Рішення № 119821788, 18.06.2024, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/6221/21

Провадження № 2/242/346/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі Носаль А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Селидівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності без оформлення договору оренди землі, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача.

В обґрунтування позову зазначив, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власницею нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення №1306, виданого 31.07.2013 року Першою селидівською державною нотаріальною конторою Донецької області. Право власності на земельну ділянку за зазначеною адресою належить Селидівській міській раді. ОСОБА_1 не зверталась до Селидівської міської ради із заявою щодо вирішення питання про передачу їй в оренду земельної ділянки для обслуговування нежилого приміщення, готелю, без зміни її цільового призначення та до теперішнього часу використовує земельну ділянку без правовстановлюючих документів. Отже, відповідач, без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тобто орендну плату. У зв`язку з чим, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Селидівської міської ради Донецької області безпідставно збережені кошти в розмірі 45184, 96 грн., а також судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву не надала.

Заяви та клопотання сторін.

Заяв та клопотань не надійшло.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 22.05.2024 року провадження у зазначеній цивільній справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Статтею 6 Конвенції також гарантується право на розгляд справи судом у "розумні строки". Слід відмітити, що у своїй практиці Суд підходив до цієї проблеми дуже індивідуально. Разом із тим, були встановлені певні критерії, в світлі яких слід оцінювати тривалість провадження це: складність справи; поведінка заявника; дії відповідних органів. Ці питання аналізувались судом у справі "Странніков проти України", де Суд дійшов висновку, що тривалість оскаржуваного процесу була надмірною та не відповідала вимозі„ розумності строку".

З урахуванням зазначеного особа, яка не була присутньою під час розгляду справи, має право на адекватну, скорочену процедуру скасування рішення, а тому суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом на підставі наданих матеріалів встановлено, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власницею нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення №1306, виданого 31.07.2013 року Першою селидівською державною нотаріальною конторою Донецької області.

Згідно листа Виконкому Селидівської міської ради від 09.06.2021 року ОСОБА_1 запрошувалась на засідання комісії по розгляду питань земельного законодавства.

Рішенням виконавчого комітету Селидівської міської ради від 30.06.2021 № 128/2 «Про затвердження акту про визначення збитків власнику земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 » затверджено Акт про визначення збитків власнику земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Акту про визначення збитків власнику землі від 17.06.2021 року комісія по розгляду питань земельного законодавства провела обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та підрахувала збитки, виходячи з нормативної грошової оцінки зазначеної земельної ділянки у відповідності до положень Постанови КМУ від 19.04.1993 №284 «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» та визначено розмір збитків за період з 01.03.2019 по 01.05.2021 складає 45184,96 грн.

Згідно повідомлення виконавчого комітету Селидівської міської ради від 01.07.2021 року, для врегулювання спору у досудовому порядку, ОСОБА_1 було направлено копію рішення виконавчого комітету Селидівської міської ради від 30.06.2021 № 128/2 «Про затвердження акту про визначення збитків власнику земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 » та Акт про визначення збитків власнику землі та запропоновано добровільно відшкодувати завдані збитки.

Враховуючи те, що між позивачем та відповідачами склались позадоговірні кондиційні правовідносини, розрахунки Селидівської міської ради зроблені не для укладання з відповідачем угоди щодо земельної ділянки, а використовуються як цивільний елемент, та як доказ обґрунтування коштів, які відповідач безпідставно зберіг за рахунок належному позивачу майна.

В такому випадку, розмір безпідставно збережених коштів відповідачем розраховано Селидівською міською радою як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у вигляді орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою органом місцевого самоврядування.

Верховний Суд у складі Касаційного господарського та Касаційного цивільного суду у постановах від 29.01.2019 у справі № 922/536/18, від 13.10.2021 у справі № 175/833/19 вказав, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку.

Таким чином, саме власник нерухомого майна зобов`язаний ініціювати процес оформлення прав на земельну ділянку, невід`ємною складовою якого є розроблення землевпорядної документації та формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Отже, судом встановлено факт набуття відповідачем у власність нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , яке розташоване на земельній ділянці комунальної власності, що належить позивачу, однак дотепер не сформована як окремий об`єкт цивільних прав, а право користування нею відповідачем дотепер не оформлено та не зареєстровано та жодних коштів за користування позивачу не сплатив дотепер.

Таким чином, відповідач, як покупець нерухомого майна, яке розташовано на земельній ділянці, не уклавши відповідних договорів оренди з її власником та не здійснивши державної реєстрації такого права, фактично користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави. А тому предметом позову у цій справі є стягнення з відповідача, як власника нерухомого майна, коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій воно розташовано. Відтак, позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Нормоюст.2 ЗК Українивстановлено, що суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

За змістомст.143 Конституції України,ст.172 ЦК України, ст.ст.5,6,10 Закону України «Про місцеве самоврядування»територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом, зокрема управляють майном, що є у комунальній власності.

За змістом положеньст.13 Конституції України, ст.ст.80,83 ЗК Україниземля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування. Суб`єктами права власності на землю є в тому числі територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування,на землі комунальної власності. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

За змістом нормст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування»,ст.12 ЗК Українидо повноважень органів місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських рад) у галузі земельних відносин належить також розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад.

