Рішення № 119895119, 18.06.2024, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2024м. ДніпроСправа № 904/1629/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від позивача: Овчинніков Б.С.;

від відповідача: Прокопенко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)

до Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (м.Кривий Ріг Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором на надання послуг № 1369/1127-52-04 від 30.12.2022 у загальному розмірі 3 071 741 грн. 97 коп.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач) заборгованість за договором на надання послуг № 1369/1127-52-04 від 30.12.2022 у загальному розмірі 3 071 741 грн. 97 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 2 442 190 грн. 00 коп. - основний борг;

- 512 303 грн. 07 коп. - пеня;

- 81 177 грн. 42 коп. - інфляційні втрати;

- 36 071 грн. 48 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на надання послуг № 1369/1127-52-04 від 30.12.2022 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані позивачем у період з січня по грудень 2023 року послуги перевезення, внаслідок чого, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 2 442 190 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов`язання, на підставі пункту 7.2. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 13.03.2023 по 20.03.2024 в сумі 512 303 грн. 07 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 13.03.2023 по 20.03.2024 у сумі 81 177 грн. 42 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 13.03.2023 по 20.03.2024 у сумі 36 071 грн. 48 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 164 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2024 позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків протягом 7-ми днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. суду № 18711/24 від 15.04.2024).

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 22.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.05.2024.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №20289/24 від 23.04.2024), в якій він просить суд надати можливість представнику позивача прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Згідно з інформацією, наданою відділом інформаційно-технічного забезпечення Господарського суду Дніпропетровської області, 15.05.2024 о 12:40 год. була відсутня технічна можливість провести судове засідання в режимі відеоконференції, у зв`язку з наявністю справ, призначених до розгляду у залах Господарського суду Дніпропетровської області на 15.05.2024 о 12:40 год. (зайнятістю залів судових засідань обладнаних відповідними технічними засобами).

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 25.04.2024 у задоволенні заяви позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів було відмовлено.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 22600/24 від 07.05.2024), в якому він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- відповідно до пункту 6.2 договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей) на підставі рахунку, виставленого виконавцем, замовник здійснює оплату наданих у звітному місяці послуг за договором протягом 3-х календарних днів після підписання акту здачі-приймання наданих послуг за звітний місяць. Після закінчення звітного місяця і в строк, передбачений пунктом 4.1.12 договору, замовник підписує акт здачі-приймання наданих послуг. В даному випадку позивач направив на адресу відповідача акт здачі-приймання послуг № 12 від 31.12.2023 підписаний лише головою правління АТ"КЖРК" Сергієм Новаком, проте на місці підпису фінансового директора АТ "КЖРК" Олександра Безкровного стоїть помітка "від підпису відмовився". Вказаний акт не був підписаний зі сторони відповідача. Листом від 25.01.2024 № 550/40 відповідач повідомив позивача про те, що акт здачі-приймання виконаних робіт № 12 від 31.12.2023 надано з порушенням строків, без підпису обох представників виконавця (відсутній підпис фінансового директора) та не в повному обсязі. До акту не надано повної вартості на грудень 2023 року з розшифруванням статей витрат. У зв`язку із чим вказані документи були повернуті без підписання зі сторони замовника. Листом від 19.02.2024 № 856/40 відповідач повторно повідомляв позивача, що ним не надано акт здачі приймання робіт № 12 від 31.12.2023 та просив оформити належним чином акти. Станом на сьогодні позивачем не передано на адресу відповідача оформлений належним чином акт;

- у пункті 9.3.5 статуту АТ "КЖРК", затвердженому загальними зборами акціонерів ПАТ "КЖРК", протокол № 1/2021 від 28.05.2021 (нова редакція), голова правління або особа, що виконує обов`язки голови правління, здійснює функції, покладені на нього як на керівника підприємства згідно із законодавством України та укладеним з ним контрактом, у тому числі: підписує фінансові, банківські та господарські договори, та документи, які є чинними при наявності підпису фінансового директора. В даному випадку акт № 12 від 31.12.2023 не містить підпису фінансового директора АТ "КЖРК". Отже, вказаний акт є нечинним та не породжує для відповідача жодних зобов`язань з його оплати. Окрім того, відповідачем не підписний вказаний акт з обґрунтованих підстав. Отже, сторони погодили строк оплати наданих у звітному місяці послуг за договором протягом 3-х календарних днів після підписання акту здачі-приймання наданих послуг за звітний місяць, тобто, обумовили настання у відповідача обов`язку оплатити обладнання лише після підписання акту;

- позивачем не оформлено належним чином акт здачі-приймання наданих послуг № 12 від 31.12.2023, а також до акту не було надано оформленої належним чином планової вартості;

- в даному випадку, перебіг строку виконання грошового зобов`язання, який виник на підставі договору, повинен починатись після підписання належним чином оформленого акту здачі-приймання послуг. Також, відповідач заперечує проти нарахування 3% річних, пені та інфляційних, за актами № 2 від 28.02.2023, № 3 від 31.03.2023, № 4 від 30.04.2023, № 5 від 31.05.2023, № 6 від 30.06.2023, № 7 від 31.07.2023, № 8 від 31.08.2023, № 9 від 30.09.2023, №10 від 31.10.2023, оскільки розрахунок позивача виконано некоректно.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 23094/24 від 10.05.2024), в якій він просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на таке:

- акт приймання виконаних робіт по своїй суті є документом первинного обліку та не є розрахунковим документом. Акт здачі-приймання послуг № 12 від 31.12.2023, підписаний з боку АТ "Кривбасзалізрудком" Головою Правління та оформлений згідно із статтею 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пунктом 2.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми), дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Тобто акт здачі-приймання послуг позивачем підписано з урахуванням всіх вимог законодавства, а положення пункту 9.3.5 Статуту товариства не містять застережень щодо дійсності таких актів лише за умови наявності підпису фінансового директора. Умовами договору не передбачено підписання акту здачі-приймання наданих послуг якоюсь конкретною кількістю осіб або конкретними особами. Також не передбачено надання разом з актом планової вартості послуг на грудень 2023 року з розшифруванням статей витрат. Також, невід`ємною частиною договору є "Планова вартість послуг з подачі та забирання думпкарних вертушок зі станції Рокувата - Промислова до місця їх навантаження, вивіз на станцію Рокувата - Промислова для шахти ім. Колачевського ПРАТ "ЦГЗК" на 2023 рік", згідно з якою і розраховано 1/12 вартості послуг за грудень 2023 року. Тобто даний акт складено у відповідності до умов договору, і в межах повноважень, наданих Голові Правління Статутом Товариства. Крім того, позивачем було направлено на адресу відповідача письмову вимоги про сплату боргу, пені, 3 % річних та інфляційних за вих. № 53-02/313 від 09.02.2024. Згідно з рекомендованим повідомленням № 0503697759680 вимога вручена представнику ПРАТ "ЦГЗК" 14.02.2024. Однак, до теперішнього часу відповіді на вказану вище вимогу відповідачем не надано, а борг та штрафні санкції не було оплачено;

- щодо заперечення відповідача стосовно нарахування штрафних санкцій та інфляційних витрат за актами № 2 від 28.02.2023, № 3 від 31.03.2023, № 4 від 30.04.2023, №5 від 31.05.2023, № 6 від 30.06.2023, № 7 від 31.07.2023, № 8 від 31.08.2023, № 9 від 30.09.2023, № 10 від 31.10.2023, позивач стверджує, що дані акти оформлені належним чином, є підставою для оплати відповідачем, а ненадання останнім контррозрахунку штрафних санкцій позбавляє позивача можливості надати свої пояснення з приводу його заперечень.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №23874/24 від 15.05.2024), в якій він просить суд відкласти розгляд справи у зв`язку з хворобою представника відповідача та з метою надання часу для подачі заперечень на відповідь на відзивів на позовну заяву.

У підготовче засідання 15.05.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з`явився, при цьому, судом було враховано наявність заяви відповідача про відкладення розгляду справи, яка була задоволена судом.

