Рішення № 1198122, 11.12.2007, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.12.07 р. Справа № 29/322

Господарський суд Донецької області, у складі судді Гаврищук Т.Г.при секретарі судового засідання Пашко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Закритого акціонерного товариства “Макіївкокс” м. Макіївка

до відповідачів: 1. Державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк

2. Відкритого акціонерного товариства “Краснодонвугілля” м. Краснодон

про стягнення 769,50 грн.

за участю представників сторін:

від позивача – Ахметова Н.В. – довір.

від відповідача-1 – Цвітун М.М. – довір.

від відповідача-2 – Федулова І.Д. – довір.

Суть спору:

Позивач, Закрите акціонерне товариство “Макіївкокс”, звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства “Донецька залізниця” та Відкритого акціонерного товариства “Краснодонвугілля” про стягнення збитків від вагомої недостачі вугільного концентрату марки “Ж” сумі 769,50 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на виявлену недостачу вантажу, що підтверджується актом приймання № 705 від 28.10.2004 р., складеним за участю представника громадськості.

Відповідач-1 надав відзив, у якому проти позову заперечує з посиланням на п. “а” ст. 111 Статуту залізниць України, оскільки вантаж надійшов у непошкодженому вагоні, завантажений засобами відправника без участі залізниці.

Відповідач-2 також надав відзив, у якому проти позову заперечив з посиланням на відсутність з позивачем договірних зобов’язань, оскільки договір № 862-1096/07-КУ від 31.07.2003 р., на підставі якого було відвантажено вугільний концентрат, був укладений з ДП “Краснодонвуглезбит”. Крім того, відповідач-2 зазначив, що позивач не надав доказів, що засвідчують наявність його вини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, встановив:

Між позивачем (Покупець) та ТОВ “САВІ” (Продавець) був укладений договір купівлі-продажу вугільної продукції № 1678/3 від 18.08.2003р., п. 4.2 якого передбачено приймання товару у відповідності з вимогами “Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю” № П6 з обов’язковим викликом представника виробника товару.

За залізничною накладною № 50827521 у п/вагоні № 68538008 з масою вантажу 66000 кг та залізничною накладною № 50827522 у п/вагоні № 64920531 з масою вантажу 69000 кг Відкрите акціонерне товариство “Краснодонвугілля” відвантажило позивачу вугільний концентрат марки “Ж”.

Із залізничних накладних вбачається, що навантаження у зазначені п/вагони здійснено засобами відправника без участі залізниці, маса вантажу визначена при зважуванні на 150 тонних вагонних вагах.

Статтею ст. 37 Статуту залізниць України та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, затв. наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. № 644, встановлено, що маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси відправник зазначає у накладній.

Правильність внесення до накладних №№ 50827521, 50827522 відомостей підтвердив своїм підписом представник відправника, що відповідає вимогам п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, затв. наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. № 644 , зареєстр. в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. № 863/5084.

При прийманні продукції за кількістю позивачем було встановлено недостачу вугільного концентрату марки “Ж” у п/вагоні № 64920531 в кількості 1300 кг, у п/вагоні № 68538008 в кількості 800 кг, про що складений акт від 27.10.2004р. № 705/п.

Згідно до вимог п.п. 16, 17 Інструкції “Про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості” № П-6 подальше приймання вугільного концентрату марки “Ж” було припинено та був викликаний представник відправника.

При прийманні продукції за участю представника громадськості Принц Олександра Олеговича, який діяв на підставі посвідчення № 705 від 28.10.2004 р., позивачем було встановлено недостачу вугільного концентрату марки “Ж” у п/вагоні № 64920531 в кількості 1600 кг, у п/вагоні № 68538008 в кількості 1100 кг, що засвідчується актом № 705 від 28.10.2004р. та актом про вагу тари від 29.10.2004 р.

У судовому засіданні досліджений представлений позивачем акт приймання за кількістю № 705 від 28.10.2004 р., який судом визнаний таким, що відповідає вимогам Інструкції “Про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості” № П-6 та прийнятий в якості доказу наявності недостачі та її розміру.

Вартість недостачі з урахуванням норм природної втрати та граничного розходження у визначенні маси нетто 1%, складає 769 грн. 50 коп.

Рахунок-фактура № 3996 від 31.10.2004 р. на оплату поставленої продукції позивачем оплачений в повному обсязі платіжними дорученнями № 6198 від 16.11.2004 р. та № 6197 від 16.11.2004 р.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Як встановлено ст. 6 Статуту залізниць України, накладна – основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони – одержувача.

Таким чином, заперечення відповідача-2 з посиланням на відсутність договірних відносин суд вважає безпідставними, оскільки залізничні накладні №№ 50827521, 50827522 підтверджують факт укладання договору перевезення.

Згідно зі ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов’язань, що випливають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

На підставі ч.ч. 1, 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти, сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

У відповідності до ч. 5 ст. 306 ГК України спірні відносини сторін, що виникли при перевезенні вантажів залізницею, мають регулюватися Статутом залізниць України, який визначає обов’язки, права і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій і установ, які користуються залізничним транспортом.

Статтею 111 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Вантаж за спірними накладними прибув на станцію призначення без слідів розкрадання або втрати і був виданий згідно зі ст. 52 Статуту залізниць України без перевірки, про що свідчить відповідна відмітка у залізничних накладних.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відсутність вини Державного підприємства „Донецька залізниця” у недостачі вантажу.

Загальні підстави для відповідальності за заподіяння майнової шкоди встановлені ст. 1166 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому, особа яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом ст. 37 Статуту залізниць України у накладній зазначається маса вантажу, яка визначається відправником. При цьому, відповідно до ст. 24 Статуту саме вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених у накладній.

Таким чином, суд вважає, що недостача вантажу виникла з вини вантажовідправника Відкритого акціонерного товариства “Краснодонвугілля”, який і повинен відповідати за заявленим позовом. За таких обставин, вимоги позивача про стягнення збитків від вагомої недостачі вугільного концентрату марки “Ж” в сумі 769,50 грн. підлягають задоволенню за рахунок Відкритого акціонерного товариства “Краснодонвугілля”.

Згідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача-2.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 920,1166 ЦК України, ст.ст. 24,37,110, 113 Статуту залізниць України, “Правил видачі вантажів”, ст.ст. 43, 32 – 34, 43, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В :

Позов Закритого акціонерного товариства “Макіївкокс” до Державного підприємства “Донецька залізниця” та Відкритого акціонерного товариства “Краснодонвугілля” про стягнення збитків від вагомої недостачі вугільного концентрату сумі 769,50 грн. задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Краснодонвугілля” (94400, м. Краснодон, Луганської області, р/р № 2600330121195 у відділенні Промінвестбанка м. Краснодон, МФО 304234, ЄДРПОУ 32363486) на користь Закритого акціонерного товариства “Макіївкокс” (86106, м. Макіївка, Донецької області, вул. Горького, 1, р/р № 26004198061891 в Донбаській філії ВАТ “Кредитпромбанк”, МФО 335593, ЄДРПОУ 32598706) суму збитків від вагомої недостачі – 769,50 грн., витрати по сплаченому держмиту у сумі 102,00 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 118,00 грн.

У задоволенні позову до Державного підприємства “Донецька залізниця” про стягнення збитків від вагомої недостачі вугільного концентрату сумі 769,50 грн. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя Гаврищук Т.Г.

Повний текст рішення підписаний 12.12.2007 р.