Постанова № 1198860, 06.12.2007, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2007 р. Справа № 55/240-07

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Афанасьєв В.В., судді Демченко В.О. , Шевель О.В.

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача – Чернявської Ю.С. –дов.,

відповідача –Кудрявцева В.І. –дов.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вхідний № 3302Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 16 жовтня 2007 року у справі № 55/240-07

за позовом Приватного підприємства "Ремсервіс", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК - Медкомплект", м. Харків

про стягнення 109858,84 грн.

встановила:

Позивач, Приватне підприємство "Ремсервіс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача 109858,84 грн. коштів, сплачених за неякісну продукцію по договору поставки №150506/1 від 15.05.2006 року, що укладений між сторонами по справі, та про стягнення з відповідача судових витрат.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16 жовтня 2007 року у справі № 55/240-07 (суддя Швед Е.Ю.) в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Позивач з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16 жовтня 2007 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В апеляційній скарзі позивач посилається на порушення та неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, невірне встановлення фактичних обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема, позивач стверджує, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що поставка продукції проводилась відповідачем не в межах договору поставки №150506/1 від 15.05.2006 року, а шляхом здійснення сторонами певних дій – надання відповідачем позивачеві рахунків на оплату та отримання позивачем у відповідача комплектуючих виробів на підставі видаткових накладних і довіреностей. Крім того, на думку позивача, суд не встановив – чи відповідає передана відповідачем позивачеві по накладним №РН 00000001 від 26.06.2006р., № РН 00000002 від 14.08.2006р., №РН 00000004 від 11.09.2006р. продукція погодженим сторонами вимогам до її якості та якими доказами підтверджується якість цієї продукції.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, його уповноважений представник у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує, оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача – без задоволення. У своїх поясненнях відповідач посилається на те, що позивач не надав доказів того, що він передавав відповідачу будь-які креслення, а тим більше, що він передавав відповідачу саме ті креслення, які він надав суду. Відповідач вважає, що позивач безпідставно посилається на договір поставки №150506/15 від 15.05.2006 року як на доказ того, що відповідач отримав всі необхідні для виготовлення робочі креслення комплектуючих виробів, оскільки в жодному документі - рахунках фактурах, видаткових та податкових накладних, довіреності самого позивача, відсутні посилання на цей договір. На думку відповідача, сторони здійснили умови даної угоди шляхом поставки комплектуючих деталей з одного боку та отриманням їх з другого боку, і дії їх були конклюдентними.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:

як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем був укладений договір №150506/15 від 15.05.2006 року (далі Договір) на поставку комплектуючих виробів для насосів високого тиску для дизельних двигунів. Комплектуючі вироби повинні були бути виготовлені відповідачем за кресленням, отриманим від позивача.

Пунктом 1.3. договору поставки №150506/15 від 15.05.2006 року передбачено, що на момент підписання цього Договору позивач передав, а відповідач отримав повний комплект креслень. Будь-яка інша інформація відносно переданих креслень, а саме вказівки на кількість креслень, їх розробника, їхні номери, примірники креслень з відмітками відповідача про їх отримання, в договорі відсутня, акт приймання-передачі креслень не складався.

Позивач платіжними дорученнями №141 від 13.06.2006 року, №250 від 10.08.2006 року, №256 від 11.08.2006 року та № 297 від 08.09.2006 року здійснив оплату грошових коштів на користь відповідача за отримані комплектуючі вироби за рахунками: № СФ-0000001 від 09.06.06 року та № 3 від 31.08.2006 року на загальну суму 109858,84 гривень. Уповноважений представник позивача - Волчонок В.К. за довіреністю ЯКЖ № 231531 від 25.06.2006 отримав у відповідача комплектуючі вироби на загальну суму 109858,84 гривень за видатковими накладними РН-0000001 від 26.06.06 року, № РН-0000002 від 14.08.2006 року, №4 від 11.09.2006 року. Як вірно встановлено місцевим господарським судом, в зазначених документах (накладних, рахунках, довіреностях, пл.дорученнях) посилання на договір №150506/15 від 15.05.2006 року як на правовстановлюючий документ для здійснення господарської операції відсутні.

Також, посилання на договір №150506/15 від 15.05.2006 року, як на правовстановлюючий документ для здійснення господарської операції відсутні і в податкових накладних №1 від 13.06.2006 року, №2 від 13.06.2006 року, №3 від 14.08.2006 року та №4 від 08.09.2006 року.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з положеннями ст.ст. 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, зокрема, дво- або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; якщо він підписаний сторонами.

Таким чином, колегією суддів зроблені висновки, що поставка товару на спірну суму по вищепереліченим документам була здійснена поза межами дії вказаного договору, оскільки з наведених вище норм витікає, що зміст господарської операції у формі дії визначається умовами правочину, на підставі якого вона відбувається. Відсутність посилання в первинних документах на документи, де містяться умови правочину, на підставі якого відбувається господарська операції унеможливлює посилання на такі первинні документи, як на докази здійснення господарської операції на підставі цього правочину.

Враховуючи те, що у якості підстав для подання позову позивач посилався на те, що отримана від відповідача продукція не відповідає умовам якості, які зазначені у кресленнях до цього договору, матеріалами справи встановлено, що поставка спірної продукції здійснена відповідачем поза межами договору, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом зроблені вірні висновки щодо того, що позивачем не доведено у встановленому законом порядку факт поставки відповідачем неякісної продукції та не надано належних доказів того, яуким саме умовам якості не відповідає спірна продукція.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, як і суд першої інстанції вважає, що позивач також не надав доказів того, що він передав відповідачу саме ті креслення, з вимогами яких він звіряв якість отриманої від відповідача продукції.

Первинні документи, складені в ході здійснення операції по відчуженню продукції, що надані сторонами у справі, в описі змісту та обсягу господарської операції в частині взаємовідносин позивача з відповідачем не містять відомостей про договір №150506/15 від 15.05.2006 року як правовстановлюючий документ для цієї операції. Таким чином, посилання позивача на первинні документи, зазначені вище, як на доказ того, що взаємовідносини між позивачем та відповідачем відбувалися за договором №150506/15 від 15.05.2006 року є безпідставними.

Необґрунтованими також є і посилання позивача на Акт експертизи № В-85 Харківської торгово-промислової палати, як на доказ своїх позовних вимог, оскільки цей Акт не підтверджує, яке саме з креслень використовувалось для проведення експертизи та, що для проведення експертизи були взяті саме ті деталі, які позивач отримав від відповідача.

Відсутність певної інформації у книзі реєстрації вхідної кореспонденції позивача (на що останній посилався як на підставу своїх доказів щодо відсунтості будь-яких інших договірних стосунків з відповідачем, крім тих, що відбувалися за договором №150506/15 від 15.05.2006 року) не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки наданими матеріалами справи підтвердено наявність інших договірних стосунків з відповідачем, крім тих, що відбувалися за договором №150506/15 від 15.05.2006 року.

Приймаючи до уваги вищевикладене, системно проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що твердження позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, зроблені при довільному трактуванні норм діючого законодавства і дійсних обставин справи, на їх підтвердження не надано доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, тому рішення господарського суду Харківської області від 16 жовтня 2007 року у справі № 55/240-07 прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли бути підставами для його скасування, воно обґрунтоване, прийняте при всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, яким суд надав відповідну правову оцінку.

Керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 16 жовтня 2007 року у справі № 55/240-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Головуючий суддя Афанасьєв В.В.

Судді Демченко В.О.

Шевель О.В.