Рішення № 119845948, 19.06.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6659/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №500500/2023/000823/2 від 04.12.2023 року, визнання протиправним та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001514 від 04.12.2023 року.

Позивач обґрунтовує позов тим, що 04.12.2023 року декларант позивача звернувся до Одеської митниці з метою здійснення митного оформлення імпортованих на територію Украі?ни товарів (митна декларація №23UA500500043014U2 від 04.12.2023 року), а саме: Товар-1: мандарин свіжии?, сорту DOBASHIBENI, вагою 16700,00 кг (нетто), краі?на виробництва Туреччина, Товар-2: апельсин свіжии?, сорту NAVELINA, вагою 3550,00 кг (нетто), краі?на виробництва Туреччина, постачальник «ONPAK GIDA TARIM URUNLERI VE SANAYI TICARET LIMITED SIRKETI». Товар поставлявся Позивачу Постачальником на підставі контракту на поставку №13/22 від 10.03.2023 року. Та митницею за результатами перевірки митної декларації безпідставно застосовано другорядний резервний метод визначення митної вартості товарів в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, скориговано митну вартість товару-1 до 16000,00 USD, у порівнянні із заявленою декларантом митною вартістю 10855,00 USD; митну вартість товару-2 до 3550,00 USD, у порівнянні із заявленою декларантом митною вартістю 2307,50 USD. На думку позивача, ним при митному оформленні надані усі необхідні документи, що підтверджували числове значення митної вартості товарів за ціною договору, не містили розбіжностей, та і?х дані піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностеи?, а визначення митним органом митноі? вартості товару шляхом і?і? коригування в бік збільшення за другорядним методом здіи?снено з порушенням вимог митного законодавства, та так само останнім протиправно витребувано додаткові документи. За таких обставин позивач вважає прийняті Рішення про коригування митної вартості товарів та Карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними, необґрунтованими та невмотивованими та просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представник Одеської митниці надав до суду письмовий відзив, який мотивований тим, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів, Одеською митницею встановлені розбіжності в поданих документах та відсутність в них всіх відомостей, що підтверджують числове значення складових митної вартості товарів та ціни, що були фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, а саме: у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення/не включення вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням до ціни, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; ні в одному документі не має чіткого зазначення умов оплати, а згідно контракту 13/22 від 10.03.2022 передбачено передплату або 100% або 14 днів після здіи?снення митного оформлення, платіжні документи не надавалися. За наслідками запитуваних додаткових документів та відомостей, декларантом 04.12.2023 року додатково надано праи?с-лист, висновок експерта, калькуляцію, копію митноі? деклараціі? краі?ни відправлення (без перекладу на украі?нську мову згідно ст.254 МКУ), та лист ТОВ «ДУНАИ?СЬКОІ? ІМПОРТНОІ? КОМПАНІІ?» від 04.12.2023, яким повідомлено що інших документів надано не буде. Однак, в додатково наданих копіях митноі? деклараціі? краі?ни відправлення наявне посилання на E-Faturа, яка до митного оформлення не надавалася; висновку експерта щодо ціни на товар зазначено, що інформація у висновку взята з незалежних джерел, але експерт не проводив спеціальноі? перевірки і?і? достовірності, а тому вищезазначении? висновок носить виключно інформаціи?нии? характер і не може бути визначальним при здіи?снені контролю за правильністю визначення митноі? вартості товарів; у калькуляціі? не зазначається вартість навантажувально-розвантажувальних робіт; у наданому праи?с-листі не має посилання на жоден документ, що не дає змогу визначити чи актуальна дана цінова пропозиція для інших учасників ринку. Отже, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст.53 МКУ, розбіжності не спростовано, тому за результатом проведеноі? консультаціі? між митним органом та декларантом у відношенні товарів застосовано резервнии? метод та прийняті рішення про коригування митноі? вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. При цьому в Рішенні наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, та визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, зокрема проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України. За таких обставин, Одеська митниця Держмитслужби під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття оскаржуваних Рішення та Картки відмови діяла відповідно до вимог законодавства, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Ухвалою суду від 04.03.2024 року позов залишений без руху.

