Рішення № 119804667, 11.03.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.03.2024Справа № 910/9531/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція»

про стягнення 547619846,39 грн,

Представники:

від позивача Комісар С.П., Ларькін М.М.

від відповідача не прибули

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду звернулося з позовом комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» про стягнення 506495265,38 грн, у тому числі: 424367539,95 грн боргу, 67292639,99 грн пені, 4167885,67 грн 3% річних, 10667199,77 грн інфляційних втрат.

Суд своєю ухвалою від 16.06.2023 відкрив провадження у справі № 910/9531/23, постановив розглядати справу в порядку загального позовного провадження.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконував умови договору № 5 про надання послуг з транспортування теплової енергії від 01.06.2017 (далі Договір/Договір № 5) - не сплатив за послуги з транспортування теплової енергії у період квітень 2022 року - квітень 2023 року. Позивач вважає, що визначення вартості наданих ним послуг відповідачу здійснюється за тарифом, встановленим розпорядженнями Київської міської державної адміністрації (від 13.10.2021 № 2145 зі змінами від 22.04.2022 № 510, від 19.10.2021 № 2176, від 30.09.2022 № 673), яка є органом ліцензування господарської діяльності з транспортування теплової енергії. Спору щодо обсягу наданих послуг протягом квітня 2022 року - квітня 2023 року між сторонами не існує, водночас відповідач не погоджується з тарифом, який підлягає застосуванню для визначення їх вартості. При цьому позивач зазначає, що відповідач є споживачем послуги з транспортування теплової енергії, яка йому надається за Договором, ця послуга визначається окремим тарифом, який не є складовою тарифу на теплову енергію.

Відповідач позов відхилив. Відповідач вважає, що оскільки вартість послуг з постачання теплової енергії є сумою тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, передбачені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 13.10.2021 № 2145 зі змінами від 22.04.2022 № 510, від 19.10.2021 № 2176, від 30.09.2022 № 673 тарифи на послуги з транспортування теплової енергії встановлені виключно для споживачів теплової енергії і відповідної комунальної послуги, тобто для осіб, які споживають теплову енергію в цілому. Відповідач не є споживачем теплової енергії, а позивач щодо відповідача не є теплопостачальником. Визначення вартості отриманих послуг відповідачем з транспортування теплової енергії повинно здійснюватися за тарифами транспортування теплової енергії, встановленим Київською міською державною адміністрацією та закладеним у кінцевий тариф для споживачів відповідача.

В межах підготовчого провадження позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог до 547619846,39 грн (439931374,47 грн боргу, 87860076,94 грн пені, 5684411,12 грн 3% річних, 14143983,86 грн інфляційних втрат). Зміна розміру позовних вимог пов`язана зі зміною періоду виникнення заборгованості - з квітня 2022 року по червень 2023 року.

Відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» подало клопотання про зупинення провадження у справі № 910/9531/23 до вирішення справи № 910/12875/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» до комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про стягнення 574143561,80 грн. Відповідач зазначив, що згідно з умовами Договору позивач повинен компенсувати відповідачеві витрати теплової енергії для покриття втрат теплової енергії, що втрачається в теплових мережах відповідача. За твердженням відповідача, у спірних правовідносинах зобов`язанням позивача є надання послуги з транспортування теплової енергії, а зустрічним зобов`язанням відповідача - оплата наданих йому позивачем послуг з транспортування теплової енергії. Оскільки позивач не виконав свої зобов`язання в частині компенсації втрат тепла, відповідач зупинив виконання власного обов`язку щодо оплати послуг транспортування теплової енергії.

