Ухвала суду № 119891862, 19.03.2024, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/13901/21

н/п 2/953/231/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2024 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

судді Єфіменко Н.В.,

за участі секретаря Лущан В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

13 липня 2021 року Харківська міська рада (далі: позивач) звернулась до суду з позовом, направленим поштою, про зобов`язання ОСОБА_1 (далі: відповідач) здійснити за власний рахунок перебудову балкона кв. АДРЕСА_1 , шляхом знесення прибудови, привівши балкон та фасад будинку у стан, що існував до здійснення самочинної реконструкції, а саме: до характеристик раніше існуючого балкону та фасаду будинку, який був спроектований за архітектурно-планувальним завданням, що не передбачає створення приміщень замість балкону.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на проведення відповідачем, без отримання дозвільних документів, робіт зі зміни фасаду шляхом реконструкції балкону кв. АДРЕСА_1 , який перебуває на державному обліку як пам`ятка містобудування та архітектури місцевого значення «Жилий будинок», прийняту на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 30.04.1980р. №334 та занесену до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 04.06.2020 №1883, охоронний №7219-Ха, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом на захист інтересів територіальної громади м. Харкова з урахуванням принципу законності та дотримання прав співвласників багатоквартирного житлового будинку.

До судового засідання учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, не з`явились. Представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, відповідач причину неявки суд не повідомив.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Підстав, передбачених ст.223 ЦПК України для відкладення справи, судом не встановлено.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи належне повідомлення учасників справи, відсутність підстав для відкладення судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини:

Відповідач є власником кв. АДРЕСА_1 , що підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22.06.2021.

20.05.2021 Інспекцією з благоустрою Департаменту територіального контролю та земельних відносин стосовно відповідача винесено припис №466-П про усунення порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою території міста Харкова за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів, а саме: проведення робіт з реконструкції балкону зі зміною розмірів на фасаді кв. АДРЕСА_1 без дозвільних документів та з вимогою про добровільне усунення порушень, приведення фасаду кв. АДРЕСА_2 у попередній стан у п`ятиденний строк.

28.05.2021 головними спеціалістами інспекторами з благоустрою відділу контролю за станом благоустрою у сфері житлово-комунального господарства Інспекції з благоустрою Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради, на підставі виданого начальником Інспекції з благоустрою Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради направлення від 01.07.2021 за №661-Н, ст.40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», § 8 Правил благоустрою території міста Харкова, затверджених рішенням Харківської міської ради від 16.11.2011 №504/11, проведено перевірку фасаду кв. АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу, та за результатами перевірки благоустрою міста Харкова встановлено порушення п.1 ч.1 ст.16, п.1 ч.2 ст.17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів п.5.7.1.1., п.5.7.1.2., п.6.3.1. Правил благоустрою міста Харкова, що підтверджується Актом №466-А від 28.05.2021.

Як вбачається з листа № 01-04/833-2/784 від 20.04.2021 Департаменту містобудування та архітектури буд. АДРЕСА_3 перебуває на державному обліку, як пам`ятка містобудування та архітектури місцевого значення «Жилий будинок», прийнята на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 30.04.1980р. №334 та занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 04.06.2020 №1883, охоронний №7219-Ха.

Встановивши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд висновує:

Згідно зі ст.125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежовувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.

По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у п.7 ч.1 ст.4 КАС України термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Аналіз змісту ст.19 ЦПК України та ст.19 КАС України дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

Аналогічні правові висновки щодо юрисдикції суду викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 583/2715/16-ц (провадження № 14-174цс18), від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18) та у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 147/483/19 (провадження № 61-13167св19), від 11 серпня 2020 року у справі № 132/630/17 (провадження № К/9901/46308/18).

У справі, що розглядається, Харківська міська рада просила ОСОБА_1 здійснити за власний рахунок перебудову балкона кв. АДРЕСА_1 , шляхом знесення прибудови, привівши балкон та фасад будинку у стан, що існував до здійснення самочинної реконструкції, а саме: до характеристик раніше існуючого балкону та фасаду будинку, який був спроектований за архітектурно-планувальним завданням, що не передбачає створення приміщень замість балкону.

