Рішення № 119828366, 19.06.2024, Корецький районний суд Рівненської області

Cправа № 563/806/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.06.2024 року

Корецький районний суд Рівненської області

в складі: головуючого судді Загородько Н.А.

секретар судових засідань Миколайчук М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Корець, за правилами спрощеного позовного провадження, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м.Києві, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, вказуючи, що 02 травня 2024 року постановою сержанта поліції Управління патрульної поліції в м.Києві Богатою К.П. серії ЕНА № 2050374 на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 122 КУпАП.

Дану постанову вважає незаконною, оскільки адміністративне правопорушення не вчиняв. В обгрунтування позову вказує, що правил дорожнього руху не порушував. Також вважає, що вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП є недоведеним і необгрунтованим, а саме складання оскаржуваної постанови було вчинене з порушенням норм закону.

04 червня 2024 року від Департаменту патрульної поліції Національної поліції України надійшов відзив на адміністративний позов, згідно до якого, вбачається, що водій ОСОБА_1 , 02.05.2024 року о 09 год 56 хв., керуючи транспортним засобом «AUDI SQ7», державний номерний знак НОМЕР_1 за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 17, здійснив рух на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11, чим порушив п. 17.1. Правил дорожнього руху. На дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі. ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, за яке ч. 3 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність. Внаслідок чого був притягнутий до адміністративної відповідальності шляхом накладення на нього штрафу в розмірі 680 гривень. Факт керування водієм транспортним засобом та порушення ним Правил дорожнього руху України підтверджується відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, які долучені стороною відповідача до матеріалів справи. Постанова складена поліцейським з дотриманням вимог законодавства, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

10 червня 2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого адвокат Гуль Н.В. наполягала на задоволенні позову, вказавши, що на доданих відеозаписах з бодікамер відсутня фіксація самого факту правопорушення ОСОБА_1 , оскільки запис починається з 10 год. 12 хв., тоді як інкриміноване скоєння правопорушення, зазначене у постанові, вказане о 09 год. 56 хв. Вказала також, що інспектором Богатою К.П. під час розгляду справи та складання постанови порушено послідовність розгляду справи. Крім того, зазначила, що сам факт визнання вини у скоєнні правопорушення не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Представник позивача адвокат Денисюк О.І. судовому засіданні позов підтримала, просила його задоволити.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явилися, хоча про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, у визначеному законом порядку.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в позові необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до оскаржуваної постанови серії ЕНА № 2050374 від 02 травня 2024 року водій ОСОБА_1 02 травня 2024 року о 09 год. 56 хв. в м.Київ по бульвару Шевченка, 17 керуючи транспортним засобом марки «AUDI SQ7», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив рух на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11 "Смуга для руху маршрутних транспортних засобів", чим порушив п.17.1 ПДР України. На дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.

У відповідності до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративногосудочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 9 КпАП України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КпАП України встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КпАП України закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі -ПДР України).

Пунктом 1.9. ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.17.1 Правил дорожнього руху на дорозі зі смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 "Дорога із смугою для руху маршрутних транспортних засобів" або 5.11 "Смуга для руху маршрутних транспортних засобів" забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі та велосипедистів) на цій смузі.

Адміністративна відповідальність за ч.3 ст. 122 КпАП України настає, зокрема, за ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів.

Суд, дослідивши відеозапис, наданий стороною відповідача, встановив, що події, які зафіксовані суб`єктом владних повноважень на цей відеозапис підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП.

Відеозаписом підтверджено, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «AUDI SQ7», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив рух на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11 "Смуга для руху маршрутних транспортних засобів", чим порушив п. 17.1 ПДР України. На відеозаписі чітко зафіксовано, що ОСОБА_1 не заперечує факту вчинення адміністративного правопорушення, з`ясовує у інспектора поліції можливість застосування нього попередження за вчинене правопорушення та підтверджує, що здійснював рух по маршрутній смузі керуючись навігатором.

Також переглянутим відеозаписом спростовуються посилання позивача про те, що він перетнув відокремлену переривчасту лінію дорожньої розмітки зі смугою для руху маршрутних транспортних засобів з метою здійснення повороту праворуч, оскільки на відео неодноразово чітко видно, що переривчаста лінія дорожньої розмітки починається попереду на значній відстані від місця зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 . А поряд із автомобілем позивача чітко видно суцільну лінію дорожньої розмітки.

Суд враховує, що обставини вчинення правопорушення підтверджено складеною постановою у справі про адміністративне правопорушення, із змісту якої чітко убачаються час та місце вчинення правопорушень, розмітку дорожнього покриття, а також особу, яку притягнуто до відповідальності.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про порушення процедури розгляду справи або порушення прав позивача під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності та/або будь-яким чином свідчили про перевищення службових повноважень інспектором поліції відносно позивача. Зміст постанови відповідає вимогам ст.ст. 283, 284 КпАП України.

Верховний Суд у постанові від 14.02.2018 по справі № 735/1246/15-а висловив правову позицію, що посилання позивача на окремі процедурні порушення при притягненні його до адміністративної відповідальності не можуть спростовувати правомірності спірної постанови відповідача, оскільки не доводять відсутності факту порушення.

Щодо доводів позивача про допущення інспектором процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, то на переконання суду, певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися, наприклад, процедури його ухвалення. Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Відтак, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий». При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.

Інакше кажучи, за принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Тобто, напрацьовані ЄСПЛ положення щодо правові наслідки допущених судами порушень при розгляді справ та критерії його застосування можуть бути вжиті за аналогією й до аналізу оскаржуваного у цій справі адміністративного акту відповідача.

Зокрема, не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки. Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других. Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них.

Водночас під час розгляду цієї справи судом не встановлено порушень процедури, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП, а обгрунтовуються лише доводами позивача, що спрямовані на уникнення відповідальності.

Слід зазначити, що оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, розмір штрафу відповідає санкції ч.3 ст. 122 КУпАП.

Доказів упередженості інспектора щодо позивача перед судом не доведено. Підстав для сумніву щодо об`єктивності інспектора щодо позивача не вказано.

Відеозаписом, який наданий відповідачем підтверджується наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем задокументовано та доведено належними і допустимими доказами факт порушення позивачем ПДР України. Отже, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є правомірною та скасуванню не підлягає.

Поліцейський діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанову ним про притягнення позивача до адміністративної відповідальності прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування цієї постанови.

Інші доводи позивача не спростовують законності постанови поліцейського, яка оскаржується, та правомірності притягнення його до адміністративної відповідальності з накладенням на нього стягнення у виді штрафу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 6, 77, 139, 242-246, 286 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м.Києві, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Сторони по справі:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач Управління патрульної поліції в місті Києві, зареєстроване місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9;

відповідач Департамент патрульної поліції Національної поліції України, ЄДРПОУ 40108646, зареєстроване місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Ф.Ернста, 3.

Суддя: Н.А. Загородько