Позивач заперечив проти задоволення клопотання. Зобов`язання з компенсації втрат теплової енергії при її транспортуванні, яка є предметом у справі № 910/12875/23 є похідним, а не зустрічним зобов`язанням, оскільки відповідно до п. 40 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869, на підставі якого відповідач пред`явив вимоги у справі № 910/12875/23, визначено, що компенсація здійснюється за рахунок тарифу на послугу з транспортування теплової енергії, тобто за рахунок отриманої позивачем від відповідача оплати послуг яка є предметом стягнення у цій справі. Отже зупинення основного зобов`язання у зв`язку з невиконанням похідного є безпідставним, так як зупинення фактично унеможливить взагалі виконання зобов`язань за Договором в цілому, як основного так і похідно зобов`язань, оскільки неможливо виконати похідне зобов`язання без виконання основного. Згідно з п. 4.5 Договору відповідач зобов`язаний сплатити за послуги протягом 10 днів після підписання акта на надання послуг з транспортування теплової енергії; - до 26 числа місяця, наступного за звітним, якщо сторони не підписують акт на надання послуг з транспортування теплової енергії. Тобто обов`язок відповідача оплатити надані позивачем послуги за Договором не обумовлюється здійсненням позивачем компенсації витрат відповідача, пов`язаних з виробництвом теплової енергії, що втрачається в теплових мережах.

Суд відмовив товариству з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» у задоволенні клопотання про зупинення провадження з огляду на таке (ухвала від 09.10.2023). Відповідач, всупереч приписам п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України не зазначив, у чому полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 910/12875/23. Вирішення питання зустрічності зобов`язань з компенсації втрат тепла щодо виконання обов`язку з оплати вартості послуги з транспортування теплової енергії не є неможливим в рамках вирішення цієї справи, з огляду на що суд вважає, що зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» подало клопотання про призначення судової економічної експертизи, на вирішення експерта поставити такі питання:

- чи є підстави для включення комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до розрахунку заборгованості з різниці в тарифах суми витрат на транспортування теплової енергії для споживачів зони постачання товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» з урахуванням тарифної методології?

- чи є підстави для включення товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» до розрахунку заборгованості з різниці в тарифах суми плати за транспортування теплової енергії, розрахованої за тарифом, що перевищує розмір тарифу на транспортування теплової енергії, врахований у структурі тарифу на теплову енергію, який застосовується до споживачів товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» з урахуванням тарифної методології?

Суд відмовив в задоволенні цього клопотання, про що постановив протокольну ухвалу від 06.11.2023. Зокрема, правомірність дій кожної зі сторін при визначені вартості послуг полягає у наданні їм правової оцінки, тобто є обставиною, висновок з якої потребує правового синтезу та аналізу. Саме до компетенції суду належить надання висновку в питаннях права, і цей обов`язок не може бути делегований для вирішення експерту (абз. 2 ч. 2 ст. 98 ГПК України). Натомість експертиза, про проведення якої заявлено клопотання відповідачем, має на меті надання відповіді на питання права, що не суперечить процесуальному закону.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» подало заяву про зменшення розміру пені на 90% (т. 3 а.с. 141-148) та заяву про відстрочення виконання рішення суду на один рік (т. 3 а.с. 226-230).

Заявник зазначив, що ТОВ «Євро-реконструкція» є єдиним джерелом опалення і гарячої води для приблизно 300 тис. мешканців лівого берега річки Дніпро в Києві та численних промислових і комерційних об`єктів. Одним з основних джерел доходів Товариства є реалізація теплової енергії та послуг з постачання теплової енергії й постачання гарячої води, тому, фінансовий стан останнього значною мірою залежить від рівня тарифів на ці послуги. Надання зазначених послуг споживачам здійснюється відповідно до укладених договорів та на рівні тарифів, які обмежені законодавчими актами, що впливає на фінансовий стан товариства та на якісні і кількісні показники цих послуг.

Також відповідач зазначив, що у зв`язку з підписання 30.09.2021 «Меморандуму про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері постачання теплової енергії та постачання гарячої води в опалювальному періоді 2021/2022 рр.» щодо не підвищення і залишення незмінними тарифів на теплову енергію та на житлово-комунальні послуги, а далі з введенням в дію Закону України від 29.07.2022 № 2479 «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» ТОВ «Євро-реконструкція», як і інші теплопостачальні компанії, до кінця воєнного стану, а також протягом шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено, вимушена постачати теплову енергію та гарячу воду за економічно необґрунтованими тарифами.

Наразі сформувалась заборгованість державного бюджету перед ТОВ «Євро-реконструкція» з відшкодування різниці в тарифах на загальну суму 500049,10 тис. грн.

