Рішення № 119812187, 18.06.2024, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2024 р. справа № 300/7709/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач ОСОБА_1 ) в інтересах якого діє представник за довіреністю Олійник Я.М. (далі - представник позивача) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі відповідач 2) в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії Головних управлінь ПФУ в Івано-Франківській та Тернопільській областях щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 за вислугу років;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області призначити пенсію за вислугу років ОСОБА_1 із 06 червня 2023 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем безпідставно відмовив у призначенні пенсії за вислугу років, так як з формальних причин не зараховано до його страхового стажу періодпроходження військової служби, який підтверджується військовим квитком та період навчання, якийпідтверджується записами трудової книжки, яка є основним документом про трудову діяльність працівника, а також відповідним дипломом, вказавши про те, що прізвище « ОСОБА_2 » вказане у військовому квитку та дипломі не відповідає паспортним даним,та період навчання перетинається з періодом проходження військової служби. Заперечуючи вказане, позивач зазначив про те, що служба в армії не перетиналася із навчанням, оскільки навчання було перерване у зв`язку з призовом на військову службу та поновлено після її завершення. Крім того, посилаючись на наказ Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 та постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 06.09.1973 вказав про те, що зауваження щодо записів у трудовій книжці на російській мові та не відповідають паспортним даним є безпідставними.Також, вважає безпідставним те, що пенсійний орган вказав про те, що спеціальний стаж позивача становить 8 років 11 місяців 8 днів, так як згідно довідки філії «Ворохтянське лісове господарство» №129 від 05.06.2023, підтверджено стаж 14 років 6 місяців спеціального стажу. Відтак, вказане рішення на думку позивача є протиправним, так як відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу зазначені спірні періоди.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 14.11.2023 позовну заяву залишив без руху, встановив строк для усунення її недоліків (а.с.42-44).

Представник позивача, 23.11.2023 виконав вимоги ухвали суду від 14.11.2023 про залишення позовної заяви без руху (а.с.47-79).

Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 01.03.2023 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.80-81).

У відзиві Головного управління Пенсійного фонду України вІвано-Франківській області від 14.03.2023 представник зазначила про те, що з огляду на встановлені розбіжності підлягають застосуванню положення пунктів 6 та 8 Порядку № 637 про необхідність прийняття для підтвердження проходження військової служби довідки територіального центр комплектування та соціальної підтримки та довідки виданої навчальним закладом на підставі первинних документів із зазначенням терміну та форми навчання. Також, представник зазначила про те, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017 (далі - Закон № 2148-VIII) набрав чинності 11.10.2017, таким чином стаж, передбачений Законом № 1788-ХІІ для призначення пенсії за вислугу років особі необхідно набути до 11.10.2017.Як було зазначено вище страховий стаж позивача становить 23 роки 5 місяців, а спеціальний стаж роботи за вислугу років станом на 11.10.2017 - 08 років 11 місяців. До спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу враховано період роботи з 01.07.1996 по 29.11.1999 та з 02.04.2012 по 10.10.2017 (тобто по дату набрання чинності Закону № 2148-VIII). Враховуючи те, що станом на 11.10.2017, в позивача відсутній необхідний спеціальний стаж роботи 12 років 6 місяців, який передбачений пунктом «в» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, та загальний страховий стаж 26 років 6 місяців Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Тернопільській області обґрунтовано відмовлено ОСОБА_1 , в призначенні пенсії за вислугою років рішенням від 12.06.2023 (а.с.87-92).

Також, правом на подання відзиву на позов скористалося Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому представник зазначила про те, що до страхового стажу не можуть бути враховані: - період проходження військової служби з 24.10.1985 по 03.12.1987 згідно військового квитка НОМЕР_1 , оскільки прізвище ОСОБА_2 (російською мовою) не відповідає паспортним даним; - період навчання з 01.09.1984 по 28.04.1989 згідно диплому НОМЕР_2 , оскільки період навчання перетинається з періодом проходження військової служби та зазначене прізвище ОСОБА_2 (російською мовою) не відповідає паспортним даним. Таким чином, у позивача відсутній необхідний страховий та спеціальний стаж, який дає право для призначення пенсії за вислугу років (а.с.96-98).

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.

