Рішення № 119892162, 20.06.2024, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/81/24

Провадження № 2/645/703/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 червня 2024 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді - Федорової О. В.

за участю секретаря судового засідання - Федоровської Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Харкові цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест»

до ОСОБА_1

про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат,-

в с т а н о в и в :

Позивач ТОВ «ФК «Гефест» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача суму в розмірі 386074,60 грн., у тому числі: 86930,83 грн.3 %річних та 299143,77 грн. інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання за рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21.08.2014 року по справі № 645/3443/14-ц. В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 25.09.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «КБ «Надра» укладено Договором кредитної лінії №6/5/33/2008/840-КЛ/361 (далі-Кредитний договір), на підставі якого ОСОБА_1 надано кредиту розмірі 27000,00 дол. США, строком до 24.09.2015 під 16,5% річних. 21.08.2014 Фрунзенським районним судом м. Харкова, ухвалено рішення в справі № 645/3443/14-ц, яким стягнуто на користь ПАТ «КБ «Надра» з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором в сумі 584 664,85 гривень та судового збору 3 654,00 гривень. 06.02.2020 ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова замінено стягувана у виконавчому листі №645/3443/14-ц відносно Відповідача з ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника - ТОВ «ФК «Гефест».

Станом на дату подачі позову, вищезазначене рішення не виконано, внаслідок чого позивач має право на стягнення 3 % річних та інфляційних витрат відповідно до ст .625 ЦК України.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова (суддя Іващенко С.О.) від 17.01.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання по справі.

Відповідно до п.п. 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, розпорядженням керівника апарату за № 214/24 від 20.05.2024 року призначено проведення повторного автоматизованого розподілу вищезазначеної цивільної справи, в результаті чого справу було передано судді Фрунзенського районного суду м. Харкова Федоровій О.В..

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24.05.2024 року справу прийнято до провадження судді Федорової О.В. та призначено її до розгляду.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив про розгляд справи за його відсутності, зазначив, що не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання згідно з відповідями з Єдиного державного демографічного реєстру.

Будь-яких заяв, клопотань та відзиву від відповідачки не надходило.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Оскільки відповідачка належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за її відсутності та, зі згоди позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

25.09.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «КБ «Надра» укладено Договором кредитної лінії №6/5/33/2008/840-КЛ/361 (далі-Кредитний договір), на підставі якого ОСОБА_1 надано кредиту розмірі 27000,00 дол. США, строком до 24.09.2015 під 16,5% річних.

21.08.2014 Фрунзенським районним судом м. Харкова, ухвалено рішення в справі № 645/3443/14-ц, яким стягнуто на користь ПАТ «КБ «Надра» з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором в сумі 584 664,85 гривень та судового збору 3 654,00 гривень.

06.02.2020 ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова замінено стягувана у виконавчому листі №645/3443/14-ц відносно Відповідача з ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника - ТОВ «ФК «Гефест».

Станом на цей час доказів виконання ОСОБА_1 вищевказаного рішення суду матеріли справи не містять.

Відповідно до частини першої статті 509ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною другою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Згідно із статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з вимогами статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на наведені норми права, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, зокрема, і факту наявності боргу, встановленого рішенням суду.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06. 2019 року у справі № 916/190/18.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три відсотки річних від простроченої суми.

Норми ст. 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов`язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).

Оскільки застосування індексу інфляції до суми боргу фактично має на меті одержання кредитором того, на що він розраховував одержати у разі належного виконання боржником грошового зобов`язання, то стягнення 3% річних є тою мірою відповідальності, яку боржник зобов`язаний понести за неналежне виконання свого грошового зобов`язання.

Подібний висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц.

ОСОБА_1 має невиконане грошове зобов`язання перед ТОВ «ФК Гефест», яке визначено судовим рішенням від 21.08.2014 року по справі № 645/3443/14-ц на суму 584664,85 грн..

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц (провадження № 14-446 цс 18), указано, що у частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні.

З урахуванням зазначеного, відповідачка допустила порушення грошового зобов`язання, а тому 3 % річних за несплачену суму боргу 584664,85 грн за період з 12.03.2017 по 23.02.2023 становить 86930,83 грн, сума інфляційних втрат за період з 12.03.2017 по 23.02.2023 становить 299143,77 грн, а всього 386074,60 грн..

За приписами ч. 3 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Аналогічний висновок міститься в постанові ВП ВС від 27.03.2019 року у справі №727/5743/15-ц.

Стороною відповідача заява про застосування строків позовної давності не подавалася.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5791,12 грн, який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» до ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» 3% річних в сумі 86930,83 грн. та 299143,77 грн. інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання за рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21.08.2014 по справі № 645/3443/14-ц.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» витрати по сплаті судового збору в розмірі 5791,12 грн.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів, з дня проголошення рішення до Харківського апеляційного суду, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Ігоря Брановицького, 3; код ЄДРПОУ 42350033.

Відповідач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Суддя О.В. Федорова