Рішення № 119846935, 07.06.2024, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2024 року справа № 580/2806/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

21.03.2023 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач).

На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, позивач надав суду уточнений позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі відповідач), в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо розгляду заяви позивача від 26.12.2023 про призначення страхових виплат у разі втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався у ФОП ОСОБА_2 01.05.2023;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву позивача від 26.12.2023 про призначення страхових виплат у разі стійкої втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався у ФОП ОСОБА_2 01.05.2023, та прийняти рішення у формі постанови про призначення належних позивачу страхових виплат відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

В обґрунтування позову зазначено те, що позивачу відмовлено у призначенні страхової виплати у разі втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві з формальних підставі відсутність підпису одного члена комісії. Позивач зазначає, що засідання комісії є чинним за умови присутності більшості членів комісії. Отже, Акт нещасного випадку прийнято більшістю голосів, він є чинним, а тому спірна відмова порушує право позивача на тримання страхових виплат.

Ухвалою суду від 10.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд у задоволенні позову відмовити. Вказує, що підставою для оплати потерпілому витрат на проведення професійної реабілітації, оплати соціальних послуг, а також для здійснення страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Під час визначення права на отримання позивачем страхової виплати Головним управлінням встановлено відсутність в Акті підпису члена комісії головного спеціаліста відділу профілактики та розслідування нещасних випадків управління контрольно-перевірочної роботи Головного управління ОСОБА_3 та окремої думки у зв`язку з незгодою зі змістом акту спеціального розслідування.

Враховуючи вище викладене, акт за формою Н-1/П від 09.08.2023 є таким, що оформлений з порушенням вимог Порядку № 337.

В зв`язку з вище зазначеним, для призначення страхових виплат, Головним управлінням рекомендовано позивачу звернутися до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці з проханням привести у відповідність до вимог Порядку № 337 всі примірники акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 01.05.2023 о 16 год. 50 хв. у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , або призначити повторне спеціальне розслідування.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

1 травня 2023 року о 16.50 год. під час виконання позивачем посадових обов`язків стався нещасний випадок, внаслідок якого позивач отримав травму.

За наслідками розслідування спеціальною Комісією, що утворена згідно з наказом Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 05.05.2023 №356/Ц, нещасний випадок одноголосно визнано пов`язаним з виробництвом та складено акт від 09.08.2023 за формою Н-1/П.

Вказаний акт 09.08.2023 затверджений начальником Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Р.І. Семчуком.

24.10.2023 Черкаською обласною МСЕК № 2 позивачу встановлено 3 групу інвалідності, 50 % втрати працездатності внаслідок трудового каліцтва, безтерміново.

26.12.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення страхових виплат у зв`язку з нещасним випадком на виробництві.

Постановою від 02.01.2024 №23001-51215348 відмовлено позивачу у призначення щомісячної страхової виплати, оскільки Акт від 09.08.2023 за формою Н-1/П не відповідає вимогам Порядку від 17.09.2019 №337.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся в суд з цим позовом.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч.1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров`я визначає Закон України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №1105-XIV).

Згідно з ч.1 ст.4 Закону №1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.30 Закону №1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про охорону праці".

Підставою для оплати потерпілому витрат на проведення професійної реабілітації, оплати соціальних послуг, а також для здійснення страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, визначено Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №337 (далі Порядок №337) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 9 Порядку № 337 визначено, що розслідування (спеціальне розслідування) проводиться у разі настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), у тому числі про які своєчасно не повідомлено роботодавцю чи внаслідок яких втрата працездатності потерпілого настала не одразу.

Відповідно до пункту 10 Порядку №337 спеціальному розслідуванню підлягають, зокрема: нещасні випадки, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого.

Приписами пункту 14 Порядку №337 встановлено, що Держпраці та/або її територіальним органом утворюється комісія із спеціального розслідування (далі - спеціальна комісія). Спеціальна комісія утворюється протягом одного робочого дня після отримання від роботодавця письмового повідомлення про нещасний випадок або за інформацією, отриманою з інших джерел (органу досудового розслідування, звернень потерпілого або членів його сім`ї чи уповноваженої ними особи, первинних організацій і територіальних об`єднань профспілок).

