Рішення № 119847044, 19.06.2024, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2024 року м. Чернігів Справа № 620/5809/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі також відповідач), у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення з ОСОБА_1 повного розрахунку в день виключення зі списків особового складу;

стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.02.2024 по 17.04.2024 у розмірі 67408,05 грн (шістдесят сім тисяч чотириста вісім гривень 05 копійок), з урахуванням обов`язкових відрахувань.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач протиправно, у порушення норм статтей 116, 117 Кодексу законів про працю України, внаслідок не проведення своєчасного, повного розрахунку при звільненні (грошової компенсації вартості неотриманого речового майна) позивача стягненню з відповідача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.02.2024 до 17.04.2024.

У відзиві відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог та просить у їх задоволенні відмовити, оскільки при нарахуванні і виплаті позивачу сум, належних при звільненні, був відсутній спір щодо їх розміру, тому підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України відсутні. Вважає вказаний розрахунок позивача необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якому заперечував щодо доводів відповідача та просив задовольнити позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені у позові.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.02.2024 № 61 підполковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, з 24.02.2024 (а.с.5).

Згідно довідки № 3 від 24.02.2024 про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 нараховано 63110,38 грошової компенсації за неотримане речове майно (а.с. 6-7 та їх зворот).

25.03.2024 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою (а.с. 9), на яку листом від 05.04.2024 № 1433/6/4481 відповідач повідомив, що військова частина НОМЕР_1 з дня формування не була та не є розпорядником бюджетних коштів та постійно перебувала(є) на фінансовому та інших видах забезпечення інших військових частинах, зокрема, з дня формування до 31 липня 2022 року військової частини НОМЕР_2 , а з 01 серпня 2022 року по 31 липня 2023 року військової частини НОМЕР_3 , з 01 серпня 2023 року військової частини НОМЕР_4 . Відповідач зазначає, що відповідно до інформації, наданою військовою частиною НОМЕР_4 клопотання щодо надання кошторисних призначень та асигнувань на загальну суму 74470,25 грн для виплати грошової компенсації за неотримане речове майно підполковнику ОСОБА_1 було направлено на адресу військової частини НОМЕР_5 (через управління логістики) 11 березня 2024 р. за вих. № 1435/528с. та для виплати компенсації витрат на відрядження особового складу до військової частини НОМЕР_5 (через фінансово-економічне управління) 12 березня 2024 р. за вих. № 1435/8/114/92/538с. Після надходження на особовий рахунок військової частини НОМЕР_4 коштів відповідно до їх призначень буде здійснена належна виплата позивачу (а.с.10 та його зворот).

18.04.2024 позивачу зараховано на картковий рахунок суму у розмірі 62163,72 грн (а..с11).

Вважаючи, що відповідачем несвоєчасно проведено остаточний розрахунок при звільненні, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей »держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України.

Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у редакції, яка діяла до 18.07.2022 передбачалося, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Пунктом 16 частини 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX (далі - Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, текст статті 117 викладено в такій редакції:

«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».

Таким чином, починаючи з 19.07.2022 у КЗпП України стаття 117 передбачає відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні, зокрема, виплату працівнику його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, однак не більш як за шість місяців.

З огляду на матеріали справи, позивача звільнено з військової служби 24.02.2024, фактичний розрахунок проведено 18.04.2024, що підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем.

Варто вказати, що зміни у статтях 116 та 117 КЗпП України підкреслюють намір законодавця не допустити випадків, за яких порушення прав працівника на своєчасний розрахунок при звільненні триває впродовж значного періоду часу. З урахуванням цих змін працівник повинен бути зацікавленим у швидкому ініціюванню та вирішенню спору, оскільки зволікання з тих чи інших причин у зверненні до суду не даватиме підстави в подальшому претендувати на виплату суми середнього заробітку за весь період, впродовж якого триває порушення його права на своєчасне отримання грошового забезпечення.

З урахуванням дати проведення остаточного розрахунку з позивачем (18.04.2024), суд вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 117 КЗпП України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-IX. А відтак, позивач має право на отримання середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (звільнення зі служби 24.02.2024), проте не більш як за шість місяців, що становить 53 календарні дні (з 25.02.2024 по 17.04.2024).

Разом з тим, встановлюючи право позивача для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд вважає за необхідне визначити розмір такого відшкодування.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За змістом пункту 8 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

Так, згідно довідки відповідача грошове забезпечення позивача з липня 2023 року по січень 2024 року становить 29012,25+29012,25 = 58024,50 грн (грудень 2023 - січень 2024 року), середньоденна заробітна плата позивача складає 935,87 грн (58024,50/62).

Таким чином, сума компенсації за затримку розрахунку при звільненні за вказаний період становить 49601,11 грн (935,87 грн. - середньоденний заробіток позивача х 53дні).

А отже, суд дійшов висновків, що у межах чинного правового регулювання та стану суспільних відносин належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача є стягнення на його користь 49601,11 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні

Керуючись статтями 72-74,77,241-246,250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення своєчасного повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 .

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 49601,11 грн (сорок дев`ять тисяч шістсот одна гривня 11 коп), з урахуванням обов`язкових відрахувань.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 .

Повний текст рішення виготовлено 19 червня 2024 року.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА