Рішення № 119839037, 19.06.2024, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/5335/24

Провадження № 2/357/2806/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Бебешко М. М. ,

при секретарі Мартиненко Є. Є.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Біла Церква цивільну справу за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги,-

В С Т А Н О В И В :

В березні 2024 року КП БМР «Білоцерківтепломережа» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії.

В обґрунтування позову вказано, що відповідно до свідоцтва на право власності на житло № НОМЕР_1 від 10.10.1998 об`єкт нерухомості (квартира), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної приватної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Однак співвласники квартири не зареєстрували право власності на житло в Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно, тому відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відомості щодо власників відсутні. Між відповідачами, в особі ОСОБА_3 та КП БМР «Білоцерківтепломережа» 28.12.2012 укладено Договір про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води. Згідно особового рахунку № НОМЕР_2 боржники починаючи з 01.02.2021 по 01.02.2024, мають заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 14447,86 грн. Боржникам було надіслано претензію про наявність заборгованості з вимогою сплатити, однак останні заборгованості не сплатили. Тому представник позивача просить суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку борг у розмірі 14447,86 грн., суму, на яку збільшилася заборгованість внаслідок інфляційних процесів в сумі 329,20 грн. та три відсотки річних в сумі 119,61 грн. та судові витрати у справі по сплаті судового збору в сумі 3028 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 квітня 2024 року вказану справу передано на розгляд судді Бебешко М.М.

22.04.2024 отримано відповідь з Управління обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання відповідачів.

25.04.2024 судом відкрито провадження у справі та призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи та призначено судове засідання на 26 травня 2024 року.

08 травня 2024року на адресу суду надійшов відзив від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Вдовики Олени Миколаївни в якому просила в задоволені позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_3 суми боргу в розмірі 14447,86грн за послуги постачання теплової енергії , заборгованості внаслідок інфляційних процесів в розмірі 329,20грн та трьох відсотків річних в сумі 119, 61грн на користь КП БМР «Білоцерківтепломережа» та судового збору в солідарному порядку відмовити. Відповідач ОСОБА_3 не може погодитись з позовними вимогами, що заявлені позивачем, а саме про стягнення в солідарному порядку боргу в розмірі 14447, 86 грн . за послуги постачання теплової енергії на користь КП БМР «Білоцерківтепломережа» та трьох відсотків річних, інфляційних втрат та судового збору з нього як з одного з відповідачів. Такі позовні вимоги відповідач ОСОБА_3 не визнає в повному обсязі з нижченаведених підстав. Відповідач ОСОБА_3 не проживає в даній квартирі понад 12 років. Однак, оскільки особовий рахунок відкритий на його ім`я він фактично несе обов`язок зі сплати комунальних послуг, що в свою чергу порушує його права як співвласника квартири. Відповідач ОСОБА_3 неодноразово звертався до інших співвласників квартири, які проживають у даній квартирі, з проханням оплачувати спожиті комунальні послуги відповідно до часток, що їм належать, однак ті відмовляються. Відповідач ОСОБА_3 є пенсіонером і окрім пенсії він не отримує жодних доходів. Так, заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду, справа № 357/1805/21 було вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» заборгованість за період з 01.04.2015 року по 01.02.2021 рік оплату житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, в розмірі 26 739,89 грн. (двадцять шість тисяч сімсот тридцять дев`ять гривень 89 копійок) та судовий збір у розмірі 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень). Саме Відповідачем ОСОБА_3 був погашений весь борг у розмірі 26739,8 грн в межах виконавчого провадження № 70062280, що було відкрито на підставі згаданого рішення. за особовим рахунком № НОМЕР_2 за спірний період було сплачено вартість послуг у розмірі 11900 грн., яка була сплачена безпосередньо відповідачем ОСОБА_3 на підтвердження чого до відзиву надаються відповідні квитанції. Загальний розмір наданих послуг за зазначений період становить 26347, 86 грн., відповідно 1/3 частини вартості наданих послуг становить 8782,62грн. Таким чином, відповідачем ОСОБА_3 було сплачено навіть більше ніж 1/3 частки нарахованої вартості послуг. Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_3 інфляційних втрат в розмірі 329,00 грн та три відсотки річних в сумі 119,61грн., необхідно врахувати, що відповідачем ОСОБА_3 було здійснено часткову оплату за надані житлово-комунальних послуг, а тому стягнення інфляційних втрат та три відсотки річних має бути стягнуто з інших відповідачів, які не оплачували отримані послуги. Стягнення боргу в солідарному порядку з нього поряд з іншими співвласниками, буде надмірним, несправедливим, незаконним тягарем, тим паче, що ОСОБА_3 не має можливості самостійно оплатити всю суму боргу аби в подальшому звернутись до суду за примусовим стягненням сплачених коштів з інших співвласників квартири .

13.05.2024 представник позивача ОСОБА_4 звернулась до суду із заявою про розгляд справи без участі їх представника, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

13.05.2024 на адресу суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача ОСОБА_5 вважає відзив необґрунтованим, оскільки згідно свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 10.12.1998 квартира, за якою виник спірний борг, належить на праві спільної власності (без виділення часток) ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а тому в силу статтей 355, 369, ст. 543 України борг має бути стягнутий в солідарному порядку. Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

15.05.2024 на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Вдовики Олени Миколаївни. Заперечення обґрунтовані тим, що між співвласниками квартири існує домовленість, що кожному із них квартира належить в рівних частках, а саме по 1/3частці. Згідно із ч. 2 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 372 ЦК України встановлено презумпція рівності часток у праві спільної сумісної власності, а саме вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Інші власники зобов`язані також сплачувати отримані послуги, а відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Стягнення з ОСОБА_3 заборгованості в судовому порядку, є надмірним тягарем з утримання квартири. Відповідачу не відомо чи інші відповідачі мають офіційний дохід, який би дозволив в примусовому порядку стягнути з них борг. Однак, відповідач ОСОБА_3 не повинен одноосібно нести відповідальність за утворення заборгованості за надані послуги позивачем, через бездіяльність інших співвласників. Тим паче, що ним вже було сплачено заборгованість за теплопостачання за попередні періоди. Так як ОСОБА_3 отримує пенсію, відповідно, існує висока ймовірність, що у разі задоволення позову повністю, ОСОБА_3 буде знову одноосібно нести тягар з утримання спільного майна. Однак це є несправедливим, з огляду на те що він сплачує за послуги надані позивачем відповідно до своєї частки.

В зв`язку з неявкою в судове засідання відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розгляд справи, призначений на 27 травня 2024 року, відкладено на 19 червня 2024 року.

19 червня 2024 року від представника відповідача - адвоката Вдовики О.М. на адресу суду надійшло клопотання про долучення доказів та заява про розгляд справи за її відсутності, згідно з якою остання просить суд позовні вимоги задоволити частково, враховуючи позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.

В судове засідання відповідачі не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з вимогами частини другої статті 247 ЦПК України - фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно свідоцтва на право власності на житло № НОМЕР_1 від 10.12.1998 квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 8).

Відповідно до розрахункового листа абонента ОСОБА_3 за особовим рахунком № НОМЕР_2 наявна заборгованість за надані комунальні послуги за період з 01.02.2021 по 01.02.2024 року в розмірі 14447,85 грн (а.с. 5). Крім того, позивачем за вказаним рахунком за період з 01.02.2021 по 23.02.2022 нараховано 3 відсотки річних у розмірі 119,61 грн. та інфляційні нарахування за спожиті послуги теплопостачання у розмірі 329,20 грн.

13.02.2024 на адресу відповідачів було направлено претензію з вимогою добровільному порядку провести оплату вказаної заборгованості (а. с. 7).

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року за № 2189-VIII регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч.1 ст.6 вказаного Закону - учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Виконавцями комунальних послуг є: в тому числі послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація (п.3 ч.2 ст.6 Закону).

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. в свою чергу п. 5 частини 2 тієї ж статі Закону передбачений обов`язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ст.322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.67,68 ЖК України - плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач (власник) квартири зобов`язаний щомісяця своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Стаття 64 ЖК України визначає, що члени сім`ї наймача, що проживають спільно з ним, несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з договору найму житлового приміщення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила).

Згідно з пунктами 17, 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до пунктів 20, 21 Правил, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. У разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання.

Відповідно до ч.1, ч. 4 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує.

Згідно із ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

При цьому, відповідно до положень ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Також слід зазначити, що згідно із ст.356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Порядок та підстави визначення часток у праві спільної часткової власності визначено у ст. 357 ЦК України.

Зокрема, зі змісту ст. 357 ЦК України вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Відповідно до ст. 370 ЦК України, якою регулюється питання про виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності та якою передбачено, що співвласники спільної сумісної власності, як і співвласники спільної часткової власності мають право на виділ у натурі частки із спільного майна з тією лише різницею, що учасники першої не мають завідомо визначених ідеальних часток у праві спільної власності, а відтак, вони мають бути передусім визначені, після чого стає можливим виділ частки в натурі. При визначені розміру часток співвласників у спільній сумісній власності вважається, що вони є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між співвласниками, законом або рішенням суду.

