Рішення № 119813287, 17.06.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 року

справа №380/6384/24

провадження № П/380/6464/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35; ЄДРПОУ: 43968090), в якому просить:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.05.2023 №1410644-2411-1305, від 12.02.2024 № 0510201-2411-1305;

зобов`язати ГУ ДПС у Львівській області виключити з інтегрованої картки платника податків заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне вiд земельної ділянки, сплачується фiзособами, які є власниками об`єктiв нежитлової нерухомості (податкові періоди 2022- 2023 роки, з одночасним формуванням про відсутність заборгованості зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фiзособами, які є власниками об`єктiв нежитлової нерухомості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при визначенні суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яка донарахована позивачу згідно спірних податкових повідомлень-рішень, податковим органом не взято до уваги той факт, що відповідно до довідки від 13.10.2020 № 2/6359, виданої ОКП «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» належна позивачу спірна будівля літ «Б-1» по АДРЕСА_2 , загальною площею 761,6 кв. м. використовується як виробнича будівля. Позивач зазначає, що спірне нерухоме майно відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018- 2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 належать до класу 1251 "Будівлі промислові (підкласи 1251.1-1251.9), а тому не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відповідно до пп. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 cm. 266 ПК України. Просив позов задовольнити повністю та з метою ефективного способу захисту виключити спірні суми з інтегрованої картки платника податку позивача.

Ухвалою суду від 16.04.2024 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

02.05.2024 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Відзив обґрунтований тим, що підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування. Відтак, застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав не лише функціональне призначення але і належне використання нерухомого майна, а не належність конкретному суб`єкту - платнику. Вказує, що сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування. Звертає увагу суду, що у доводах позивача, викладених у позовній заяві, а також в долучених до матеріалів справи доказах, відсутня інформація, а також належне підтвердження використання нежитлового приміщення загальною площею 761,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 за своїм функціональним призначенням у підприємницькій діяльності. Довідку від 13.10.2020 №2/6359, що видана ОКП «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», у якій зазначено, що «будівля літ. «Б-1» по АДРЕСА_2 , загальною площею 761,6 кв. м використовується як виробнича будівля», не вважає належним доказом, оскільки у повноваження ОКП «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» входить лише інвентаризація та виготовлення технічної документації на об`єкти нерухомого майна, натомість відповідне обласне комунальне підприємство не уповноважене підтверджувати факт використання власником об`єкта нерухомого майна у підприємницькій діяльності. Також зазначає, що п. 63.3 ПК України зобов`язує подавати повідомлення органу до ДПС про майно, яке використовується у господарській діяльності підприємця (об`єкти, пов`язані з оподаткуванням). I строк для подання повідомлення за ф. №20-ОПП встановлюється від дати виникнення зв`язку з господарською діяльністю, зокрема реєстрації майна або прав на таке майно фізичної особи-підприємця (як права власності, так і права користування). Однак, позивачем не було подано до контролюючого органу відповідне повідомлення за ф. №20-ОПП про використання об`єктів нерухомого майна (що стали об`єктом оподаткування за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями) у господарській діяльності. Окрім цього, у матеріалах справи відсутні будь які докази використання позивачем об`єкта нерухомого майна у підприємницькій діяльності за своїм функціональним призначенням. Наголошує, що позивач не звертався до Головного управління ДПС у Львівській області із заявою про перерахунок податкового зобов`язання, що був нарахований за період 2022-2023 років, а також не надавав жодних документів та доказів, що підтверджують використання об`єктів нерухомого майна у власній господарській діяльності, а тому у податкового органу відсутні підстави для застосування до фізичної особи платника податків ОСОБА_1 пільги по сплаті податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, передбаченої підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу просить суд врахувати те, що відповідно до п.4 «Порядок приймання-передачі правової допомоги» додаткової угоди №1 від 19.03.2024 правова допомога вважається наданою після підписання Акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується Сторонами та скріплюються печатками (за наявності), однак, позивачем до матеріалів справи не надано акт приймання-передачі наданої правової допомоги, що ставить під сумнів сам факт надання адвокатом правової допомоги позивачу. Окрім цього, у поясненнях позивача відсутні відомості про те, які конкретні види правової допомоги та послуг надавались адвокатом на користь ФОП ОСОБА_1 , а також неможливо встановити скільки затрачено представником позивача часу на представництво інтересів позивача у судовій справі №380/6384/24. Відтак, вважає, що позивач належним чином не обґрунтував суму компенсації витрат на правову допомогу, а також факт понесення ним таких витрат в межах адміністративної справи №380/6384/24.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 24 грудня 2007 року, перебуває на обліку у органах державної податкової служби, основним видом діяльності є виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі (31.01), що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до довідки ОКП Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 13.10.2020 №2/6359, будівля по АДРЕСА_2 , загальною площею 761,6 кв. м. використовується як виробнича будівля.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20 жовтня 2020 року №229027571 об`єкт нерухомого майна під реєстраційним номером 9764746101, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 761,6 кв. м., є виробничою будівлею Б-1, об`єкт житлової нерухомості: ні.