Ухвалою суду від 25.03.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 19.06.2024 року відмовлено у задоволенні заяви представника Одеської митниці про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.03.2022 року між фірмою «ONPAK GIDA TARIM URUNLERI VE SANAYI TICARET LIMITED SIRKETI» (Туреччина) (постачальник) та ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» (покупець) укладено контракт №13/22, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, зазначений в замовленні покупця та у виставлених на його підставі інвойсах, в порядку та на умовах, обумовлених у контракті. Поставка товару здійснюється партіями. Кількість кожної партії товару узгоджується сторонами і визначається в замовленнях, наданих на кожну партію товару. Загальна кількість поставленого товару складається у кількості, зазначеної в інвойсі по кожній партії товар (п.п.1.1, 1.2 контракту).

Пунктами 2.1 - 2.3 контракту встановлено, що загальна сума контракту складається із сум всіх інвойсів, що будуть виставлені постачальником на підставі замовлень покупця протягом усього строку дії цього контракту. Покупець зобов`язаний оплатити вартість тільки тієї кількості товару, яку він замовив відповідно до узгоджених замовлень. Ціна товару вказується в інвойсах на оплату по кожній окремій партії товару.

Згідно з п.3.1. Контракту №13/22 визначено що, оплата за Товар здійснюється Покупцем за однією з наступних умовах: 100% передплати; або 100% протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення Товару Покупцем, що підтверджується ВМД.

Якщо в товаросупровідних документах та/або інвойсі або в інших документах, що стосуються поставки товару, яка здійснюється відповідно до певного інвойсу, не зазначено умову оплати поставки такого товару відповідно до п.3.1 цього Контракту, то вважається, що 100% вартості такого товару, що поставляється на підставі певного інвойсу, має бути сплачено Постачальнику протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару Покупцем, що підтверджується ВМД (п.3.2. Контракту №13/22).

Оплата Товару здійснюється Покупцем на підставі інвойсу (п.3.3. Контракту №13/22).

Пунктом 4.2. Контракту №13/22 передбачено на яких мовах «Інкотермс 2020» може здійснювати поставку Постачальник (CPT/CFR) та умови поставки кожної партії товару вказується окремо в замовленні і інвойсі на неї (п.4.3. Контракту №13/22).

Пунктом 4.5. Контракту №13/22 передбачено, що обов`язок та витрати з навантаження / вивантаження Товару, що пов?язані з транспортуванням такого Товару до порту або іншого місця ввезення на митну територію України покладаються на Постачальника. Такі витрати самостійно закладаються Постачальником до ціни Товару та додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають.

Згідно з п.п.7.1. та 7.2 Контракту №13/22, товар постачається Покупцеві в тарі Постачальника, призначеної для транспортування свіжих цитрусових, фруктів і овочів, яка включається у вартість Товару та поверненню, компенсації не підлягає. Обов`язок упаковки і маркування Товару покладений на Постачальника. Витрати з пакування та маркування товару покладаються на Постачальника. Ці витрати закладаються самостійно Постачальником у вартість товару і додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають.

Також судом встановлено, що 11.06.2020 року між ТОВ «ОТОМАН» (експедитор) та ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» (клієнт) укладено договір про надання послуг №11/06-20, за яким врегульовані взаємини сторін, пов`язані з транспортним екпедируванням внутрішніх вантажів клієнта та їх митного оформлення. Транспортне експедирування та митне декларування полягає у наданні експедитором транспортно-експедиторських та брокерських послуг за плату і за рахунок клієнта.

На виконання умов контракту №13/22 від 10.03.2022 року фірмою «ONPAK GIDA TARIM URUNLERI VE SANAYI TICARET LIMITED SIRKETI» (Туреччина) поставлено позивачу товар-1: мандарин свіжии?, сорту DOBASHIBENI, вагою 16700,00 кг (нетто), краі?на виробництва Туреччина, умови поставки CPT Odessa, на суму 10855,00 USD; Товар-2: апельсин свіжии?, сорту NAVELINA, вагою 3550,00 кг (нетто), краі?на виробництва Туреччина, умови поставки CPT Odessa, на суму 2307,50 USD.

З метою здійснення митного оформлення товару ТОВ «ОТОМАН», діючи в інтересах ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ», на підставі договору №11/06-20 від 11.06.2020 року, подано митну декларацію №23UA500500043014U2 від 04.12.2023, в якій митна вартість товару визначена за ціною договору в розмірі 13162,50 USD, а саме 10855,00 USD та 2307,50 USD за товар-1 та товар-2 відповідно.