На підставі п.15 Порядку №337 до складу спеціальної комісії входять:

посадова особа Держпраці та/або її територіального органу (голова комісії);

представник територіального органу Пенсійного фонду України;

представник уповноваженого органу чи наглядової ради підприємства (у разі її утворення) або місцевої держадміністрації чи органу місцевого самоврядування у разі, коли зазначений орган відсутній;

керівник (спеціаліст) служби охорони праці підприємства (установи, організації) або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій з охорони праці, а у разі її відсутності - представник роботодавця;

представник первинної організації профспілки, членом якої є постраждалий (у разі її відсутності - уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці);

представник профспілкового органу вищого рівня або територіального профоб`єднання;

представник місцевої держадміністрації або органу місцевого самоврядування у разі, коли нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) сталися з особами, які працюють на умовах цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, фізичними особами - підприємцями, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, членами фермерського господарства;

лікар з гігієни праці територіального органу Держпраці (у разі настання гострого професійного захворювання (отруєння);

посадові особи органів Держпродспоживслужби, ДСНС, Держатомрегулювання (у разі потреби та за відповідним погодженням).

У разі настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) на території іншого підприємства (установи, організації) до складу спеціальної комісії включаються представники такого підприємства (установи, організації).

У разі потреби до складу комісії можуть включатися посадові особи Держпраці та/або її територіального органу за галузевим напрямом.

Згідно з положеннями пункту 33 Порядку №337 комісія (спеціальна комісія) зобов`язана:

провести засідання комісії (спеціальної комісії) з розслідування нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), на якому розглянути інформацію про нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), розподілити функції між членами комісії, провести зустріч з потерпілим (членами його сім`ї чи уповноваженою ними особою) та скласти протоколи засідання комісії згідно з додатком 4;

обстежити місце, де сталися нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), аварія, та скласти відповідний протокол згідно з додатком 5, розробити ескіз місця, де сталися нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), аварія, згідно з додатком 6 і провести фотографування місця настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), аварії (у разі потреби та можливості); одержати письмові пояснення від роботодавця та його представників, посадових осіб, працівників підприємства (установи, організації), потерпілого (якщо це можливо) згідно з додатком 7, опитати осіб - свідків нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та осіб, причетних до них, згідно з додатком 8;

вивчити наявні на підприємстві документи та матеріали стосовно нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та у разі потреби надіслати запити до відповідних закладів охорони здоров`я для отримання медичних висновків щодо зв`язку нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) з впливом на потерпілого небезпечних (шкідливих) виробничих факторів та/або факторів важкості та напруженості трудового процесу;

визначити вид події, що призвела до нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), причини нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та обладнання, устатковання, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), відповідно до Класифікатора видів подій, причин, обладнання, устатковання, машин, механізмів, транспортних засобів, що призвели до настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, згідно з додатком 9;

визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці;

визначити необхідність проведення лабораторних досліджень, випробувань, технічних розрахунків, експертизи тощо для встановлення причин настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння);

з`ясувати обставини та причини настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння);

визначити, пов`язані чи не пов`язані нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) з виробництвом;

установити осіб, які допустили порушення вимог нормативно-правових актів з охорони праці;

вивчити документи, що дають змогу відстежити походження нехарчової продукції, під час використання (експлуатації) якої сталися нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) або використання (експлуатація) якої могло стати їх причиною (договори, товарно-супровідну документацію тощо), і подати інформацію про таку продукцію та документи про її походження до відповідного органу державного ринкового нагляду (у разі проведення спеціального розслідування);

розробити план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам та/або гострим професійним захворюванням (отруєнням), у тому числі пропозиції щодо внесення змін до нормативно-правових актів з охорони праці;

скласти акти за формою Н-1 (тимчасові акти за формою Н-1 у разі їх складення) згідно з додатком 11 у кількості, визначеній рішенням комісії (спеціальної комісії); у разі настання групових нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) скласти акти за формою Н-1 на кожного потерпілого;