Згідно ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню

Суд критично оцінює доводи представника відповідача про належність на праві часткової приватної власності по 1\3 частці ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , як такі, що не підтверджені належними доказами.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 10.12.1998 квартира належить відповідачам на праві спільної сумісної власності без виділення часток в праві спільної власності. Наданий представником відповідача проект мирової угоди про поділ майна не може слугувати підтвердженням поділу майна, що знаходиться в спільній сумісній власності відповідачів.

Представником відповідача долучено до матеріалів справи лист управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради від 14 червня 2024 року згідно з яким, згідно наявних архівних документів, що надавалися ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для отримання свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_2 , вбачається, що квартира передана у спільну часткову власність у рівних частках, про що було зазначено у поданій заяві від 17.1.1.1998 р. Разом з тим, питання внесення (допису) розміру часток у документи (свідоцтва про право власності, дублікати свідоцтва про право власності) не врегульовано нормативними документами, тому, з метою уникнення спірних питань в майбутньому, рекомендовано звернутися з питанням зазначення (розподілу) розміру часток між співвласниками в судовому порядку.

Вказаний лист управління комунальної власності та концесії не є доказом того, що квартира АДРЕСА_3 , нагледить її власникам на праві спільної часткової власності.

Крім того, представник відповідача подала до суду копії квитанцій про сплату ОСОБА_3 комунальних послуг: за березень 2023 року в розмірі 1900, грн (а.с. 51), за квітень 2023 року в розмірі 2000,00 грн (а.с. 52), за червень 2023 року в розмірі 3000,00 грн (а.с 53) та за січень 2024 року в розмірі 450,00 грн.)

Згідно розрахункового листа за особовим рахунком вказані оплати заборгованості, враховані при визначені боргу,окрім оплати за січень 2024 року в сумі 450,00 грн.

Однак власники квартири у порушення умов договору та вимог чинного законодавства несвоєчасно і не в повному обсязі здійснювали оплату за надані позивачем та спожиті відповідачами житлово-комунальні послуги, внаслідок чого станом на 01 лютого 2024 року виникла прострочена заборгованість перед позивачем (з урахуванням оплати заборгованості в січні 2024 року в розмірі 450,00 грн.) в сумі 13997,86 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Згідно ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що грунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Статтею 544 ЦК України передбачено право боржника, який виконав солідарний обов`язок, на зворотну вимогу. Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього. Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов`язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці.

Отже, судом встановлено, що майно, а саме квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві сумісної спільної власності відповідачам, а тому вони несуть солідарний обов`язок утримання майна. Разом з тим боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Як роз`яснив Верховний Суд України у правовій позиції від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15, закріплена в пункті 10 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово - комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування до таких правовідносин правових норм, установлених у статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми, полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами. Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово - комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, що також зазначено у правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц.

Суд, перевіривши розрахунок наданий позивачем (а.с. 6), дійшов висновку, що розмір інфляційних втрат за період з 01.02.2021 по 23.02.2022 становить 329,20 грн., а 3% річних 119,61 грн.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відзив на позов з належними та допустимими доказами в підтвердження заперечень та спростування доводів позивача до суду не подали.

Даючи оцінку встановленим обставинам та поданим позивачем доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому, а саме стягненню підлягає заборгованість за послуги постачання теплової енергії у розмірі 13997,86 грн., суму, на яку збільшилася заборгованість внаслідок інфляційних процесів у розмірі 329,20 грн. та три відсотки річних в розмірі 119,61 грн. Загальна сума становить 14446,67 грн.

На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог 96,98%, що становить 2936,53 грн.

Керуючись ст. 4, 12, 81, 89, 141-142, 265, 267-268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» заборгованість за послуги постачання теплової енергії у розмірі 13997,86 грн., суму, на яку збільшилася заборгованість внаслідок інфляційних процесів у розмірі 329,20 грн. та три відсотки річних в розмірі 119,61 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 978,84 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 978,84 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 978,84 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа», код ЄДРПОУ 04654336, юридична адреса: 09109, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Мережна, будинок 3.

Відповідач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_3

Відповідач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП: відсутній в матеріалах справи.

Відповідач 3: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: СТ «Дружба -3» діл № 747 Поправська сільська рада, Білоцерківський район, Київська область. РНОКПП: 2486812590,

Суддя М. М. Бебешко