Рішення № 119874984, 20.06.2024, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2024 р. справа № 300/8288/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Біньковської Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, відповідно до змісту якого просить: визнати протиправними дії щодо відмови у прийнятті декларації від 18.10.2023 про відмову від громадянства російської федерації та зобов`язати прийняти вказану декларацію.

На обгрунтування позовних вимог зазначає, що у 2021 році, будучи на той час іноземкою (громадянкою рф), яка постійно проживає в Україні, на підставі ст. 9 Закону України «Про громадянство України» звернулася на адресу відповідача із заявою про прийняття до громадянства України. Згідно із указом Президента України №32/2022 від 25.01.2022 її було прийнято до громадянства України, що підтверджується довідкою УДМС України в Івано-Франківській області №5878 від 21.02.2022. Стверджує, що у неї з 25.01.2022 виник правовий обов`язок у термін до 25.01.2024 вийти з громадянства російської федерації. Для цього їй необхідно було зібрати та подати пакет документів до консульської установи рф сплативши консульський збір, отримати документ про вихід з громадянства рф та подати його відповідачу для здійснення обміну тимчасового посвідчення на паспорт громадянина України. Однак, виконання цього обов`язку виявилось неможливим з незалежних від позивача причин. З 24.02.2022 розпочалася агресія рф проти України та введено воєнний стан. Росія закрила усі консульства на території України. Оскільки нездійснення іноземною державою припинення її громадянства є незалежною від особи причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства позивач має право подати відповідачу декларацію про відмову від іноземного громадянства. 18.10.2023 позивач подала відповідачу декларацію про відмову від іноземного громадянства, однак Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області відмовилося приймати зазначену декларацію про що її повідомлено листом від 02.11.2023. Просить позов задовольнити.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що підстава, якою позивач обгрунтовує подання декларації, не передбачена чинним законодавством України, у зв`язку із чим листом від 02.11.2023 декларацію повернуто заявниці та повідомлено їй про відсутність підстав для прийняття від неї декларації. Стверджує, що процедура припинення громадянства за ініціативою особи здійснюється на території російської федерації та у третіх країнах, де діють дипломатичні представництва та консульські установи російської федерації. Стверджує, що доказів відмови компетентних органів російської федерації на території третіх країн у прийнятті до розгляду клопотання (у тому числі з підстав відсутності зареєстрованого місця поживання) позивач не надала. Рішення про прийняття від особи декларації про відмову від іноземного громадянства і видача їй довідки про реєстрацію громадянином України із внесеною в неї інформацією про подання декларації про відмову від іноземного громадянства для документування паспортом громадянина України приймається уповноваженим органом за результатами всебічного вивчення та оцінки всіх документів та матеріалів. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.48).

У відповіді на відзив позивач не погоджується із доводами відповідача з підстав, аналогічних позовній заяві (а.с.60).

Відповідач подав суду заперечення, в кому не погоджується із доводами позивача з підстав, аналогічних відзиву на позов (а.с.66).

Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, суд встановив наступне.

17.09.2019 позивач подала до Галицького районного відділу УДМС України в Івано-Франківській області заяву про прийняття до громадянства України (а.с.56).

Разом з вказаною заявою 17.09.2019 позивачем надано зобов`язання припинити іноземне громадянство, згідно якого позивач зобов`язувався протягом двох років з моменту набуття нею громадянства України припинити громадянство (підданство) російської федерації, і подати органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства (підданства) російської федерації, виданий уповноваженим на те органом цієї держави. Також, позивач зазначила про те, що у разі неотримання нею з незалежних причин документа про припинення громадянства (підданства) російської федерації, позивач зобов`язується подати декларацію про відмову від громадянства (підданства) цієї держави і повернути національний паспорт громадянина російської федерації до уповноваженого органу цієї держави (а.с.58).

21.02.2022 позивачу видано довідку №5878 про реєстрацію особи громадянином України. Зазначено, що згідно з указом Президента України від 25.01.2022 №32/2022 вона була прийнята до громадянства України відповідно до статті 9 Закону України «Про громадянство України». Відповідно до законодавства України зазначена особа є громадянином України з 25.01.2022 (а.с.31).