Позивач заперечив проти зменшення розміру пені на 90% (т. 3 а.с. 182-185), оскільки наразі діяльність позивача є збитковою, наявні борги перед контрагентами. У разі зменшення розміру пені, яка підлягає сплаті враховуючи протиправні дії відповідача, якими порушені строки виконання умов Договору, порушиться баланс господарсько-правових відносин.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» є суб`єктом господарювання, який здійснює діяльність з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами. Цю діяльність позивач здійснює на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, виданою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на підставі рішення останньої № 2340 від 22.12.2016.

З червня 2017 року комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (підприємство), на підставі договору № 5 про надання послуг з транспортування теплової енергії (далі - Договір), укладеного 01 червня 2017 року з товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (товариство), тепловими мережами, які перебувають у його господарському віданні, транспортує теплову енергію, що виробляється відповідачем і постачається ним споживачам його зони теплопостачання.

Транспортування позивачем теплової енергії здійснюється на плату. Платником за Договором є відповідач. Відповідно до пункту 4.1 Договору тариф на транспортування теплової енергії за 1 Гкал встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).

В пунктах 4.2 - 4.4 Договору сторони погодили, що загальна сума вартості транспортування теплової енергії товариства за цим договором складається із сум вартості щомісячного транспортування теплової енергії товариства мережами підприємства, яка визначається згідно з пунктом 4.7 Договору. Товариство зобов`язується до 8 числа місяця, наступного за звітним місяцем, надавати нарочно підприємству форму № 2-НКП-тепло (місячна), що подається до НКРЕКП, підписану уповноваженою особою. Підприємство протягом 4 календарних днів після отримання форми № 2-НКП-тепло (місячна) передає нарочно товариству акт про надання послуг з транспортування теплової енергії у двох екземплярах. Товариство протягом 4 календарних днів розглядає проект акта про надання послуг з транспортування теплової енергії за звітний місяць та підписує його зі своєї сторони і один примірник надсилає підприємству або у цей же строк надає обґрунтовані заперечення, з урахуванням пункту 3.3.3 Договору.

Згідно з п. 3.3.3 Договору товариство зобов`язане щомісяця підписувати та повертати підприємству один примірник акта про надання послуг з транспортування теплової енергії протягом 4 календарних днів з дня їх отримання або в цей же строк надати обґрунтовані письмові заперечення.

Відповідно до пункту 4.5 Договору товариство зобов`язалося здійснювати остаточну оплату наданих за договором у відповідному місяці послуг з транспортування теплової енергії протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами акта про надання послуг з транспортування теплової енергії, а у разі непідписання акта про надання послуг з транспортування теплової енергії з причин наявності заперечень, товариство здійснює остаточні розрахунки за надані у звітному місяці послуги з транспортування теплової енергії не пізніше 26 числа місяця, наступного за звітним, за ціною транспортування однієї гігакалорії теплової енергії, затвердженою уповноваженим органом.

Правовідносини, що виникли між сторонами за Договором, стосуються надання позивачем послуги, а сам Договір є договором про надання послуг.

Загальні положення щодо договорів про надання послуг закріпленні у главі 63 Цивільного кодексу України (статті 901-907). Відповідно до статті 177 Цивільного кодексу України послуги розглядаються як окремий вид об`єктів цивільних прав, які відрізняються від інших об`єктів (речей, майнових прав, результатів робіт тощо).

За змістом ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, відповідно до закону, послуга не зводиться до самої дії або діяльності, а розглядається як окреме явище. З огляду на це, для послуг характерним є те, що вони:

- мають нематеріальний характер, а їх результат не набуває уречевлювального вигляду;

- тісно пов`язані з особою виконавця та процесом вчинення ним дій, здійснення діяльності;

- не збігаються із самими діями, здійсненням діяльністю виконавця, а існують як окреме явище.

Для замовника за договором послуга, незважаючи на її нематеріальну сутність, виступає як певне матеріальне благо, заради якого він і вступає у договірні відносини.

Підсумовуючи викладене, послугою є певне нематеріальне благо, яке надається виконавцем і споживається замовником у процесі вчинення певних дій або здійснення певної діяльності.

23.09.2022 позивач надіслав відповідачу скориговані акти про надання послуг з транспортування теплової енергії за квітень та травень 2022 року.

За актом № 04-2022 про надання послуг з транспортування теплової енергії при визначені вартості послуг позивач застосував тариф на транспортування теплової енергії, передбачений розпорядженнями Київської міської державної адміністрації:

- № 2145 від 13.10.2021 (діяв до 21.04.2022) у розмірі 565,9 грн за 1 Гкал;

- № 510 від 22.04.2022, яке з 22.04.2022 встановило тариф у розмірі 601,09 грн за 1 Гкал;

- № 2176 від 19.10.2021, яке встановило тариф на транспортування теплової енергії для населення у розмірі 565,9 грн за 1 Гкал.

Всього відповідно до акту № 04-2022 позивач у квітні 2022 року протранспортував 20425 Гкал теплової енергії.

За актом № 05-2022 про надання послуг з транспортування теплової енергії позивач протранспортував 6485 Гкал теплової енергії. При визначенні вартості транспортування позивач застосував тариф на транспортування теплової енергії, передбачений розпорядженнями Київської міської державної адміністрації:

- № 510 від 22.04.2022 (601,09 грн за 1 Гкал);

- № 2176 від 19.10.2021 (565,9 грн га 1 Гкал за транспортування теплової енергії для населення).

Відповідач відмовився від підписання цих актів (лист від 29.09.2022) з підстав незгоди із застосованими позивачем тарифами для визначення вартості послуг:

- для визначення вартості транспортування теплової енергії для населення відповідач запропонував застосувати показник у розмірі 378,32 грн за 1 Гкал, що є вартістю на транспортування теплової енергії тепловими мережами інших суб`єктів господарювання в структурі тарифу на теплову енергії для ТОВ «Євро-Реконструкція», встановлених постановою НКРЕКП від 13.01.2021 № 40;

- для визначення вартості транспортування теплової енергії для інших споживачів відповідач запропонував застосувати тариф 565,9 грн, що є вартістю витрат на транспортування теплової енергії тепловими мережами інших суб`єктів господарювання в структурі тарифу на теплову енергію, встановленим для ТОВ «Євро-Реконструкція» розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 15.12.2021 № 2610 зі змінами від 22.04.2022 № 508.

Аналогічна ситуація мала місце щодо підписання актів у інші місяці спірного періоду.

Зокрема, 13.09.2022 позивач надіслав відповідачу акт № 06-2022 про надання послуг з транспортування теплової енергії за серпень 2022 року, відповідно до якого ним протранспортовано 2262 Гкал теплової енергії. При визначенні вартості послуг позивач застосував тариф на транспортування теплової енергії, передбачений розпорядженнями Київської міської державної адміністрації:

- № 510 від 22.04.2022 у розмірі 601,09 грн за 1 Гкал;

- № 2176 від 19.10.2021, яке встановило тариф на транспортування теплової енергії для населення у розмірі 565,9 грн за 1 Гкал.

Відповідач відмовився від підписання акту № 06-2022 (лист від 20.09.2022) з підстав незгоди із застосованими позивачем тарифами для визначення вартості послуг.

25.10.2022 позивач надіслав відповідачу акт № 07-2022 про надання послуг з транспортування теплової енергії за вересень 2022 року, відповідно до якого ним протранспортовано 16198 Гкал теплової енергії. При визначенні вартості послуг позивач застосував тариф на транспортування теплової енергії, передбачений розпорядженнями Київської міської державної адміністрації:

- № 510 від 22.04.2022 у розмірі 601,09 грн за 1 Гкал;

- № 2176 від 19.10.2021, яке встановило тариф на транспортування теплової енергії для населення у розмірі 565,9 грн за 1 Гкал.

Відповідач відмовився від підписання акту № 07-2022 (лист від 28.10.2022) з підстав незгоди із застосованими позивачем тарифами для визначення вартості послуг.

24.11.2022 позивач надіслав відповідачу акт № 08-2022 про надання послуг з транспортування теплової енергії за жовтень 2022 року, відповідно до якого ним протранспортовано 34727 Гкал теплової енергії. При визначенні вартості послуг позивач застосував тариф на транспортування теплової енергії, передбачений розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 673 від 30.09.2022 у розмірі 656,9 грн за 1 Гкал.

Відповідач відмовився від підписання акту № 08-2022 (лист від 29.11.2022) з підстав незгоди із застосованими позивачем тарифами для визначення вартості послуг.

