезпечує. У разі необхідності свідок йому допомагає, в тому числі, коли син їздить у відрядження.

Свідок ОСОБА_19 , який є знайомим ОСОБА_1 , пояснив суду, що йому відомо, що останній розшукував дружину з сином, коли та поїхала за кордон, оскільки йому не було відомо, де вони перебувають, їх телефони були відключені. Знає ОСОБА_1 як хорошого батька, який приділяє сину багато уваги.

Свідок ОСОБА_20 під час судового розгляду пояснила суду, що вона перебуває в дружніх стосунках з ОСОБА_1 , зазначила, що він добре справляється з батьківськими обов`язками. Свідку відомо, що дитина сама вирішила залишитися проживати з батьком, до прийняття такого рішення його ніхто не примушував.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Під час розгляду справи суд прийшов до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу в даному випадку неможливе, оскільки це суперечило б інтересам сторін. Позивач не бажає продовжувати подружні стосунки з відповідачем, а відповідачка погоджується на розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

За ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідачка не надала суду жодних заперечень, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Таким чином, вимога ОСОБА_1 про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Щодо вимоги сторін про визначення місця проживання дитини суд зазначає наступне.

За положеннями ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів.

Згідно зі ст.ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї або коли батьки проживають роздільно й необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків («Хант проти України» (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року)).

Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним («Мамчур проти України» (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року)).

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі ст. 141 СК України мати й батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Крім прав батьків стосовно дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки стосовно батьків (ст. 142 СК України), у тому числі й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» ЄСПЛ зазначено, що права дитини мають перевагу над правами батьків.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків випливає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток і належне виховання, у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Законодавство України не містить правових норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. Водночас під забороною розлучення дитини зі своєю матір`ю потрібно розуміти не обов`язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 161 СК України).

До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (ст. 171 СК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Презумпція на користь матері в справах про опіку над дитиною не підтримується ані практикою на рівні ООН після прийняття Декларації, ані судового практикою Європейського Суду з прав людини і не відповідає позиції Ради Європи і більшості держав-членів. У 21 столітті методологія з такою презумпцією, яку можна відхилити лише за «виняткових обставин» більше не є раціональною в частині прав, що гарантуються Конвенцією. Основна думка полягає в тому, що ця презумпція, за відсутністю доказів на користь зворотного, розглядає проживання дитини з батьком як таке, що не відповідає найкращим інтересам дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Цаунеґґер проти Німеччини», (ZAUNEGGER v. GERMANY), заява № 22028/04, § 46, 03 грудня 2009 року).

Рада Європи декілька разів засуджувала нерівне ставлення до батьків і наголошувала на тому, що роль батька щодо дітей необхідно краще визнавати і належно цінувати. У своїй Постанові 2079 (2015) щодо «Рівності і спільної батьківської відповідальності: роль батька» Парламентська Асамблея наголосила на важливості «подолання гендерних стереотипів щодо ролей, які приписуються жінкам і чоловікам у сім`ї» як «відображення соціологічних змін, що відбулися впродовж останніх п`ятдесяти років з огляду на організацію приватної сфери і сім`ї».

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та постановах Верховного Суду у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 718/1796/16-ц (провадження № 61-19885св18), від 02 липня 2020 року у справі № 428/13225/15-ц (провадження № 61-64св19), від 19 травня 2021 року у справі № 686/1379/19 (провадження № 61-18646св20).

У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме - ст. 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір`ю, зазначила, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що тлумачення ч. 1 ст. 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

Згідно з постановою Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 487/2001/19-ц (провадження № 61-12667св20) закріплення вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом із тим згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією. Отже, вирішуючи спір, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, невиконання батьківських обов`язків, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності.

У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) зазначено, що питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Положеннями ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Вирішення спору з дотриманням найкращих інтересів дитини має місце тоді, коли дитині були надані процесуальні права і гарантії, тлумачення закону здійснено на користь дитини, а також належним чином забезпечені потреби, інтереси та бажання дитини.

Відповідно до ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

За ч.ч. 2-4 ст. 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ч.ч. 1, 2 ст. 15 вказаного Закону).