Головним управління ДПС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.05.2023 №1410644-2411-1305, яким згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік на суму 24 752,00 грн. та від 12.02.2024 №0510201- 2411-1305, яким згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено позивачу суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік на суму 17 009,07 грн.

Не погоджуючись із рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

Відповідно до вимог пункту 4.4 статті 4 ПК України, установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

У відповідності з вимогами пункту 8.3 статті 8 ПК України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 ПК України податок на майно належить до місцевих податків, а приписами пункту 10.3 статті 10 ПК України визначено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.

Згідно з пунктом 12.3 статті 12 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Також повноваження органів місцевого самоврядування щодо встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплені і у статті 143 Конституції України та п.24 ч.І ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Згідно з підпунктом 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Згідно з підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Пунктом 266.5 ст.266 ПК України закріплено порядок встановлення ставок податку зокрема для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб ставки податку, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Так, в порядку ст.266 ПК України Львівською міською радою для нарахування майнових податків та для використання в роботі на адресу Головного управління ДПС у Львівській області було скеровано Ухвалу від 08.07.2021 №1075 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки». Згідно ухвал місцевого органу в податковий період 2022 року встановлена ставка податку, для фізичних осіб, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 1% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м., а у податковий період 2023 року встановлена ставка податку, для фізичних осіб, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 1,5% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м.

Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

Згідно з абзацом першим підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є однією зі складових податку на майно і належить до місцевих податків, визначених статтею 10 ПК України. Податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу. Платниками податку на нерухомість є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, у власності яких перебуває відповідне майно.

Ставка податку для об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються в залежності від місця розташування та типів таких об`єктів нерухомості (пп.266.5.1 ПКУ), а об`єкт оподаткування залежить від виду діяльності та типу будівель чи споруд за ДК 018- 2000 (п.266.2 ПКУ) (постанови Верховного Суду у справах №826/1338/17, №500/90/19).

Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України закріплено перелік об`єктів, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до яких, зокрема, належать будівлі промисловості, віднесені до групи Будівлі промислові та склади (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 Податкового кодексу України).

Підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.

Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі ДК 018-2000), який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до ДК 018-2000 клас 1251 Будівлі промислові віднесено до групи 125 Будівлі промислові та склади. Клас 1251 Будівлі промислові включає криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо.

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 Будівлі промислові. Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

Як зазначено Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 820/3556/17 обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Прислівник «зокрема» вживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, однак таке вживання не означає присвоєння ознаки окремо виділених видових складових (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) загальній (родовій) категорії - будівлі промисловості, оскільки не поглинає чи узагальнює, а виокремлює.

Поряд з цим конструкція згаданих правових норм дозволяє суду застосувати і такий вид тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту, як поширювальне тлумачення, в частині об`єкта оподаткування - предмета «будівлі промисловості», оскільки норми не містять вичерпного переліку таких об`єктів та оскільки відсутні положення, які є винятком із загального правила.

При цьому застосовування системного способу тлумачення, який вимагається при застосуванні поширювального тлумачення дозволяє дійти до таких висновків.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування, оскільки законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його до застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі № 812/1800/18, від 27 січня 2022 року у справі № 826/6649/17, від 31 травня 2022 року у справі № 420/12318/21.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 31.05.2022 у справі № 420/12318/21.

Отже, застосування підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов: у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Таким чином, фізична особа, яка є власником об`єкта промисловості, за умови використання такого об`єкта за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду), має право на застосування податкової пільги, передбаченої нормами підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Аналогічна права позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі № 300/261/19, від 07 квітня 2020 року у справі № 200/8228/19, від 05 червня 2020 року у справі № 300/352/19 та від 24 липня 2020 року у справі № 500/90/19.

За наведеного тлумачення положень ПК України, суд зобов`язаний встановити, чи відносяться до будівель промисловості об`єкти нерухомості, частка в яких належать позивачу, та чи фактично використовував позивач такі у межах власної підприємницької діяльності за функціональним призначенням (промислове виробництво). З`ясування цих обставин є необхідним для висновку щодо наявності чи відсутності у позивача підстав для застосування до нього пільги, передбаченої пунктом є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Судом встановлено, що згідно оскаржуваних рішень податковим органом визначено позивачу суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, а саме на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою по АДРЕСА_2 .

Водночас, відповідно до довідки ОКП Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 13.10.2020 №2/6359, будівля по АДРЕСА_2 , загальною площею 761,6 кв. м. використовується як виробнича будівля.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20 жовтня 2020 року №229027571 об`єкт нерухомого майна під реєстраційним номером 9764746101, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 761,6 кв. м., є виробничою будівлею Б-1, об`єкт житлової нерухомості: ні.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань щодо ФОП « ОСОБА_1 » вбачається, що такий здійснює підприємницьку діяльність та зареєстрований як фізична-особа підприємець з 24.12.2007. Основним видом економічної діяльності за кодом видів економічної діяльності (КВЕД-2010) є: 31.01 «Виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі», додатковими КВЕД-2010 є 31.02: виробництво кухонних меблів, 31.09 виробництво інших меблів, та інше.