Відповідно до ч.1 ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

Подібна норма закріплена у ст.14 Закону України «Про основи містобудування». Відповідно до ст.7 вказаного Закону державне регулювання у сфері містобудування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.

Як зазначено у ч.1 ст.13, ч.3 ст.6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», уповноваженими органами містобудування та архітектури є виконавчі органи міських рад з питань архітектури (ч.1 ст.13 Закону України…Виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю міських рад відносяться до органів державного архітектурно-будівельного контролю.

У силу ст.12 Закон України «Про благоустрій населених пунктів» суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

У відповідності до ст.34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» правила благоустрою території населеного пункту - це нормативно-правовий акт, яким встановлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила включають, зокрема, порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою; порядок розміщення малих архітектурних форм; порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів.

Частиною 1 ст.40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.

Таким чином, Закон України «Про благоустрій населених пунктів» наділяє повноваженнями міські ради та їх виконавчі органи здійснювати самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів.

У розумінні Закону України «Про благоустрій населених пунктів» дії з демонтажу елементів благоустрою є заходами з відновлення благоустрою населеного пункту.

З огляду на викладене вище, Харківська міська рада наділена контролюючими повноваженнями та здійснює владні управлінські функції у сфері благоустрою міста, приймає рішення про демонтаж та вживає заходи із демонтажу елементів благоустрою.

Відповідно до наведених приписів законодавства, спори щодо виконання суб`єктами владних повноважень функцій у сфері містобудівної діяльності, благоустрою є публічно-правовими й мають розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Отже, спірні правовідносини в цій справі обумовлені реалізацією позивачем передбачених переліченими вище Законами делегованих повноважень щодо здійснення державного та самоврядного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності та благоустрою. Здійснення такого державного контролю означає обов`язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб`єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а відтак і публічно-правову природу таких правовідносин.

Як визначено ч.1, ч.4, ч.7 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил…Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок….У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Статтею 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач посилався на порушенням права на використання земель комунальної власності, як суб`єкт владних повноважень який діє з метою захисту прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав та з метою запобігти можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушення відповідних норм і правил, а не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів.

Спір у цій справі не пов`язаний безпосередньо з вирішенням питання речового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення факту самочинного будівництва, порушення порядку благоустрою населеного пункту та усунення порушень шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування з метою захисту інтересів громади. Справа за позовом такого суб`єкта у спірних правовідносинах належить до компетенції адміністративних судів.

Вказані висновки, узгоджуються із висновками висловленими раніше Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 1519/2-787/11 (провадження № 14-48цс18), від 15 травня 2018 року у справі № 520/10754/14-ц (провадження № 14-108цс18),від 22 травня 2018 року у справі № 826/4089/16 (провадження № 11-213апп18),від 25 червня 2019 року у справі № 914/1092/18 (№ 12-31гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 464/104/16-ц (провадження № 14-441цс19), а також у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 357/8343/16-ц (провадження № 61-19828св18), від 04 вересня 2019 року у справі № 1309/10788/12 (провадження № 61-34438св18), від 22 квітня 2020 року у справі № 464/4087/17 (провадження № 61-10473св19), від 26.03.2023 у справі справа № 522/14301/20 (провадження № 61-19198св21), від 28.02.2024 у справі 522/10859/19 (провадження № 61-7543св23).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що вимога позивача про зобов`язання відповідача здійснити за власний рахунок перебудову балкона квартири АДРЕСА_1 , шляхом знесення прибудови, привівши балкон та фасад будинку у стан, що існував до здійснення самочинної реконструкції, а саме: до характеристик раніше існуючого балкону та фасаду будинку, який був спроектований за архітектурно-планувальним завданням, що не передбачає створення приміщень замість балкону, не належить до розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому провадженні у справі підлягає закриттю.

Роз`яснити Харківській міській раді, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Керуючись ст. ст. 255, 256, 260 ЦПК України, суд, -

постановив:

Провадження у справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії, - закрити.

Роз`яснити Харківській міській раді, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили після її підписання, та може бути оскаржена протягом 15 днів з дня підписання її повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду.

Суддя -