Рішення № 119885980, 19.06.2024, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№577/1413/24

Провадження №2/592/1471/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі: головуючого судді Фоменко І.М., за участю секретаря судового засідання Щербань Г.Г., без фіксації процесуальної дії за допомогою технічних засобів, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

За підсудністю із Конотопського міськрайонного суду Сумської області до Ковпаківського районного суду м. Суми надійшов позов, який позивач підтримав у заяві про розгляд справи без його участі, в якомупросить стягнутиза рахуноккоштів Державногобюджету Україниморальну шкодув сумі70000,00грн. Вимоги мотивує тим, що він, ОСОБА_1 , є учасником бойових дій та має право на отримання одноразової грошової допомоги до 05 травня в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. 06.09.2022 року задоволено позовні вимоги у справі № 480/3651/22 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Сумській області, визнано протиправною бездіяльність та зобов`язано нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням фактично виплачених сум.

На виконанні в Управлінні забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області перебуває виконавче провадження АСВП 70475608 з примусового виконання виконавчого листа № 480/3651/22 виданого 21.11.2022 року Сумським окружним адміністративним судом

Жодних доказів фактичного виконання рішення суду від боржника не надійшло..

У зв`язку з викладеним державним виконавцем, керуючись вимогами ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», 10.02.2023 винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10 200,00 грн.

До Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області направлено заяву № 06.1-16/70475608 від 07.03.2023 з проханням внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно винних посадових осіб боржника Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (м. Суми, вул. Пушкіна, 1) за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання його виконанню.

Про направлення вищевказаної заяви до Сумського РУП ГУНП в Сумській області позивача було повідомлено у відповіді від 07.03.2023 року. Органами поліції дана заява залишена без реагування.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2023 по справі № 480/3651/22 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.09.2022 по справі № 480/3651/22.

Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області з`ясовано, що на виконання рішення суду у серпні 2023 здійснено нарахування разової грошової виплати. Розмір разової грошової виплати склав 9670,00 грн. Сума боргу нарахована до виплати та становить 8179,00 грн.

Таким чином, боржником не виконане рішення суду в частині виплати перерахованих коштів в повному обсязі.

Позивач зазначає,що протиправнимидіями відповідача,що виразилисяу невиплатінедоплаченої грошовоїдопомоги до5травня за2022рік урозмірі п`ятимінімальних пенсійза віком, а також бездіяльністю, що виразилася у тривалому невиконанні рішення Сумського окружного адміністративного суду по справі № 480/3651/22 від 06.09.2022 року йому заподіяна моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях через порушення прав, неможливості реалізувати своє конституційне право на належний розмір допомоги.

Крім того, моральна шкода полягає в душевних стражданнях через порушення звичайного способу його життя, адже йому довелося неодноразово звертатися до відповідача з метою реалізації свого права на недоплачену грошову допомогу, а потім щодо виконання рішення суду.

Відшкодування моральної шкоди за своєю природою є санкцією за порушення прав особи, які були виявлені і доведені.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними.

Таким чином, виходячи із засад розумності та справедливості, розмір моральної шкоди позивач оцінив у сумі 7 000,00 грн, яка, виходячи з норм статті 1173 ЦК України, повинна бути відшкодована державою.

Ухвалою суду від 17.04.2024 року відкрито спрощене позовне провадження в даній цивільній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті з викликом сторін.

Представник відповідача, повідомлений належним чином про час та місце судового розгляду справи в судове засідання не з`явився, письмовий відзив на позов чи будь-яких пояснень по цьому позову не надав.

Суд, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є учасником бойових дій (а.с.6) та має право на отримання одноразової грошової допомоги до 05 травня в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». 06.09.2022 року задоволено позовні вимоги у справі № 480/3651/22 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Сумській області, визнано протиправною бездіяльність та зобов`язано нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням фактично виплачених сум (а.с.7-8 на зв.).

На виконанні в Управлінні забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області перебуває виконавче провадження АСВП 70475608 з примусового виконання виконавчого листа № 480/3651/22 виданого 21.11.2022 року Сумським окружним адміністративним судом (а.с.9).

Жодних доказів фактичного виконання рішення суду від боржника не надійшло..

У зв`язку з викладеним державним виконавцем, керуючись вимогами ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», 10.02.2023 винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10 200,00 грн (а.с.10 на зв).

До Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області направлено заяву № 06.1-16/70475608 від 07.03.2023 з проханням внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно винних посадових осіб боржника Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (м. Суми, вул. Пушкіна, 1) за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання його виконанню (а.с.11-12).

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2023 по справі № 480/3651/22 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.09.2022 по справі № 480/3651/22.

Таким чином, боржником не виконане рішення суду в частині виплати перерахованих коштів в повному обсязі.