Судом встановлено, що між сторонами існує особистий конфлікт, який негативно впливає на дитину.

Суд під час ухвалення рішення враховує психоемоційний стан дитини. Малолітній ОСОБА_6 з народження проживає в будинку ОСОБА_1 , тривалий час (півтора роки) проживає разом із батьком, дитина має відповідні соціальні контакти за місцем проживання батька, виявляє більшу прихильність до нього та тривалий час проживає серед знайомих йому з народження людей у безпечному і сталому середовищі.

Під час надання пояснень дитина зазначила, що вона хоче проживати з батьком, за місцем її проживання створені необхідні умови. Натомість, дитина категорично не хоче проживати разом з бабаю зі сторони матері, ОСОБА_7 зазначив, що він хотів би спілкуватися з матір`ю певний час, для чого вважає за можливе приходити до неї.

ОСОБА_3 , в свою чергу, не підтвердила належними, допустимими і достатніми доказами, чи буде забезпечено належний розвиток малолітньої дитини у новому, незвичному для неї середовищі. Якщо на початку розгляду справи позивачка за зустрічним позовом мала постійне місце проживання, періодично спілкувалась із сином, то наприкінці розгляду було встановлено, що ОСОБА_3 виїхала за межі України.

Так, відповідно до повідомлення головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 02 травня 2024 року № 19-29962/18/24 ОСОБА_3 перетнула кордон України через пропускний пункт «Ягодин» 26 січня 2024 року о 02:34:55 в напрямку руху «виїзд» (т. 3 а.с. 21).

Під час судового розгляду в судовому засіданні, проведеному 13 червня 2024 року в режимі відеоконференцзв`язку з ОСОБА_3 , місце її перебування остання повідомити відмовилась, в тому числі не зазначила, перебуває вона на території України, чи за її межами. Така позиція була обґрунтована ризиком для її життя і здоров`я, викликаним наявністю погроз з боку ОСОБА_1 , однак, доказів на підтвердження наявності таких погроз (звернення до правоохоронних органів тощо) нею надано не було.

Крім зазначеного, відповідачка за первісним позовом зазначила, що вона працює, має дохід, але де вона працює і розмір її доходу не повідомила.

В той же час, ОСОБА_3 зазначила, що у разі ухвалення рішення на її користь, вона повернеться до її постійного місця проживання.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Завданням судочинства є вирішення спорів метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів.

Суди повинні виносити такі рішення, які потім можна виконати. Суди повинні враховувати обставини обрання того чи іншого способу захисту прав особи, що звернулася із відповідною заявою. В іншому випадку це лише текст на папері, який може приносити лише моральне задоволення особі, на користь якої ухвалено рішення.

Наразі суду не відомо, яким чином ОСОБА_3 , яка перебуває за межами України, може виконувати рішення про визначення місце проживання дитини з нею. Суду не відомо, чи повернеться вона до України, де буде проживати у разі повернення, яким чином можливо контролювати виконання рішення.

Позивачка за зустрічним позовом на підтвердження позовних вимог надала висновок органу опіки та піклування про можливість визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У висновку виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визначення місця проживання від 30 серпня 2023 року зазначено про можливе визначення місця проживання дитини ОСОБА_6 , тобто даний висновок не містить інформації саме про доцільність проживання дитини з матір`ю, а не з батьком, тобто носить рекомендаційний характер. Згідно з вказаним висновком, у дитини не було з`ясовано її ставлення до батьків, з ким з батьків ОСОБА_7 бажає проживати, не було отримано пояснень від батька дитини.

Інших належних, допустимих та достовірних доказів на обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_3 суду не надала.

Малолітній вік дитини сам по собі не свідчить про наявність підстав для визначення її місця проживання саме з матір`ю, якщо дитина вже тривалий час проживає з батьком у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, має прихильність до батька. Батько у свою чергу сумлінно ставиться до виконання своїх батьківських обов`язків стосовно сина, створивши дитині належні умови проживання, турбується про дитину.

Крім того, позивачка зареєстрована і проживала в іншому населеному пункті, а тому зміна місця проживання дитини призведе не тільки до зміни усталених соціальних/родинних зв`язків, а й до порушення усталеного тривалого побуту, що не сприятиме позитивному психоемоційному стану дитини.

На цьому етапі розвитку дитини залишення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 з батьком не порушить його права, а навпаки сприятиме забезпеченню його інтересів, адже за місцем проживання батька дитина має усталений тривалий побут, сталі соціальні/родинні зв`язки, належний рівень життя, задовільні умови для проживання, що у сукупності є необхідним для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Матеріали справи не містять доказів та судом не встановлено, що батько дитини не належним чином виконує батьківські обов`язки щодо участі у вихованні малолітнього ОСОБА_6 .

За таких обставин, зважаючи на найкращі інтереси дитини та її прихильність до батька, особу матері, з якою у цей період часу дитина спільно не проживає, місце проживання якої на час розгляду справи не відомо, суд доходить висновку, що визначення місця проживання дитини з матір`ю призведе до зміни місця проживання малолітнього ОСОБА_6 , порушення його усталеного побуту і способу життя, навчання, розвитку, що потягне невиправдане та надмірне негативне психоемоційне навантаження на дитину з важкопрогнозованими негативними наслідками та суперечитиме її найкращим інтересам.

За встановлених у справі фактичних обставин, а саме: соціалізація малолітньої дитини та її інтеграція в умови проживання з батьком (без матері) протягом тривалого часу, в найкращих інтересах дитини буде подальше проживання з батьком, оскільки її повернення до матері у спосіб визначення місця проживання з позивачкою за зустрічним позовом суперечитиме інтересам малолітнього ОСОБА_6 .

На підставі внутрішнього переконання, яке ґрунтується на оцінці всіх обставин справи у їх сукупності, враховуючи найкращі інтереси малолітнього, його права та інтереси на гармонійний розвиток і належне виховання у сталому середовищі, з метою дотримання балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах, суд вважає, що визначення місця проживання дитини з матір`ю не відповідатиме найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Крім того, суд звертає увагу, що ОСОБА_3 не позбавлена права участі у вихованні дитини.

Суд зауважує, що батьки дітей зобов`язані виходити передусім із інтересів дітей, сприяти один одному в інтересах дітей у здійсненні їх сімейних і цивільних прав та у виконанні відповідних обов`язків, не чинити всупереч закону перешкод у цьому, батьки повинні вживати всіх можливих і залежних від них заходів для налагодження (відновлення) нормального позитивного спілкування і контакту дітей з обома батьками. Зрештою, батьки дітей вправі за домовленістю між собою та з урахуванням динаміки стосунків із дітьми врегулювати питання щодо місця проживання дітей, участі в їх утриманні, вихованні, питання спілкування з дітьми, а з плином часу та можливою зміною обставин - не позбавлені права встановленим порядком у будь-який час по-новому врегулювати спірні питання, досягти домовленості, укласти відповідну угоду тощо.

Таким чином, позов ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з ним підлягає задоволенню, а в задоволенні позову ОСОБА_3 необхідно відмовити.

Вимоги ОСОБА_3 про стягнення аліментів є похідними від першої вимоги, тому також задоволенню не підлягають.

Ухвалою від 16 листопада 2023 року судом було частково задоволено клопотання ОСОБА_3 про забезпечення позову та заборонено ОСОБА_1 особисто або через третіх осіб вивозити за межі України малолітнього сина ОСОБА_6 без дозволу матері дитини ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 39, 49-51).

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

З урахування вказаного заходи забезпечення позову, вжиті під час розгляду даної справи, підлягають скасуванню.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітньої дитини задоволені в повному обсязі, з ОСОБА_3 підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 147,20 грн, сплаченого ним при зверненні з позовом до суду (т. 1 а.с. 1, 106).

Керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 144, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітньої дитинизадовольнити.

Шлюб, укладений 15 жовтня 2011 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , та ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Миргороду Миргородського міськрайонного управління юстиції Полтавської області, актовий запис № 405, розірвати.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 копійок.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - виконавчий комітет Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини відмовити.

Заходи забезпечення позову у виді заборони ОСОБА_1 особисто або через третіх осіб вивозити за межі України малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без дозволу матері дитини ОСОБА_3 скасувати.

Шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 21 червня 2024 року.

Суддя: О. М. Вірченко