За змістом положеньст.41 Конституції України, ст.ст.179,181,190,192,316,317,319,328,373,374 ЦК України, ст.ст.78-79-1ЗК Україниправом власності є право особи на річ (нерухоме майно, різновидом якого є земельна ділянка, рухоме майно, різновидом якого є гроші), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він здійснює на власний розсуд. Суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Положеннямист.41 Конституції України,ст.321 ЦК України,ст.153 ЗК України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків та у порядку, встановленому законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом норм ст.ст.93,116 ЗК Україниправо оренди земельної ділянкице засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За змістом ст.ст.125,126 ЗК України, ст.ст.4,5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»право власності на земельну ділянку, речові права на нерухоме майно, похідні від права власності (зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки) підлягають обов`язковій державній реєстрації та виникають з моменту такої державної реєстрації цих прав.

Згідност.152 ч.2 ЗК Українивласник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно дост.156 ч.1 п.«д» ЗК Українивласникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Частиною 3ст.157 ЗК Українипередбачено, що порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, п.3 Порядку №284 встановлено, що відшкодуванню підлягають інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Під неодержаним доходом розуміється, зокрема, дохід, який міг би одержати власник землі із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її тимчасового зайняття.

Положеннямист.206 ЗК Українивстановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У відповідності дост.96 ЗК Україниземлекористувачі, окрім іншого, зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі»визначено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПК України).

Пунктом287.1 ст.287 ПК Українипередбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У пункті289.1 ст.289 ПК Українипередбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Статтею 13 Закону України «Про оцінку земель»встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно дост.18 Закону України «Про оцінку земель»нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Розрахунок нормативно грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженоїпостановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року №213, чинної на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом ст.ст.20,23 Закону України «Про оцінку земель»встановлено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідност.1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно дост.1213 ЦК Українинабувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Положеннямист.1214 ЦК Українивстановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Нормоюст.1215 ЦК Українипередбачено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Нормамист.16 ЦК України,ст.152 ЗК Українивстановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Норми ст.ст.1212-1215 ЦК Українивизначають такий позадоговірний спосіб захисту права власності як кондикція. Кондикційний позоввимога повернення безпідставно набутого або збереженого особою у себе майна за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) або якщо правова підстава згодом відпала. Таким чином кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала або відбулась її трансформація (наприклад, договір, на підставі якого відбулось набуття майна, в подальшому було визнано недійсним; одна особа передала іншій кошти в якості авансу на виконання попереднього договору, однак основний договір в майбутньому так і не було укладено тощо). Відтак, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав існуючий договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положеньст.1212 ЦК України, тобто норма даної статті підлягає застосуванню, коли одна сторона безпідставно утримує майно іншої сторони та при цьому в неї відсутнє відповідне договірне зобов`язання з повернення цього майна. У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна,ст.1212 ЦК Україниможе бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Наведена правова позиція суду по даній справі відповідає правовим висновкам Верховного Суду України, викладеним у постановах від 02 жовтня 2013 року по справі №6-88цс13, від 24 вересня 2014 року по справі №6-122цс14, від 18 листопада 2015 року по справі №6-582цс15, від 02 березня 2016 року у справі №6-3090цс15, від 04 жовтня 2017 року по справі №6-1216цс17, правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 10 жовтня 2018 по справі №757/6937/17-ц, від 20 березня 2019 по справі №634/727/16-ц, від 07 серпня 2019 по справі №752/5986/16-ц, а також правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 23 травня 2018 по справі №629/4628/16-ц, від 13 лютого 2019 по справі №320/5877/17, від 31 січня 2020 року по справі №161/17945/18, від 16 червня 2020 року по справі №910/22513/17, від 14 грудня 2021 року по справі №643/21744/19, від 22 грудня 2021 року по справі №465/5790/17.

Якщо тлумачити приписист.1212 ЦК Українителеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов`язком (зменшення обов`язку). Аналогічні правові висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року по справі №910/17324/19, від 09 листопада 2021 року по справі №905/1680/20.

За змістом норм цивільного та земельного законодавства виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписист.120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані. Відтак, відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин приписи чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першоїст.1212 ЦК України. Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року по справі №629/4628/16-ц.

Слід звернути увагу що законодавством не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки комунальної власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 (пункт 7.28 постанови), та постановах Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 538/14/21, від 01.03.2023 у справі № № 751/1543/19, від 13.03.2024 у справі № 161/8273/20.

Розподіл судових витрат між сторонами.

У відповідності зіст.133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 частини 2статті 141 ЦПК Українисудові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь особи, яка їх понесла.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд дійшов висновку, що судові витрати, сплачені позивачем у розмірі 2270,00 грн., підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями12,133, 141, 258, 259, 263-265,273, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов Селидівської міської ради, юридична адреса: Донецька область, м.Селидове, вул.К.Маркса(Європейська) б.8, ідентифікаційний код юридичної особи: 04052962, до ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності без оформлення договору оренди землі - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Селидівської міської ради Донецької області збитки у вигляді неодержаного доходу внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів у розмірі 45184(сорок п`ять тисяч сто вісімдесят чотири)грн. 96 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Селидівської міської ради Донецької області судовий збір у розмірі 2270(дві тисячі двісті сімдесят)грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.Апеляційна скарга на рішення суду подається позивачем протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя В.Г.Черков