Також, у вказаному засіданні представник позивача заявив усне клопотання про надання йому можливості прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке було задоволено судом.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 15.05.2024 підготовче засідання було відкладено на 29.05.2024.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 34100/24 від 15.05.2024), в яких він наполягає на тому, що позивачем не оформлено належним чином Акт здачі-приймання послуг № 12 від 31.12.2023, у зв`язку з чим строк виконання зобов`язання з оплати наданих за ним послуг не настав.

У підготовче засідання 29.05.2024 з`явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному засіданні представники позивача та відповідача повідомили, що ними повідомлені суду всі обставини справи, які їм відомі; надані всі докази, на які вони посилаються; матеріали справи не містять нерозглянутих заяв чи клопотань, а також позивачем та відповідачем подані всі заяви по суті справи, передбачені частиною 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим представники позивача та відповідача підтвердили доцільність закриття підготовчого провадження.

Також, у судовому засіданні представники позивача та відповідача заявили усні клопотання про надання їм можливості прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, які були задоволені судом.

Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні 29.05.2024 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважав, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 29.05.2024 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 18.06.2024.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду № 28531/24 від 12.06.2024), в якій він просить суд поновити строк для подачі доказів та залучити до матеріалів справи додані до заяви докази, посилаючись на таке:

- відповідач у період з 31.03.2023 по 18.12.2023 розрахувався в повному обсязі перед АТ "КЖРК" за актами № 2 від 28.02.2023, № 3 від 31.03.2023, № 4 від 30.04.2023, № 5 від 31.05.2023, № 6 від 30.06.2023, № 7 від 31.07.2023, № 8 від 31.08.2023, № 9 від 30.09.2023, №10 від 31.10.2023 проте, у зв`язку із об`єктивними обставинами, які ускладнили виконання грошових зобов`язань перед відповідачем, відповідач виконав грошові зобов`язання несвоєчасно. Заборгованість за актом № 12 від 31.12.2023 на суму 2 442 190 грн. 00 коп. основного боргу, 105 694 грн. 78 коп. пені, 10 609 грн. 51 коп. 3% річних та 7 326 грн. 57 коп. інфляційних втрат відповідачем не визнається з підстав, зазначених у відзиві, оскільки підстави для їх нарахування та стягнення відсутні. Але, якщо суд прийде до протилежного висновку та задовольнить позовні вимоги на суму основного боргу, яка відповідачем не визнається, то в такому разі відповідач просить зменшити суми стягуваних пені та річних та звертає увагу на те, що відповідач вважає, що розмір нарахованої пені та річних підлягають зменшенню на підставі статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, так як позивач не поніс суттєвих збитків у зв`язку з порушенням строків платежів з боку відповідача, а також тому, що наявні обставини, які вказують на: погіршення умов господарювання та фінансового стану підприємства відповідача внаслідок повномасштабного військового вторгнення Росії на територію України, зменшення чисельності працівників (зокрема з причин призову до служби в ЗСУ та загибелі внаслідок військових дій), надання суттєвої матеріальної підтримки Збройним силам України та Військовим адміністраціям, добросовісну поведінку відповідача, який сплатив основну заборгованість за підписаними актами;

- у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації на початку 2022 року для ПРАТ "ЦГЗК" були порушені традиційні логістичні ланцюги зі збуту продукції відповідача, через що відбулося зниження попиту на внутрішньому ринку, відсутність доступу до морських портів, унаслідок чого відповідач був вимушений переорієнтувати майже всі експортні відвантаження продукції за допомогою залізничного транспорту через західні кордони України, що призвело до росту середнього часу доставки продукції до кордонів. Також у зв`язку із ворожими обстрілами енергетичної інфраструктури України внаслідок проведення воєнних дій підприємство ПрАТ "ЦГЗК" постійно відключається від електроенергії. Внаслідок відключення відбулася неодноразова зупинка підприємства та порушення технологічного процесу у виробничих підрозділах. Така ситуація призвела до суттєвого погіршення економічного стану відповідача. ПРАТ "ЦГЗК" продовжує як виконувати свої зобов`язання перед своїми контрагентами, зокрема, і перед позивачем, так і працювати, забезпечувати, підтримувати обороноздатність країни, допомагати ЗСУ, силам територіальної оборони, правоохоронним органам, лікарням а саме: у період з 2022 року по 2023 рік ПРАТ "ЦГЗК" придбало та передало лікарням України лікарських засобів та виробів медичного призначення для надання допомоги пораненим та постраждалим від наслідків агресії Росії на загальну суму 93 248 934 грн. 95 коп. у жовтні 2023 року ПРАТ "ЦГЗК" придбало та передало для потреб СБУ квадрокоптерів та FPV дронів на загальну суму 34 550 000 грн. 00 коп. У межах виконання військово-транспортного обов`язку здійснено залучення передача власних транспортних засобів у кількості 12 одиниць техніки. У період з 2023 року по 2024 рік ПРАТ "ЦГЗК" безоплатно передав для потреб Збройних Сил України 51 одиницю модульних укритті 8 255 793 грн. 81 коп. Також, ПРАТ "ЦГЗК" було передано на потреби сил оборони значну кількість паливно-мастильних матеріалів (відповідні докази передачі вказаних вище матеріальних цінностей надаються);

- також у період з 24.02.2022 по 06.06.2024 в умовах повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України в ПРАТ "ЦГЗК" відбулося значне зниження кількості штатної чисельності працівників. Так у період з 24.02.2022 по 06.06.2024 було призвано під час мобілізації до Збройних Силах України та Територіальної оборони 672 працівника ПРАТ "ЦГЗК". Вищезазначені обставини є об`єктивною причиною, що негативно впливає на господарську діяльність підприємства та відповідно на можливість своєчасного виконання грошових зобов`язань перед контрагентами. Також, з урахуванням вказаних вище обставин та норм, викладених у відповідній судовій практиці, відповідач просить додатково врахувати ступінь виконання основного зобов`язання відповідачем та заперечення, зазначені у відзиві на позовну заяву;

- щодо ступеню виконання відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем за договором № 1369/1127-52-04 від 30.12.2022. Так, відповідачем у період з 31.03.2023 по 18.12.2023 ПРАТ "ЦГЗК" розрахувався в повному обсязі перед АТ "КЖРК" за актами № 2 від 28.02.2023, № 3 від 31.03.2023, № 4 від 30.04.2023, № 5 від 31.05.2023, № 6 від 30.06.2023, № 7 від 31.07.2023, № 8 від 31.08.2023, № 9 від 30.09.2023, № 10 від 31.10.2023. Заборгованість за актом № 12 від 31.12.2023 на суму 2 442 190 грн. 00 коп. основного боргу, 105 694 грн. 78 коп. пені, 10 609 грн. 51 коп. 3% річних та 7 326 грн. 57 коп. інфляційних втрат відповідачем не визнається з підстав, зазначених у відзиві, оскільки підстави для їх нарахування та стягнення відсутні. Отже наявні в матеріалах справи документи свідчать про добросовісність поведінки відповідача при виконанні умов договору та свідчать про здійснення з його боку усіх можливих заходів для виконання зобов`язань за спірним договором, проте у зв`язку з об`єктивними обставинами, які від нього не залежать, відповідач не зміг своєчасно здійснити розрахунки за договором. Крім того, позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили, що порушення відповідачем грошових зобов`язання завдало йому збитків.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення щодо заяви про зменшення розміру неустойки (вх. суду № 29226/24 від 17.06.2024), в яких він просить суд у задоволенні заяви відповідача відмовити, посилаючись на таке:

- ПРАТ "ЦГЗК" мало достатньо часу для викладення своєї правової позиції щодо зменшення штрафних санкцій. Аналогічні заперечення має АТ "Кривбасзалізрудком" щодо подання відповідачем додаткових доказів та клопотання про поновлення строку для їх подання;

- докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. При цьому відповідач заявляє про те, що докази він не мав змоги подати з тих причин, що частина цих документів не існувала на момент подання відзиву. Щодо подання статистичної звітності, то відповідач обґрунтовує це тим, що більшість з вказаних документів датовані станом на сьогодні або відображається інформація, якою підприємство не володіло до цього моменту. Але це не відповідає дійсності. Відповідач надає акти про примусове відчуження або вилучення майна за 2022 та 2023 роки, акти безоплатної передачі за 2023 та 2024 роки, переліки незнижувальних запасів за 2022 рік. Тобто ці документи вже існували як на момент відкриття провадження у справі, так й на момент закриття підготовчого провадження у справі. З огляду на зазначене, вбачається, що відповідачем порушений порядок подання доказів та насправді не існувало та не існує жодної об`єктивної, непереборної обставини, яка не залежала від волі відповідача та яка перешкоджала відповідачу подати всі докази на підтвердження своєї правової позиції щодо предмету спору;

- військове вторгнення Російської Федерації на територію України однаково негативно вплинуло на всіх суб`єктів господарювання, у тому числі й на відповідача та позивача. В АТ "Кривбасзалізрудком" через негативні наслідки, які були спричинені військовою агресією, з 01.11.2022 до закінчення воєнного стану був змінений режим роботи шляхом скорочення робочого тижня. Протягом 2022-2023 років в АТ "Кривбасзалізрудком" зменшились обсяги видобутку залізної руди та, відповідно, знизилися обсяги продаж. Так, у 2022 році обсяг видобутку руди залізної сирої становив 3404 тис. грн., а у 2023 році - 2183 тис. грн. Так само, як і у відповідача, - велика кількість працівників були мобілізовані. Так, станом на 02.04.2024 кількість працівників, які служать у лавах ЗСУ - 1039 осіб, 48 осіб - загиблі, 32 - зниклі без вісті. Так само як зазначає про це відповідач, АТ "Кривбасзалізрудком" має соціальні зобов`язання перед працівниками та, в певних випадках, перед членами їх сімей (виплата заробітної плати для працівників, збереження середнього заробітку для мобілізованих працівників до лав ЗСУ та до територіальної оборони, надання допомоги пораненим працівникам та членам сімей працівників, які загинули на фронті). АТ "Кривбасзалізрудком" вважає, що, наголошуючи на матеріальній допомозі ЗСУ та військовим адміністраціям, відповідач певним чином "спекулює" на цьому та намагається переконати, що надання допомоги є підставою для невиконання своїх договірних зобов`язань перед контрагентами. Матеріальна допомога ЗСУ та військовим адміністраціям не може розцінюватися, як благодійна діяльність відповідача та давати йому певні привілеї, оскільки такий обов`язок чітко встановлений статтею 21 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";

- щодо розміру (на 99 %), на який відповідач просить зменшити пеню та три відсотки річних, то позивач зазначає про те, що як свідчить судова практика, суди звертають увагу на те, що зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки, як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

У судове засідання 18.06.2024 з`явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 18.06.2024 представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, відповіді на відзив на позовну заяву та додаткових поясненнях.

У судовому засіданні 18.06.2024 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву та заяві про зменшення штрафних санкцій.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

При цьому, з приводу долучення до матеріалів справи доказів, а також заяв по суті справи з порушенням строків, визначених нормами Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає таке.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У даному випадку, суд керується завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Під час розгляду справи суд зобов`язаний забезпечити повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин справи, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В аспекті зазначеного господарський суд вважає за доцільне звернутись також до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, пункт 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, пункт 33, 08.12.2016). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/10965/17, 03.12.2018 у справі № 904/5995/16 та ухвалі Верховного Суду від 06.03.2020 у справі № 911/1974/18.

Таким чином, під час прийняття рішення у даній справі судом було враховано та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи на час прийняття рішення у справі доказам та поясненням.

У судовому засіданні 18.06.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору про надання послуг, строку його дії, порядок та строки надання послуг, факт надання та передачі послуг замовнику, загальна вартість наданих послуг, настання строку їх оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати, наявність підстав для стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних у заявлених до стягнення сумах.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 30.12.2022 між Акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - виконавець, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - замовник, відповідач) укладено договір на надання послуг № 1369/1127-52-04 (далі договір, а.с.12-15), у розділі 1 якого сторонами було погоджено такі умов щодо предмета договору:

- надання виконавцем послуг з перевезення думпкарних вертушок замовника, навантажених кварцитом, по скороченому циклу, що включає в себе подачу та забирання думпкарних вертушок зі станції Рокувата - Промислова до місця їх навантаження на шахті ім. Колачевського, вивіз їх на станцію Рокувата - Промислова. По додатковій письмовій заявці замовника та оформленої належним чином додаткової угоди, виконавець надає послуги по перевезенню думпкарних вертушок замовника, навантаження кварцитом, по повному циклу трьома локомотивами, який включає подачу та забирання думпкарних вертушок зі станції Рокувата - Промислова до місця їх навантаження на шахті ім. Колачвського, вивіз їх на станцію Рокувата - Промислова, перевезення навантажених думпкарних вертушок на дробильну фабрику ПрАТ "ЦГЗК" з їх розвантажуванням, повернення порожніх вертушок до станції Рокувата - Промислова (пункт 1.1. договору);

- навантаження кварцитів в думпкари на шахті ім. Колачевського проводиться засобами замовника, при наданні послуг виконавцем по новому циклу, виконується замовником (пункт 1.2. договору);

- просування думпкарів при навантаженні кварцитів екскаватором замовника або при їх вивантаженні на станції Розвантажувальна замовника виконується локомотивами виконавця (пункт 1.3. договору);

- транспортне обслуговування замовника за договором не включає в себе перевезення кварцитів по коліям АТ "Укрзалізниця" (пункт 1.4. договору).

У пунктах 11.1., 11.2. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з 01.01.2023 і діє до 31.12.2023. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яка мала місце під час дії договору.

Як убачається з матеріалів справи, договір на надання послуг № 1369/1127-52-04 від 30.12.2022 було укладено з Протоколом узгодження розбіжностей від 30.12.2022 (а.с.17).

Вказаний договір підписаний позивачем та відповідачем та скріплений печатками обох підприємств.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п`ятої Цивільного кодексу України.

Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до пункту 6.1. договору (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 30.12.2022) орієнтовна вартість послуг за даною угодою визначена в Плановій вартості, затвердженій виконавцем і може бути змінена у зв`язку з підвищенням цін і тарифів на енергоресурси ті інші витрати виконавця, що впливають на вартість послуг, які надаються. Планова вартість послуг з перевезення думпкарних вертушок по скороченому циклу приведена у додатку 1 до договору. В свою чергу, планова вартість послуг з перевезення думпкарних вертушок по повному циклу, при оформленні додаткової угоди буде приведена у додатку до додаткової угоди до договору. Зміна планової вартості послуг, приведеної у додатку 1 до договору, оформлюється додатковою угодою. Вартість витрат включає в себе витрати на утримання колійного господарства, які є величиною умовно постійною. Вартість витрат з утримання колійного господарства за час зупинок у наданні послуг з ініціативи замовника пред`являються замовнику після закінчення місця і включаються в акт здачі-приймання наданих послуг який оформляється відповідно до пункту 4.1.12 договору.

Як убачається з матеріалів справи, у період з січня по грудень 2023 року на виконання умов договору позивачем були надані відповідачу послуги, загальна вартість яких склала 22 788 500 грн. 00 коп., на підтвердження чого позивачем були складені та підписані відповідні Акти здачі-приймання послуг, а саме:

- Акт здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 1 від 31.01.2023, відповідно до якого у січні 2023 року позивачем надані відповідачу послуги з подачі і прибирання думпкарних вертушок зі станції Рокувата - Промислова до місця їх навантаження на шахті ім. Колачевського, вивіз їх на станцію Рокувата - Промислова у кількості 1 113 715,0 тонн, всього на суму 1 737 000 грн. 00 коп., ПДВ - 347 400 грн. 00 коп.; за актом підлягає перерахуванню 2 084 400 грн. 00 коп. (а.с. 21);

- Акт здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 2 від 28.02.2023, відповідно до якого позивачем надані відповідачу послуги у лютому 2023 року з подачі і прибирання думпкарних вертушок зі станції Рокувата - Промислова до місця їх навантаження на шахті ім. Колачевського, вивіз їх на станцію Рокувата - Промислова у кількості 103 075,0 тонн, всього на суму 1 524 000 грн. 00 коп., ПДВ - 304 800 грн. 00 коп.; за актом підлягає перерахуванню 1 828 800 грн. 00 коп. (а.с. 21, на звороті);

- Акт здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 3 від 31.03.2023, відповідно до якого у березні 2023 року позивачем надані відповідачу послуги з подачі і прибирання думпкарних вертушок зі станції Рокувата - Промислова до місця їх навантаження на шахті ім. Колачевського, вивіз їх на станцію Рокувата - Промислова у кількості 122 455,0 тонн, всього на суму 1 657 600 грн. 00 коп., ПДВ - 331 520 грн. 00 коп.; за актом підлягає перерахуванню 1 989 120 грн. 00 коп. (а.с. 22);

- Акт здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 4 від 30.04.2023, відповідно до якого позивачем надані відповідачу послуги у квітні 2023 року з подачі і прибирання думпкарних вертушок зі станції Рокувата - Промислова до місця їх навантаження на шахті ім. Колачевського, вивіз їх на станцію Рокувата - Промислова у кількості 103 550,0 тонн, всього на суму 1 384 300 грн. 00 коп., ПДВ - 276 860 грн. 00 коп.; за актом підлягає перерахуванню 1 661 160 грн. 00 коп. (а.с. 22, на звороті);

- акт здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 5 від 31.05.2023, відповідно до якого у травні 2023 року позивачем надані відповідачу послуги з подачі і прибирання думпкарних вертушок зі станції Рокувата - Промислова до місця їх навантаження на шахті ім. Колачевського, вивіз їх на станцію Рокувата - Промислова у кількості 125 210,0 тонн, всього на суму 1 534 400 грн. 00 коп., ПДВ - 306 880 грн. 00 коп.; за актом підлягає перерахуванню 1 841 280 грн. 00 коп. (а.с. 23);

- Акт здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 6 від 30.06.2023, відповідно до якого позивачем надані відповідачу послуги у червні 2023 року з подачі і прибирання думпкарних вертушок зі станції Рокувата - Промислова до місця їх навантаження на шахті ім. Колачевського, вивіз їх на станцію Рокувата - Промислова у кількості 65 360,0 тонн, всього на суму 852 500 грн. 00 коп., ПДВ - 170 500 грн. 00 коп.; за актом підлягає перерахуванню 1 023 000 грн. 00 коп. (а.с. 23, на звороті);

- Акт здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 7 від 31.07.2023, відповідно до якого у липні 2023 року позивачем надані відповідачу послуги з подачі і прибирання думпкарних вертушок зі станції Рокувата - Промислова до місця їх навантаження на шахті ім. Колачевського, вивіз їх на станцію Рокувата - Промислова у кількості 128 250,0 тонн, всього на суму 1 527 800 грн. 00 коп., ПДВ - 305 560 грн. 00 коп.; за актом підлягає перерахуванню 1 833 360 грн. 00 коп. (а.с. 24);

- Акт здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 8 від 31.08.2023, відповідно до якого позивачем надані відповідачу послуги у серпні 2023 року з подачі і прибирання думпкарних вертушок зі станції Рокувата - Промислова до місця їх навантаження на шахті ім. Колачевського, вивіз їх на станцію Рокувата - Промислова у кількості 119 985,0 тонн, всього на суму 1 472 400 грн. 00 коп., ПДВ - 294 480 грн. 00 коп.; за актом підлягає перерахуванню 1 766 880 грн. 00 коп. (а.с. 24, на звороті);

- Акт здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 9 від 30.09.2023, відповідно до якого у вересні 2023 року позивачем надані відповідачу послуги з подачі і прибирання думпкарних вертушок зі станції Рокувата - Промислова до місця їх навантаження на шахті ім. Колачевського, вивіз їх на станцію Рокувата - Промислова у кількості 99 370,0 тонн, всього на суму 1 427 900 грн. 00 коп., ПДВ - 285 580 грн. 00 коп.; за актом підлягає перерахуванню 1 713 480 грн. 00 коп. (а.с. 25);

- Акт здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 10 від 31.10.2023, відповідно до якого позивачем надані відповідачу послуги у жовтні 2023 року з подачі і прибирання думпкарних вертушок зі станції Рокувата - Промислова до місця їх навантаження на шахті ім. Колачевського, вивіз їх на станцію Рокувата - Промислова у кількості 121 885,0 тонн. Згідно з пунктом 6.2. договору № 1369 від 30.12.2022 та листа від 28.09.2023 № 2850/40 ПрАТ "ЦГЗК", вартість наданих послуг у жовтні 2023 року становить 1 802 200 грн. 00 коп., ПДВ - 360 440 грн. 00 коп. Загальна сума до сплати - 2 162 640 грн. 00 коп. (а.с. 25, на звороті);

- Акт здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 11 від 30.11.2023, відповідно до якого позивачем надані відповідачу послуги у листопаді 2023 року з подачі і прибирання думпкарних вертушок зі станції Рокувата - Промислова до місця їх навантаження на шахті ім. Колачевського, вивіз їх на станцію Рокувата - Промислова у кількості 101 175,0 тонн. Вартість наданих послуг у листопаді 2023 року, відповідно до пункту 6.1. договору № 1369 від 30.12.2022, становить 2 035 158 грн. 33 коп., ПДВ - 407 031 грн. 67 коп. Загальна сума до сплати - 2 442 190 грн. 00 коп. (а.с. 26);

- Акт здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 12 від 31.12.2023, відповідно до якого позивачем надані відповідачу послуги у грудні 2023 року з подачі і прибирання думпкарних вертушок зі станції Рокувата - Промислова до місця їх навантаження на шахті ім. Колачевського, вивіз їх на станцію Рокувата - Промислова у кількості 121 125,0 тонн. Вартість наданих послуг у грудні 2023 року, відповідно до пункту 6.1. договору № 1369 від 30.12.2022, становить 2 035 158 грн. 33 коп., ПДВ - 407 031 грн. 67 коп. Загальна сума до сплати - 2 442 190 грн. 00 коп. (а.с. 26, на звороті).

Судом враховано, що Акти здачі-приймання послуг № 1 від 31.01.2023, № 2 від 28.02.2023, № 3 від 31.03.2023, № 4 від 30.04.2023, № 5 від 31.05.2023, № 6 від 30.06.2023, №7 від 31.07.2023, № 8 від 31.08.2023, № 9 від 30.09.2023, № 10 від 31.10.2023 підписані позивачем та відповідачем та скріплені їх печатками без будь-яких зауважень, отже підписанням Актів сторони підтвердили, що сторони зауважень та претензій стосовно виконання умов договору одна до одної не мають.

Також з матеріалів справи вбачається, що Акти здачі-приймання послуг № 11 від 30.11.2023 та № 12 від 31.12.2023 підписані лише з боку виконавця (позивача) Головою правління - Сергієм Новаком. Також у вказаних Актах нижче підпису голови правління наявна графа для підпису зазначених Актів з боку виконавця - Фінансовим директором Олександром Безкровним, але: 1) на Акті здачі-приймання послуг № 11 від 30.11.2023 його підпис відсутній; 2) на Акті здачі-приймання послуг № 12 від 31.12.2023 у вказаній графі міститься надпис "від підпису відмовився".

Також з Актів здачі-приймання послуг № 11 від 30.11.2023 та № 12 від 31.12.2023 вбачається, що вони не були підписані відповідачем.

Так, в матеріалах справи наявний лист № 550/40 від 25.01.2024 ПрАТ "ЦГЗК" до АТ "Кривбасзалізрудком", в якому відповідач зазначив таке: "Акт здачі приймання робіт № 12 від 31.12.2023 (далі - акт) надано 19.01.2024, без підпису обох представників від виконавця (відсутній підпис - фінансового директора) та не в повному обсязі. До акту не надано планової вартості на грудень 2023 року з розшифруванням статей витрат. На підставі зазначеного надані документи повертаються виконавцю без підписання зі сторони замовника, просимо надати оформлений належним чином акт здачі приймання робіт № 12 від 31.12.2023 з підписами обох представників Правління, а також з наданням оформленої з Вашого боку планової вартості" (а.с. 107).

Крім того, в листі № 856/40 від 19.02.2024 ПрАТ "ЦГЗК" до АТ "Кривбасзалізрудком" зазначено таке: "повторно повідомляємо, що згідно з договором № 1369/1127-52-04 від 30.12.2022 (далі - договір) Вашою організацією не надано акти здачі приймання робіт для оформлення замовником: № 11 від 30.11.2023 та № 12 від 31.12.2023. Вказані акти були повернуті поштовим відправленням на Вашу організацію по причині відсутності підпису обох представників від виконавця (відсутній підпис - фінансового директора) та не в повному обсязі, до актів не надано планової вартості з розшифруванням статей витрат. На підставі зазначеного повторно просимо надати оформлені належним чином акти здачі приймання робіт: № 11 від 30.11.2023 та № 12 від 31.12.2023 з підписами обох представників Правління, а також з наданням оформленої з Вашого боку планової вартості (а.с.109).

Як зазначав відповідач під час розгляду справи судом, надіслані позивачем Акти здачі-приймання послуг № 11 від 30.11.2023 та № 12 від 31.12.2023 без скріплення їх підписом з боку замовника додатково до підпису голови правління ще підписом фінансового директора, відповідач вважав неналежним чином оформленими, про що він зазначив у відповідному листі. Також під час розгляду справи судом відповідач посилався також на те, що позивачем до Акту здачі-приймання послуг № 12 від 31.12.2023 не було надано планової вартості з розшифруванням статей витрат. У зв`язку з вказаними обставинами відповідач вважає, що обов`язок з оплати наданих у грудні 2023 року послуг на суму 2 442 190 грн. 00 коп. у нього не виник, а вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Вказані заперечення відповідача судом відхиляться, з огляду на таке.

Пунктом 4.2. договору передбачені обов`язки виконавця, серед яких, зокрема, оформлювати акт здачі-приймання наданих послуг і надавати його на підпис замовнику протягом 4-х робочих днів місяця, наступного за місяцем, в якому були надані послуги (підпункт 4.2.6. договору).

Пунктом 4.1. договору передбачені обов`язки замовника, серед яких, зокрема:

- замовник протягом 3-х робочих днів з моменту отримання акту здачі-приймання наданих послуг зобов`язаний підписати та повернути виконавцю акт або надати мотивовану відмову від підписання акту. Підписання акту здачі-приймання наданих послуг замовником є підтвердженням відсутності претензій з його боку щодо якості наданих послуг (пункт 4.1.12. договору);

- своєчасно виконувати розрахунки з виконавцем за надані послуги по договору (підпункт 4.1.13 договору).

Як зазначає позивач, та що підтверджує відповідач в листі № 550/40 від 25.01.2024, 19.01.2024 відповідач отримав надіслані позивачем Акти, зокрема і Акт здачі-приймання послуг № 12 від 31.12.2023 (а.с.107).

Дослідивши наявний в матеріалах справи Акт здачі-приймання послуг № 12 від 31.12.2023 судом встановлено, що вказаний Акт підписаний лише з боку виконавця (позивача) Головою правління - Сергієм Новаком; також нижче підпису голови правління наявна графа для підпису зазначеного Акту з боку виконавця - Фінансовим директором Олександром Безкровним, але на Акті здачі-приймання послуг № 12 від 31.12.2023 у вказаній графі міститься надпис "від підпису відмовився".

Суд вважає, що відповідач безпідставно ухилився від підписання Акту здачі-приймання послуг № 12 від 31.12.2023. До вказаного висновку суд дійшов огляду на таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Як убачається з наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на Акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат", у розділі щодо керівника вказаної юридичної особи, а також відомостей про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договору, тощо наявні відомості щодо ОСОБА_1 , який є керівником Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат". Також у вказаному розділі наявні дані щодо ОСОБА_2 (а.с.48 на звороті).

Таким чином судом встановлено, що з боку виконавця за договором - Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" Акт здачі-приймання послуг № 12 від 31.12.2023 підписний уповноваженою особою.

Посилання відповідача на зміст пункту 9.3.5 Статуту Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" судом розцінюється критично, з огляду на те, що ні Статут, ні умови договору не містять положень, які б встановлювали обов`язковість підписання Актів здачі-приймання послуг за договором одночасно двома посадовими особами Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (головою правління та фінансовим директором).

З приводу посилання відповідача на ненадання позивачем планової вартості з розшифруванням статей витрат, здійснених у грудні 2023 року, то вказані доводи також розцінюються судом критично, з огляду на те, що, як було зазначено вище, пунктом 4.2. договору передбачені обов`язки виконавця, серед яких, зокрема, оформлювати акт здачі-приймання наданих послуг і надавати його на підпис замовнику протягом 4-х робочих днів місяця, наступного за місяцем, в якому були надані послуги. Отже умовами договору було передбачено складання та надання на підпис саме Актів здачі-приймання наданих послуг без будь-яких додатків до них. При цьому, вище судом встановлено факт виконання вказаного обов`язку позивачем.

У свою чергу, обов`язком замовника є протягом 3-х робочих днів з моменту отримання акту здачі-приймання наданих послуг підписати та повернути виконавцю акт або надати мотивовану відмову від підписання акту, а також своєчасні розрахунки з виконавцем за надані послуги по договору (пункт 4.1. договору).

В контексті цього судом також враховано те, що Акт здачі-приймання послуг № 11 від 30.11.2023 також був підписаний з боку виконавця лише головою правління та не містив підпису фінансового директора (а.с.26). Вказані обставини також вбачаються з листа відповідача №856/40 від 19.02.2024, в якому він повідомляв позивача про те, що повернув отримані Акти № 11 від 30.11.2023 та № 12 від 31.12.2023 по причині відсутності підпису обох представників від виконавця (відсутній підпис - фінансового директора) та не в повному обсязі, до актів не надано планової вартості з розшифруванням статей витрат (а.с.109).

У той же час, в процесі розгляду справи судом, обома сторонами був підтверджений факт повної та добровільної оплати відповідачем послуг, наданих за Актом № 11 від 30.11.2023, який був оформлений аналогічним чином зі спірним Актом № 12 від 31.12.2023.

Таким чином, суд вважає, що відповідач в цій частині діє недобросовісно, а також допускає прояв суперечливої поведінки.

З цього приводу суд також зазначає наступне.

Згідно зі статтею 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принципи верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Відповідно до частин 2 - 4 статті 13 Цивільного кодексу України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Конституційний Суд України у рішенні від 28.04.2021 № 2-р(ІІ)/2021 зауважив, що словосполучення "а також зловживання правом в інших формах", передбачене у частині третій статті 13 Цивільного кодексу України, слід тлумачити та застосовувати не відокремлено від інших приписів права, а в їх посутньому взаємозв`язку з приписами цього кодексу, насамперед із тими, які є у його статтях 3, 12 і 13. Тому, на думку Конституційного Суду України, учасник цивільних відносин у разі потреби за допомогою відповідної консультації зможе розумно передбачити, які його дії надалі можна буде кваліфікувати як недобросовісні та такі, що порушують межі здійснення цивільних прав, зокрема у формі зловживання правом, та якими можуть бути юридичні наслідки таких дій (абзац другий пункту 3.6 мотивувальної частини рішення). Приписи частини третьої статті 13 і частини третьої статті 16 Цивільного кодексу України встановлюють для учасників цивільних відносин заборону порушувати межі здійснення цивільних прав, а також дають суду можливість відмовити у захисті цивільного права в разі порушення особою вимог частин другої - п`ятої статті 13 Цивільного кодексу України. Тобто у цих приписах є вказівка на юридичні наслідки дій особи, які не можна кваліфікувати як умови, підстави або міри цивільно-правової відповідальності (абзац перший пункту 8.2. мотивувальної частини рішення).

Для визначення добросовісної поведінки сторони необхідно враховувати наступне:

- одним зі способів захисту добросовісної сторони є принцип, згідно з яким особа втрачає право посилатися на будь-які факти на обґрунтування вимог, якщо її попередня поведінка підтверджує, що вона дотримує протилежної позиції (естопель);

- є такі критерії добросовісної поведінки: вона має бути очікуваною, характерною для інших учасників цивільних правовідносин за порівнянних обставин; поведінка учасника цивільно-правових відносин не повинна обмежувати право чи позбавляти права інших осіб та має враховувати права, законні інтереси іншої сторони правовідносин; поведінка сторони має бути законною, зокрема не допускаються дії виключно з протиправною метою або з наміром заподіяти шкоду іншій особі; учасники цивільних правовідносин повинні сприяти своєму контрагенту різними способами, у тому числі через отримання необхідної інформації. Відповідність дій сукупно усім цим критеріям дозволить оцінити такі дії як добросовісні. В іншому разі є підстави стверджувати про недобросовісну поведінку та зловживання правом;

- головне завдання застосування принципу добросовісності полягає у тому, щоби перешкодити стороні отримати переваги та вигоду внаслідок своєї непослідовної поведінки на шкоду іншій стороні, яка добросовісно поклалася на певну юридичну ситуацію, створену першою стороною або обома. Інакше кажучи, принцип добросовісності проявляється у тому, що жодна особа не може отримувати переваги від своєї незаконної або недобросовісної поведінки;

- відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (пункт 55 постанови). Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов`язків (пункт 60 постанови). Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб`єкта права як добросовісного або недобросовісного (пункт 61 постанови);

- згідно з висновком Верховного Суду, сформульованим у постанові від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20, суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, базується на римській максимі: ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається;

- за змістом частини другої статті 13 Цивільного кодексу України недобросовісна поведінка однієї особи, яка полягає у вчиненні дій, що можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом. Сутність зловживання правом полягає у недобросовісному вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, зокрема всупереч меті останнього. Заборона зловживання правом по суті випливає з властивості рівнозваженості, закладеної у принципі юридичної рівності учасників цивільних правовідносин. За змістом приписів Цивільного кодексу України поняття "добросовісність" ототожнюється з поняттям "безвинність", а "недобросовісність" - з виною. За діяння, якими завдано шкоду внаслідок недобросовісної поведінки, може наступати відповідальність (наприклад, на підставі частини третьої статті 39 Цивільного кодексу України). Оскільки настання відповідальності, за загальним правилом, пов`язується з виною, то такі діяння є винними (див. висновок сформульований Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.09.2020 у справі № 311/2145/19).

У постанові від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17 Верховний Суд вказав, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Таким чином, поведінка та дії управнених та зобов`язаних сторін (позивача та відповідача) повинні відповідати принципу добросовісності та сутності чесної ділової практики, будуватися на взаємоповазі та дотриманні інтересів усіх учасників цих відносин.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

Отже, суд приходить до висновку щодо безпідставної відмови відповідача від підписання Акту здачі-приймання послуг № 12 від 31.12.2023.

Більше того, суд наголошує на тому, що ні в момент отримання послуг за договором ні в протягом розгляду справи судом відповідач не заперечував факт надання йому позивачем у грудні 2023 року послуг на суму 2 442 190 грн. 00 коп.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов`язань за ним.

Також у матеріалах справи наявний рахунок на оплату наданих у грудні 2023 року послуг на суму 2 442 190 грн. 00 коп. (а.с.19).

Суд не досліджує питання фактичного отримання вказаного рахунку на оплату, з огляду на таке:

- за своєю природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, а в даному випадку такі реквізити містилися, зокрема у договорі та всіх Актах здачі-приймання послуг за договором;

- ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє боржника від обов`язку з оплати поставленого товару.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі №922/1831/15 від 09.07.2020, у справі № 908/771/19 від 18.02.2020, у справі № 910/1558/19 від 13.02.2020, у справі ; 910/14282/18 від 17.07.2019, у справі № 918/537/18 від 02.07.2019, у справі № 910/19702/17 від 20.12.2018, у справі № 910/21406/17 від 10.10.2018, у справі №910/22589/17 від 05.09.2018, у справі № 905/915/17 від 13.07.2018.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку виконавця за договором надати послугу відповідає обов`язок замовника оплатити вартість цієї послуги.

Звертаючись із позовом до суду, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором на надання послуг № 1369/1127-52-04 від 30.12.2022 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані позивачем у період з січня по грудень 2023 року послуги, внаслідок чого, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 2 442 190 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов`язання, на підставі пункту 7.2. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 13.03.2023 по 20.03.2024 в сумі 512 303 грн. 07 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 13.03.2023 по 20.03.2024 у сумі 81 177 грн. 42 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 13.03.2023 по 20.03.2024 у сумі 36 071 грн. 48 коп. Вказане і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Так, відповідно до умов пункту 6.2. договору (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей до договору на надання послуг № 1369/1127-52-04 від 30.12.2022), на підставі рахунку до нього виставленого виконавцем, замовник здійснює оплату наданих у звітному місяці послуг за договором протягом 3-х календарних днів після підписання акту здачі-приймання наданих послуг за звітний місяць. Після закінчення звітного місяця і в строк, передбачений пунктом 4.1.12. договору, замовник підписує акт здачі-приймання наданих послуг".

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи умови пункту 6.2. та 4.1.12. договору, судом встановлено, що граничним строком оплати наданих у грудні 2023 року послуг на загальну суму 2 442 190 грн. 00 коп. є 29.01.2024. До вказаного висновку суд прийшов з огляду на таке:

- 19.01.2024 - відповідач отримав Акт здачі-приймання послуг № 12 від 31.12.2023;

- 24.01.2024 - Акт вважається підписаним відповідачем, з огляду на положення пункту 4.1.12. договору щодо підписання Акту протягом 3-х робочих днів з моменту отримання;

- 29.01.2024 - граничний строк оплати, який визначений судом з урахуванням того, що, враховуючи положення пункту 6.2. договору, оплата мала бути здійснена протягом 3 календарних днів після підписання, а також враховуючи вимоги частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як установлено судом вище, строк оплати наданих у грудні 2023 року послуг на суму 2 442 190 грн. 00 коп. є таким, що настав 29.01.2024.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження оплати наданих позивачем у грудні 2023 року послуг на суму 2 442 190 грн. 00 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 2 442 190 грн. 00 коп. є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 2 442 190 грн. 00 коп.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 7.2. договору (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей до договору на надання послуг № 1369/1127-52-04 від 30.12.2022) за несвоєчасне перерахування виконавцю платежів, попередня оплата яких договором не передбачається, замовник сплачує пеню за кожен день прострочення у розмірі двох облікових ставок Національного Банку України. Пеня нараховується за період прострочення аж до фактичного моменту оплати.

За прострочення виконання зобов`язання, на підставі пункту 7.2. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 13.03.2023 по 20.03.2024 в сумі 512 303 грн. 07 коп.

При цьому, в процесі розгляду справи відповідач визнавав той факт що надані за Актами № 1 від 31.01.2023, № 2 від 28.02.2023, № 3 від 31.03.2023, № 4 від 30.04.2023, № 5 від 31.05.2023, № 6 від 30.06.2023, № 7 від 31.07.2023, № 8 від 31.08.2023, № 9 від 30.09.2023, № 10 від 31.10.2023, № 11 від 30.11.2023 були оплачені відповідачем у повному обсязі, але із простроченням.

Також у судовому засіданні 18.06.2024 відповідачем було підтверджено, що надані за вказаними вище Актами послуги були оплачені відповідачем відповідно до наведених позивачем у Розрахунку заборгованості (а.с.11) платіжних інструкцій та у зазначені позивачем дати.

З цього приводу судом враховано, що відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем (а.с.2-7), та встановлено, що під час його проведення позивачем були допущені такі помилки:

1) невірно визначені періоди прострочення, а саме: позивачем не було враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних. Так, згідно з пунктом 30.1. статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому, порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв`язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов`язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов`язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону. Відповідно до статті 343 Господарського кодексу України платники і одержувачі коштів здійснюють контроль за своєчасним проведенням розрахунків та розглядають претензії, що виникли, без участі установ банку. Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. У разі затримки зарахування грошових надходжень на рахунок клієнта банки сплачують на користь одержувачів грошових коштів пеню у розмірі, що передбачається угодою про проведення касово-розрахункових операцій, а за відсутності угоди про розмір пені - в розмірі, встановленому законом. Платник зобов`язаний самостійно нараховувати пеню на прострочену суму платежу і давати банку доручення про її перерахування з наявних на рахунку платника коштів.

2) під час розрахунку позивачем не були враховані вимоги частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Також судом відзначено, що позивач невірно визначив початок періоду прострочення, а саме: не врахував редакцію пункту 6.2. договору, прийняту сторонами відповідно до Протоколу узгодження розбіжностей, але визначені позивачем періоди не виходять за межі періодів, визначених судом.

Отже, розрахунок пені, здійснений позивачем (а.с. 2-7), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:

"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Отже, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок пені, судом встановлено наступне:

- за прострочення оплати послуг за Актом здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 2 від 28.02.2023 на суму 1 828 800 грн. 00 коп. пеня підлягає нарахуванню в період з 13.03.2023 по 30.03.2023 та в цей період складає 45 093 грн. 70 коп.;

- за прострочення оплати послуг за Актом здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 3 від 31.03.2023 на суму 1 989 120 грн. 00 коп. пеня підлягає нарахуванню в період з 14.04.2023 по 13.06.2023 та в цей період складає 166 214 грн. 14 коп.;

- за прострочення оплати послуг за Актом здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 4 від 30.04.2023 на суму 1 661 160 грн. 00 коп. пеня підлягає нарахуванню в період з 14.05.2023 по 13.06.2023 та в цей період складає 70 542 грн. 41 коп.;

- за прострочення оплати послуг за Актом здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 5 від 31.05.2023 на суму 1 841 280 грн. 00 коп. пеня підлягає нарахуванню за 13.06.2023 та в цей період складає 2 522 грн. 30 коп.;

- за прострочення оплати послуг за Актом здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 6 від 30.06.2023 на суму 1 023 000 грн. 00 коп. пеня підлягає нарахуванню в період з 16.07.2023 по 27.08.2023 та в цей період складає 55 045 грн. 81 коп.;

- за прострочення оплати послуг за Актом здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 7 від 31.07.2023 на суму 1 833 360 грн. 00 коп. пеня підлягає нарахуванню в період з 15.08.2023 по 27.08.2023 та в цей період складає 28 731 грн. 01 коп.;

- за прострочення оплати послуг за Актом здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 8 від 31.08.2023 на суму 1 766 880 грн. 00 коп. пеня підлягає нарахуванню в період з 15.09.2023 по 19.09.2023 та в цей період складає 9 681 грн. 53 коп.;

- за прострочення оплати послуг за Актом здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 9 від 30.09.2023 на суму 1 713 480 грн. 00 коп. пеня підлягає нарахуванню в період з 14.10.2023 по 16.10.2023 та в цей період складає 5 633 грн. 36 коп.;

- за прострочення оплати послуг за Актом здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 10 від 31.10.2023 на суму 2 162 640 грн. 00 коп. (на суму 1 930 200 грн. 00 коп. послуги оплачені відповідачем без прострочення; заборгованість в сумі 232 440 грн. 00 коп. погашена 18.12.2023) пеня підлягає нарахуванню в період з 20.11.2023 по 17.12.2023 на суму 232 440 грн. 00 коп. та в цей період складає 5 667 грн. 72 коп.;

- за прострочення оплати послуг за Актом здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 11 від 30.11.2023 на суму 2 442 190 грн. 00 коп. відповідач пеню не нараховує;

- за прострочення оплати послуг за Актом здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 12 від 31.12.2023 на суму 2 442 190 грн. 00 коп. пеня підлягає нарахуванню в період з 30.01.2024 по 20.03.2024 та в цей період складає 101 691 грн. 19 коп.

Всього за розрахунком суду пеня складає 490 823 грн. 17 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені визнаються судом обґрунтованими в сумі 490 823 грн. 17 коп.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 13.03.2023 по 20.03.2024 у сумі 81 177 грн. 42 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (а.с. 2-7), та встановлено, що під час його проведення позивачем були невірно визначені періоди прострочення, а також здійснено нарахування інфляційних втрат з порушенням правил їх нарахування, арифметично розрахунок проведено також невірно.

Враховуючи вказане, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем (а.с.2-7), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Здійснюючи власний розрахунок інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Отже, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено наступне:

- за прострочення оплати послуг за Актом здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 2 від 28.02.2023 на суму 1 828 800 грн. 00 коп. інфляційні втрати підлягають нарахуванню за березень 2023 року (період прострочення з 13.03.2023 по 30.03.2023) та в цей період складають 27 432 грн. 00 коп., як вірно розрахував позивач;

- за прострочення оплати послуг за Актом здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 3 від 31.03.2023 на суму 1 989 120 грн. 00 коп. інфляційні втрати підлягають нарахуванню за період з квітня по травень 2023 року (період прострочення з 14.04.2023 по 13.06.2023) та в цей період складають 13 943 грн. 73 коп., як вірно розрахував позивач;

- за прострочення оплати послуг за Актом здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 4 від 30.04.2023 на суму 1 661 160 грн. 00 коп. інфляційні втрати підлягають нарахуванню за травень 2023 року (період прострочення з 14.05.2023 по 13.06.2023) та в цей період складають 8 305 грн. 80 коп., як вірно розрахував позивач;

- за прострочення оплати послуг за Актом здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 5 від 31.05.2023 на суму 1 841 280 грн. 00 коп. інфляційні втрати нарахуванню не підлягають (прострочення лише один день - 13.06.2024);

- за прострочення оплати послуг за Актом здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 6 від 30.06.2023 на суму 1 023 000 грн. 00 коп. позивач не нараховує інфляційні втрати;

- за прострочення оплати послуг за Актом здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 7 від 31.07.2023 на суму 1 833 360 грн. 00 коп. інфляційні втрати нарахуванню не підлягають (період прострочення з 15.08.2023 по 27.08.2023);

- за прострочення оплати послуг за Актом здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 8 від 31.08.2023 на суму 1 766 880 грн. 00 коп. інфляційні втрати нарахуванню не підлягають (період прострочення з 15.09.2023 по 19.09.2023);

- за прострочення оплати послуг за Актом здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 9 від 30.09.2023 на суму 1 713 480 грн. 00 коп. інфляційні втрати нарахуванню не підлягають (період прострочення з 14.10.2023 по 16.10.2023);

- за прострочення оплати послуг за Актом здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 10 від 31.10.2023 на суму 2 162 640 грн. 00 коп. (на суму 1 930 200 грн. 00 коп. послуги оплачені відповідачем без прострочення; заборгованість в сумі 232 440 грн. 00 коп. погашена 18.12.2023) інфляційні втрати підлягають нарахуванню за грудень 2023 року на суму 232 440 грн. 00 коп. (період прострочення з 20.11.2023 по 17.12.2023) та в цей період складають 1 627 грн. 08 коп., як вірно розрахував позивач;

- за прострочення оплати послуг за Актом здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 11 від 30.11.2023 на суму 2 442 190 грн. 00 коп. позивач інфляційні втрати не нараховує;

- за прострочення оплати послуг за Актом здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 12 від 31.12.2023 на суму 2 442 190 грн. 00 коп. інфляційні втрати підлягають нарахуванню за грудень 2023 року на суму 232 440 грн. 00 коп. (період прострочення з 30.01.2024 по 20.03.2024 та в цей період складають 7 326 грн. 57 коп., як вірно розрахував позивач.

Всього за розрахунком суду інфляційні втрати складають 58 635 грн. 18 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 58 635 грн. 18 коп.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 13.03.2023 по 20.03.2024 у сумі 36 071 грн. 48 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с. 2-7), та встановлено, що під час його проведення позивачем були допущені такі помилки:

1) невірно визначені періоди прострочення, а саме: позивачем не було враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних. Так, згідно з пунктом 30.1. статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому, порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв`язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов`язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов`язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону. Відповідно до статті 343 Господарського кодексу України платники і одержувачі коштів здійснюють контроль за своєчасним проведенням розрахунків та розглядають претензії, що виникли, без участі установ банку. Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. У разі затримки зарахування грошових надходжень на рахунок клієнта банки сплачують на користь одержувачів грошових коштів пеню у розмірі, що передбачається угодою про проведення касово-розрахункових операцій, а за відсутності угоди про розмір пені - в розмірі, встановленому законом. Платник зобов`язаний самостійно нараховувати пеню на прострочену суму платежу і давати банку доручення про її перерахування з наявних на рахунку платника коштів.