розглянути та підписати примірники актів за формою Н-1 (тимчасові акти за формою Н-1 у разі їх складення), а у разі незгоди члена комісії (спеціальної комісії) із змістом розділів 5, 7, 8 такого акта - обов`язково підписати ці акти з відміткою про наявність окремої думки, яка викладається членом комісії письмово, в якій він обґрунтовано викладає пропозиції до змісту розділів 5, 7, 8 акта (окрема думка додається до цих актів та є їх невід`ємною частиною);

у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), пов`язаного з виробництвом, крім акта за формою Н-1, скласти картку обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5 (далі - картка за формою П-5) згідно з додатком 22;

передати не пізніше наступного робочого дня після підписання актів за формою Н-1 матеріали розслідування та примірники таких актів керівнику підприємства (установи, організації) або органу, що утворив комісію (спеціальну комісію), для їх розгляду та затвердження;

дотримуватися вимог законодавства про інформацію щодо захисту персональних даних потерпілих та інших осіб, які зібрані в межах повноважень комісії (спеціальної комісії) під час проведення розслідування та задокументовані в акті за формою Н-1.

Засідання комісії (спеціальної комісії) вважається чинним, якщо на ньому присутні більшість її членів.

Участь голови комісії у засіданні комісії (спеціальної комісії) є обов`язковою.

Інформування членів комісії щодо часу та місця проведення її засідань покладається на голову комісії (спеціальної комісії) та здійснюється з використанням усіх наявних засобів зв`язку, в тому числі електронною поштою.

Прийняття рішень, складення та підписання документів за результатами засідання комісії (спеціальної комісії) здійснюється присутніми на її засіданні членами комісії.

Про прийняті на засіданні комісії рішення голова комісії (спеціальної комісії) зобов`язаний повідомити тих членів комісії, що були відсутні, з використанням усіх наявних засобів зв`язку, в тому числі електронною поштою.

Згідно з пунктом 34 Порядку №337 рішення щодо визнання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) пов`язаними чи не пов`язаними з виробництвом приймається комісією (спеціальною комісією) шляхом голосування простою більшістю голосів. У разі рівної кількості голосів членів комісії (спеціальної комісії) голос голови комісії (спеціальної комісії) є вирішальним.

Як установлено судом, за наслідками розслідування спеціальною Комісією, що утворена згідно з наказом Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 05.05.2023 №356/Ц, нещасного випадку, що стався з позивачем 01.05.2023, складено акт від 09.08.2023 за формою Н-1/П.

За висновками вказаного акту, керуючись п.34 Порядку №337, спеціальна комісія шляхом проведеного голосування одноголосно вирішила, що нещасний випадок який стався з позивачем, пов`язаний з виробництвом.

Вказаний акт підписаний головою комісії, та 4 членами. У наданій суду копії акту відсутній підпис члена комісії П.М. Васильєва.

Разом з тим, з огляду на приписи п.п.33, 34 Порядку №337, рішення, що нещасний випадок який стався з позивачем, пов`язаний з виробництвом, прийняте за наявності кворуму та є правомірним.

Крім того, вказаний акт 09.08.2023 затверджений начальником Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Р.І. Семчуком.

24.10.2023 Черкаською обласною МСЕК № 2 позивачу встановлено 3 групу інвалідності, 50% втрати працездатності внаслідок трудового каліцтва, безтерміново.

Відповідно до ч.2 ст.36 Закону №1105-XIV у разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, уповноважений орган управління здійснює потерпілому одноразову страхову виплату, розмір якої визначається відповідно до ступеня втрати професійної працездатності, виходячи з розрахунку семи мінімальних заробітних плат, встановлених законом на день настання права потерпілого на страхову виплату.

Згідно з ч.1 ст.37 Закону №1105-XIV для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України заяву про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України.

Заява може бути подана до Пенсійного фонду України у формі паперового документа.

