Рішення № 119845512, 18.06.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11876/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Вікторії ХОМ`ЯКОВОЇ, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:

визнати протиправними дії Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області щодо нарахування суддівської винагороди у виданій ОСОБА_1 довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за № 02-587/24 від 10.04.2024 року, обчисленої з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн.;

зобов`язати Територіальне управління державної судової адміністрації України в Херсонській області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій нарахувати суддівську винагороду з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 грн.;

стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 968 грн 96 коп.;

стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язану з розглядом справи в сумі підтвердження якої буде надано додатково.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в 2019 році його було звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку та призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, перерахунок якого здійснено в 2021 році за рішенням суду з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн.

10.04.2024 на звернення ОСОБА_1 у зв`язку зі зміною встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатних осіб ТУ ДСА України в Херсонській області було видано довідку за № 02-587/24 від 10.04.2024 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 року, в якій зазначено розмір суддівської винагороди з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн, встановленого ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".

Позивач вважає, що видача ТУ ДСА України в Херсонській області довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за № 02-587/24 від 10.04.2024 року, в якій зазначено розмір суддівської винагороди з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн., а не з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 грн., встановленого ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", здійснено з порушенням вимог діючого законодавства.

Ухвалою від 22.04.2024 відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

03.05.2024 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Вказує на те, що відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 № 1082-ІХ встановлено прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня - 2102 гривні. Зазначений розмір прожиткового мінімуму також був встановлений на 2022 рік Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 № 1928-ІХ, на 2023 рік - Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 № 2710-IX, на 2024 рік - Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 № 3460-ІХ. Кількісна складова прожиткових мінімумів не зменшувалася ані в 2021, ані в 2022, ані в 2023, ані в 2024 роках. Законом №1402-VIII врегульовано розмір суддівської винагороди, який передбачає кількісну складову прожиткових мінімумів, а саме 30. Розрахунок фактичного розміру прожиткового мінімуму регулюється виключно Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік. Таким чином, суддям як виплачувалось, так і виплачується 30 прожиткових мінімумів, встановлених Законом №1402-VIII. Разом з тим, зазначені Закони № 1082-ІХ, № 1928-ІХ, № 2710-IX та 3460-ІХ в судовому порядку не скасовувалися, неконституційними не визнавалися та є чинними.

Посилаючись на норми бюджетного законодавства , вказує, що розпорядник бюджетних коштів має право здійснювати відповідні видатки, у тому числі пов`язані з виплатою заробітної плати, виключно в межах бюджетних асигнувань. З огляду на викладене, ТУ ДСА України в Херсонській області у спірних правовідносинах при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди суддям місцевих судів діяло та діє в межах чинного законодавства. Тому підстав для видачі позивачу довідки з іншого розрахунку, ніж 2102 грн. прожиткового мінімуму, немає.

06.05.2024 представником позивача була надана відповідь на відзив, в якій звертає увагу суду на те, що норми Законів, які регулюють бюджет, не розповсюджуються на спірні правовідносин щодо розміру суддівської винагороди, які врегульовані Конституцією, Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

09.05.2024 відповідачем надані заперечення на відповідь на відзив.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

В 2002 році ОСОБА_1 обраний суддею Дніпровського районного суду м. Херсона. Постановою Верховної Ради України №298-VI від 22.05.2008 року ОСОБА_1 обраний суддею Дніпровського районного суду м. Херсона безстроково.

За рішенням Вищої ради правосуддя №2206/0/15-19 від 20.08.2019 року ОСОБА_1 був звільнений з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку. Після звільнення у відставку Головним управлінням ПФУ в Херсонській області позивачу було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, перерахунок якого здійснено в 2021 році за рішенням суду з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн., що підтверджується розпорядженням ГУ ПФУ в Херсонській області від 15.09.2021 року.

На звернення позивача ТУ ДСА України в Херсонській області було видано довідку за № 02-587/24 від 10.04.2024 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 року, в якій зазначено розмір суддівської винагороди з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн, встановленого ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".

Вважаючи, що видача ТУ ДСА України в Херсонській області ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за № 02-587/24 від 10.04.2024 року, в якій зазначено розмір суддівської винагороди з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн., а не з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 грн., встановленого ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", здійснена з порушенням вимог чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує права кожного на справедливий суд є Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIIІ (далі - Закон № 1402-VIII).

Статтею 4 Закону № 1402-VIII визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до ч.1 ст.135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 2 ст.135 Закону № 1402-VIII визначено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.135 Закону № 1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються регіональні коефіцієнти, зокрема, 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Відповідно до частин 3-5 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом України "Про судоустрій і статус суддів") гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, а також від 04.12.2018 № 11-р/2018.