2) під час розрахунку позивачем не були враховані вимоги частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Також судом відзначено, що позивач невірно визначив початок періоду прострочення, а саме: не врахував редакцію пункту 6.2. договору, прийняту сторонами відповідно до Протоколу узгодження розбіжностей, але визначені позивачем періоди не виходять за межі періодів, визначених судом.

Отже, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок 3% річних, судом встановлено наступне:

- за прострочення оплати послуг за Актом здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 2 від 28.02.2023 на суму 1 828 800 грн. 00 коп. 3% річних підлягають нарахуванню в період з 13.03.2023 по 30.03.2023 та в цей період складають 2 705 грн. 62 коп.;

- за прострочення оплати послуг за Актом здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 3 від 31.03.2023 на суму 1 989 120 грн. 00 коп. 3% річних підлягають нарахуванню в період з 14.04.2023 по 13.06.2023 та в цей період складають 9 972 грн. 85 коп.;

- за прострочення оплати послуг за Актом здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 4 від 30.04.2023 на суму 1 661 160 грн. 00 коп. 3% річних підлягають нарахуванню в період з 14.05.2023 по 13.06.2023 та в цей період складають 4 232 грн. 54 коп.;

- за прострочення оплати послуг за Актом здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 5 від 31.05.2023 на суму 1 841 280 грн. 00 коп. 3% річних підлягають нарахуванню за 13.06.2023 та в цей період складають 151 грн. 34 коп.;

- за прострочення оплати послуг за Актом здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 6 від 30.06.2023 на суму 1 023 000 грн. 00 коп. 3% річних підлягають нарахуванню в період з 16.07.2023 по 27.08.2023 та в цей період складають 3 615 грн. 53 коп.;

- за прострочення оплати послуг за Актом здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 7 від 31.07.2023 на суму 1 833 360 грн. 00 коп. 3% річних підлягають нарахуванню в період з 15.08.2023 по 27.08.2023 та в цей період складають 1 958 грн. 93 коп.;

- за прострочення оплати послуг за Актом здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 8 від 31.08.2023 на суму 1 766 880 грн. 00 коп. 3% річних підлягають нарахуванню в період з 15.09.2023 по 19.09.2023 та в цей період складають 726 грн. 12 коп.;

- за прострочення оплати послуг за Актом здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 9 від 30.09.2023 на суму 1 713 480 грн. 00 коп. 3% річних підлягають нарахуванню в період з 14.10.2023 по 16.10.2023 та в цей період складають 422 грн. 50 коп.;

- за прострочення оплати послуг за Актом здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 10 від 31.10.2023 на суму 2 162 640 грн. 00 коп. (на суму 1 930 200 грн. 00 коп. послуги оплачені відповідачем без прострочення; заборгованість в сумі 232 440 грн. 00 коп. погашена 18.12.2023) 3% річних підлягають нарахуванню в період з 20.11.2023 по 17.12.2023 на суму 232 440 грн. 00 коп. та в цей період складають 534 грн. 93 коп.;

- за прострочення оплати послуг за Актом здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 11 від 30.11.2023 на суму 2 442 190 грн. 00 коп. відповідач 3% річних не нараховує;

- за прострочення оплати послуг за Актом здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 12 від 31.12.2023 на суму 2 442 190 грн. 00 коп. 3% річних підлягають нарахуванню в період з 30.01.2024 по 20.03.2024 та в цей період складають 10 209 грн. 15 коп.

Всього за розрахунком суду 3% річних складають 34 529 грн. 51 коп.

Для зменшення розміру 3% річних підстави відсутні, оскільки розмір відсотків річних не є завищеним - відповідає законодавчо встановленому розміру (стаття 625 Цивільного кодексу України); розрахований судом розмір 3% річних є адекватним і співмірним з допущеним відповідачем порушенням.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 34 529 грн. 51 коп.

В той же час, згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Суд об`єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що:

- станом на час вирішення спору судом, рівно як і на момент звернення із позовом до суду, послуги, надані за Актами № 1 від 31.01.2023, № 2 від 28.02.2023, № 3 від 31.03.2023, № 4 від 30.04.2023, № 5 від 31.05.2023, № 6 від 30.06.2023, № 7 від 31.07.2023, № 8 від 31.08.2023, № 9 від 30.09.2023, № 10 від 31.10.2023, № 11 від 30.11.2023, були оплачені відповідачем у повному обсязі та у добровільному порядку. Не оплаченим залишився лише один з дванадцяти Актів, при цьому, відповідач повідомляв позивачу причину неоплати наданих за ним послуг. Отже, судом приймається до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачем, а також добровільність його виконання до моменту звернення із позовом до суду;

- прострочення відповідача у даній справі є неістотним та становило в середньому 25 днів за кожним зі спірних Актів наданих послуг;

- з огляду на вказані вище причини невиконання своїх зобов`язань за договором перед позивачем, а також обставини описані вище, суд приходить до висновку, що даний випадок є винятковим;

- судом також враховується поведінка відповідача під час розгляду справи судом, а саме: під час розгляду справи судом відповідач наявність прострочення за Актами № 1 від 31.01.2023, № 2 від 28.02.2023, № 3 від 31.03.2023, № 4 від 30.04.2023, № 5 від 31.05.2023, № 6 від 30.06.2023, № 7 від 31.07.2023, № 8 від 31.08.2023, № 9 від 30.09.2023, № 10 від 31.10.2023, № 11 від 30.11.2023 не заперечував, а просив лише врахувати обставини, як зумовили неможливість виконання його зобов`язань за договором перед позивачем у встановлений договором строк;

- в матеріалах справи відсутні докази завдання позивачу збитків, внаслідок допущеного відповідачем порушенням; відомостей щодо наявності збитків чи інших невідворотних наслідків для позивача від допущеного відповідачем порушення матеріали справи також не містять;

- більше того, позивачем заявлено до стягнення, а також визнано судом правомірними вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, кожні з яких окремо в певній мірі компенсують втрати позивача від прострочення;

- судом також враховано, що пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може. Тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

В той же час, судом також були враховані інтереси позивача та прийнято до уваги, що позивач мав правомірні очікування оплати наданих послуг у відповідності до умов договору, узгоджених сторонами.

Також судом розцінюються критично доводи відповідача щодо негативного впливу воєнного стану на його діяльність, оскільки воєнний стан має рівнозначний вплив як на діяльність позивача так і на діяльність відповідача, які мають однакове географічне місцезнаходження - м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, в якому з початку воєнного стану не велися активні бойові дії та яке досить відділене від лінії фронту.

Отже, беручи до уваги правове призначення штрафних санкцій, надаючи оцінку всім описаним вище обставинам справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зменшити визнаний судом обґрунтованим розмір пені на 20%, а саме: до 392 658 грн. 54 коп. (490 823,17 - 20%);

Таке зменшення розміру пені суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 392 658 грн. 54 коп.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

При цьому, оскільки суд зменшує розмір пені, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 36 314 грн. 13 коп. частина витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" до Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості за договором на надання послуг № 1369/1127-52-04 від 30.12.2022 у загальному розмірі 3 071 741 грн. 97 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50066; ідентифікаційний код 00190977) на користь Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (вулиця Симбірцева, будинок 1А, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50029; ідентифікаційний код 00191307) - 2 442 190 грн. 00 коп. - основного боргу, 392 658 грн. 54 коп. - пені, 58 635 грн. 18 коп. - інфляційних втрат, 34 529 грн. 51 коп. - 3% річних та 36 314 грн. 13 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 20.06.2024.

Суддя Ю.В. Фещенко