Позивачу 20.07.2022 видане тимчасове посвідчення серії НОМЕР_1 , яке відповідно до Закону України "Про громадянство України" посвідчує особу і підтверджує її належність до громадянства України. Строк дії вказаного посвідчення до 25.01.2024 (а.с.33).

18.10.2023 позивач звернулася до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області із заявою, в якій повідомила про те, що нею було взято на себе зобов`язання після набуття громадянства України відмовитись від громадянства російської федерації, однак отримати документ про припинення громадянства російської федерації, вона не може з незалежних від неї причин, а тому просила прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства (а.с.40).

До вказаної заяви позивачем долучено декларацію про відмову від іноземного громадянства (а.с.41).

Листом Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області від 02.11.2023 №1-112/6/2601-23/2601.4.2/6224-23 позивача повідомлено про те, що саме на особу покладається обов`язок припинити іноземне громадянство та подати документ про припинення свого попереднього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави до уповноваженого органу України протягом встановленого законодавством терміну. Паспорт громадянина України особа може оформити лише після виконання поданого зобов`язання. Вказано, що абзац тринадцятий статті 1 Закону України «Про громадянство України» визначає вичерпний перелік підстав неотримання документа про припинення іноземного громадянства, яке вважається таким, що відбулося з незалежних від особи причин. Зазначено, що Законом України «Про громадянство України» визначено категорії осіб (іноземців), які разом із заявою про набуття громадянства України можуть подати декларацію про відмову від іноземного громадянства замість зобов`язання припинити іноземне громадянство. Також вказано, що ОСОБА_1 необхідно подати в УДМС в Івано-Франківській області документ про припинення свого іноземного громадянства у встановлений термін, після чого її буде документовано паспортом громадянина України відповідно до чинного законодавства. Підстав для прийняття від ОСОБА_1 декларації про відмову від громадянства російської федерації в УДМС в Івано-Франківській області не має (а.с.42).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначено Законом України "Про громадянство України" (надалі також - Закон №2235-III).

Згідно з положеннями статті 1 цього Закону №2235-III громадянство України - це правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках.

За пунктом 4 частини першої статті 3 Закону №2235-III громадянами України є особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Статтею 6 Закону №2235-III встановлено підстави набуття громадянства України. Так, громадянство України набувається, зокрема, внаслідок прийняття до громадянства (пункт 3).

Згідно частини 2 статті 9 Закону №2235-III іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Зобов`язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України. Декларацією про відмову від іноземного громадянства є документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав (частина 1 статті 1 Закону №2235-III).

Поряд з цим, згідно пункту 2 частини 2 статті 9 Закону №2235-III однією з умов прийняття до громадянства України, зокрема, є подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов`язання припинити іноземне громадянство (для іноземців).

Подання зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство) не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави.

Іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

В той же час, згідно частини 1 статті 1 Закону №2235-III незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.

Відтак, незалежними від особи причинами неотримання документа про припинення громадянства іноземної держави є три самостійні обставини: 1) невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено; 2) відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи; 3) нездійснення такої процедури.

Указом Президента України від 27.03.2001 №215 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (надалі також - Порядок №215), яким визначено перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.

Так, пунктом 45 Порядку №215 визначено, що для прийняття до громадянства України особа (за винятком іноземців та осіб без громадянства, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні; які перебувають у шлюбі з громадянином України понад два роки та отримали дозвіл на імміграцію; які отримали дозвіл на імміграцію та перебували з громадянином України понад два роки у шлюбі, що припинився внаслідок його смерті; які отримали дозвіл на імміграцію відповідно до пункту 1 частини третьої статті 4Закону України "Про імміграцію"і перебувають з громадянином України понад два роки у шлюбі або перебували з громадянином України понад два роки у шлюбі, що припинився внаслідок його смерті; які мають визначні заслуги перед Україною та прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України) подає такі документи:

а) заяву про прийняття до громадянства України (в двох примірниках);

б) три фотокартки (розміром 35 x 45 мм);

в) один із таких документів:

- декларацію про відсутність іноземного громадянства - для осіб без громадянства;

- зобов`язання припинити іноземне громадянство - для іноземців. Іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство (підданство) цих держав. Подання зобов`язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України;

- декларацію про відмову особи, яка є громадянином Російської Федерації і зазнала переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує переслідування через політичні переконання (довідка Міністерства закордонних справ України, дипломатичного представництва чи консульської установи України, видана в установленому Кабінетом Міністрів України порядку), - для іноземців, які є громадянами Російської Федерації та зазнали переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності;

- декларацію про відмову особи від іноземного громадянства - для іноземців, зазначених упункті 46-1цього Порядку; іноземців, зазначених вабзаці першомупункту 49 цього Порядку (у поданні на ім`я Президента України щодо яких містяться відомості, що такі особи брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та/або брали участь у виконанні бойових або службових завдань антитерористичної операції, та/або брали (беруть) участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях); іноземців, зазначених вабзаці другомупункту 49 цього Порядку;

- заяву про зміну громадянства - для іноземців, які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України;

г) один із таких документів:

- документ, що підтверджує безперервне проживання особи на законних підставах на території України протягом останніх п`яти років, - для особи, яка в`їхала в Україну іноземцем (копія паспортного документа);

- документ, що підтверджує безперервне проживання особи на законних підставах на території України протягом трьох років з моменту в`їзду в Україну, разом із документом, який підтверджує, що особа в`їхала в Україну особою без громадянства, - для особи, яка в`їхала в Україну особою без громадянства (копія паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року, або копія проїзного документа особи без громадянства, або копія посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон);

д) один із таких документів:

- копію документа, що підтверджує отримання дозволу на імміграцію в Україну;

- копію паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року з відміткою про прописку на території України або для іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинностіЗаконом України "Про імміграцію", - копію посвідки на постійне проживання;

е) один із таких документів:

- документ про володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування, який видається в Україні керівником навчального закладу, місцевим органом виконавчої влади України або виконавчим органом місцевого самоврядування;

- копію атестата чи витяг із залікової відомості диплома - для особи, яка має документ про закінчення навчального закладу з вивченням української мови;

- документ, що підтверджує інвалідність, - для особи, яка має фізичні вади (сліпа, глуха, німа);

є) документ про наявність законних джерел існування протягом останніх шести місяців на момент подання заяви про прийняття до громадянства України. У разі подання особою документа про наявність власних фінансових заощаджень сума коштів на банківському рахунку повинна бути не менше ніж дванадцять прожиткових мінімумів на одну особу (виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого на момент подання заяви про прийняття до громадянства України).

18.10.2023 позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій зазначила, що у зв`язку із припиненням функціонування консульських установ рф сплатити збір за подання нею документів про вихід з громадянства рф на території України виявилося неможливим.

Також, позивачем 18.10.2023 було подано до відповідача декларацію про відмову від іноземного громадянства. Позивач у вказаній декларації в якості підстави відмови від іноземного громадянствата подачі декларації покликається на існування незалежних від неї причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства(підданства) російської федерації, а саме, зазначає про те, що процедура оформлення припинення громадянства(підданства) російською федерацієюне здійснюється.

Позивач незалежною від неї обставиноювважає факт припинення роботи на території України всіх консульських установ російської федерації, на підтвердження чого зазначала тадодала до заяви від 18.10.2023 скриншот головної сторінки офіційного сайту посольства російської федерації в України, де повідомлялось, що у зв`язку з евакуацією персоналу російських закордонних установ в Україні консульський прийом громадян призупинений на невизначений час, скриншот із вебсайту Міністерства закордонних справ України, де міститься заява МЗС України щодо розриву дипломатичних відносин із російською федерацією, а також скриншот із вебсайту АТ «Укрпошта», із зазначенням інформації про припинення здійснення поштових відправлень та грошових переказів до росії.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що виїхати за межі України на теперішній час немає змоги, оскільки строк дії її паспорту для виїзду закордон закінчився 21.10.2023.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 3).

На момент виникнення спірних правовідносин та розгляду цієї справи в суді дія воєнного стану продовжена згідно з відповідними Указами Президента України.

Згідно заяви Міністерства закордонних справ України у зв`язку зі збройною агресією та масованим вторгненням збройних сил російської федерації в Україну 24.02.2022 були офіційно розірвані дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією. (заява опублікована на офіційному сайті МЗС України 24.02.2022 о 11:52 год., за покликанням https://mfa.gov.ua).

Це означає, що посольства та консульства російської федерації в Україні припинили свою діяльність.

Крім цього, з 24.02.2022 АТ «Укрпошта» не здійснює пересилання відправлень до російської федерації, в тому числі шляхом транзиту через інші країни (заява опублікована на офіційному сайті АТ «Укрпошта» 15.04.2022, за покликанням https://www.ukrposhta.ua).

Суд зазначає, що у спірному випадку відповідачем при розгляді заяви позивача про прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства не було надано оцінку обставинам, зазначеним у зверненні позивача до відповідача при поданні декларації, в тому числі щодо розірвання дипломатичних відносин з російською федерацією та відсутності посольств та консульств російської федерації в Україні, можливості пересилання поштової кореспонденції та неможливості особистого прибуття до консульства рф на території третьої країни.

При цьому, відсутність у чинному законодавстві України альтернатив або відповідного правового механізму вирішення подібних спірних правовідносин нівелює реалізацію права особи з огляду на неможливість де-факто ним скористатися, незважаючи на його проголошення де-юре та не може бути підставою для відмови у захисті такого права загальними засобами, передбаченими Законом №2235-III.

Отже, суд дійшов висновку, що неотримання позивачем документа про припинення громадянства російської федерації відбулося з незалежних від неї причин, відтак суд вважає, що позивачу кореспондує право звернення з декларацією про відмову від іноземного громадянства, яким, у цьому випадку, позивач і скористалася.

Однак, відповідачем подана декларація по суті не була розглянута, оцінки підставам подачі такої декларації не надано.

Відтак, на думку суду, відмова відповідача у прийнятті декларації ОСОБА_1 про відмову від іноземного громадянства від 18.10.2023 є необгрунтованою.

Щодо вимоги позивача зобов`язати відповідача прийняти декларацію про відмову від громадянства російської федерації, суд зазначає наступне.

Відповідач вирішуючи питання щодо прийняття декларації позивача обмежився лише роз`ясненнями норм законодавства стосовно процедури припинення іноземного громадянства, не прийняв декларацію та не надав мотивованої відмови позивачу в прийнятті такої декларації.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач не розглянув по суті звернення позивача, не надав жодної оцінки підставам подачі нею декларації. Тобто, відповідачем фактично не прийнято жодного рішення за результатами розгляду декларації позивача.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права.

При обранні способу захисту прав позивача у даному випадку суд враховує приписи ст. 245 КАС України та зазначає наступне.

У разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відсутність можливості у суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством, з урахуванням позиції суду.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що слід зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.10.2023 про прийняття декларації про відмову від громадянства російської федерації та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом в цьому рішенні суду.

Підсумовуючи наведене вище, суд виснує про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч.1, п.1 ч.3 ст.132 КАС України).

За змістом статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 9 статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі також - Закон №5076-VI).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Суд зауважує, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, значення спору для сторони тощо.

Професійна правнича допомога позивачу у цій справі надавалася відповідно до договору надання правової допомоги від 07.06.2023 №358, укладеного між адвокатським бюро «Якубовський та партнери», в особі керуючого Якубовського О.О. та ОСОБА_1 , предметом якого є надання правової допомоги (а.с.73-75).

За змістом додатку №2 до договору №358 від 07.06.2023 «Тарифи на правову (правничу) допомогу», зокрема, тариф на такий вид правової допомоги як складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру становить 1000 грн. за одну годину роботи (а.с.75 зворот).