Частиною 2 ст.37 Закону №1105-XIV визначено, що територіальні органи уповноваженого органу управління приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій:

акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами;

даних про встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності;

даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат;

даних реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про працевлаштування, нараховану заробітну плату (дохід) і сплату страхових внесків та інших даних, необхідних для призначення виплат;

наявних даних Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання;

даних органів реєстрації про реєстрацію місця проживання;

даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти про навчання;

даних Державного реєстру боржників про виплату аліментів;

даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо статусу внутрішньо переміщеної особи;

даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.38 Закону №1105-XIV територіальні органи уповноваженого органу управління розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи і приймають відповідні рішення протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження зазначених документів.

Рішення оформлюється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім`ї та строки їх здійснення або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.

На підставі ст.39 Закону №1105-XIV уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо:

потерпілий вчиняв дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання рекомендацій лікаря), що сприяли настанню страхового випадку;

роботодавець, інші органи, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілий надали уповноваженому органу управління завідомо неправдиві відомості про страховий випадок;

застрахована особа вчинила умисне кримінальне правопорушення, що призвело до настання страхового випадку.

Уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованій особі, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов`язаним з виробництвом.

Отже, ст.39 Закону №1105-XIV визначено вичерпний перелік обставин, за яких уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг.

Наявності таких обставин у спірних правовідносинах відповідачем не доведено, а тому, на переконання суду, позивачу безпідставно відмовлено у призначенні страхової виплати.

Доводи органу Пенсійного фонду про відсутність в Акті від 09.08.2023 за формою Н-1/П підпису члена комісії ОСОБА_3 , як підставі відмови у призначенні страхової виплати, суд вважає необґрунтованим, з огляду на таке.

У рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. Інакше всі негативні наслідки відсутності такого механізму покладаються на державу.

З огляду на зміст статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейський суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛУ у своїх рішеннях зазначив, щоб бути сумісним із загальним правилом, викладеним у першому реченні першого абзацу статті 1 Протоколу № 1, втручання у право на мирне володіння «майном», окрім того, що має бути передбачене законом і застосовуватися в суспільних інтересів, також повинно досягти «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту фундаментальних прав особи (Beyeler v. Italy [ВП], 2000, § 107; Aliљiж and Others v. Bosnia and Herzegovina, Croatia, Serbia, Slovenia and the Former Yugoslav Republic of Macedonia [ВП], 2014, § 108).

Іншими словами, у справах, пов`язаних зі стверджуваним порушенням статті 1 Протоколу № 1, Суд повинен з`ясувати, чи мала відповідна особа нести непропорційний і надмірний тягар через дії чи бездіяльність держави. Оцінюючи відповідність цій вимозі, Суд має провести всеосяжне вивчення різних інтересів, які розглядаються, пам`ятаючи, що Конвенція спрямована на захист прав, які є «практичними та ефективними». У цьому контексті слід підкреслити, що невизначеність - чи то законодавча, адміністративна чи яка виникає внаслідок практики, яку застосовують органи влади, - це фактор, який слід брати до уваги при оцінці поведінки держави (Broniowski v. Poland [ВП], 2004, § 151).

З огляду на викладене, зважаючи, що позивач, як застрахована особа, не впливає на порядок оформлення акту про нещасний випадок, на переконання суду, він не має нести надмірний тягар за певні недоліки адміністративного акту, у вигляді відмови у призначенні страхової виплати.

Таким чином, постанова від 02.01.2024 №23001-51215348, якою відмовлено позивачу у призначення щомісячної страхової виплати, є неправомірною.

Оскільки вказана постанова не заявлена предметом спору, суд, на виконання ст.9 КАС України для повного захисту прав позивача вирішив вийти за межі позовних вимог та її скасувати.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 у справі №1-12/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Відповідно до п.2 ч.2 ст.145 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною 3 ст.245 КАС України визначено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача прийняти рішення у формі постанови про призначення та виплату позивачу страхових виплат внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Тому суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і не надав доказів понесених судових витрат, відсутні підстави для їх розподілу.

Керуючись ст.ст.6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 02.01.2024 №23001-51215348 про відмову ОСОБА_1 у призначенні страхової виплати.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, м.Черкаси, вул. Смілянська, буд.23, код ЄДРПОУ 21366538) прийняти рішення у формі постанови про призначення та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) страхових виплат внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