Рішення № 119887501, 20.06.2024, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/3414/24

Провадження № 2/357/2289/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 червня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Орєхова О. І. ,

за участі секретаря Вальчук М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації, -

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2024 року позивач приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації, посилаючись на наступні обставини.

АТ «СГ «ТАС» (приватне) (надалі - Позивач) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту MFO-00705049 (надалі Договір страхування). Предметом Договору страхування є страхування транспортного засобу «Volkswagen Polo», д.н. НОМЕР_1 (надалі - Застрахований ТЗ).

02.03.2021 року о 14:20 год. в м. Біла Церква по вул. Ярослава Мудрого, 40, відбулася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю Застрахованого ТЗ «Volkswagen Polo», д.н. НОМЕР_1 та «Kia Sorento», д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 (надалі - Відповідач).

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.03.2021 року справа № 357/2542/21, якою відповідача визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

У результаті зазначеної ДТП було пошкоджено Застрахований ТЗ «Volkswagen Polo», д.н. НОМЕР_1 , що підтверджується вищезазначеною постановою суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи наявність Договору страхування, представник власника пошкодженого автомобіля ТЗ «Volkswagen Polo», д.н. НОМЕР_1 звернувся до позивача з заявою про настання події та виплату страхового відшкодування.

З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля ТЗ «Volkswagen Polo», д.н. НОМЕР_1 , було проведено його огляд, про що складено акт огляду (дефектну відомість) та отримано рахунок СТО № В000036679 від 03.03.2021 року, відповідно до якої вартість ремонту ТЗ «Volkswagen Polo», д.н. НОМЕР_1 складає 25 762,06 грн.

У зв`язку із зазначеним, позивачем, на підставі зібраних документів, заяви на виплату страхового відшкодування власника складено розрахунок страхового відшкодування та страховий акт № 06591/24/921 від 04.03.2021 року на суму 24 112,06 грн., яку виплачено у якості страхового відшкодування, що підтверджується платіжною інструкцією №165732 від 09.03.2021 року.

А отже, загальна сума страхового відшкодування за шкоду, заподіяну Відповідачем, складає 24 112,06 грн.

Згідно ст. 108 Закону України «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Розмір витрат позивача на виплату страхового відшкодування складає 24 112,06 грн., то відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу шкоду в порядку суброгації у розмірі 24 112,06 грн.

Тому, просили суд стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» 24 112,06 грн. матеріальної шкоди в порядку суброгації та 3028,00 грн. судового збору ( а. с. 1-5 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.02.2024 року, головуючим суддею визначено Орєхова О.І. ( а. с. 27 ) та матеріали передані для розгляду.

Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання ( перебування ) такої фізичної особи.

01 березня 2024 року здійснено запит стосовно відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача ( а. с. 31 ).

25 березня 2024 року за вх. № 16266 судом з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання ( перебування ) відповідача ( а. с. 34 ).

З вказаної інформації вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 31.10.2006 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 187 ЦПК України якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановлено законом порядку місце проживання ( перебування ) фізичної особи відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна.

Ухвалою судді від 27 березня 2024 року прийнято позовну заяву до провадження та відкрито провадження у справі за позовною заявою приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом ) сторін. Призначено судове засідання у справі на 12 годину 00 хвилин 21 травня 2024 року ( а. с. 35-36 ).

Розгляд справи 21.05.2024 року було відкладено до 20.06.2024 року у зв`язку з неявкою відповідача в судове засідання та відсутності відомостей про його належне сповіщення ( а. с. 39 ).

В судове засідання 20.06.2024 року позивач свого представника не направив, 20.06.2024 року за вх. № 33644 судом отримано від представника ПАТ «СГ «ТАС» Миц Ірини Володимирівни, яка діє на підставі довіреності № ГО-23/561 від 28.12.2023 року ( а. с. 44 ) заяву про розгляд справи без участі ( а. с. 42-43 ), в якій просили здійснювати розгляд справи без участі позивача. Проти заочного рішення не заперечують. Позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі. Складу суду позивач довіряє.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення на його адресу реєстрації судову повістку, одна на адресу суду повернувся поштовий конверт, причина повернення вказана працівниками пошти, за закінченням терміну зберігання ( а. с. 41 ).