В графах 31 Митної декларації вказаний опис товару: товар-1 мандарин свіжии?, сорту DOBASHIBENI, у пластикових ящиках 1900 шт., на 22 дерев`яних палетах, врожай 2023 року. Торговельна марка ONPAK. Виробник - ONPAK GIDA TARIM URUNLERI VE SANAYI TICARET LIMITED SIRKETI. Краі?на виробництва: Туреччина (TR); товар-2 апельсин свіжии?, сорту NAVELINA, у пластикових ящиках 256 шт., на 4 дерев`яних палетах, врожай 2023 року. Торговельна марка ONPAK. Виробник - ONPAK GIDA TARIM URUNLERI VE SANAYI TICARET LIMITED SIRKETI. Краі?на виробництва: Туреччина (TR).

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення Декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: контракт №13/22 від 10.03.2022 року; рахунок-фактуру (інвойс) №IHR2023000000127 від 25.11.2023 року; автотранспортну накладну №00127 від 25.11.2023 року; Фітосанітарнии? сертифікат №EC/TR A 5499858 від 25.11.2023 року; Сертифiкат про походження товару №A 1149517 від 25.11.2023 року; Договір про надання послуг митного брокера №11/06-20 від 11.06.2020 року; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформаціі? (в якості відомостеи? про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаціи?ною системою та передании? декларанту в автоматичному режимі) №10796806, тощо.

З метою усунення виявлених митним органом розбіжностей та підтвердження числових значень складових митної вартості від декларанта витребувано відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України додаткові документи згідно з переліком та ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» направлено Лист вих.№04/12-23-3 від 04.12.2023 року у якому надані пояснення щодо зауважень митного органу та повідомлено, що більше жодного документу надіслано не буде. Крім того з даного Листа та Рішення вбачається, що позивачем додатково на вимогу митниці надано прейскурант (праи?с-лист) виробника товару б/н від 20.11.2023 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №20-04/12-2023 від 01.12.2023 року; розрахунок ціни (калькуляція) б/н від 25.11.2023 року; копію митноі? деклараціі? краі?ни відправлення №23330100EX00226547 від 25.11.2023 року.

04.12.2023 року Одеська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №500500/2023/000823/2, яким за результатами проведеної консультації між митним органом та декларантом скориговано митну вартість товару за резервним методом, оскільки декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МКУ, розбіжності не спростовано, а саме, на підставі аналізу баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС, відповідачем встановлено, що рівень митної вартості митного оформлення даним СЗЕД є більшим та становить по товару №1 1,0 дол. США/кг (митна декларація від 01.12.2023 №UA500490/2023/07897), ніж заявлено декларантом 0,65 дол. США/кг нетто товару, по товару №2 1,0 дол.США/ за кг (митна декларація від 24.11.2023 №UA100440/2023/488768), ніж заявлено декларантом 0,65 дол.США/кг нетто товару.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця 04.12.2023 року видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001514.

04.12.2023 року декларантом позивача подано митну декларацію №23UA500500043119U5 з метою випуску товару у вільний обіг.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі ? МК України) та іншими законами України.

Відповідно до п.п.23, 24 ч.1 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.49 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50 МК України).

Керуючись ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України. Про це ж вказано у ч. 1 ст. 52 МК України.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п.1 ч.5 ст.54 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документи, які підтверджують митну вартість товарів, визначені у ч.2 ст.53 МК України: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Однак, у разі необхідності, митні органи мають право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості (п.2 ч.5 ст.54 МК України), а декларант чи уповноважена ним особа зобов`язані надати такі додаткові документи (ч.3, 4 ст.53 МК України).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю та митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості згідно із ч.1 ст.54 МК України.

При цьому, у п.1 ч.4 ст.54 МК України визначено обов`язок митниць здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості товарів, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з тим, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів та подані декларантом до митного органу, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, визначені ч.3 ст.53 ММК України, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч.ч.5 та 6 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Поряд із цим, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Така правова позиція наведена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 р. у справах № 21-127а15 та № 21-53а15.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 9 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, відповідно до ст. VII п.2 (а) Генеральної угоди по тарифам і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.

Статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1994 року визначено, ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таке, що ставить під сумнів право митних адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь-якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (ч.1 ст.57 МК України).

При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).

Разом з цим, Верховний Суду в постанові від 08.10.2019 року по справі №803/776/17 зазначив, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч.2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 МК України.

За результатами контролю митний орган визнає заявлену митну вартість або ж приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 МК України (ч.3 ст.54 МК України).

Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (ч.1 ст.55 МК України).

Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені ч.2 ст.55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (далі ? Правила №598).

Так, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Строк дії таких гарантій складає 90 календарних днів (ч.7 ст.55 МК України). Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може подати додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості (ч.8 ст.55 МК України). Митний орган, у разі надання вказаних документів, розглядає їх та протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у випадках визначених даною частиною.