ОСОБА_1 05.06.2023 звернувся з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «в» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

За результатами розгляду зазначеної заяви, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, як пенсійний орган визначений за принципом екстериторіальності рішенням №092350006585 від 12.06.2023 ОСОБА_3 призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «в» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв`язку із відсутністю необхідного страхового та спеціального стажу, який дає право на призначення зазначеної пенсії. Разом з тим пенсійний орган у рішенні зазначив про те, що у позивача наявний вік 56 років, страховий стаж 23 роки 05 місяців 06 днів, в тому числі станом на 11.10.2017 спеціальний стаж роботи , що дає право на пенсію за вислугу років 08 років 11 місяців 08 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви: - період проходження військової служби з 24.10.1985 по 03.12.1987 згідно військового квитка НОМЕР_1 , оскільки прізвище ОСОБА_2 (російською мовою) не відповідає паспортним даним; - період навчання з 01.09.1984 по 28.04.1989 згідно диплому НОМЕР_2 , оскільки період навчання перетинається з періодом проходження військової служби та зазначене прізвище ОСОБА_2 (російською мовою) не відповідає паспортним даним (а.с.7).

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Преамбулою Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі-Закон № 1788-ХІІ) визначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону № 1788-XII визначено, що одним із видів державних пенсій є пенсії за вислугу років.

За змістом ст. 7 Закону № 1788-ХІІ звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Відповідно до ст. 51 Закону № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Отже, у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров`я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих.

Відповідно до п. "в" ст. 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають робітники, майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання, - за списком професій, посад і виробництв, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п`ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.

Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", який набрав чинності 11.10.2017, розділ XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV доповнено пунктом 2-1 наступного змісту: "Особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Абзацами 1, 2 п. 16 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону № 1058-IV, у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII, встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ст. 55 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII. Положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, норми пункту "а" статті 54 та статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами від 02.03.2015 № 213-VIII та від 24.12.2015 № 911-VIII, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04.06.2019.

Відтак, починаючи з 05.06.2019 при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту "в" статті 55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції, чинній до внесення змін Законом від 02.03.2015 № 213-VIII та Законом від 24.12.2015 № 911-VIII.

За змістом пункту "в" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції, чинній до 02.03.2015) право на пенсію за вислугу років мають робітники, майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання, - за списком професій, посад і виробництв, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

Тобто, особа, яка станом на день звернення до Пенсійного органу має 25 років загального стажу, з яких 12 років 6 місяців спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, така особа має право на призначення пенсії за вислугу років.

Зі змісту рішення від 17.06.2022 № 134350006070 встановлено, що на момент звернення позивача із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років 05.06.2023 відповідно до п. "в" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" спеціальний стаж позивача складав 08 років 11 місяців 08 днів. Водночас, обчислення спеціального стажу відповідач здійснив станом на 11.10.2017, без врахування рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019.

Відтак, оскільки позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "в" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" 05.06.2023, тобто після прийняття Конституційним Судом України рішення від 04.06.2019, відповідач повинен був застосувати положення пункту "в" статті 55 Закону № 1788-ХІІ у первісній редакції,чинній до внесення змін Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, яка визначає, що право на пенсію за вислугу років мають робітники, майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання, - за списком професій, посад і виробництв, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення" від 12.10.1992 №583 затверджений Список професій і посад працівників підприємств лісової промисловості та лісового господарства, постійно діючих лісопунктів, лісництв, лісозаготівельних дільниць, зайнятих на заготівлі лісу, лісогосподарських роботах, підсочці лісу та лісосплаві, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, до якого включена посада лісоруб.

Судом встановлено, що позивач у період з 01.07.1996 по 29.11.1999 та з 02.04.2012 по 01.05.2023 працював лісорубом повний робочий день в державному спеціалізованому господарському підприємстві Філія "Ворохтянське лісове господарство", що підтверджується записами №14-15 та №31-34 трудової книжки серії НОМЕР_3 (а.с.58 та а.с.63-65) та довідкою від 05.06.2023 № 129 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданою державним спеціалізованим господарським підприємством Філія "Ворохтянське лісове господарство"(а.с.52).

Суд також звертає увагу на те, що після 11.10.2017 позивач продовжував працювати на тій самій посаді лісоруба в Державному підприємстві «Ворохтянське лісове господарство», яке з 19.01.2023 реорганізовано шляхом приєднання до державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» а отже, період роботи з 11.10.2017 по 01.05.2023 підлягає зарахуванню до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "в" статті 55 Закону № 1788.

