Ухвала суду № 119820528, 21.05.2024, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/3363/24

№ провадження 1-кп/208/385/24

УХВАЛА

Іменем України

21 травня 2024 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 захисника ОСОБА_5 ,

Розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні призначеного 21.05.2024 року, розглянувши матеріали кримінального провадження № 12024041160000318 від 10.03.2024, які надійшли з Кам`янської окружної прокуратури 23.04.2024 року, відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпродзержинська,громадянина України,неодруженого,зареєстрованого тапроживаючого заадресою: АДРЕСА_1 ,раніше судимого,вироком Онуфрїівськогорайонного судуКіровоградської областівід 06.03.2024за ч.2ст.125КК Українидо покаранняу видіштрафу врозмірі 50неоподаткованих мінімумівдоходів громадян,що становить850грн, який обвинувачується за ч. 2 ст. 121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшла зазначена справа.

Прокурором заявлено клопотання про застосування відносно ОСОБА_4 заходу забезпечення кримінального провадження у виді тримання під вартою, яке аргументовано тим, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину. На думку прокурора, ризику переховування від суду та ризику незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження, унеможливлює застосування іншого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, оскільки будь-який інший запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та не забезпечить його належної процесуальної поведінки.

Обвинувачений в судовому засіданні не заперечував щодо задоволення клопотання прокурора.

Адвокат просила розглянути клопотання на розсуд суду.

Суд розглянувши клопотання, вислухав учасників судового засідання, встановив наступне.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання неможливості виконання завдань кримінального провадження.

Європейський суд з прав людини у справах «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії», «Летельє проти Франції» неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

У рішенні по справі «W. проти Швейцарії» ЄСПЛ зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 на теперішній час обґрунтовано, а саме в достатній мірі для розгляду клопотання прокурора, обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке чинним законодавством передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.

Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для ухвалення обвинувального вироку, і у випадку вирішення питання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження причетність особи до вчинення кримінального правопорушення не повинна мати категоричного висновку, а свідчити лише про її можливість.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є раніше не раніше судимим, вироком Онуфрїівського районного суду Кіровоградської області від 06.03.2024 за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, має місце реєстрації та мешкання. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину. Відповідно до клопотання прокурора, ОСОБА_4 вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, або вчинене групою осіб, а також з метою залякування потерпілого або інших осіб, чи з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості, або вчинене на замовлення, або таке, що спричинило смерть потерпілої відносно нього здійснюється слідство за ч. 2 ст. 121 КК України.

За таких обставин, суд вважає що існує ризик переховування обвинуваченого від суду з огляду на тяжкість інкримінованого злочину та міри покарання, яка йому загрожує у разі визнання винним.

Також, суд погоджується з доводами прокурора щодо наявного ризику незаконного впливу обвинуваченого на потерпілого та свідків.

При встановленні наявності цього ризику, враховується встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, згідно якої суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.

Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення іншими показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, і за таких обставин, ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом таких показань та дослідження їх судом.

КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу поза всяким сумнівом порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак потребує встановлення реальної можливості допустити це в майбутньому.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам, за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Суд приходить до висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, у зв`язку з чим не може прийняти до уваги доводи сторони захисту як належним чином обґрунтовані.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 331 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 18.07.2024 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала суду, в частині обрання запобіжного заходу, може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, протягом 5-ти днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1