Вирок № 119872391, 20.06.2024, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

703/1490/24

1-кп/703/372/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2024 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження з обвинувальним актом, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022250350000732 від 19.11.2022, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, громадянина України, з повною середньою освітою, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

встановив:

19.11.2022, близько 17 години 30 хвилин, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючи автомобілем DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись у м. Сміла Черкаської області, по проїзній частині вулиці Кармелюка, зі сторони вулиці Станіславського, в напрямку вулиці Івана Мазепи, в порушення вимог пункту 12.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, зі змінами і доповненнями, проїжджаючи біля будинку № 43, в момент виникнення небезпеки для його руху або перешкоди, яку він об`єктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду, та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який рухався по проїзній частині вулиці Кармелюка, в зустрічному напрямку руху.

У наслідок даної дорожньо - транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, та був госпіталізований до Смілянської міської лікарні, де 26.11.2022 від отриманих травм помер.

Таким чином, дії ОСОБА_5 судом кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

У судовому засіданні ОСОБА_5 вину в пред`явленому йому обвинуваченні визнав в повному обсязі та підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, погодився з правовою кваліфікацією своїх дій. Зокрема пояснив, що він керував автомобілем DAEWOO LANOS, який належить його знайомому, з його дозволу, здійснив наїзд на пішохода, при цьому керував не маючи права керування. Обставини, викладені у обвинувальному акті повністю підтвердив. Просить пробачення ще раз у потерпілої. Надав суду розписку потерпілої про відшкодування шкоди потерпілій. Щиро розкаювався у вчиненому, дуже шкодує про те, що трапилося, просив суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що загиблий був її сином, сина вже не повернути, а обвинуваченого вона пробачає та вважає, що умовного строку в разі призначення судом покарання, буде достатньо. Обвинувачений ще молодий, вважає, що це і так йому вже буде уроком на все життя. Їй повністю відшкодована матеріальна та моральна шкода.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Положення ч.3 ст.349 КПК України роз`яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції. В порядку ч.3 ст.349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, з`ясуванням думки потерпілої щодо відшкодуваної шкоди, та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 .

Вивчивши обвинувальний акт та додані матеріали кримінального провадження, суд вважає доведеним, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд керується положеннями ст.ст. 65-67 КК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

У кожному випадку призначення покарання за частинами 1, 2 ст. 286 та ст. 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Обираючи вид та міру покарання суд, керуючись ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд приймає до уваги, що скоєне кримінальне правопорушення, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

ОСОБА_5 раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, тяжкими захворюваннями не страждає, за місцем навчання та проживання характеризується позитивно.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст.66 КК України, суд визнає: щире каяття, повне відшкодування шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання суд також враховує думку потерпілої ОСОБА_4 , яка при призначенні покарання вважає, що умовного строку покарання буде достатньо для обвинуваченого та його виправлення.

За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості та обґрунтованості покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання в межах, установлених санкцією ч.2 ст.286 КК України, у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами та застосувати ст.75 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку та покладенням на нього обов`язків відповідно до ст.76 КК України.

Таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення та характеру допущених обвинуваченим ОСОБА_5 порушень вимог Правил дорожнього руху, суд дійшов висновку про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 положень ст.69 КК України судом не встановлено.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 не застосовувався та підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати необхідно стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 349, 370, 371, 374, 381, 394 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_5 у період іспитового строку наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ст.165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на проведення судових експертиз в загальній сумі 3147 грн. 28 коп.

Речові докази у кримінальному провадженні автомобіль DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_7 , залишити за належністю після набрання вироком законної сили, звільнивши його від зобов`язань за зберігальною розпискою.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз`яснити, що вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копію вироку в день його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Головуючий: ОСОБА_8 Крива