Рішення № 119833289, 19.06.2024, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/412/24 Провадження № 2/613/345/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Шалімова Д.В.,

за участю секретаря Герасимюк Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу №613/412/24, пров. № 2/613/345/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ « ДІНЕРО», третя особа: приватний виконавець Нордіо Вадим Вікторович, про визнання про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та повернення безпідставно стягнутих грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом ТОВ « ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ « ДІНЕРО», третя особа: приватний виконавець Нордіо В.В., про визнання про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та повернення безпідставно стягнутих грошових коштів, в якому просить: визнати виконавчий напис № 28756 виданий 23 вересня 2021 року приватним нотаріусом КМНО Бригіда В.О., про стягнення з нього заборгованості на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІНЕРО» в розмірі 18049 грн., таким, що не підлягає виконанню, стягнути з ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІНЕРО» на його користь безпідставно списані за виконавчим провадженням № 67279877 кошти в розмірі 18049 грн. та судові витрати.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 26 жовтня 2021 року було відкрите виконавче провадження ВП № 672798771 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Попляком В.В. по виконавчому напису № 28756 приватного нотаріуса БСМНО Бригіди В.О. від 23 вересня 2021 року. Згідно даних зазначеного виконавчого провадження, з нього повинні стягнути заборгованість розміром 18049 грн. на користь ТОВ «Дінеро» за кредитним договором № AG0759229 від 24 лютого 2020 року. 22 січня 2024 року, без усяких попереджень, були заблоковані всі його банківські картки та відповідно з них були зняті всі наявні кошти. В цей же період йому стало відомо що матеріали виконавчого провадження прийняті до провадження приватним виконавцем Пашковим Ю.Д. В подальшому внаслідок примусового виконання виконавчого напису відповідачем безпідставно отримано 20615 грн. 57 коп. При ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження через автоматизовану систему виконавчого провадження ним встановлено, що виконавцями крім постанови про відкриття виконавчого провадження винесено ще ряд постав, а саме постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, звернення стягнення на кошти на рахунках боржника, постанова про арешт коштів боржника, постанова про розшук майна боржника. Крім зазначених постанов приватного виконавця, відкритий доступ автоматизованої системи виконавчого провадження інших документів не містить, тобто фактично ознайомитись з документами які стали підставою для відкриття виконавчого провадження не можливо. Також відповідно до наказу міністерства юстиції України, що маються у вільному доступі в інтернеті зазначено, що свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю видане Міністерством юстиції України 21 січня 2011 року за № 8404 на ім`я ОСОБА_2 анульовано, тому у позивача не має підстав для залучення зазначеного нотаріуса до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Вважає, що заборгованість за вказаним вище кредитним договором має спірний характер, оскільки він не отримував повідомлення про порушення кредитних зобов`язань і, як наслідок, не мав можливості ліквідувати допущені порушення чи оскаржити вимогу у судовому порядку або подати заперечення кредитору. Також вважає, що приватний нотаріус перед вчиненням виконавчого напису не пересвідчився належним чином у належності документації зокрема, не перевірено безспірність заборгованості в результаті чого не було перевірено і наявність або відсутність у боржника заперечень проти вимог кредиторів, а отже, порушено законні права боржника.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 27 березня 2024 року, позовну заяву ОСОБА_3 до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ « ДІНЕРО», третя особа: приватний виконавець Нордіо В.В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та повернення безпідставно стягнутих грошових коштів, прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання .

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 01 травня 2024 року, закрито підготовче засідання за позовною заявою ОСОБА_3 до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ « ДІНЕРО», третя особа: приватний виконавець Нордіо В.В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та повернення безпідставно стягнутих грошових коштів та справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Тризна Є.М. в судове засідання не з`явились, від представника надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача ТОВ « ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ « ДІНЕРО» в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Третя особа приватний виконавець Нордіо В.В. в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23 вересня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О., вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 28756 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ « ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ « ДІНЕРО» заборгованості в розмірі 18049 грн.

26 жовтня 2021 року приватним виконавцем Попляком В.В. відкрито та переданого приватному виконавцю виконавчого округу Харківської області Пашкову Ю.Д., виконавче провадження № 67279877, з виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. 23 вересня 2021 року , зареєстрованого в реєстрі за № 28756 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ « ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ « ДІНЕРО» заборгованості в розмірі 18049 грн.

За загальним правилом, визначеним ст.ст.15,16Цивільного кодексуУкраїни кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.18ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (п. 3 ч.1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат»та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерстваюстиції Українивід 22лютого 2012року №296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КабінетуМіністрів Українивід 29червня 1999року №1172 (далі Перелік).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14Закону України«Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Згідно зі ст.87Закону України«Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88Закону України«Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).

Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Пунктом 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього Переліку), подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

26 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Зазначеною постановою були внесені зміни в розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року було відмовлено в задоволенні заяви ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Пленум Вищого адміністративного суду України у п. 10.2 Постанови від 20 травня 2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» роз`яснив, що визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Суд визначає, що рішення суб`єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

Тобто, на сьогоднішній день редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

За таких обставин, оспорюваний виконавчий напис вчинено після набрання законної сили вказаним вище судовим рішенням про скасування положень, на підставі яких його було вчинено, а саме пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду справи №916/3006/17 у постанові від 02 липня 2019 року, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

В матеріалах справи відсутні дані про направлення повідомлення позивачу ОСОБА_1 про порушення ним основного зобов`язання і про вимогу виплати заборгованості за вище зазначеним кредитним договором. Суду не надано доказів про отримання ОСОБА_1 цього повідомлення.

Тобто має місце порушення підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, де зазначено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

У спорі, який виник, заборгованість ОСОБА_1 є спірною, оскільки позивач її не визнає шляхом визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

У постанові Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справ № 361/1488/19 зазначено про те, що безспірність документа, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року в справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18) зроблено висновок, що «у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню».

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи усі вищевикладені обставини, норми матеріального права та висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є підставними, порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, як встановлено судом, на підставі спірного виконавчого напису нотаріуса, приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Попляком В.В. 26 жовтня 2021 року відкрито виконавче провадження № 67279877, яке передано приватному виконавцю Харківської області Пашкову Ю.Д., винесені постанови про арешт коштів боржника, за якими з рахунків позивача стягнуті кошти в сумі 18 049 грн. на користь відповідача.

Позивач просить ці кошти стягнути з відповідача на його користь, у зв`язку із безпідставним їх набуттям та збереженням.

З такими аргументами позивача суд погоджується, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.

Відповідно до частин першої, другої ст.1212ЦК України , особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За правовою природою конструкція зобов`язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов`язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов`язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов`язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.

Зі змісту ст. 1212ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Про виникнення зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов`язань з повернення безпідставного збагачення.

Положення глави 83ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Результат аналізу ст.1212ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов`язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).

Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

Конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі ст. 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до ст.1212ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Отже, встановивши, що правові підстави набуття відповідачем грошових коштів у сумі, що стягнені з позивача на підставі виконавчого напису нотаріуса, який визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, отримані відповідачем кошти підлягають поверненню позивачу відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 910/1531/18, від 28.01.2020 у справі № 910/16664/18.

Факт визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з позивачки) таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення коштів. При цьому обставини наявності або відсутності заборгованості позивача перед відповідачем за таким кредитним договором можуть бути предметом окремого судового розгляду.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.09.2021 у справі № 201/6498/20 (провадження № 61-88св21).

Відтак, правові підстави набуття відповідачем грошових коштів у сумі 18 049 грн., що стягнуті з позивача на підставі виконавчого напису нотаріуса, який визнано судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, а тому, отримані відповідачем кошти, підлягають поверненню позивачу, відповідно до ст. 1212 ЦК України.

При цьому, суд звертає увагу, що обставини наявності або відсутності заборгованості позивача перед відповідачем за кредитним договором можуть бути предметом окремого судового розгляду.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач не надав суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.

Разом з тим, для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (ст.ст. 1212 - 1214 ЦК України).

За вказаних обставин, оскільки виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню, і відпадала правова підстава для отримання відповідачем вказаних грошових коштів, суд дійшов до переконання, що грошові кошти у розмірі 18 049 грн., які були стягнуті на користь відповідача при примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса, підлягають поверненню позивачу .

В силу ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, керуючись ст.ст. 13, 81, 89, 95, 141, 142, 200, 206, 263, 265, 268, 273 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ « ДІНЕРО», третя особа: приватний виконавець Нордіо Вадим Вікторович, про визнання про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та повернення безпідставно стягнутих грошових коштів задовольнити.

Визнати виконавчий напис № 28756, виданий 23 вересня 2021 року приватним нотаріусом КМНО Бригідою В.О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ « ДІНЕРО» заборгованості в розмірі 18 049 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ « ДІНЕРО» ( код ЄДРПОУ 41350844, що знаходиться за адресою: 03035 м. Київ вул.. Сурікова, 3 а ) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) безпідставно списані за виконавчим провадженням №67279877 кошти у розмірі 18049 (вісімнадцять тисяч сорок дев`ять) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ « ДІНЕРО» ( код ЄДРПОУ 41350844, що знаходиться за адресою: 03035 м. Київ вул.. Сурікова, 3 а ) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1 211 ( одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення виготовлено 19 червня 2024 року.

СУДДЯ