Таким чином, вищевказаними документами підтверджується, що нежитлове приміщення, за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 761,6 кв. м., на яке позивачу нараховано податок згідно зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями, є виробничою будівлею, яка в період з 2022 по 2023 роки використовується фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з метою виробництва меблів, і яка відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 належать до класу 1251 "Будівлі промислові" (підкласи 1251.1-1251.9).

Вказаний факт також підтверджується рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 у справі № 380/11799/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2024, в якій предметом спору було визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 06.09.2022. № 2200128-2411-1305», що стосувалось податку на нерухоме майно, вiдмiнне вiд земельної дiлянки, що сплачується фiзособами, якi є власниками об`єктiв нежитлової нерухомості, нарахованого ФОП « ОСОБА_1 » за спірне нерухоме майно за період 2021 року.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Підсумовуючи наведене в сукупності, суд доходить висновку, що позивач, використовуючи об`єкт нерухомого майна за функціональним призначенням для виробництва меблів має право на податкову пільгу, встановлену підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, та звільняється від обов`язку щодо нарахування та сплати податку за правилами наведеної статті Кодексу.

За викладених обставин суд вважає недоречними та безпідставними доводи податкового органу щодо відсутності повідомлення за ф. №20-ОПП та недотримання порядку щодо звернення із заявою про перерахунок податкового зобов`язання, що був нарахований за період 2022-2023 років та надання документів та доказів, що підтверджують використання об`єктів нерухомого майна у власній господарській діяльності.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 02.05.2023 №1410644-2411-1305 та від 12.02.2024 № 0510201-2411-1305, якими фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік та 2023 рік є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо вимог про зобов`язання ГУ ДПС у Львівській області виключити з інтегрованої картки платника податків заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне вiд земельної ділянки, сплачується фiзособами, які є власниками об`єктiв нежитлової нерухомості (податкові періоди 2022- 2023 роки), з одночасним формуванням про відсутність заборгованості зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фiзособами, які є власниками об`єктiв нежитлової нерухомості, то суд зазначає таке.

Правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначені Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 12.01.2021 № 5 (далі Порядок №5), відповідно до пункту 2 якого інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу.

Згідно з пунктом 1 підрозділу 1 Розділу ІІ Порядку №5 з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Інформаційна система після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.

Облікові показники, які відображаються в ІКП, залежать від форми обліку, яка передбачена умовами адміністрування відповідного платежу, що відкриваються для юридичних та фізичних осіб (далі - Перелік форм ІКП).

Відповідно до підпункту 2 підрозділу 3 розділу VII Порядку №5 у разі судового провадження - керівник підрозділу судового оскарження (або особа, яка виконує його обов`язки) після отримання ухвали про відкриття провадження у справі за позовом платника чи після отримання матеріалів від відповідного структурного підрозділу податкового органу для підготовки позовної заяви призначає відповідальним за супровід цієї судової справи у суді працівника підрозділу судового оскарження (далі - юрист).

Сума позову, яка відображена у рішенні суду про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, та відповідає сумі податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску заноситься юристом до інформаційної системи, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження.

Інформація, яка відображена у рішенні суду про оскарження частини суми податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, заноситься юристом до інформаційної системи, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати єдиного внеску створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату недоїмки, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.02.2019 (справа №825/999/17), від 26.02.2019 (справа №805/4374/15-а), 30.11.2021 (справа №300/3157/20).

Отже, у випадку скасування податкових повідомлень-рішень відповідач зобов`язаний відобразити інформацію в обліковій картці платника.

Разом з тим, суд враховує, що наслідком задоволення в адміністративному судочинстві позовних вимог є відновлення фактично порушених прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин. Суд при прийнятті рішення про задоволення позовних вимог має не лише вирішити позовні вимоги відповідно до принципів верховенства права, а й обрати найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права. Тобто такий, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду та здійснювалося примусове виконання рішення.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головного управління ДПС у Львівській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , виключивши дані щодо наявності у позивача суми податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік та 2023 рік, які позивачу визначено згідно податкових повідомлень-рішень від 02.05.2023 №1410644-2411-1305 та від 12.02.2024 № 0510201-2411-1305.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути судовий збір в сумі 3391,36 грн.

Щодо судових витрат на правничу допомогу, то такі будуть розглянуті з врахуванням ч.7 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 19-21, 72-77, 90, 139, 241-246, 257, 262, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

в и р і ш и в :

адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35 код ЄДРПОУ: 43968090) про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 02.05.2023 №1410644-2411-1305, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік на суму 24 752,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 12.02.2024 №0510201- 2411-1305, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік на суму 17 009,07 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35 код ЄДРПОУ: 43968090) внести зміни до інтегрованої картки платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ), виключивши дані щодо наявності суми податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік та 2023 рік, які визначено згідно податкових повідомлень-рішень від 02.05.2023 №1410644-2411-1305 та від 12.02.2024 № 0510201-2411-1305.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 3391 (три тисячі триста дев`яносто одна) грн.36коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.5 розділу VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя Чаплик І.Д.