Ухвала суду № 119886900, 14.06.2024, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/18978/24

Провадження № 1-кс/947/7991/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2024 рокуслідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 та її захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках в рамках кримінального провадження №12023160000001437 від 14.11.2023 відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Усатове, Біляївського району, Одеської області, громадянки України, матері-одиначки, маючої на утриманні сімох неповнолітніх дітей, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, обвинувальний акт відносно якої за ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України перебуває на розгляді Біляївського районного суду Одеської області,

підозрюваної увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.332КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023160000001437 від 14.11.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.

Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюється групою прокурорів Одеської обласної прокуратури.

Досудовим розслідуванням встановлено, що встановлено, що у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року

№ 2263-ІХ, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ, Указом від 7 листопада 2022 року № 577/2022, затвердженим Законом України від 16 серпня 2022 року № 2738-ІХ та Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-ІХ), затвердженим Законом України від 01 травня 2023 року № 254/2023 продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, тобто до 18 серпня 2023 року.

Так, 24.02.2022 Указом Президента України № 69/2022, оголошено загальну мобілізацію та постановлено здійснити призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами. В подальшому строк проведення зазначеної мобілізації продовжено.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 22 даного Закону, передбачено, що граничний вік перебування на військовій службі (в тому числі в резерві), встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду - до 60 років.

Відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 1455 від 29.12.2021, якою затверджено «Порядок встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан» визначено, що перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

Виключний перелік громадян України, які наділені правом перетинання державного кордону затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995.

Разом з тим, статтею 1 Закону України від 04.11.1991 № 1777-XII «Про державний кордон України» зазначено, що Державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору.

Відповідно до ст. 9 Закону «Про державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.

Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Пункт пропуску через державний кордон України це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

У відповідності до ст. 11 Закону «Про державний кордон України», особи, транспортні засоби, вантажі та інше майно, що перетинають державний кордон України, підлягають прикордонному і митному контролю.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України від 05.11.2009 № 1710-VI «Про прикордонний контроль», прикордонний контроль державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

Відповідно до п. 3 ст. 23 Закону України (редакція від 16.06.2022) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.

Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_4 , на початку липня 2022 року, більш точний час слідством не встановлений, знаходячись у невстановленому досудовим розслідуванням місці, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, за попередньою змовою з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та іншими не встановленими в ході досудового розслідування особами вирішила організувати незаконне переправлення через державний кордон України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який у відповідності до чинного законодавства України підлягає призову на військову службу під час мобілізації, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 , діючи з тих же мотивів та спонукань, усвідомлюючи, що реалізація злочинного плану, направленого на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, особам яким тимчасового обмежено право на виїзд з України, потребує залучення інших осіб, які будуть виконувати її вказівки щодо незаконного переправлення осіб через державний кордон України, залучила до злочинної діяльності ОСОБА_7 та інших не встановлених на даний час в ході досудового розслідування осіб.

При цьому, ОСОБА_4 повідомила ОСОБА_7 , що для усунення перешкод для перетину ОСОБА_8 державного кордону України необхідно організувати державну реєстрацію факту народження двох дітей, які фактично не народжувалися, із зазначенням, що ОСОБА_7 є їх матір`ю, а ОСОБА_8 батьком.

Будучи обізнаною, що у відповідності до п. 3 ст. 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (редакція від 16.06.2022) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, ОСОБА_4 , у не встановлений в ході досудового розслідування спосіб, у невстановлений час та невстановленому місці, отримала медичне свідоцтво про НОМЕР_1 від 14.07.2022 та медичну довідку про перебування дитини під наглядом лікувального медичного закладу № 19 від 14.07.2022 щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та медичне свідоцтво про НОМЕР_2 від 14.07.2022, медичну довідку про перебування дитини під наглядом лікувального медичного закладу № 18 від 14.07.2022 щодо ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , матір`ю яких зазначено ОСОБА_7 , яка фактично їх не народжувала.

Пунктом 2 наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.03.2022 №407 «Про забезпечення реєстрації новонародженої дитини в умовах воєнного стану» передбачено, що на період дії воєнного стану на території України для забезпечення реєстрації НОМЕР_3 дитини в органах державної реєстрації актів цивільного стану медичні працівники закладів охорони здоров`я та фізичних осіб - підприємців, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, які надавали допомогу при пологах, здійснювали перший медичний огляд новонародженого або проводили перший медичний огляд породіллі після пологів, в тому числі поза закладом охорони здоров`я, без можливості подальшого транспортування породіллі та новонародженого до відповідного надавача медичної допомоги або за умови її відмови від такого транспортування в обставинах підвищеної загрози життю та здоров`ю, та за умови відсутності можливості заповнення медичним працівником Медичного свідоцтва про народження (форма № 103/0) медичний працівник зобов`язаний на кожний випадок народження живої дитини виписати довідку довільної форми в двох примірниках безпроставляння печатки.

