Вирок № 119820790, 18.06.2024, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10462/24

Провадження № 1-кп/344/1003/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 вчинив ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.

Так, 10.06.2023 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до врученої, в порядку ст. 18 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», йому повістки представниками ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Так, 10.06.2023 ОСОБА_5 , прибувши до вищевказаної установи, пройшов військово-лікарську комісію, за результатами проходження якої, відповідно до довідки №72/32/1443 від 10.06.2023, ОСОБА_5 придатний за станом здоров`я до військової служби. Встановивши, відсутність обставин, передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які надавали б ОСОБА_5 право на відстрочку від призиву на військову службу під час мобілізації, представниками ІНФОРМАЦІЯ_3 було вручено повістку ОСОБА_5 та роз`яснено її зміст, зокрема: необхідність прибуття 11 червня 2023 року о 17 годині 00 хвилин до ІНФОРМАЦІЯ_3 для подальшого відправлення до військової частини НОМЕР_2 .

Отримавши повістку, ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи умисел, спрямований на ухилення від призову на військову службу під час загальної мобілізації, оголошеної 24 лютого 2022 року, згідно з Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію», на особливий період, а саме в період воєнного стану, введеного із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (зі змінами, востаннє внесеними Указом Президента України № 254/2023 від 01.05.2023,затвердженим Законом України № 3057-ІХ від 02.05.2023), відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 о 17 год 00 хв 11 червня 2023 року, тим самим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю та беззастережно, підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини. Суду пояснив, що 20 років тому помер його батько і з тих пір він опікується своєю мамою, яка на даний час є пенсійного віку та має тяжкі хронічні хвороби. Отримавши повістку, він пройшов медичну комісію, однак в подальшому до ІНФОРМАЦІЯ_3 для подальшого відправлення до військової частини не прибув, оскільки розумів, що одразу піде служити, і його хвора мати залишиться без догляду. До вчиненого обвинувачений ставиться критично, щиро кається, та просить суд його суворо не карати, запевняючи суд, що такого більше не повториться.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження судом встановлено порядок дослідження доказів в даному кримінальному провадженні та визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. Суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу, дають можливість вирішити долю речових доказів та питання процесуальних витрат. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відтак, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ст. 336 КК України як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Обставиною, яка пом`якшує покарання, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття ОСОБА_5 , активне сприяння розслідуванню кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України судом не встановлено.

Положеннями ст. 50 Кримінального кодексу України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Виходячи із засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Згідно з ч. 6 ст. 368 Кримінального процесуального кодексу України обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року (справа N 750/5031/18, провадження N 51-2761км21) зазначив, що процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Водночас, визначені у ст. 65 Кримінального кодексу України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 Кримінального кодексу України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадках, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства в їх сукупності та системному зв`язку, зокрема що наявні декілька обставин, які пом`якшують покарання і такі знайшли підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність тяжких наслідків від вчиненого злочину, а також враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який повністю визнав вину у скоєному, розкаявся; на диспансерному обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває; за місцем проживання характеризується позитивно; на утриманні має хвору матір пенсійного віку; його поведінку під час та після вчинення кримінального правопорушення (усвідомив наслідки своєї поведінки, його негативне відношення до скоєного після вчинення злочину, розкаяння у вчиненому).

Суд виходячи із встановленої ст. 50 Кримінального кодексу України мети покарання, а саме не тільки кари, а й виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, керуючись принципом законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з урахуванням позиції сторони обвинувачення (прокурора), який при призначенні покарання обвинуваченому просив призначити основне покарання в межах санкції ст. 336 Кримінального кодексу України у вигляді 3 років позбавлення волі, позицію обвинуваченого та його захисника, які просили суворо його не карати, та застосувати ст. 75 КК України, суд дійшов висновку про те, що виправлення ОСОБА_5 можливе без ізоляції його від суспільства, а тому вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, здійснення виховного впливу та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, призначити йому покарання за ст. 336 Кримінального кодексу України, із застосуванням положень ст. 75, 76 Кримінального кодексу України.

Таке покарання є достатнім, справедливим та необхідними для його виправлення та для запобігання вчиненню кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Визначене обвинуваченому покарання на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності. Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому злочину.

Цивільний позов не заявлявся.

Запобіжний захід не обирався.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 370, 373, 374, 393, ч. 15 ст. 615 КПК України, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, та призначити йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.

На підставіст.75КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком 2 роки, якщо він в період всього іспитового строку не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього судом обов`язки.

На підставі п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження із уповноваженим органом пробації.

Відповідно до ч.4 ст.76 КК України нагляд за ОСОБА_5 покласти на уповноважений орган з питань пробації, а у випадку проходження військової служби на командира військової частини за місцем служби.

Іспитовий строк обчислюється відповідно до положень ст.165 КВК України з моменту проголошення вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд.

Суддя ОСОБА_6