З гідно зістаттею 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Статтею 56 Конституції Українивстановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до пункту 9 частини другоїстатті 129 Конституції України,статті 18 ЦПК Україниоднією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Відповідно достатті 129-1 Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судове рішення, що набрало законної сили, є підставою для його виконання. Виконання судового рішення сприяє втіленню законів у життя та зміцненню їх авторитету. Рішення суду охороняє права, свободи та законні інтереси громадян, а також є завершальною стадією судового провадження.

Застаттею 18 ЦПК Українисудові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Право на справедливий суд, гарантоване особі устатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. Право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції

(«Іммобільяре Саффі» проти Італії», заява 22774/93, 28.07.1999, § 63; «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997, § 40). У пілотному рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява 40450/04, п. 46) Європейський суд з прав людини зазначив: «...що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання (див. рішення у справі «Метаксас проти Греції» (Metaxas v. Greece), № 8415/02, п.19, від 27.05.2004; та у справі «Лізанец проти України» (Lizanets v. Ukraine), №6725/03, п. 43, від 31.05.2007). У п. 54 суд звернув увагу, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine) №29439/02 від 26.04.2005 і у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06 від 19.02.2009).

У пунктах 35, 38, 82 справи «Бурмич та інші проти України» Європейський суд вказує на справу «Бурдов проти Росії» (№ 2), в якій зокрема вказано: «У випадку надмірної затримки у виконанні державою винесеного проти неї судового рішення, враховуючи те, що недотримання державою свого зобов`язання з повернення боргу після того, як заявник, пройшовши через судовий процес, домігся успіху, неминуче викликатиме у нього почуття розпачу».

Згідно із частиною першоюстатті 15 Цивільного кодексу України(даліЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 1173ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відшкодування моральної шкоди за своєю природою є санкцією за порушення прав особи, які були виявлені і доведені.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними.

За таких обставин основною умовою відшкодування, зокрема, моральної шкоди є те, що остання повинна бути заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин та полягати у фізичному болю та стражданнях, у душевних стражданнях, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої, частини третьої статті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пунктом 3постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(даліпостанова Пленуму ВСУ) передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Крім того, у пункті 5 постанови Пленуму ВСУ роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

У пункті 9 постанови Пленуму ВСУ зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ проти Російської Федерації» зазначив, що заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.

ЄСПЛ також зазначив, що у випадках, коли йдеться про відшкодування матеріальної шкоди, національні суди мають явно кращі можливості визначати наявність такої шкоди та її розмір. Але інша ситуація коли йдеться про моральну шкоду. Існує обґрунтована і водночас спростовна презумпція, що надмірно тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди (рішення у справі «Скордіно проти Італії», заява № 36813/97, пункти 203 - 204, та рішення у справі «Вассерман проти Росії», заява № 21071/05, пункт 50). Суд вважає таку презумпцію особливо незаперечною у випадку надмірної затримки у виконанні державою винесеного проти неї судового рішення, враховуючи те, що недотримання державою свого зобов`язання з повернення боргу після того, як заявник, пройшовши через судовий процес, домігся успіху, неминуче викликатиме у нього почуття розпачу (рішення від 7 травня 2002 року в справі «Бурдов проти Росії», пункт 100).

Обґрунтовуючи наявність підстав для задоволення позову позивач посилався на ту обставину, що факт неправомірної бездіяльності відповідача встановлено судовим рішенням, а тривале, невиконання судового рішення завдало йому моральних страждань.

Зважаючи на вище викладене, беручи до уваги тривале невиконання рішення суду щодо виплати одноразової грошової допомоги до 05 травня в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, виконання якого було гарантовано державою, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі 7 000 грн з Державного бюджету України, що буде належною сатисфакцією понесених душевних страждань. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходить, зокрема, з характеру страждань, які зазнав позивач, їх тривалості, а також враховує вимушені зміни в життєвих стосунках, та керується принципами розумності, справедливості та співмірності.

При цьому, слід зазначити, що згідно зістаттею 2 Цивільного кодексу Українидержава Україна є учасником цивільних відносин.

Статтею 170 ЦК Українипередбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

У таких випадках державу представляє орган, який здійснює функції держави у цих правовідносинах.

Верховним Судом у постанові від 14.09.2022 в справі № 759/7630/20, зокрема, вказано, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина другастатті 2 ЦК України). Відповідно до частини першоїстатті 170 ЦК Українидержава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів (висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 19.06.2018 в справі № 910/23967/16).

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути моральну шкоду саме з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст.12,13,81,258,259,265,279,354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 доГоловного управлінняПенсійного фондуУкраїни вСумській областіпро стягненняморальної шкоди задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 7000грн 00 коп. (сім тисяч гривень 00 копійок) в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його отримання до Сумського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень:http://www.reyestr.court.gov.ua

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, місцезнаходження: 40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 43, код ЄДРПОУ 21108013.

Суддя І.М. Фоменко