До того ж, на попереднє судове засідання, яке відбувалося 21.05.2024 року, на адресу суду також повернувся поштовий конверт, причина повернення вказана працівниками пошти, за закінченням терміну зберігання ( а. с. 38 ).

Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасникам справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду ( близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б ).

Отже, з урахуванням наведених вище постанов, викладених Верховним Судом, суд приходить до переконання, що у відповідності до вимог Цивільно-процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомленим про дату, час та місце слухання справи та завчасно, оскільки направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним.

Заяв та клопотань на адресу суду з боку відповідача не надходило, як і не надходив відзив на позовну заяву з боку відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Як зазначено вище, позивач ( представник ) скористувалася своїм правом, визначеним в ч. 3 ст. 211 ЦПК України.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутністю учасників судового розгляду, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки, належним чином повідомлений відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, не повідомивши суду про поважність причини неявки та не надав відзиву і позивач не заперечує проти такого вирішення справи, а саме заочного, суд вважає за необхідним по даній справі провести заочний розгляд.

Ухвалою суду від 20.06.2024 року постановлено провести розгляд даної цивільної справи в заочному порядку.

Згідно ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

В судовому засіданні встановлено, що ПАТ «СГ «ТАС» укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту MFO-00705049, предметом якого є страхування транспортного засобу «Volkswagen Polo», д.н. НОМЕР_1 ( а. с. 13 ).

Встановлено, що 02.03.2021 року о 14:20 год. в м. Біла Церква по вул. Ярослава Мудрого, 40, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу «Volkswagen Polo», д.н. НОМЕР_1 та «Kia Sorento», д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.03.2021 року у справі № 357/2542/21, ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді шарф у розмірі 340 грн. та стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 454 грн. ( а. с. 11-12 ).

У вказаній постанові було встановлено, що 02.03.2021 року о 14:20 год. в м. Біла Церква по вул. Ярослава Мудрого, 40, керуючи транспортним засобом Kia Sorento», д.н. НОМЕР_2 на парковці ТРЦ «Гермес» ОСОБА_1 не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з транспортним засобом «Volkswagen Polo», д.н. НОМЕР_1 , чим порушив п. 2.3 б, п. 10.9 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена у ст. 124 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину визнав повністю, щиро розкаявся.

Вказана постанова набрала законної сили 05.04.2021 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, у результаті вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 02.03.2021 року, було пошкоджено застрахований транспортний засіб «Volkswagen Polo», д.н. НОМЕР_1 , що підтверджується вищезазначеною постановою суду.

Враховуючи наявність Договору страхування, представник власника пошкодженого автомобіля «Volkswagen Polo», д.н. НОМЕР_1 звернувся до позивача з заявою про настання події та виплату страхового відшкодування ( а. с. 16-17, 18 ).

З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Volkswagen Polo», д.н. НОМЕР_1 , було проведено його огляд, про що складено акт огляду (дефектну відомість) та отримано рахунок СТО № В000036679 від 03.03.2021 року, відповідно до якої вартість ремонту ТЗ «Volkswagen Polo», д.н. НОМЕР_1 складає 25 762,06 грн. ( а. с. 21-23 ).

Відповідно, був складений Страховий Акт № 06591/24/921 від 04.03.2021 року ( а. с. 19) та розрахунок суми страхового відшкодування, що є Додатком № 1 до Страхового акту № 06591/24/921 від 04.03.2021 року ( а. с. 20 ).

У зв`язку з чим, позивачем АТ «СГ «ТАС» ( приватне) було виплачено у якості страхового відшкодування в розмірі 24 112,06 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №165732 від 09.03.2021 року ( а. с. 10 ).

Отже, загальна сума страхового відшкодування за шкоду, заподіяну відповідачем, складає 24 112,06 грн.

Встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП застрахована не була, що свідчить перевірка чинності полісу внутрішнього страхування ( Поліс на ТЗ № АІ 4529 ІК ) на 02.03.2021 року ( а. с. 8 ).

Звертаючись до суду з вказаними вимогами, ПАТ «СГ «ТАС» просить стягнути з відповідача вищевказану суму страхового відшкодування в порядку суброгації.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5 та 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України «шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку».

У відповідності до укладеного Договору добровільного страхування наземного транспорту MFO-00705049, предметом якого є страхування транспортного засобу «Volkswagen Polo», д.н. НОМЕР_1 ( а. с. 13 ), страхова компанія взяла на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення вищевказаного автомобіля, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.

Відповідно до ст. 27 Закону України ,,Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Суброгація (subrogation) це перехід до страховика на підставі відповідного акту права вимоги, яке страхувальник має щодо особи, винної у збитках. Це правило поширюється на страховика лише на суму фактично виплаченого ним страхового відшкодування (передання страхувальником страховикові права на стягнення заподіяної шкоди з третіх (винних) осіб у межах виплаченої суми).

З латинської термін «суброгація» перекладається як «заміщення, обрання взамін».

Суброгація випливає безпосередньо із закону і не потребує підтвердження договором страхування. Доказами наявності у страховика права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, є договір страхування і документ, який підтверджує виплату страхового відшкодування.

Основною характерною ознакою суброгації є збереження того зобов`язання, яке виникло із заподіяння шкоди та у зв`язку з яким було виплачено страхове відшкодування і заміну в ньому кредитора.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди, відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

Аналогічна правова позиція викладена Великою палатою Верховного суду у постанові від 05.06.2018 року по справі № 910/7449/17.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах.

Такої ж позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц ( див. пункт 70 постанови ).

Основною характерною ознакою суброгації є збереження того зобов`язання, яке існувало на момент заподіяння шкоди і у зв`язку з яким було виплачене страхове відшкодування, та зміна в ньому кредитора.

Під час суброгації нового зобов`язання не виникає, первісні правовідносини залишаються незмінними. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Саме такі висновки зробив Верховний Суд у постанові від 15.10.2020 (справа 910/12472/18).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим.

Таким чином, відповідно до вказаних норм закону від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов`язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки.

З огляду на положення ст.1192 ЦК України, розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Також у порядку суброгації страховик може стягнути із завдавача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатив страхувальнику. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні, тому з урахуванням положення статті 515 ЦК України суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Згідно ст. 108 Закону України «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Тому, позивач, виплативши страхове відшкодування має право подати позов до завдача шкоди про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

В свою чергу, з боку відповідача не надано до суду жодних пояснень, заперечень та відзиву щодо позовних вимог позивача, а також у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України жодного належного та допустимого доказу в спростування доводів позивача.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій ( ч. 4 ст. 12 ЦПК України ).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації є цілком обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача. У разі відмови в позові - на позивача.

Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

При зверненні до суду з вищевказаними вимогами позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3 028 грн. ( а. с. 6 ), про що свідчить в матеріалах справи відповідна платіжна інструкція № 16043 від 23.02.2024 року.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача і понесенні позивачем при зверненні до суду судові витрати у вищевказаному розмірі.

Одночасно суд роз`яснює, що відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 55 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 22, 512, 515, 993, 1166, 1192 Цивільного кодексу України та керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 82, 89, 128, 131, 133, 141, 187, 211, 247, 263-265, 273, 274, 280-289 ЦПК України, ст. ст. 27, 108 Закону України ,,Про страхування", п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації, - задовольнити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» страхове відшкодування в розмірі 24 112,06 гривень та судові витрати в сумі 3 028 гривень, загалом 27 140,06 гривень ( двадцять сім тисяч сто сорок гривень шість копійок ).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду потягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення ( виклику ) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення якщо така адреса відсутня.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» ( адреса місцезнаходження: 03062, м. Київ, проспект Берестейський, буд. 65, ЄДРПОУ: 30115243 );

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 ).

Повне заочне судове рішення складено 20 червня 2024 року.

Заочне рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя О. І. Орєхов