15.12.2022 позивач надіслав відповідачу акт № 09-2022 про надання послуг з транспортування теплової енергії за листопад 2022 року, відповідно до якого ним протранспортовано 109358 Гкал теплової енергії. При визначенні вартості послуг позивач застосував тариф на транспортування теплової енергії, передбачений розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 673 від 30.09.2022 у розмірі 656,9 грн за 1 Гкал.

Відповідач відмовився від підписання акту № 09-2022 (лист від 26.11.2022) з підстав незгоди зі застосованими позивачем тарифами для визначення вартості послуг.

12.01.2023 позивач надіслав відповідачу акт № 10-2022 про надання послуг з транспортування теплової енергії за грудень 2022 року, відповідно до якого ним протранспортовано 137346 Гкал теплової енергії. При визначенні вартості послуг позивач застосував тариф на транспортування теплової енергії, передбачений розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 673 від 30.09.2022 у розмірі 656,9 грн за 1 Гкал.

Відповідач відмовився від підписання акту № 10-2022 (лист від 18.01.2023) з підстав незгоди із застосованими позивачем тарифами для визначення вартості послуг.

13.02.2023 позивач надіслав відповідачу акт № 01-2023 про надання послуг з транспортування теплової енергії за січень 2023 року, відповідно до якого ним протранспортовано 147085 Гкал теплової енергії. При визначенні вартості послуг позивач застосував тариф на транспортування теплової енергії, передбачений розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 673 від 30.09.2022 у розмірі 656,9 грн за 1 Гкал.

Відповідач відмовився від підписання акту № 01-2023 (лист від 16.02.2023) з підстав незгоди із застосованими позивачем тарифами для визначення вартості послуг.

16.03.2023 позивач надіслав відповідачу акт № 02-2023 про надання послуг з транспортування теплової енергії за лютий 2023 року, відповідно до якого ним протранспортовано 137312 Гкал теплової енергії. При визначенні вартості послуг позивач застосував тариф на транспортування теплової енергії, передбачений розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 673 від 30.09.2022 у розмірі 656,9 грн за 1 Гкал.

Відповідач відмовився від підписання акту № 02-2023 (лист від 20.03.2023) з підстав незгоди із застосованими позивачем тарифами для визначення вартості послуг.

12.04.2023 позивач надіслав відповідачу акт № 03-2023 про надання послуг з транспортування теплової енергії за березень 2023 року, відповідно до якого ним протранспортовано 125055 Гкал теплової енергії. При визначені вартості послуг позивач застосував тариф на транспортування теплової енергії, передбачений розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 673 від 30.09.2022 у розмірі 656,9 грн за 1 Гкал.

Відповідач відмовився від підписання акту № 03-2023 (лист від 21.04.2023) з підстав незгоди із застосованими позивачем тарифами для визначення вартості послуг.

12.05.2023 позивач надіслав відповідачу акт № 04-2023 про надання послуг з транспортування теплової енергії за квітень 2023 року, відповідно до якого ним протранспортовано 27610 Гкал теплової енергії. При визначені вартості послуг позивач застосував тариф на транспортування теплової енергії, передбачений розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 673 від 30.09.2022 у розмірі 656,9 грн за 1 Гкал.

Відповідач відмовився від підписання акту № 04-2023 (лист від 16.05.2023) з підстав незгоди із застосованими позивачем тарифами для визначення вартості послуг.

13.06.2023 позивач надіслав відповідачу акт № 05-2023 про надання послуг з транспортування теплової енергії за травень 2023 року, відповідно до якого ним протранспортовано 9977 Гкал теплової енергії. При визначенні вартості послуг позивач застосував тариф на транспортування теплової енергії, передбачений розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 673 від 30.09.2022 у розмірі 656,9 грн за 1 Гкал.

Відповідач відмовився від підписання акту № 05-2023 (лист від 21.06.2023) з підстав незгоди із застосованими позивачем тарифами для визначення вартості послуг.

12.07.2023 позивача надіслав відповідачу акт № 06-2023 про надання послуг з транспортування теплової енергії за червень 2023 року, відповідно до якого ним протранспортовано 12942 Гкал теплової енергії. При визначенні вартості послуг позивач застосував тариф на транспортування теплової енергії, передбачений розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 673 від 30.09.2022 у розмірі 656,9 грн за 1 Гкал.