Згідно із пунктом 7 вказаного договору гонорар є формою винагороди бюро за виконання договору. Гонорар складається із плати за фактично надану правову допомогу (фактично надані послуги) та оплати за досягнення (повністю або частково) очікуваного клієнтом результату (так звана «плата за успіх»).

Також, адвокатом Якубовським О.О. надано суду ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АТ №1055435 від 29.11.2023 (а.с.11), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №736 від 31.05.2010, видане на підставі рішення Івано-Франківської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 31.05.2010 №37 (а.с.24), та детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) за договором правової допомоги (а.с.72), квитанцію по договору про надання правової допомоги №358 від 07.06.2023 №456233 від 29.03.2024 в розмірі 10000,00 грн. (а.с.77).

За змістом детального опису виконаних робіт (наданих послуг) за договором правової допомоги адвокатом Якубовським О.О. надано правничу допомогу наступного характеру:

1. складання проєкту позовної заяви про визнання протиправними дій та зобов`язання до їх вчинення, кількість годин - 6 годин, вартість 6000,00 грн.;

2. складання проєкту відповіді на відзив від 08.01.2024, кількість годин - 4 годин, вартість 4000,00 грн. Загальна вартість робіт складає 10000,00 грн. (а.с.72).

Відповідач у відзив на позов зазначив, що розмір витрат на правову допомогу в сумі 10000,00 грн. є неспівмірним зі складністю справи. Вважає, що вказана справа належить до справ незначної складності, тому написання процесуальних та інших документів у цій справі не вимагає проведення аналізу великого обсягу нормативних документів, судової практики та великого обсягу зусиль і витрат часу кваліфікованого фахівця (а.с.48).

При розподілі судових витрат у цій справі суд враховує: зміст позовної заяви; час, який необхідно затратити кваліфікованому юристу на підготовку усіх матеріалів адміністративної справи; складність адміністративної справи; те, що справа розглядалася в спрощеному провадженні.

На підставі системного аналізу матеріалів справи та долучених позивачем доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що заявлений адвокатом час (10 годин) на опрацювання поданих позивачем документів, в розрізі оцінки розумності витрат на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн., виходячи з погодинної оплати в розмірі 1000,00 грн., є завищеним, внаслідок чого розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи.

Стосовно судових витрат на професійну правничу допомогу у виді складання проекту позовної заяви про визнання протиправними дій та зобов`язання до їх вчинення, вартість до стягнення якої заявлено у розмірі 6000,00 грн. суд вказує, що з огляду критеріїв розумності, виправданості, співмірності із складністю справи, вартість заявленої до відшкодування суми вказаних послуг є завищеною на 2000,00 грн.

Щодо правової допомоги у виді складання відповіді на відзив, вартість якої визначена в розмірі 4000,00 грн., суд також вважає, що вказана сума є недостатньо обґрунтованою, і неспівмірною із предметом спору.

Суд враховує, що обґрунтування зазначені у позовній заяві повторюються і у відповіді на відзив. При цьому пояснення та аргументи щодо наведених у відзиві заперечень викладені на одному аркуші із трьох поданих. Тому, суд, в цій частині заяви вважає вартість заявленої до відшкодування суми вказаних послуг завищеною на 3000,00 грн.

Відтак, з огляду на обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу шляхом пропорційного стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів повинен становити 5000,00 грн., що буде співмірним зі складністю цієї справи, обсягом наданих адвокатом послуг, а також відповідатиме критерію реальності та розумності їх розміру, решту витрат на вказану допомогу повинен понести позивач.

Підсумовуючи зазначене вище, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення частково, суд дійшов до висновку, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу під час розгляду справи в Івано-Франківському окружному адміністративному суді у сумі 2500,00 грн. (50% задоволених позовних вимог) підлягають розподілу шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн., відтак підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в сумі 536,80 грн. (50% задоволених позовних вимог).

На підставістатті 129-1 Конституції України, керуючись статями139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області у прийнятті декларації ОСОБА_1 про відмову від іноземного громадянства від 18.10.2023.

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.10.2023 про прийняття декларації про відмову від громадянства російської федерації та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ),

відповідач - Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 37794486, вул. А. Гнатюка, 29, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76000).

Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.