Після чого, 23.07.2022 за невстановлених у ході досудового розслідування обставин, на підставі отриманих раніше у невстановлений в ході досудового розслідування спосіб документів, які містять недостовірну інформацію щодо народження дітей, а саме медичного свідоцтва про НОМЕР_1 від 14.07.2022, медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального медичного закладу № 19 від 14.07.2022 щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тамедичного свідоцтва про НОМЕР_2 від 14.07.2022, медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального медичного закладу № 18 від 14.07.2022 щодо ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) здійснено державну реєстрацію факту народження указаних дітей, де батьком визначено ОСОБА_8 та матір`ю ОСОБА_7 .

Вказані дії створили правові підстави для перетину державного кордну України ОСОБА_8 , на підставі чого 30.09.2022 о 18 годині 02 хвилини останній перетнув державний кордн України у пункті пропуску Маяки-Удобне.

За вищевикладених обставин, 13.06.2024 ОСОБА_4 в порядку ст. 615 КПК України було затримано та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, за кваліфікуючими ознаками: організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями, а також сприяння їх вчиненню порадами, вказівками та усунення перешкод, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Посилаючись на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, наявність обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, а також беручи до уваги неможливість запобігання вищезазначеним ризикам застосуванням більш м`яких запобіжних заходів, слідчий за погодженням з прокурором звертаються до слідчого суді з клопотанням про застосування відносно підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні:

-прокурор вимоги поданого клопотання підтримав у повному обсязі, клопотання просив задовольнити;

-захисникпідозрюваної заперечував проти задоволення клопотання сторонни обвинувачення, посилаючись на наявність у останньої на утриманні сімох неповнолітінх дітей, одна з яких є інвалідом та потребує постійного нагляду та медичного супроводу, крім того, сама ОСОБА_4 скаржиться на нестабільний стан здоров`я, у зв`язку із нещодавно перенесенною операцією на щитовидній залозі. Просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

-підозрювана з підозрою не згодна, просила врахувати, що самостійно утримує неповнолітніх дітей та має незадовільний стан здоров`я. Просила відомовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» слідчий суддя застосовуєКонвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод»(далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно дост.178 КПК Українита практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Як вбачається з матеріалів клопотання, 13.06.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства", зазначив що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого їй кримінального правопорушення підтверджується наступними матеріалами кримінального провадження: протоколом допиту підозрюваної ОСОБА_7 , яка вказала, що ОСОБА_4 залучила її до вчинення кримінального правопорушення, факт не народження дітей підтвердила; протокол допиту свідка ОСОБА_8 , який вказує на ОСОБА_4 як на особу, яка організовувала реєстрацію ненароджених дітей, з метою усунення перешкод для перетину ним кордону. Факт не народження дітей підтверджує; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 , начальника Служби у справах дітей Нерубайської сільської ради, яка вказує, що зареєстровані діти на ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , на обліку у службі не перебувають, про народження цих дітей їй нічого де відомо; протоколом допиту завідуючого Устаївської ЦПСМД Нерубайської амбулаторії ОСОБА_12 , який вказав, що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 не зверталися до медичного закладу щодо народження цих дітей; протоколом обшуку від 13.06.2024 за місцем проживання ОСОБА_8 .

Слідчий суддя суд вважає, що вищевказані стороною обвинувачення матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування доводять обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 ККУкраїни.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення.

На даній стадії кримінального провадження, слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі наявних у слідчого судді матеріалів, вирішує питання доведеності існування обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінально-протиправних дій.

Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до переконання, що в рамках означеного кримінального провадження наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик у вигляді можливого переховування підозрюваної від органу досудового розслідування та суду.

Крім того, слідий суддя звертає увагу, що в умовах дії правового режиму воєнного стану на території України ОСОБА_4 володіє парвом безперешкодного перетину державного кордону, що на думку слідчого судді, додатково підтверджує наявність вищевказаного ризику.

Слідчий суддя враховує, що в рамках даного кримінального провадження наявні особи свідків. Протоколи допиту таких осіб, в яких зазначені їх анкетні дані, долучені до матеріалів даного клопотання. На теперішній час в значній мірі, обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_4 підозри за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, у тому числі, підтверджується саме показаннями свідків.