Відповідач відмовився від підписання акту № 06-2023 (лист від 17.07.2023) з підстав незгоди із застосованими позивачем тарифами для визначення вартості послуг.

Отже, спір між сторонами існує щодо тарифу, що підлягає застуванню для визначення вартості протранспортованої теплової енергії у спірний період, вирішуючи який суд виходить з такого.

У розумінні Закон України «Про ціни та ціноутворення» ціною є виражений у грошовій формі еквівалент одиниці товару. Відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії регулює Закон України «Про теплопостачання», за яким такою ціною є тариф.

Регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії є формою діяльністі державного регулювання у сфері теплопостачання (ст. 15 Закону України «Про теплопостачання»), а самі ці тарифи є державними регульованим цінами (ст. 10 Закон України «Про ціни та ціноутворення»).

Державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (ст. 13 Закон України «Про ціни та ціноутворення»).

За ч. 2 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на транспортування встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

При встановленні повноважень органами місцевого самоврядування щодо встановлення тарифи на транспортування слід керуватись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», який встановлює засади організації та діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Пунктом 2 частини 1 статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесені повноваження встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.

Критерій розмежування повноважень органів місцевого самоврядування та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, полягає у діяльності цих суб`єктів як ліцензіатів діяльності з транспортування теплової енергії. Такий висновок суду ґрунтується на порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, що врегульовується постановою НКРЕКП від 25.06.2019 №1174.

Цією постановою затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання (далі - Порядок), який визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання для суб`єктів природних монополій і суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання, які є ліцензіатами НКРЕКП (п. 1.1 Порядку). Порядок застосовується під час встановлення НКРЕКП тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1.1 Порядку, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку зазначених тарифів (п. 1.2 Порядку).

Виходячи з Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами, що затверджені постановою НКРЕКП від 22.03.2017 № 308, суб`єкти господарювання, теплові мережі яких розташовані на території міста Київ, є ліцензіатами Київської міської державної адміністрації (пункт 1.4 Ліцензійних умов).

Встановлення органами місцевого самоврядування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, є предметом регулювання постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги» від 01.06.2011 № 869.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, який визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, надання послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води. За приписами п. 2 цього Порядку, він застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку зазначених тарифів.

З 2018 року ліцензування діяльності з транспортування теплової енергії на території міста Київ здійснює Київська міська державна адміністрація, яка, як виконавчий орган Київської міської ради (ст. 10-1 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ»), встановлює тарифи на транспортування теплової енергії відповідно до Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869.

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» є організацією, що здійснює свою діяльність з транспортування теплової енергії на території міста Києва. Отже, оскільки як зазначено вище, вартість одинці наданої послуги з транспортування є регульованою ціною, тобто такою, що не встановлюється згодою сторін договору, при визначені вартості наданих послуг позивачем слід застосовувати регуляторні акти Київської міської державної адміністрації щодо встановлення тарифу на транспортування теплової енергії комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго».

Такими актами, які встановлювали тариф на транспортування теплової енергії у спірний період, є розпорядження Київської міської державної адміністрації (Київської міської військової адміністрації) від 13.10.2021 № 2145 зі змінами від 22.04.2022 № 510, від 19.10.2021 № 2176, від 30.09.2022 № 673.

Ці акти поширюють свої регуляторні функції на позивача та осіб, яким він надає послуги з транспортування теплової енергії. Останні у правовідносинах, що виникли з позивачем, є споживачами послуги з транспортування, якою є певне нематеріальне благо, яке надається виконавцем і споживається замовником у процесі вчинення дій з транспортування. Саме відповідач у відносинах за Договором набуває правового статусу споживача послуги, а тому у розумінні наведених вище розпоряджень Київської міської державної адміністрації (Київської міської військової) споживачами комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» ( в частині встановлення тарифів на транспортування теплової енергії) є особи, з якими позивач уклав договори на транспортування такої енергії, у тому числі і відповідач.

