Ухвала суду № 119832527, 19.06.2024, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 219/1990/22

Провадження № 1-кп/229/839/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 р. м. Дружківка, Донецької області

Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участі прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відео конференції у залі судових засідань Дружківського міського суду Донецької області обвинувальний акт за матеріалами кримінального провадження, що зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 22022050000001722 від 01.07.2022 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, із середньо спеціальною освітою, розлучений, перебуває у цивільному шлюбі, на утриманні має неповнолітню дитину сина ОСОБА_6 , 16 років, працюючого по найму, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор заявив суду письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 . Мотивуючи клопотання, прокурор вказує, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, тобто у поширенні інформації про розташування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчиненому в умовах воєнного стану.

Вина ОСОБА_5 у вчиненні вказаного злочину підтверджується наступними зібраними у ході здійснення досудового розслідування матеріалами кримінального провадження: протоколом затримання особи, складеним відповідно до вимог ст. 208 КПК України; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 , протоколом проведення слідчого експерименту від 08.07.2022 року; матеріалами, отриманими на виконання доручення оперативному підрозділу, та іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

Стосовно підозрюваного ОСОБА_5 слідчим суддею Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області, Дружківського міського суду Донецької області строк дії запобіжного заходу було продовжено.

Метою та підставами продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується, тобто ризикам, передбачених п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вказані ризики встановлені з урахуванням того, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років. ОСОБА_5 проживає у м. Бахмут Донецької області, де на даний час відбуваються активні бойові дії, а агресія, яку здійснює Російська Федерація стосовно України, може спричинити тимчасову окупацію м. Бахмут та призвести до ухилення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності. Крім того, у випадку застосування до ОСОБА_5 запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, створить передумови для продовження здійснення ОСОБА_5 поширення інформації щодо вогневих позицій та місць дислокації підрозділів ЗС України, або вчинити новий злочин.

Згідно ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 109-114-2, 258-258-5,260,261,437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Під час дії воєнного стану суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених ст. 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України.

Приймаючи до уваги викладене, а також з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов`язків, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, а також викладені вище обставини, керуючись ст. ст. 36, 131, 132, 176-178, 183, 184, 193, 197, 331 КПК України, прокурор просить суд продовжити дію строку запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою на 60 днів, із утриманням її у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», без визначення розміру застави.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу.

У судовому засіданні захисник та обвинувачений заперечували проти клопотання.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку, що клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно ч.3 ст.331 КПК України, до спливу двомісячного строку тримання під вартою, суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу, незалежно від наявності клопотань.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18 цього Кодексу(частина другастатті 331 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (частина другастатті 177 КПК України).

Відповідно до пункту третього частини першоїстатті 176 КПК Українидо запобіжних заходів відноситься тримання під вартою.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу(частина першастатті 183 КПК України).

Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першоюстатті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов`язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.

Відповідно до ч. 3ст. 199 КПКоднією з підстав для продовження строку тримання під вартою особи є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Суд зазначає, що під час розгляду вказаного кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області строк дії запобіжного заходу було продовжено. В подальшому строк дії запобіжного заходу було продовжено ухвалою Дружківського міського суду Донецької області. На теперішній час строк його дії спливає. Враховуючи неможливість до спливу строку обраного раніше обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчити судовий розгляд кримінального провадження та прийняти остаточне рішення суд, керуючись зазначеними нормами процесуального права, зобов`язаний розглянути та вирішити заявлене прокурором клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, яке, відповідно до ст.. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, та за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років.

Судом встановлено, що обвинуваченому доцільно продовжити дію обраного щодо нього запобіжного заходу, оскільки на час розгляду справи не відпали підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжного заходу, а саме ризики переховуватися від суду, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (зокрема позбавлення волі на строк до 8 років).

Продовжує існувати ризик вчинити інше кримінальне правопорушення або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки у випадку зміни запобіжного заходу на більш м`який ОСОБА_5 може продовжити передавати інформацію про переміщення ЗСУ.

Продовжений щодо обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини та менш суворий запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Однією з важливих гарантій здійснення проголошеного ст. 3, 27 Конституції України права людини на життя і здоров`я є беззастережне виконання вимог кримінального процесуального закону щодо забезпечення прав потерпілих від зазначених злочинів.

Конституційний Суд України у рішенні від 27.10.1999 р. № 7рп зазначив, що кримінальну відповідальність слід розглядати як особливий правовий інститут, у межах якого здійснюється реагування держави на вчинений злочин. Кримінальна відповідальність передбачає офіційну оцінку відповідними державними органами поведінки особи як злочинної. Підставою кримінальної відповідальності є наявність у діяннях особи складу злочину, передбаченого кримінальним законом. Це форма реалізації державою правоохоронних норм, яка в кінцевому підсумку, як правило, полягає в застосуванні до особи, що вчинила злочин, конкретних кримінально-правових заходів примусового характеру через обвинувальний вирок суду.

Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу, суд вважає, що наразі достатніми та належними підставами застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у цьому кримінальному провадженні, є ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які наразі не зменшились та вчинення злочину проти основ національної безпеки України, за вчинення яких законодавцем прямо передбачено безальтернативний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї частини.

Задовольняючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави.

Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченого у вчиненні тяжкого злочину від двадцяті до восьмидесяті розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.. 177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

З урахуванням обставин кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, наявних ризиків, майнового стану обвинуваченого, та враховуючи ч. 4 ст. 182 КПК України, суд, вважає за доцільним визначити ОСОБА_5 розмір застави, що складає 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з покладанням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що буде достатньою мірою гарантування виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України обвинув чанний звільняється з під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває ОСОБА_5 відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. 176-178,181,184,193-199,336, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 діб строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Дніпропетровська установа виконання покарань №4».

Строк дії ухвали суду про запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обчислювати з 19.06.2024 року по 17.08.2024 року, включно.

Одночасно обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ним обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 151400 гривень, яка може бути винесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Держаної судової адміністрації України в Донецькій області (отримувач ТУ ДСА України в Донецькій області, ЄДРПОУ 26288796, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ, р/р UA828201720355259003000011792).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу протягом її дії.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у разі внесення застави, наступні обов`язки: прибувати до прокурора чи суд із встановленою періодичністю, повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місяця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити - два місяця з дня внесення застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Дніпропетровська установа виконання покарань №4».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документу, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Дніпропетровська установа виконання покарань №4» негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з під варти та повідомити усно і письмово прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні та Дружківський міський суд Донецької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із обранням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого обрано запобіжний захід у вигляді застави.

Продовження цього строку можливе у порядку передбаченому ст.. 199 КПК України.

Ухвала в частині застосування запобіжного заходу може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення.

Ухвала складена у повному обсязі та підписана 19 червня 2024 року.

Суддя ОСОБА_1