Ухвала суду № 119835669, 04.06.2024, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/6119/24-Е

Провадження № 2/522/4474/24

УХВАЛА

04 червня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді - Шенцевої О.П.,

за участю секретаря судового засідання - Міщенко О.В.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю не менше ніж п`ять років до часу відкриття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси звернулась ОСОБА_1 з позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю не менше ніж п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме з ОСОБА_2 в період з 2000 року по 2015 рік та визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

04 червня 2024 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про оголошення перерви в слуханні справи, про розгляд клопотань без участі позивача та його представника.

Вивчивши матеріали справи, головуюча суддя вважає за необхідне заявити собі самовідвід, з метою виключення всіх обставин, які можуть викликати сумнів в об`єктивності та неупередженості судді при розгляді вказаної справи.

У відповідності до ст. 39 ЦПК України, із підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Згідно до ч.1 ст.40 ЦПК України, питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу (ч. 9 ст. 40 ЦПК України).

Відповідно до ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Зокрема, ч.1 ст. 37 ЦПК України, встановлено, що суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.

З аналізу вказаних норм чинного законодавства України вбачається, що Законом передбачено недопустимість участі судді в розгляді справи, у разі існування обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Перевіривши матеріали справи, вважаю за необхідне заявити самовідвід за наступних підстав.

Суддя Шенцева О.П. брала участь у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа житлово-будівельний кооператив "Технологічний" в особі голови правління ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю.

Так, рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/23146/17-ц від 26.06.2018 року задоволено заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа житлово-будівельний кооператив "Технологічний" в особі голови правління ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю та встановлено факт проживання ОСОБА_1 як члена сім`ї ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2000 року і по день його смерті, та його утримання ОСОБА_1 протягом 2010-2015 років.

Постановою Одеського апеляційного суду від 19.11.2019 року апеляційна скарга Одеської міської ради задоволена частково, рішення Приморського районного суду м.Одеси від 26 червня 2018 року скасовано та заяву ОСОБА_1 , зацікавлена особа Житлово-будівельний кооператив „Технологічний в особі голови правління ОСОБА_3 про встановлення факту проживання ОСОБА_1 як члена сім`ї ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2000 року і по день його смерті, та його утримання ОСОБА_1 протягом 2010-2015 років залишено без розгляду.

Підставою для залишення без розгляду стало те, що під час розгляду даної справи у порядку окремого провадження виник спір про право, який вирішується у порядку позовного провадження, колегія суддів залишила заяву ОСОБА_1 без розгляду з роз`ясненням про право подати позов на загальних підставах.

Крім того, 01.11.2022 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/2960/20 задоволено позовну заяву Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, на стороні відповідача - державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі Маслова Марія Вячеславівна, про визнання спадщини відумерлою, визнання права власності, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, витребування майна з незаконного володіння. Визнано спадщину після смерті ОСОБА_2 , що складається з квартири АДРЕСА_1 , відумерлою. Визнано за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом від 18.08.2018 року, серія та номер: 1-961, видане державним нотаріусом Другої одеської нотаріальної контори Масловою Марією Вячеславівною на ім`я ОСОБА_1 , як спадкоємця після смерті ОСОБА_2 , на квартиру АДРЕСА_1 . Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради квартиру АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради судовий збір у розмірі 7095,00 грн. Також встановлено порядок виконання рішення суду, відповідно до якого після набрання ним законної сили це рішення є підставою для Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради для скасування рішення (з відкриттям розділу), індексний номер рішення: 42606534 від 18.08.2018 року, прийнятого державним нотаріусом Другої одеської нотаріальної контори Масловою Марією Вячеславівною, а також є підставою для реєстрації за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Водночас, 19 квітня 2024 року позивач звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської міської ради про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю не менше ніж п`ять років до часу відкриття спадщини та визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, а наявність безсторонності повинна визначатись суб`єктивними та об`єктивними критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступень, що свідчать про небезсторонність суду.

Вимога «безсторонності», згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з`ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.

У справі "П`єрсак проти Бельгії" Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.

Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, але якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу достатньо заяви сторони про сумнів в об`єктивному розгляді справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.06. у справі «Білуга проти України», від 28.10.98. у справі «Ветштайн проти Швейцарії» тощо) важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Враховуючи викладене та у зв`язку з тим, що суддя вже брала участь у розгляді справ, де сторонами були ОСОБА_1 та Одеська міська рада вважаю за необхідне і за доцільне з метою дотримання балансу інтересів між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів сторін і цілями, для досягнення яких буде спрямоване рішення по даній справі, а також з метою запобігання у подальшому сумнівів і нарікань у об`єктивності і неупередженості головуючого в очах суспільства та з інших підстав, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36, ст. 39 ЦПК України заявити по даній цивільній справі самовідвід, щоб виключити будь-які сумніви щодо безсторонності судді.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.

Як з`ясовано судом, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26.06.2018 року по справі №522/23146/17-ц було скасоване постановою Одеського апеляційного суду від 19.11.2019 року.

Під час прийняття рішення про самовідвід по вищевказаній цивільній справі, суд також приймає до уваги положення ст.3 Європейського статуту судді, яка передбачає, що суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й має сприйматися будь-ким як неупереджений.

Разом з тим, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п.1 ст.6 конвенції має визначатися згідно з (i) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (i) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).

Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).

У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії»).

ЄСПЛ зазначає у рішеннях у справах «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії », що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.

Частиною 3 статті 39 ЦПК України визначено, що самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

На 04.06.2024 року призначено підготовче судове засідання по справі.

Відповідно до положень пункту 5 частини 1 статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Загальна декларація прав людини, яка визнає засадничим принцип надання кожній особі рівною мірою права на справедливий і відкритий розгляд справи, пов`язаної з встановленням її прав та обов`язків, незалежним і неупередженим судом.

Отже, в силу частини 1 статті 39 ЦПК України за наявністю підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя зобов`язана заявити самовідвід.

Згідно з частиною 1 статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Таким чином, з метою нівелювання можливості виникнення у сторін сумнівів в об`єктивності та неупередженості судді при розгляді даної справи, суддя приходить до висновку про необхідність заявити самовідвід.

Частиною першою статті 41 ЦПК України передбачено, що у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 14, 36, 39, 40, 258-260 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заявити самовідвід судді Приморського районного суду міста Одеси Шенцевій Ользі Петрівні у справі №522/6119/24-Е у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю не менше ніж п`ять років до часу відкриття спадщини.

Матеріали цивільної справи № 522/6119/24-Е передати до канцелярії Приморського районного суду м. Одеси для автоматизованого розподілу у порядку, визначеному ч. 3 ст. 14 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя