Рішення № 119838300, 19.06.2024, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2024м. ДніпроСправа № 904/2142/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопрогресбуд", с. Нікополь, Дніпропетровська область

до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікопрогресбуд" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 2005783 від 27.11.2020 у розмірі 147 832, 52 грн, з яких: загальна заборгованість за договором у розмірі 139 109, 97 грн, інфляційне збільшення у розмірі 4 484, 83 грн, 3% річних у розмірі 4 237, 72 грн

Ухвалою суду від 16.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/2142/24. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Через систему «Електронний суд» 28.05.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

05.06.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача, викладена у позовній заяві

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не здійснено повернення на користь позивача попередньої оплати за укладеним між сторонами спору договором про постачання електричної енергії споживачу від 27.11.2020 № 2005783 за обсяги електричної енергії, які не були спожиті.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву

Відповідач визнав позовні вимоги в частині основного боргу.

Крім того, АТ «Нікопольський завод феросплавів» просить зменшити 3 % річних та інфляційні втрати на 90 %.

Заява обґрунтована тим, що внаслідок артилерійських обстрілів ворожими військами рф відповідачу завдано значні матеріальні збитки, остаточний розмір яких на даний час встановлюється.

Позиція позивача викладена у відповіді на відзив

Позивач зазначає, що відповідач не надав жодних документів та доказів, про те, що він повідомляв позивача як сторону Договору про наявність форс-мажорних обставин та зробив це у належний строк.

Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставин як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Крім того, розглядаючи питання про зменшення стягнення у вигляді інфляційних втрат та суми 3% річних від невиконаного зобов`язання, необхідно виходити і з того, що одним з завдань такого стягнення є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань та компенсація втрат кредитора внаслідок несвоєчасного виконання зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Зменшення розміру стягнення на 90% фактично нівелює мету існування цієї компенсації як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до рушення балансу інтересів сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

27.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікопрогресбуд" (далі позивач, Споживач) та Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (далі відповідач, Постачальник) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 2005783 (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору цей договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання (далі - Договір), встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу Постачальником.

Згідно з пунктом 2.1 договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Договірна величина споживання електричної енергії - узгоджена між Постачальником та Споживачем величина обсягу електричної енергії на відповідний розрахунковий період. Для визначення договірних величин споживання електричної енергії на наступний рік Споживач не пізніше 1 вересня поточного року надає Постачальнику відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії за формою Додатку 3 "Обсяги постачання електричної енергії Споживачу та субспоживачам" (пункт 2.3 договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього Договору.

Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору (пункт 6.1 договору).

Відповідно до пункту 6.6 договору оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору. Поточний рахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Споживач здійснює плату за послугу з розподілу електричної енергії безпосередньо оператору системи розподілу. Спосіб оплати за послугу з розподілу електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком до цього Договору.

Порядок звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії на певну дату чи протягом відповідного періоду визначається відповідно до комерційної пропозиції, обраної Споживачем (пункт 6.9 договору).

Цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками цього Договору, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією (пункт 14.1 договору)

Згідно з пунктом 14.4 договору Постачальник має право розірвати цей Договір достроково, повідомивши Споживача про це за 20 днів до очікуваної дати розірвання, у випадках якщо:

1) споживач прострочив оплату за постачання електричної енергії згідно з Договором, за умови, що Постачальник здійснив попередження Споживачу про можливе розірвання цього Договору;

2) споживач іншим чином суттєво порушив умови цього Договору, і не вжив заходів щодо усунення такого порушення в строк, що становить 5 робочих днів. Суттєвими порушеннями умов цього Договору Сторони будуть вважати:

- не надання Споживачем на вимогу Постачальника забезпечення виконання зобов`язань по оплаті за електричну енергію у строк вказаний у вимозі Постачальника;

- повторне (друге) протягом календарного року відхилення Споживача від договірних величин споживання електричної енергії за розрахунковий період на відсоток, встановлений комерційною пропозицією.

Якщо у разі розірвання цього Договору за ініціативою Постачальника або Споживача та після здійснення остаточного розрахунку між Сторонами на особовому рахунку Споживача залишились кошти, сплачені у якості попередньої оплати або забезпечення виконання зобов`язань, ці кошти за заявою споживача перераховуються на його банківський рахунок (пункт 14.6 договору).

Факт постачання електроенергії підтверджується наступними підписаними між сторонами актами купівлі-продажу електричної енергії:

- за грудень 2020 року від 31.12.2020 року на суму 120 352, 70 грн з ПДВ;

- за січень 2021 року від 31.01.2021 на суму 108 844, 18 грн з ПДВ;

- за лютий 2021 року від 28.02.2021 на 143 103, 55 грн з ПДВ;

- за березень 2021 року від 31.03.2021 на суму 118 030, 66 грн з ПДВ;

- за квітень 2021 року від 30.04.2021 на суму 75 077, 09 грн з ПДВ;

- за травень 2021 року від 31.05.2021 на суму 30 839, 72 грн з ПДВ;

- за червень 2021 року від 30.06.2021 на суму 19 557, 98 грн з ПДВ;

- за липень 2021 року від 31.07.2021 на суму 32 207, 59 грн з ПДВ.

Всього за договором поставлено електроенергії на суму 648 013, 47 грн з ПДВ.

Позивач здійснив оплату за електричну енергію, що підтверджується платіжними інструкціями № 113 від 14.01.2021 на суму 120 352, 70 грн, № 463 від 25.01.2021 на суму 60 476, 32 грн, № 465 від 25.01.2021 на суму 36 285, 79 грн, № 335 від 09.02.2021 на суму 108 844, 18 грн, № 877 від 24.02.2021 на суму 91 979, 70 грн, № 999 від 09.03.2021 на суму 143 103, 55 грн, № 1000 від 09.03.2021 на суму 99 083, 32 грн, № 1800 від 08.04.2021 на суму 18 947, 34 грн, № 1795 від 08.06.2021 на суму 88 492, 56 грн з ПДВ, № 2123 від 08.06.2021 на суму 19 557, 98 грн з ПДВ.

Всього Споживачем сплачено за електроенергію 787 123, 44 грн з ПДВ.

29.07.2021 сторонами до Договору укладено додаткову угоду, відповідно до змісту пункту 1 угоди: «Сторони дійшли згоди з 01.08.2021 року припинити дію договору № 2005783 від 27.11.2020 року укладеного між Постачальником та Споживачем».

01.11.2021 сторонами здійснено звіряння взаємних розрахунків та підтверджено, що сума переплати становить 139 109, 97 грн.

Для досудового врегулювання спору позивачем було направлено відповідачу претензії № 273 від 28.04.2023 та № 322 від 25.05.2023 щодо повернення суми передоплати за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 2005783 від 27.11.2020.

Відповідач переплату за поставлену електроенергію в розмірі 139 109, 97 грн не повернув, що і стало причиною звернення позивача до суду. Крім суми основного боргу в розмірі 139 109, 97 грн, позивач просить суд стягнути інфляційні втрати у розмірі 4 484, 83 грн, 3% річних у розмірі 4 237, 72 грн

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо суми переплати

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Частинами 6, 7 ст. 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

За приписами ст. 4 ЗУ «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема: про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 56 ЗУ «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

У п .п. 4.1, 4.7, 4.8 ПРРЕЕ передбачено, що розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів. Оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку. Форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).

Відповідно до пп. 6.1.1 - 6.1.3, 6.1.21, 6.1.22 п. 6.1 ПРРЕЕ споживач має право в установленому цими Правилами порядку на зміну електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії споживачу (постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) з новим електропостачальником. Процес зміни споживачем електропостачальника забезпечується суб`єктами (учасниками) ринку електричної енергії та учасниками роздрібного ринку електричної енергії, які задіяні у процесі зміни електропостачальника та забезпечують зміну та інформаційний обмін під час такої зміни на безоплатній основі. Зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена протягом періоду, що починається з дня повідомлення споживачем нового електропостачальника про наміри змінити попереднього електропостачальника, але у строк, що не перевищує 21 календарний день з дня вказаного повідомлення. Днем повідомлення споживачем про намір змінити електропостачальника вважається дата зафіксованого звернення споживача до нового електропостачальника щодо наміру укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу.

Якщо споживач має чинний договір про постачання електричної енергії споживачу з фіксованим терміном (строком) дії, з метою уникнення штрафних санкцій за дострокове розірвання договору з боку попереднього електропостачальника споживач повинен повідомити нового електропостачальника про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору. Постачальник послуг комерційного обліку має передати адміністратору комерційного обліку фактичні дані комерційного обліку на момент зміни електропостачальника. Упродовж одного робочого дня після зміни електропостачальника адміністратор комерційного обліку надсилає отримані фактичні дані попередньому та новому електропостачальникам. Зазначені дані є підставою для коригуючих взаєморозрахунків між споживачем та попереднім електропостачальником та початковими даними для розрахунків споживача з новим електропостачальником.

Якщо фактичні дані комерційного обліку перевищують прогнозні, споживач повинен протягом 5 робочих днів з дати отримання остаточного рахунку здійснити платежі на користь попереднього електропостачальника. Якщо споживачем здійснена переплата за прогнозними даними споживання, попередній електропостачальник повинен протягом 5 робочих днів повернути споживачу надлишок коштів. Зазначені платежі мають бути здійснені сторонами протягом 10 робочих днів після зміни електропостачальника.