30.09.2016 набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно з Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)".

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", серед іншого, ст.130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що "розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій".

З цією конституційною нормою співвідносяться норми ч.1 ст.135 Закону № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у ст.135 Закону № 1402-VIII, який з огляду як на свою назву, та і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.

Приписами п.1 ч.3 ст.135 Закону № 1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

У змісті наведеної норми Закону України "Про прожитковий мінімум" закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.

Водночас ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", разом із встановленням станом на 01 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн, введено такий новий вид прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді" розмір якого становить 2102 грн.

До 2021 року для розрахунку базового розміру посадового окладу судді застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Варто зазначити, що зміни до Закону № 1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону України "Про прожитковий мінімум" щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися, то ж законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди немає.

Верховний Суд в постанові від 20 листопада 2023 року по справі № 120/709/22-а вказав, що Закон "Про Державний бюджет України на 2021 рік" фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII. Однак, означені Закони не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає Закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

В постанові від 17 жовтня 2023 року по справі № 280/117/22 Верховний Суд зазначив, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права спеціальний закон скасовує дію загального закону (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права. Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis ), тобто Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а положення Закону №966-XIV вважати загальними нормами (lex generalis).

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Отже, Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII.

Аналогічна правова позиція щодо застосування ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" викладена у постановах Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 22.06.2023 у справі № 400/4904/21, від 12.07.2023 у справі № 140/5481/22, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 13.09.2023 у справі № 240/44080/21.

Такі самі висновки щодо безпідставності зміни складової для визначення базового розміру посадового окладу судді є застосовними і до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", оскільки цим порушують гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3028 гривень.

Таким чином, дії відповідача в частині видачі позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн, що визначений статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" - є протиправними.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Херсонській та видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із застосуванням для визначення посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 року у розмірі 3028,00 гривень є також обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач просить суд стягнути на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. позивач надав договір про надання правової допомоги від 14.04.2024 року №4/24/4, укладений між адвокатом Строіловим С.О. та Іванищук А.А., додаткову угоду № 1 до Договору №4/24/4 від 14.04.2024 року, акт №1 від 10.05.2024 року наданих послуг за Договором №4/24/4 від 14.04.2024 року, докази направлення заяви відповідачу. Відповідно до зазначеного акту № 1 вартість послуги з надання консультації клієнту, дослідження документів та виготовлення їх копій (витрачений час 30 хвилин) складає 500 грн; вартість послуги з дослідження нормативних актів, що регулюють спірні відносини, аналіз судової практики, складання та подання до суду позову (витрачений час 3 години) складає 3000 грн; вартість послуги ознайомлення з відзивом на позов та додатками до нього, дослідження нормативних актів, зазначених у відзиві, аналіз судової практики (витрачений час 1 година) складає 1000 грн; вартість послуги зі складання та подання до суду відповіді на відзив (витрачений час 2 години) складає 2000 грн; вартість послуги зі складання та подання до суду клопотання про долучення документів та стягнення судових витрат (витрачений час 30 хвилин) складає 500 грн.

Відповідач заперечує проти стягнення витрат на правничу допомогу, посилаючись на неспівмірність заявленої суми витрат із предметом спору, який не є надто складним, не потребує великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність процесуальних документів не є значними, підготовка позовної заяви не вимагала багато часу. Розглядувана справа має ознаки типової.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ч. ч. 2-5 ст.134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст.134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно ч. ч. 7, 9 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Витрати у заявленому розмірі 7000 грн, на думку суду, є неспівмірними з заявленими позовними вимогами. З огляду на вищевикладене, враховуючи складність справи (дана справа є справою незначної складності), критерії розумності та співмірності розміру судових витрат, суд вважає, що співмірним розміром судових витрат, пов`язаних з витратами позивача на професійну правничу допомогу є 3000 грн. Тому заявлена позивачем до стягнення сума витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню за клопотанням відповідача до 3000 гривень.

Отже, стягненню з відповідача підлягають судові витрати у розмірі 3968,96 грн (судовий збір у розмірі 968,96 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.).

Керуючись ст. ст. 90, 139, 243-246, 262, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними дії Територіального управління державної судової адміністрації України Херсонській області щодо нарахування суддівської винагороди у виданій ОСОБА_1 довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за № 02-587/24 від 10.04.2024 року, обчисленої з розрахунку встановленого ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн.

Зобов`язати Територіальне управління державної судової адміністрації України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 26283946) видати ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із застосуванням при визначенні посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 01 січня 2024 року в розмірі 3028 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 26283946) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. (три тисячі гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Вікторія ХОМ`ЯКОВА