Рішення № 119882929, 19.06.2024, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер справи 235/3683/24

Номер провадження 2/235/1152/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2024 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючогосуддіХмельової С.М.

за участю секретаря судового засіданняЮриної К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Трун О.В., до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

До Красноармійського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Трун О.В., з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебував з відповідачем у трудових відносинах у період з 05.04.2018 по 24.11.2020 року. 24.11.2020 року його було звільнено за ст.38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням. При звільненні підприємство не провело з позивачем повний остаточний розрахунок по виплаті заробітної плати, як це передбачено ст. 116 КЗпП України, внаслідок чого виникла заборгованість по заробітній платі.

Судовим наказом Красноармійського міськрайонного суду від 22.02.2021 року (справа № 235/1012/23) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» ЄДРПОУ 32281519) на користь ОСОБА_1 суму заборгованості з виплати заробітної плати в розмірі 293537 гривень.

09.04.2024 року рішення суду в примусовому порядку виконано в повному обсязі.

Позивач просить стягнути середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні з 23.02.2021 по 01.01.2023 року.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позивач перебував в трудових відносинах з відповідачем в період з 05.04.2018 року по 24.11.2020 року, звільнений за власним бажанням, за ст. 38 КЗпП України, що підтверджується записом у трудовій книжці та копією наказу від 24.11.2020 року № 328к. Судовим наказом Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22 лютого 2021 р. справа № 235/1012/21, з відповідача на користь позивача стягнуто: заборгованість по заробітній платі в розмірі 293 537,00 грн. Судове Рішення виконано 09.04.2024 року в повному обсязі, що не заперечує сам позивач.

Позовні вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.02.2021 року по 01.01.2023 року не відповідають нормам діючого законодавства України, а тому не підлягають задоволенню, бо не відповідає вимогам ст. 116,117 КЗпП України, який почав діяти з 19.07.2022 року.

Позов зареєстрований в системі «ЄС» 30.04.2024 року, тобто позивач звернувся з вимогами до суду вже після 19.07.2022 року, тому період затримки підлягає застосуванню норми ст.117 КЗпП України в редакції, яка містить обмеження 6-ти місячним строком, отже організація повинна виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців

Відповідач отримав ухвалу разом з позовною заявою та додатками через ЄС 15.05.2024 р., що підтверджується копією ухвали від 13.05.2024 року, яка за вхідним номером від 15.05.2024 року долучається до відзиву. З огляду на викладене, враховуючи зміст вимог позивача, яка просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні часу з 23.02.2021 року по 01.01.2023 року, в той час, як «.. організація повинна виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців », тому вказані вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки є необґрунтованими в частині періоду стягнення середнього заробітку. Відповідач стверджує, що у позивача немає права на отримання заявленого ним у цій справі відшкодування за затримку про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України за період з 23.02.2021 року по 01.01.2023 року.

Підприємством проведено розрахунок середнього заробітку позивача у відповідності до вимог ПКМУ №100. Середньоденний заробіток позивача за останні 2 місяці складає 1 067,51 грн, що підтверджується довідкою від 20.05.2024 року № 358, яку відповідач додає до відзиву.

Якщо суд не розділяє думку відповідача, то відповідач просить врахувати його інтереси, які полягають у збереженні підприємством свого матеріального та фінансового становища і платоспроможності, та зменшити розмір за затримку розрахунку при звільненні, що буде доцільним та справедливим, значно пом`якшить негативні наслідки загального спаду в економіці підприємства. Суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, враховуючи розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Представник відповідача просить суд позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, застосувати принцип розумної співмірності та пропорційності при визначенні суми середнього заробітку належного позивачеві, шляхом зменшення розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Частиною 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 перебував з ТОВ «Краснолиманське» у трудових відносинах з 05.04.2018 по 24.11.2020 року.

Судовим наказом Красноармійського міськрайонного суду від 22.02.2021 (справа № 235/1012/21) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» ЄДРПОУ 32281519) на користь ОСОБА_1 суму заборгованості з виплати заробітної плати в розмірі 293537 гривень.

09 квітня 2024 року рішення суду в примусовому порядку виконано в повному обсязі, що підтверджується позивачем та відповідачем.

Частиною 4 ст.82 ЦПК Українипередбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У статті 55 Конституції Українивказано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно достатті 2 КЗпПпрацівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади. Згідно ч. 1ст. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно дост. 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно доч.1ст.117КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Згідно довідки ТОВ «Краснолиманське» від 20.05.2024 року за № 358 середньоденний заробіток ОСОБА_1 на дату звільнення склав 1067,51 гривень.

Період, за який підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні починається з 23.02.2021 року (наступний день після винесення судом наказу про стягнення заборгованості по заробітній платі).

Законом України від 01 липня 2022 року достатті 117 КЗпП Українибули внесені зміни, з урахуванням яких передбачається, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Ураховуючи, що не проведення з вини відповідача розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченоїстаттею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, то суд дійшов висновку про те, що позивач має право на отримання такого відшкодування за затримку розрахунку при звільненні.

За таких обставин позивач має право на стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку з моменту ухвалення судового рішення до фактичного розрахунку, а з 01.07.2022 року за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Тобто період затримки, за який позивач має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку складає з 23 лютого 2021 року по 01 липня 2022 року та 6 місяців з 01 липня 2022 року по 31 січня 2023 року.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні склав: 472 робочих днів * 1067,51 гривень = 503864,72 гривень.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження №14-623цс18),суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Після ухвалення судового рішення про стягнення сум, належних при звільненні, роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченоїст.117 КЗпП України. До такого висновку прийшов Верховний Суд України в ухвалах від 16.05.2012 (справа № 6-47110св11), від 18.07.2012 (справа № 6-14417св12), від 29.01.2014 (справа № 6-144ц13).

Крім того, невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, що узгоджується з правовою позицією викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 1-5/2012.

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченогост. 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16).

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно дост. 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц):

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц.

Відповідно до ч.4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, визначити розмір відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 100000,00 гривень.

Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.

Відповідно до п. 6Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12-13,81,141,259,263-265 ЦПК України, ст.ст.47,116,117 КЗпП Українисуд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Трун О.В., до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 100000 (сто тисяч) гривень 00 копійок, сума визначена без утримання податків й інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України, а також відповідно до пункту 3Прикінцевих положень ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Представник позивача: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДН № 4119 від 22.03.2019 року.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», код ЄДРПОУ 32281519, місцезнаходження: м. Родинське.

Повний текст рішення виготовлено 19 червня 2024 року.

Суддя Хмельова С.М.