Постанова № 119871109, 12.06.2024, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/908/24 Провадження № 3/358/524/24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року м. Богуслав

Суддя Богуславського районного суду Київської області Романенко К.С., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від відділення поліції № 2 Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (м. Тараща) про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, українку, уродженку с. Медвин, Богуславського району Київської області, місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , працюючої підсобним працівником в ТАС «АГРО ЦЕНТР», паспорт № НОМЕР_1 , виданий 09.09.2020, орган що видав 3221, РНОКПП: НОМЕР_2 ,

за частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 28 травня 2024 року близько 00 години 00 хвилин в АДРЕСА_1 ухилилась від належного виконання батьківських обов`язків щодо виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , передбачені ст. 150 Сімейного кодексу України.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.184 КУпАП.

Особа, щодо якої складеного протокол про адміністративне правопорушення - ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи.

Суд вжив усіх необхідних заходів щодо повідомлення особи про час і місце судового розгляду, шляхом направлення судової повістки смс повідомленням, однак вона не з`явилася та доказів про поважність причин своєї неявки до суду не надала. В телефонній розмові повідомила суд, що в судове засідання не може з`явитися за сімейними обставинами.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалого судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст. 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до принципу диспозитивності, на якій неодноразово наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішення, особи, які беруть участь у справі, мають можливість вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд.

Вказаний принцип надає кожному учаснику процесу можливість самостійно розпоряджатися наданими йому законом процесуальними правами, в тому числі і правом брати участь в судових засіданнях.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже, особа має цікавитись ходом справи та результатами окремих судових засідань, використовувати засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до ч.1 ст.2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього кодексу та інших законів України, а згідно положень ст.9 Конституції України, ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика ЄСПЛ є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. Провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності (ч.2 ст.7 КУпАП), а завданнями провадження є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245 КУпАП).

Аналіз наведених норм дає суду підстави дійти висновку, що наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, і не може автоматично вважатись порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд розцінює як спосіб уникнути відповідальності.

Тому в даному випадку, вважаю за можливе розглянути справу без особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, судом встановлено наступне.

Згідно положень ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Адміністративна відповідальність за частиною першою статті 184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Згідно положень ч. 1-3 ст. 150 Сімейного кодексу України: батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 097345 від 28.05.2024; рапортом про реєстрацію заяви про зникнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в ЄО за №1675 від 28.05.2024; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 28.05.2024; копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 .

Вивчивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному дослідженні матеріалів справи в їх сукупності, вбачаю в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, які проявились в ухиленні від належного виконання батьківських обов`язків щодо виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які передбачені статтею 150 СК України.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно ст. 17 КУпАП України, у справі не встановлено. Строки притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.

Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.

Згідно статті 34 КУпАП обставиною, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

Згідно статті 35 КУпАП обставин, що обтяжують відповідальність правопорушника ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

При призначенні виду та міри адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, особу правопорушника, матеріальний стан, а тому вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції частини першої статті 184 КУпАП у вигляді попередження.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

У відповідності до вимог п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір, в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що становить 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Керуючись ст.ст. 184 ч.1, 252, 280, 283, 284, 307, 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді попередження.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок (Стягувач: Державна судова адміністрація України, Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена порушником, його представником чи захисником, потерпілим або його представником, протягом десяти днів з дня винесення постанови, шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.

Відсутність у постанові в справі про адміністративні правопорушення, як виконавчому документі, у розумінні Закону України «Про виконавче провадження», відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані, згідно постанови Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц (провадження №61-331св18), у розрізі ст. 18 указаного Закону, не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання (відмови у відкритті виконавчого провадження).

Головуючий: суддя К. С. Романенко