У разі відмови у митному оформленні складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком, затвердженим Міністерством фінансів України №631 від 30.05.2012 року.

Як було встановлено судом, позивачем визначено митну вартість товару за основним методом за ціною контракту. Водночас відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Основний метод (ст.58 МКУ - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) неможливо застосувати, враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів (у зв`язку з наданням неповних відомостей про митну вартість товарів, ненадання належних додаткових документів).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна з складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Так, відповідно до ч.3 ст.58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 МК України.

Як вбачається з Рішення про коригування митної вартості товарів №500500/2023/000823/2 від 04.12.2023 року другорядний метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (п. « 2а» ч.1 ст.57 МК України, передбачений ст.59 МК України) та другорядний метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо подібних (аналогічних) товарів (п. « 2б» ч.1 ст.57 МК України, передбачений ст.60 МК України) не застосовані, так як у митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами. Другорядний метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості (п. « 2в» ч.1 ст.57 МК України, передбачений ст.62 МК України) та другорядний метод визначення митної вартості на основі додавання вартості (обчислена вартість) (п. « 2г» ч.1 ст.57 МК України, передбачений ст.63 МК України) не застосовані, оскільки у митного органу відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.

Другорядний метод визначення митної вартості ? резервний метод (п. « 2ґ» ч.1 ст.57 МК України, ст.64 МК України), передбачає, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT/ГATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Таким чином розрахунок митної вартості товару відповідачем виконаний за резервним методом. А отже, митну вартість Одеською митницею скориговано за товаром №1 до рівня 16700,00 дол. США, за товаром №2 до рівня 3550,00 дол. США. Так, на підставі аналізу баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС, відповідачем встановлено, що рівень митної вартості товарів є більшим та становить по товару №1 1,0 дол. США/кг (митна декларація від 01.12.2023 №UA500490/2023/07897), ніж заявлено декларантом 0,65 дол. США/кг нетто товару, по товару №2 1,0 дол.США/ за кг (митна декларація від 24.11.2023 №UA100440/2023/488768), ніж заявлено декларантом 0,65 дол.США/кг нетто товару

Судом встановлено, що Рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем прийняте у зв`язку з тим, що до митного оформлення разом з митною декларацією подані документи, які містять розбіжності та в них відсутні всі відомості, що підтверджують числове значення складових митної вартості товарів та ціни, що були фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, а саме: у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення/не включення вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням до ціни, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; згідно контракту 13/22 від 10.03.2022 передбачено передплату або 100% або 14 днів після здіи?снення митного оформлення, ні в одному документі не має чіткого зазначення умов оплати. Платіжні документи не надавалися.

Наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору та для прийняття рішення на їх підставі, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, з огляду на наступне.

Частиною 10 ст. 58 МК України передбачений перелік складових митної вартості, які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. За змістом цієї норми обов`язковою ознакою таких витрат є не включення їх до ціни товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Тобто, у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.12.2019 року по справі №160/8775/18, від 06.02.2020 року по справі №520/10709/18.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, поставка товару здійснювалась на умовах «Інкотермс 2020» CPT Odessa.

Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) - це міжнародні правила по тлумаченню найбільш широко використовуваних торгових термінів в області зовнішньої торгівлі, у них зазначені яка з сторін договору купівлі - продажу повинна здійснити необхідні для перевезення та страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, та які витрати несе кожна з сторін.

Обрані сторонами умови зовнішньоекономічного договору умови поставки товару визначають те, які витрати включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари або іншими словами, визначають конкретні складові митної вартості товарів.

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2020), введених в дію Міжнародною торговою палатою, за умовами терміну CPT (carriage paid to (... named place of destination) фрахт/перевезення оплачено до (... назва місця призначення)) означає, що продавець передає товар, випущений в митний режим експорту, названий перевізнику для перевезення товару до місця призначення. Термін «фрахт/перевезення оплачено до ...» означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. У випадку здійснення перевезення в узгоджений пункт призначення декількома перевізниками, перехід ризику відбувається в момент передачі товару першому з них. Термін CPT зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися незалежно від виду транспорту, включаючи мультимодальні (змішані) перевезення. Тобто фактично, продавець за власний рахунок сплачує всі витрати щодо перевезення товару до названого місця призначення.

