Рішення № 119890150, 18.06.2024, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 202/4153/24

(2/199/2184/24)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

18 червня 2024 року

м. Дніпро

справа №202/4153/24

провадження № 2/199/2184/24

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

за участю секретаря Костючик В.В.

учасники справи:

позивач Приватне Акціонерне товариство «Страхова компанія «ЕТАЛОН»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕТАЛОН» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

В обґрунтуванняпозову посилаючись нате,що 07червня 2023року вм.Дніпро,відповідач, керуючи автомобілеммарки «DaewooNexia», державний номерний знак НОМЕР_1 , допустив зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen Tiguan», державний номерний знак НОМЕР_2 .

Данні обставини встановлені та підтверджуються постановою №199/5151/23 Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27.06.2023 про визнання ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбачено ст. 124 КУпАП.

Також постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська №199/5129/23 від 05.07.2023, ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Між ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» та ОСОБА_1 укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що підтверджується полісом №ЕР-213921426 від 31.03.2023.

У відповідності до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та згідно із страховим актом позивачем виплачено власнику автомобіля марки «Volkswagen Tiguan», державний номерний знак НОМЕР_2 , страхове відшкодування у розмірі 105570,01 грн., що підтверджується платіжними інструкціями АТ «Приватбанк» №13362 від 22.12.2023, №13392 від 25.12.2023, №13581 від 04.01.2023, №13619 від 05.01.2024, №14092 від 30.01.2024, №14412 від 14.02.2024, № 14448 від 15.02.2024.

Таким чином, до позивача, відповідно до чинного законодавства, після виплати страхового відшкодування, перейшло право вимоги до винної особи відповідача, у розмірі фактичних затрат, пов`язаних із відшкодуванням збитків страхувальнику за вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду, а тому позивач просить стягнути з відповідача на їх користь суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 105570,01 грн., а також судові витрати в розмірі 3028,00 грн.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2024 рокуцивільну справу № 202/4153/24 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕТАЛОН» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, передано на розгляд Амур-Нижньодніпровському районному суду м. Дніпропетровська.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 травня 2024 року відкрито провадження та визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_2 не з`явилася, надавши заяву, в якій просила розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти заочного рішення суду не заперечувала.

Відповідно до за ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвали заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, судові повістки направлені по останньому відомому зареєстрованому місцю проживання відповідача рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень, а також через опублікування оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України, про причини неявки суд не повідомив, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, не скористався правом надання відзиву на позов, у зв`язку з чим суд за згодою позивача вирішує справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено,що 07червня 2023року вм.Дніпро,відповідач, керуючи автомобілеммарки «DaewooNexia», державний номерний знак НОМЕР_1 , допустив зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen Tiguan», державний номерний знак НОМЕР_2 .

Данні обставини встановлені та підтверджуються постановою №199/5151/23 Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27.06.2023 про визнання ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбачено ст. 124 КУпАП.

Також постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська №199/5129/23 від 05.07.2023, ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч.ч.4,6 ст.82ЦПК України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, обставини дорожньо-транспортної пригоди та факти встановлені при розгляді адміністративної справи є преюдиціальними фактами при розгляді цивільної справи.

Законом України Про обов`язковестрахування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовано відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Зазначений закон спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

На час ДТП між ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» та ОСОБА_1 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що підтверджується полісом №ЕР-213921426 від 31.03.2023.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до даних звіту №139_SOS_-230612-261583 вартість збитків, завданих власнику пошкодженням автомобіля марки «Volkswagen Tiguan», державний номерний знак НОМЕР_2 , складає 105570,01грн.

Власнику автомобіля марки «Volkswagen Tiguan», державний номерний знак НОМЕР_2 , страхове відшкодування у розмірі 105570,01 грн., що підтверджується платіжними інструкціями АТ «Приватбанк» №13362 від 22.12.2023, №13392 від 25.12.2023, №13581 від 04.01.2023, №13619 від 05.01.2024, №14092 від 30.01.2024, №14412 від 14.02.2024, № 14448 від 15.02.2024.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст.1191ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з підпунктом а) пункту 38.1.1. статті 38.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду , якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України унормовано, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно вимог ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За таких обставин, з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню сума сплаченого страхового відшкодування в розмірі 105570 грн. 01 коп.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, враховуючи результат розгляду справи та згідно вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 3028 грн. 00 коп.

Що стосується судових витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн., то суд зазначає наступне.

Так, згідно ч.ч.1,3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 5, 6 ст. 137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.3-5, 9 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч.3-5,9 ст. 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Так, представником позивача адвокатом Павленко Р.М. визначено обсяг понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу адвоката до заяви додано: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правничої допомоги, договір про надання професійної правничої допомоги від 15 листопада 2023 року, розрахунок витрат на професійну правничу допомогу.

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Враховуючи особливості предмета спору, а також характер виконаної адвокатом роботи з урахуванням складності справи та критерій розумності розміру витрат, суд вважає, що заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є завищеним та неспівмірним із складністю справи. Суд ураховує, що особа вільна у виборі представника та у визначенні розміру витрат на його послуги за домовленістю сторін, утім цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони у справі при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.

На підставі наведеного, суд вважає доцільним стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «СК «ЕТАЛОН» судові витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕТАЛОН» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕТАЛОН» суму сплаченого майнового відшкодування в розмірі 105570 (сто п`ять тисяч п`ятсот сімдесят) грн. 01 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕТАЛОН» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕТАЛОН» судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 21 червня 2024 року.

Позивач Приватне Акціонерне товариство «Страхова компанія «ЕТАЛОН», ЄДРПОУ 20080515, місцезнаходження вул. Дегтярівська ,33Б, 2-й під`їзд, м. Київ, 03057.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме місце реєстрації АДРЕСА_1 .

Суддя О.Б.Подорець