Слід зауважити, що з огляду на специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого на теперішній час обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , процесуальні джерела доказів у вигляді показань відіграють надзвичайно важливу роль, що на переконання слідчого судді додатково підтверджує вірність доводів сторони обвинувачення відносно існування в рамках такого кримінального провадження наведеного ризику.

Відтак, слідчий суддя приходить до переконання, що в рамках такого кримінального провадження наявний ризик можливого незаконного впливу з боку підозрюваної ОСОБА_4 на свідків у даному кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Крім того, враховуючи те, що наразі на розгляді Біляївського районного суду Одеської області перебуває на розгляді обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, що свідчить про явні негативні соціальні інтереси останньої, й відповідно про її емоційно-вольову деформацію та ймовірну відсутність правової свідомості. У зв`язку із чим, слідчий суддя приходить до переконання, що в рамках означеного кримінального провадження існує реальний ризик вчинення іншого кримінального правопорушення ОСОБА_4 або продовження нею кримінального правопорушення, в якому підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Водночас, слідчий суддя вважає, що твердження сторони обвинувачення щодо існування в рамках даного кримінального провадження ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження в ході судового засідання. Слідий у клопотанні та прокурора у судовому засідання обмежилися формальними посилання в частині обґрунтування наявності даного ризику.

Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

При цьому, ризик, це, зокрема, невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України. Між тим, чинний КПК України не вимагає надання відповідних доказів того, що підозрюваний обов`язково здійснить дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема й у випадку застосування відносно нього більш м`якого запобіжного заходу, однак перед слідчим суддею повинна бути доведена наявність реальної можливості здійснити підозрюваним такі дії в майбутньому, в зв`язку з чим, слідчим суддею повинен бути обраний такий запобіжний захід, який в повній мірі буде здатним запобігти можливому прояву означених дій з боку підозрюваного.

На думку слідчого судді, інкримінована ОСОБА_4 діяльність є проявом особливого цинізму в умовах дії правового режиму воєнного стану та викликає негативні реакції суспільства та зокрема військовослужбовців, які захищають цивільне населення з початку повномасштабного вторгнення рф на суверенну територію України.

Відтак, вирішення питання застосування відносно підозрюваної, того чи іншого запобіжного заходу потребує врахування також існуючого суспільного інтересу, який зводиться не лише до досягнення завдань кримінального провадження, але й до забезпечення та реального здійснення боротьби з корупцією та забезпечення національної безпеки.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

За таких обставин, беручи до уваги викладене у сукупності, з огляду на тяжкість інкримінованого підозрюваній ОСОБА_4 кримінального правопорушення, а також фактичні обставини даного кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання, що на даній стадії кримінального провадження відносно підозрюваної слід обрати міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки такої особи, в тому числі, не забезпечать досягнення завдань кримінального провадження в цілому, та міри запобіжного заходу, зокрема.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Зокрема, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину (до даної категорії належить підозрювана), складає від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, обставини інкримінованого кримінального правопорушення, з огляду на особу підозрюваної, її характеризуючі дані, зокрема те, що ОСОБА_4 є матір`ю-одиначкою та має на утриманні сімох неповнолітніх дітей, а також встановлені в ході розгляду даного клопотання ризики, передбачені ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що у даному випадку доцільним є застосування до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу з призначенням застави у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.

На думку слідчого судді, саме вказаний розмір застави буде в повній мірі гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваної, у випадку її внесення, під загрозою звернення вказаного розміру застави в дохід держави за наявності відповідних для цього підстав (ч. 8 ст. 182 КПК України).

Керуючись ст. ст. 176-178,182-184,193-194, 196 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках в рамках кримінального провадження №12023160000001437 від 14.11.2023 відносно ОСОБА_4 задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до09.08.2024року, в межах строку досудового розслідування.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваною ОСОБА_4 обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.

Роз`яснити підозрюваній, що підозрювана або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок НОМЕР_4 , код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на підозрювану ОСОБА_4 строком до 09.08.2024 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

-не відлучатися за межі населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваній ОСОБА_4 , що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

У зв`язку із перебуванням на утриманні у підозрюваної ОСОБА_4 , відносно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою сімох неповнолітніх дітей зобов`язати прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 повідомити уповноважений підрозділ органів Національної поліції та орган опіки та піклування за місцем перебування дитини про факт залишення дітей без батьківського піклування для вжиття невідкладних заходів щодо тимчасового влаштування дитини.

Орган опіки та піклування невідкладно після тимчасового влаштування дітей, залишених без батьківського піклування, інформує слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про місце проживання (перебування) дитини.

Після отримання такої інформації слідчий, прокурор невідкладно повідомляє підозрюваного, обвинуваченого про місце проживання (перебування) дитини.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1