За умовами поставки СРТ на продавця покладається контроль безпеки; перевірка якості, кількості, ваги, розміру; пакування, маркування товару; виконання експортних митних формальностей; доставка товару до узгодженого пункту в місці призначення; вивантаження товару в місці призначення; виконання транзитних митних формальностей, якщо за договором перевезення ці витрати оплачує продавець. Доказом виконання продавцем своїх обов`язків із поставки товару є відповідний транспортний документ.

Відповідно до розділу А.9 умов СРТ продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки).

Згідно з п.п.7.1. та 7.2 Контракту №13/22 від 10.03.2022 року, товар постачається Покупцеві в тарі Постачальника, призначеної для транспортування свіжих цитрусових, фруктів і овочів, яка включається у вартість Товару та поверненню, компенсації не підлягає. Обов`язок упаковки і маркування Товару покладений на Постачальника. Витрати з пакування та маркування товару покладаються на Постачальника. Ці витрати закладаються самостійно Постачальником у вартість товару і додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають.

З викладеного слідує, що як за умовами контракту, так і за умовами поставки СРТ обов`язок пакування покладається на постачальника товару та при поставці товару витрати з пакування включено до вартості товару, та одразу відображена у інвойсі №IHR2023000000127 від 25.11.2023 року, про що також свідчить і надана позивачем при митному оформленні калькуляція від 25.11.2023 року (tare and packaging - 0,07 USD/KG як по товару-1, так і по товару-2).

Разом з тим, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37 - має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації поданої декларантом зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

Не зазначення у контракті, інвойсі вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, на думку суду, жодним чином не впливає на митну вартість та не може бути покладено в обґрунтування рішення про коригування митної вартості товару.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням, та, що витрати на упаковку вже включені у ціну товару, а відтак не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

Таким чином, в даному випадку, вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.

Аналогічна правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 року у справі №815/6794/17 і від 18.12.2019 року у справі №160/8775/18.

Щодо посилань відповідача в оскаржуваному рішенні, що згідно контракту 13/22 від 10.03.2022 передбачено передплату або 100% або 14 днів після здіи?снення митного оформлення, та ні в одному документі не має чіткого зазначення умов оплати, платіжні документи не надавалися, суд враховує наступне.

Так, згідно з п.3.1. Контракту №13/22 від 10.03.2022 року, оплата за Товар здійснюється Покупцем за однією з наступних умовах: 100% передплати; або 100% протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення Товару Покупцем, що підтверджується ВМД.

Якщо в товаросупровідних документах та/або інвойсі або в інших документах, що стосуються поставки товару, яка здійснюється відповідно до певного інвойсу, не зазначено умову оплати поставки такого товару відповідно до п.3.1 цього Контракту, то вважається, що 100% вартості такого товару, що поставляється на підставі певного інвойсу, має бути сплачено Постачальнику протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару Покупцем, що підтверджується ВМД (п.3.2. Контракту №13/22). Оплата Товару здійснюється Покупцем на підставі інвойсу (п.3.3. Контракту №13/22).

У свою чергу Контракт надавався відповідачу до митного оформлення та відповідач був ознайомлений з його змістом.

Суд додатково вказує на те, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено обов`язку для суб`єкта господарювання вказувати умови оплати товару у інвойсі.

Суд додатково звертає увагу, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. При цьому, в митній декларації №23UA500500043014U2 від 04.12.2023 року позивачем вказано ціну товару відповідно до Інвойсу №IHR2023000000127 від 25.11.2023 року в розмірі 10855,00 USD та 2307,50 USD за товар-1 та товар-2 відповідно.

Аналогічна позиція наведена у Постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року по справі №803/3649/15.

Крім того, Верховний Суд по справі №815/329/17 від 17.04.2018 року зазначив, що відсутність оплати за товар не впливає на митну вартість такого товару, з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Крім того, згідно з положеннями п.4 ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.

Відтак, суд вважає, що вищевказане спростовує твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару у зв`язку з тим, що ні в одному документі не має чіткого зазначення умов оплати (100% передплату або 100% або 14 днів після здіи?снення митного оформлення) та не надання платіжних документів, оскільки, відповідно до Контракту його сторонами фактично було обрано ту умову оплати товару, яка передбачає післяплату, а саме 100% вартості товару має бути сплачено протягом 14 днів після закінчення митного оформлення, що підтверджується ВМД.

Таким чином, суд встановив, що митну вартість імпортованого товару, що вказана декларантом у митній декларації визначено за основним методом та до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору.

Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містили розбіжності є необґрунтованими. Оскільки надані позивачем документи спростовують твердження контролюючого органу про наявність в них розбіжностей та відсутності всіх відомостей, що підтверджують ціну імпортованого товару, зокрема наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» митна вартість товару базувалася на документально підтверджених відомостях, що піддавались обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Крім того, суд критично ставиться до твердження відповідача в оскаржуваному Рішенні, що в додатково наданіи? декларантом копіі? митноі? деклараціі? краі?ни відправлення наявне посилання на E-Faturа, яка до митного оформлення не надавалася, оскільки з копії митноі? деклараціі? краі?ни відправлення №23330100EX00226547 від 25.11.2023 року, наявної в матеріалах справи вбачається посилання на рахунок-фактуру E-Faturа №IHR2023000000127 від 25.11.2023 року. При цьому інвойс, що також наявний в матеріалах справи і надавався до митного оформлення, містить позначення e-Faturа, а нижче e-Invoice, а також в реквізитах містить: Faturа No: Invoice Number IHR2023000000127, Faturа Tarihi: Invoice Date 25.11.2023, інші відомості щодо товару та ціни збігаються.

Щодо висновків митного органу, що у додатково наданому висновку експерта щодо ціни на товар зазначено, що інформація, у висновку взята з незалежних джерел, але експерт не проводив спеціальноі? перевірки і?і? достовірності, а відтак вищезазначении? висновок носить виключно інформаціи?нии? характер і не може бути визначальним при здіи?сненні контролю за правильністю визначення митноі? вартості товарів, суд враховує, що висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, згідно з положеннями МК України є додатковим документом, який надаватиметься на вимогу митного органу, у разі якщо документи зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тобто можна зробити висновок, що визначальними при здіи?сненні контролю за правильністю визначення митноі? вартості товарів є документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України. Та в будь-якому разі висновок експерта носитиме інформаційний характер, оскільки є джерелом інформації, та враховуючи, що всі документи мають інформаційний характер, відповідачем не зазначено об`єктивних підстав, за яких саме надані позивачем висновки не могли бути прийняті до уваги під час перевірки правильності визначення митної вартості.

Суд бере до уваги доводи позивача, що посилання відповідача про непроведення експертом перевірки достовірності незалежних джерел, на які є посилання у висновку, є необґрунтованим, так як роблячи такий висновок у Рішенні, відповідач фактично презюмує наявність обов`язку експертів здійснювати купівлю товарів, пропозиції щодо яких ним вивчалися на ринку, оскільки іншого способу перевірки достовірності цінових пропозицій аналогічного товару, окрім як реального придбання такого товару, не існує. Оскільки до обов`язків експерта при здійсненні товарознавчої експертизи не входить укладення договорів купівлі-продажу товару за кожною з пропозицій, що ним досліджена, зауваження відповідача з цього питання суд вважає безпідставними.

Суд не бере до уваги твердження митного органу в оскаржуваному Рішенні, що у калькуляціі? не зазначається вартість навантажувально-розвантажувальних робіт, оскільки ч.10 ст.58 МК України передбачений перелік складових митної вартості, які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. За змістом цієї норми обов`язковою ознакою таких витрат є не включення їх до ціни товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Водночас п.4.5. Контракту №13/22 від 10.03.2022 року передбачено, що обов`язок та витрати з навантаження / вивантаження Товару, що пов?язані з транспортуванням такого Товару до порту або іншого місця ввезення на митну територію України покладаються на Постачальника. Такі витрати самостійно закладаються Постачальником до ціни Товару та додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають.

Крім того, суд враховує, що калькуляція це документ, якии? складається постачальником, та позивач не має впливу на и?ого зміст. Тобто, постачальник самостіи?но вирішує, які саме витрати включити до калькуляціі? виходячи з фактично понесених ним видатків у зв`язку з поставкою товару позивачу. Таким чином, факт того, що постачальником в складеній ним калькуляції не зазначено витрати на завантаження та розвантаження вантажу під час транспортування, жодним чином не впливає на визначення митної вартості та матеріали справи не містять доказів того, що позивач поніс додаткові витрати з навантажувально-розвантажувальних робіт, які необхідно додатково включати як складову митної вартості товару.

