Рішення № 1198768, 06.12.2007, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.12.07

Справа № 15/559-07.

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково - виробниче об‘єднання ім. М.В.Фрунзе», м. Суми

до відповідача Компанії «Сода Санаї А.С.», Мерсін, Туреччина

про стягнення 429 250 грн. 00 коп. (85 000 доларів США)

СУДДЯ Резниченко О.Ю.

За участю представників:

від позивача: Жуков В.М., довіреність №18-7/1342 від 01.08.2007р.

від відповідача: не з‘явився

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 429 250 грн. 00 коп. боргу за поставлений товар згідно контракту №4/161 від 14.03.2006р.

Відповідач в дане судове засідання не з‘явився, письмовий відзив на позов не подав, тому відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

14.03.2006р. між позивачем та відповідачем був укладений контракт №4/161 на поставку товару на загальну вартість 1 275 000 доларів США (далі - контракт).

Згідно з п. 1.1 контракту, продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупцю (відповідачу), а покупець зобов'язується прийняти та сплатити продукцію, в подальшому іменовану «товар», на умовах, в порядку та в строки, встановлені даним контрактом. Кількість та якість товару, що передається згідно даного контракту, вказані в специфікації та додатках до контракту, які є невід‘ємними частинами даного контракту.

Відповідно до п. 4.6 контракту, права і обов'язки сторін по контракту регулюються нормами матеріального права України.

Крім цього, ч. 2 ст. 17 Угоди між Україною та Турецькою Республікою про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах, що підписана 23.11.2000р. (дата ратифікації: 05.07.2001р., дата набуття чинності: 02.05.2004р.) визначає, що якщо існує угода між сторонами суд або суди договірних сторін мають юрисдикцію вирішувати будь-які спори, які виникають або можуть бути виникнути щодо правових відносин.

Також, стаття 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» встановлює, що спори, що виникають між суб‘єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб‘єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України. Тому, оскільки знаходження позивача – Сумська область (що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію позивача), даний спір підлягає вирішенню у господарському суд Сумської області.

Відповідно до специфікації №1 (додаток № до контракту) загальна вартість товару складає 1 275 000 доларі США, строк поставки визначений - до 05.12.2006р.

На виконання умов контракту позивач передав у власність відповідача товар на загальну суму 1 275 000 доларів США, що підтверджується рахунками-фактурами та вантажно-митними деклараціями, які долучені до матеріалів справи.

Станом на 01.11.2007р. відповідач сплатив на користь позивача 1 196 120 доларів США і залишок боргу склав 85 000 доларів США (еквівалент по курсу НБУ становить 429 250 грн.).

Таким чином, станом на день розгляду справи в суді, прострочена заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар по контракту складає 85 000 доларів США (еквівалент по курсу НБУ становить 429 250 грн.).

Суд вважає, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне:

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Відповідно до умов п. 4.6 контракту, сторони контракту (позивач та відповідач) погодили, що права та обов'язки сторін за контрактом регулюються нормами матеріального права України.

Тобто, відповідач (іноземний суб‘єкт господарської діяльності) та позивач (суб‘єкт зовнішньоекономічної діяльності в Україні) уклали між собою контракт №4/161 від 14.03.2006р., за яким права та обов‘язки сторін регулюються нормами матеріального права України.

Пункт 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов’язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов’язання.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов‘язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідачем не подано доказів сплати боргу, не подано і аргументованих заперечень проти позовних вимог, тому суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Компанії «Сода Санаї А.С.» (Туреччина, Мерсін, П.В. 654 3304) на користь Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково- виробниче об‘єднання ім. М.В.Фрунзе» (м. Суми, вул. Горького, 58, код 05747991) 429 250 грн. 00 коп. (85 000 доларів США).

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ О.Ю.Резниченко

Повний текст рішення підписано 06.12.07 р.