На підставі підписаних актів купівлі-продажу електричної енергії за грудень-липень 2021 року позивач здійснив оплату за електричну енергію, що підтверджується платіжними інструкціями № 113 від 14.01.2021 на суму 120 352, 70 грн, № 463 від 25.01.2021 на суму 60 476, 32 грн, № 465 від 25.01.2021 на суму 36 285, 79 грн, № 335 від 09.02.2021 на суму 108 844, 18 грн, № 877 від 24.02.2021 на суму 91 979, 70 грн, № 999 від 09.03.2021 на суму 143 103, 55 грн, № 1000 від 09.03.2021 на суму 99 083, 32 грн, № 1800 від 08.04.2021 на суму 18 947, 34 грн, № 1795 від 08.06.2021 на суму 88 492, 56 грн з ПДВ, № 2123 від 08.06.2021 на суму 19 557, 98 грн з ПДВ, копії яких містяться у матеріалах справи.

Як встановлено судом, за наслідками здійснення розрахунків позивачем за електроенергію, з урахуванням наявних у матеріалах справи Актів купівлі-продажу електричної енергії залишок коштів, не покритих поставкою електричної енергії становить 139 109, 97 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2021 сторонами до Договору укладено додаткову угоду, відповідно до змісту пункту 1 угоди: «Сторони дійшли згоди з 01.08.2021 року припинити дію договору № 2005783 від 27.11.2020 року укладеного між Постачальником та Споживачем».

01.11.2021 сторонами здійснено звіряння взаємних розрахунків та підтверджено, що сума переплати становить 139 109, 97 грн.

Таким чином, за відповідачем наявна заборгованість з повернення надлишково сплачених грошових коштів за Договором № 2005783 від 27.11.2020 на суму 139 109, 97 грн.

Частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Крім того, позивачем було направлено відповідачу претензії № 273 від 28.04.2023 та № 322 від 25.05.2023 щодо повернення суми передоплати за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 2005783 від 27.11.2020.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки заявлена позивачем сума заборгованості підтверджена наявними доказами у матеріалах справи в повному обсязі, за відсутності у матеріалах справи доказів сплати вказаної заборгованості, суд приходить до висновку, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 139 109, 97 грн.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних

Несвоєчасне виконання відповідачем грошового стало підставою для нарахування позивачем інфляційних втрат у сумі 4 484, 83 грн за травень 2023 року квітень 2024 року та 3% річних у сумі 4 237, 72 грн за період з 09.05.2023 по 13.05.2024.

За змістом статей 524, 533 - 535 та 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, що визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт), боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на юридичну природу правовідносин між сторонами як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем не виконано його грошове зобов`язання що повернення переплати за поставлену електроенергію у розмірі 139 109, 97 грн, у позивача виникло право на нарахування відповідачу інфляційних втрат і 3% річних та відповідно право вимоги їх сплати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що заявлена до стягнення сума вказаних нарахувань є вірною.

На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 4 237, 72 грн та інфляційних втрат у розмірі 4 484, 83 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо зменшення 3 % річних та інфляційних втрат

Вирішуючи спір про наявність підстав для звільнення від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, в період дії форс-мажорних обставин (військова агресія російської федерації проти України), слід враховувати таке.

За змістом положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 617 Цивільного кодексу України визначено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а саме: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Водночас згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

За змістом наведеної норми закону нараховані 3 % річних та інфляційні втрати на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки вони є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними коштами, що належать до сплати кредиторові.

З правового аналізу положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України випливає, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, передбаченої статтею 625 цього Кодексу.

При цьому статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, тоді як норми статті 625 ЦК України, які визначають відповідальність за порушення саме грошового зобов`язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене, можна дійти висновку, що порушення відповідачем умов договору щодо оплати товару є підставою для нарахування визначених статтею 625 ЦК України платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним коштами. Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі № 3-1195гс16 (№ 9/5014/969/2012(5/65/2011) (див. постанову ВСУ від 12.04.2017 у справі № 913/869/14).

Крім того, суд зазначає, що відповідачем не надано доказів неможливості повернути попередню оплату, про яку відповідачу було відомо ще з листопада 2021 року.

Також позивач, як і відповідач, знаходиться у межах адміністративної території Нікопольської міської територіальної громади з адміністративним центром у місті Нікополь Нікопольського району Дніпропетровської області, тому безумовно воєнний стан в країні впливає і на його господарську діяльність.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 3 028 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310; ідентифікаційний код 00186520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопрогресбуд» (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Героїв Чорнобиля, буд. 106; ідентифікаційний код 34124403) переплату за поставлену електроенергію в розмірі 139 109, 97 грн, інфляційні втрати у розмірі 4 484, 83 грн, 3% річних у розмірі 4 237, 72 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.І. Ярошенко