Суд також критично ставиться до твердження митного органу в оскаржуваному Рішенні, що у наданому праи?с-листі не має посилання на жоден документ, що не дає змогу визначити чи актуальна дана цінова пропозиція для інших учасників ринку, оскільки як вбачається з прайс-листа від 20.11.2023 року, наявного в матеріалах справи, він містить напис «to whom it may concern», тобто можна зробити висновок, що даний прайс-лист адресований усім, кого він може стосуватися, та не містить конкретно визначеного адресата. Водночас, суд зазначає, що чинним законодавством не встановлено будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватися продавцем у довільній формі та на власний розсуд. Враховуючи те, що інформація, що міститься в прайс-листі відповідає іншим документам, які надавались позивачем до митного оформлення, суд вважає таким, що не викликає сумнівів той факт, що цінова пропозиція поширюється на країну, в якій здійснює свою господарську діяльність позивач, а ціни є актуальними на час здійснення замовлення щодо поставки партії оцінюваного товару.

Таким чином, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ митної вартості товару судом не встановлено.

Крім того, суд вважає за доцільне наголосити, що відомості, які містяться в ЄАІС Держмитслужби, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Разом з тим, Верховним Судом сформовано правову позицію, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню» (Постанови від 21.02.2018 року по справі №820/17417/14, від 04.09.2018 року по справі №818/1186/17).

Згідно з Наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів крім номерів та дат митних декларацій (№UA500490/2023/07897 від 01.12.2023 року та №UA100440/2023/488768 від 24.11.2023 року), які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не містять жодних пояснень з боку митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів всупереч положенням п.п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України.

З урахуванням зазначеного, суд встановив, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та в подальшому скориговано митну вартість товару.

Згідно з ч.11 ст.5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб`єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

При цьому, суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, про недотримання Одеською митницею вимог МК України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованого товару за основним методом ціною договору.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно, в порушення ст.58 МК України, здійснено визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням другорядного резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №500500/2023/000823/2 від 04.12.2023 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

За таких обставин, відповідачем необґрунтовано відмовлено позивачу у митному оформленні ввезеного на митну територію України товару, за заявленою у митній декларації №23UA500500043014U2 від 04.12.2023 року митною вартістю, а тому оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001514 від 04.12.2023 року є протиправною та підлягає скасуванню.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до суду надано платіжні інструкції №3262 та №3263 від 27.02.2024 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4844,80 грн.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ», суд вважає за необхідне стягнути на його користь суму сплаченого ним судового збору у розмірі 4844,80 грн. з Одеської митниці.

Щодо відшкодування з відповідача витрат на підготовку нотаріально завіреного перекладу на українську мову іншомовних документів, поданих разом з позовом в розмірі 6264,00 грн., суд зазначає наступне.

18.04.2024 року до суду позивачем подано письмове клопотання про стягнення судових витрат з відповідача, а саме витрат на підготовку нотаріально завіреного перекладу на українську мову іншомовних документів, поданих разом з позовом. В обґрунтування вищенаведеної заяви, представником позивача зазначено, що ухвалою суду від 04.03.2024 року позовну заяву було залишено без руху через ненадання Позивачем разом із позовною заявою нотаріального перекладу на украі?нську мову іншомовних документів, доданих до такоі? заяви. Позивачем подано заяву про усунення недоліків позову, разом з якою був подании? переклад на украі?нську мову іншомовних документів, що були додані до позовноі? заяви.

За змістом приписів ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 3 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до ч.ч.5-8 ст.137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом приписів ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому ч.1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на залучення перекладача підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд встановлює розмір витрат на залучення перекладача на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Витрати на залучення перекладача мають бути документально підтверджені та доведені договором, рахунками, платіжним документом про оплату таких послуг тощо.

На підтвердження понесених витрат на переклад документів в розмірі 6264,00 грн представником позивача надано копії Договору про надання послуг письмового перекладу №60/271 від 19.05.2021 року, укладеного з ТОВ «МАКСВОРД»; Замовлення на здійснення письмового перекладу документів (з нотаріальним завіренням) Вих.№420/6659/24 від 11.03.2024 року; Рахунок-фактури №60/242-П від 02.04.2024 року; Акта №60/242-П надання послуг від 02.04.2024 року; Платіжної інструкції від 04.04.2024 року №3488.

Так із Замовлення на здійснення письмового перекладу документів (з нотаріальним завіренням) Вих.№420/6659/24 від 11.03.2024 року вбачається замовлення послуг перекладу наступних документів з мови оригіналу на українську мову для подальшого надання таких документів до суду: інвойс (рахунок-фактура) №IHR2023000000127 від 25.11.2023 року на 1 арк.; товарно-транспортна накладна (CMR) №00127 від 25.11.2023 року на 1 арк.; фітосанітарнии? сертифікат №EC/TR A 5499858 від 25.11.2023 року на 1 арк.; сертифiкат походження №A 1149517 від 25.11.2023 року на 1 арк.; прайс-лист б/н від 20.11.2023 року на 1 арк.; лист-калькуляція б/н від 25.11.2023 року на 1 арк.; експортна митна декларація (Туреччина) №23330100EX00226547 від 25.11.2023 року на 2 арк.