На день звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за вислугу років як лісорубу (05.06.2023) пункт "в" статті 55 Закону № 1788-ХІІ (у редакції до 02.03.2015) встановлював, що право на пенсію за вислугу років мають робітники, майстри - за списком професій, посад і виробництв, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

Таким чином, спеціальний стаж роботи,що дає право на пенсію за вислугу років ОСОБА_1 на посаді лісоруба у період з 01.07.1996 по 29.11.1999 та з 02.04.2012 по 01.05.2023 складає 14 років 6 місяців при необхідних 12 років 6 місяців.

Щодо не зарахування до страхового стажу періоду проходження військової служби з 24.10.1985 по 03.12.1987 згідно військового квитка НОМЕР_1 , та періоду навчання з 01.09.1984 по 28.04.1989 згідно диплому НОМЕР_2 , суд зазначає таке.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України Про оборону України, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України Про оборону України, зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом "д" частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до п.8 Порядку №637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Згідно рішення про відмову у призначенні пенсії №092350006585 від 12.06.2023, підставою для не зарахування ГУ ПФУ в Тернопільській області до страхового стажу позивача періодів навчання та військової служби є те, що прізвище ОСОБА_2 (російською мовою) зазначене у наданому військовому квитку та дипломі не відповідає паспортним даним ОСОБА_1 .

Суд встановив, що згідно з дипломом серії НОМЕР_2 від 28.04.1989 (а.с.26) позивач з 01.09.1984 по 28.04.1985 навчався у Боровичскому автомобільно-дорожньому технікумі за спеціальністю «Технічне обслуговування і ремонт автомобілів`і згідно рішення державної комісії від 28.04.1989 ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію «техніка-механіка». Записи в дипломі вчиненні уповноваженою особою зазначеного навчального закладу російською мовою і містять чітке та правильне написання прізвища позивача як особи, якому видано такий диплом після закінчення навчання. Зокрема у дипломі міститься запис російською мовою про те, що згідно рішення державної комісії від 28.04.1989« ОСОБА_4 »присвоєно кваліфікацію «техніка-механіка».

Крім того період навчання ОСОБА_1 у технікумі підтверджується записами №3,4 трудової книжки серії НОМЕР_3 від 17.07.1984р.(а.с.11-12), яка місить відомості про позивача (російською мовою) а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про протиправне не зарахування ГУ ПФУ в Тернопільській до страхового стажу позивача періоду його навчання в технікумі.

Щодо не зарахування ГУ ПФУ в Тернопільській області до страхового стажу позивача періодупроходження військової служби з 24.10.1985 по 03.12.1987, суд вказує на таке.

Згідно з військовим квитком серії НОМЕР_4 від 23.10.1985 виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 ,позивач з 24.10.1985 по 03.12.1987, проходив військову службу. Вказаний військовий квиток заповнений російською мовою, та серед іншого містить відомості про особу (прізвище ім`я по батькові, число місяць і рік народження, місце народження ), відомості про призив на дійсну військову службу та звільнення з військової служби, період служби та відомості про орган, що його видав.

У вказаному військовому квитку уповноваженою особою військового комісаріату, яка здійснювала його заповнення здійснено запис прізвища позивача російською мовою « ОСОБА_5 », тобто фактично прізвище позивача записано російською мовою через букву «и`а не через букву «ы», що стало підставою для не врахування пенсійним органом до страхового стажу позивача періоду проходження його військової служби.

При цьому інші записи у військовому квитку, зокрема, щодо імені, по батькові, числа місяця і року народження позивача зазначені правильно, збігаються із паспортними даними, доказів зворотного відповідачами не надано.

Також суд зазначає, що прізвище позивача російською мовою « ОСОБА_2 » та українською мовою « ОСОБА_6 » є співзвучними.

Відтак, на переконання суду, здійснення у військовому квитку уповноваженою особою військового комісаріату запису прізвища позивача російською мовою « ОСОБА_2 » а не « ОСОБА_7 », тобто написання прізвища позивача через букву «и» а не через букву «ы», не заперечує його належність позивачу, а отже не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 . Такий підхід відповідача, суд уважає, надмірним формалізмом, внаслідок чого порушується право позивача на належне пенсійне забезпечення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про протиправне не зарахування ГУ ПФУ в Тернопільській до страхового стажу позивача періоду проходження військової службиз 24.10.1985 по 03.12.1987 згідно з військовим квитком серії НОМЕР_1 .