Крім того, з Рахунок-фактури №60/242-П від 02.04.2024 року та Акта №60/242-П надання послуг від 02.04.2024 року вбачається надання послуг на загальну суму 6264,00 грн, а саме:

- надання послуг письмового перекладу (Турецька мова-Українська мова) Письмовий переклад тексту на підставі замовлення №420/6659/24 від 11.03.2024 року) на суму 3820,00 грн без ПДВ;

- послуги звірки (Нотаріальне завірення перекладу на підставі замовлення №420/6659/24 від 11.03.2024 року) на суму 1400,00 грн без ПДВ.

- ПДВ - 1044,00 грн.

25.04.2024 року від відповідача до суду надійшла письмова заява про відмову позивачу у компенсаціі? понесених ним судових витрат на підготовку нотаріально завіреного перекладу на украі?нську мову іншомовних документів, поданих разом з позовом, а саме 6264,00 грн, шляхом стягнення таких витрат з відповідача, оскільки в межах даноі? справи, переклад документів замовлении? позивачем до розгляду справи, сума витрат позивача із залученням перекладача, пов`язана із приведенням позовноі? заяви та доданих до неі? письмових доказів у відповідність до вимог КАС Украі?ни, тобто переклад документів замовлении? позивачем до відкриття провадження у справі, а тому понесені позивачем витрати безпосередньо не були пов`язані з розглядом цієі? справи. В обґрунтування заяви відповідач також зазначає, що під час судового розгляду даноі? справи рішення про залучення до участі у справі перекладача не прии?малося, ухвалою суду перекладач до справи допущении? не був, та надання учасником справи до матеріалів судовоі? справи письмових доказів з і?х перекладом мовою, якою здіи?снюється адміністративне судочинство, не є тотожним поняттю залученню перекладача до справи в розумінні статті 71 КАС Украі?ни.

Судом встановлено, що розмір понесених позивачем витрат в сумі 6264,00 грн. підтверджується належними та допустимими в розумінні КАС України доказами. Крім того, такий розмір є співмірним із складністю справи та виконаними перекладачем роботами, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих перекладачем послуг. Натомість відповідачем недоведено понесення позивачем розміру витрат у меншому розмірі та/або неспівмірності таких витрат та не наведено обґрунтування з наданням відповідних доказів на підтвердження доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами.

Разом з тим, суд враховує, що витрати позивача у загальному розмірі 6264,00 грн. понесені були під час розгляду цієї справи Товариством не з власної ініціативи та не на власний розсуд, а у зв`язку із виконанням вимог ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 року про залишення позову без руху, усунення недоліків позовної заяви щодо надання позивачем перекладу документів складених іноземною мовою доданих до позову.

Виходячи з викладеного, матеріалами справи підтверджується, що необхідність в здійсненні перекладу вказаних документів виникла у позивача внаслідок порушення його прав та інтересів з боку Одеської митниці, під час звернення до суду за захистом таких прав та інтересів.

Таким чином, суд вважає, що переклад документів замовлений позивачем на виконання вимог ухвали суду, якою було позов залишено без руху, на стадії відкриття провадження по справі, наданий суду з метою доведення своєї позиції та на вимогу суду, а тому такі витрати позивача безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи.

За таких обставин, з огляду на доведеність позивачем фактичного розміру понесених витрат на залучення перекладача та недоведеність відповідачем обставин понесення позивачем розміру витрат у меншому розмірі та/або неспівмірності таких витрат, суд доходить висновку про задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача судових витрат на залучення перекладача, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи, шляхом стягнення з Одеської митниці витрат на залучення перекладача у розмірі 6264,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань останньої.

Керуючись ст.ст.9, 73, 77, 90, 139, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» до Одеської митниці задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №500500/2023/000823/2 від 04.12.2023 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500500/2023/001514 від 04.12.2023 року.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» витрати по сплаті судового збору у сумі 4844,80 грн.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» судові витрати на залучення перекладача у розмірі 6264,00 грн.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та строки, встановлені ст.ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» (68094, Одеська обл., м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, буд. 1, код ЄДРПОУ 40017905).

Відповідач - Одеська митниця (вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631).

Суддя Іванов Е.А.