Водночас, суд звертає увагу позивача на те, що період навчання підлягає зарахуванню до його страхового стажу з 01.09.1984 до 24.10.1985 та з 04.12.1987 по 28.04.1989, так як ОСОБА_1 у період з 24.10.1985 по 03.12.1987 проходив військову службу. При цьому, зазначений період проходження військової служби також підлягає зарахування до страхового стажу позивача.

Зважаючи на те, що відповідачі визнають страховий стаж ОСОБА_1 23 роки 5 місяців 6 днів, з урахуванням висновків суду про зарахування до страхового стажу також періоду навчання позивача з01.09.1984 до 24.10.1985 та з 04.12.1987 по 28.04.1989 і періоду проходження ним військової служби з 24.10.1985 по 03.12.1987, страховий стаж позивача станом на день звернення за призначенням пенсії за вислугу років (05.06.2023) становить більше 25 років, з яких спеціальний стаж становить 14 років6 місяців, тобто більше 12 років 6 місяців,а позивач на час звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії досяг 55-річного віку, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №092350006585 від 12.06.2023 про відмову в призначенні позивачу пенсії за вислугу років на підставі пункту "в" статті 55 Закону № 1788-ХІІ є протиправним, та таким, що підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "в" статті 55 Закону № 1788-ХІІ з дати звернення із заявою про призначення пенсії, як це встановлено частиною 1 статті 45 Закону № 1058-IV.

Суд відмічає, що доводи відповідачів,що стосуються відсутності у позивача спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, обчисленого станом на 11.10.2017, проте такі, на переконання суду, є помилковими, оскільки обчислення стажу без урахування рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019 призводить до несправедливого та невиправданого обмеження права позивача на соціальний захист.

В позовній заяві ОСОБА_1 просить суд визнати протиправними дії відповідачів щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за вислугу років та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 із 06.06.2023 пенсію за вислугу років.

З огляду на матеріали справи, відмова у призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту "в" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» прийнята у формі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №092350006585 від 12.06.2023.

Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно частини другої статті 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При вирішенні спору суд також враховує, що відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (зі змінами; далі Порядок № 22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.10 Порядку №22-1 передбачено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Згідно матеріалів справи, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії рішенням №092350006585 від 12.06.2023, яке було прийняте ГУ ПФУ в Тернопільській області відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1, за принципом екстериторіальності.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, на підставі наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених прав позивача буде визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №092350006585 від 12.06.2023 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років.

Оскільки ОСОБА_1 звернулася із заявою про призначення пенсії 05.06.2023 і зазначена заява була подана на розгляд до сервісного центру ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, з метою забезпечення належного та ефективного відновлення порушених прав позивача, слід зобов`язати саме ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу позивача періодинавчання з 01.09.1984 до 24.10.1985 і з 04.12.1987 по 28.04.1989 та проходження військової служби з 24.10.1985 по 03.12.1987, а також до спеціального стажу період роботи з 12.10.2017 по 01.05.2023, призначити та здійснити позивачу виплату пенсії за вислугу років з 05.06.2023.

За наведених підстав та вказаних правових норм, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Наявною в матеріалах справи квитанцією №0.0.3292809317.1 від 09.11.2023 підтверджується сплата позивачем судового збору за звернення до суду з цією позовною заявою у розмірі 1073,60 грн (а.с.1).

Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суду надано право покласти судові витрати у справі повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до задоволення, то слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 1073,60 грн., як зі сторони, внаслідок неправильного рішення якої виник спір.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити повністю.

Вийти за межі позовних вимог.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №092350006585 від 12.06.2023 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди навчання з 01.09.1984 до 24.10.1985 і з 04.12.1987 по 28.04.1989 та період проходження військової служби з 24.10.1985 по 03.12.1987, а також до спеціального стажу період роботи з 12.10.2017 по 01.05.2023,призначити пенсію за вислугу років з 05.06.2023, здійснити нарахування та виплату пенсії.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (код ЄДРПОУ 14035769) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) сплачений судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ), адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач 1 -Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), адреса: вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018;

відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (ідентифікаційний код юридичної особи 14035769), адреса:Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46000.

Суддя /підпис/ Скільський І.І.