Отже є правомірними дії позивача щодо застосування тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації (Київської міської військової адміністрації) від 13.10.2021 № 2145 зі змінами від 22.04.2022 № 510, від 19.10.2021 № 2176, від 30.09.2022 № 673, для визначення вартості послуг з транспортування теплової енергії за Договором.

З огляду на це, оскільки між сторонами відсутній спір щодо обсягу протранспортованої теплової енергії протягом квітня 2022 року - червня 2023 року, позивач надав відповідачу послуги з транспортування теплової енергії за Договором у цей період на загальну суму 534382975,79 грн, а саме:

квітень 2022 року на суму 13911634,67 грн,

травень 2022 року на суму 4426383,55 грн,

серпень 2022 року на суму 1536078,96 грн,

вересень 2022 року на суму 11030817,65 грн,

жовтень 2022 року на суму 23582411,16 грн,

листопад 2022 року на суму 74262830,64 грн,

грудень 2022 року на суму 93268921,68 грн,

січень 2023 року на суму 99882481,80 грн,

лютий 2023 року на суму 93245832,96 грн,

березень 2023 року на суму 84922349,40 грн,

квітень 2023 року на суму 18749398,80 грн,

травень 2023 року на суму 6775181,16 грн,

червень 2023 року на суму 8788653,36 грн.

Відповідач здійснив лише часткову оплату наданих позивачем послуг у сумі 94451601,32 грн (у тому числі за січень 2023 р. - 37751928,80 грн (дата часткової оплати - 20.02.2023), за лютий 2023 р. - 36699672,52 грн (з них 30945091,98 грн - 23.03.2023, 5754580,54 грн - 25.05.2023), за березень 2023 р. - 20000000,00 грн (25.04.2023)).

Борг відповідача перед позивачем за надані за Договором послуги у період з 01.04.2022 по 30.06.2023 становить 43993174,47 грн.

Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем на суму 439931374,47 грн належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 5.3 Договору у разі невиконання своїх грошових зобов`язань відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягає 87860076,94 грн пені.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність в один рік застосовується зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила). У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Президент України своїм Указом від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» ввів воєнний стан в Україні з 24.02.2022.

Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до Цивільного кодексу України щодо строків позовної давності. Зокрема, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19, який передбачає, що на період дії воєнного і надзвичайного стану продовжуються загальні і спеціальні строки позовної давності установлені статтями 257-259 ЦК України .

Отже, відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 ЦК України продовжуються на строк його дії.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов`язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, з відповідача слід стягнути 5684411,12 грн 3% річних, 14143983,86 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 ГК України надає право суду у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, зменшити розмір цих санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, диспозиція частини третя статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо а) він значно перевищує розмір збитків, та б) за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Разом з тим приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно із ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Враховуючи економічну ситуацію в країні, специфіку покладених завдань на відповідача, перебування підприємства у скрутному фінансовому становищі, а також те, що стягнення максимально можливих розмірів штрафних санкцій підірве фінансовий стан відповідача та зумовить збитковість його діяльності, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру заявленої до стягнення пені з 87860076,94 грн до 43930038,47 грн (50%). Суд першої інстанції вважає, що таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Відповідно до ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

За приписами ч. 4 ст. 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Передбачені ст. 331 ГПК України обставини, з якими закон пов`язує можливість надання відстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на відстрочку, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

З огляду на те, що основним принципом судочинства має бути відновлення прав та інтересів кредитора, до обов`язків суду відноситься дослідження усієї сукупності обставин потенційної можливості виконання судового рішення, задля отримання кредитором повної суми коштів, що складають предмет заборгованості.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 «Чижов проти України» зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.

Отже, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 N 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Наступними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і він триває на цей час.

Відстрочення виконання рішення суду на 6 (шість) місяців в повній мірі буде відповідати принципам справедливого судового розгляду в контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви відповідача та відстрочення виконання рішення у цій справі на 6 (шість) місяців.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» (вул. Гната Хоткевича, 20, м. Київ, 02094, код 37739041) на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (пл. Івана Франка, 5, м. Київ, 01001, код 40538421) 439931374,47 грн боргу, 43930038,47 грн пені, 5684411,12 грн 3% річних, 14143983,86 грн інфляційних втрат, 751520,00 грн судового збору.

Відстрочити виконання рішення на 6 (шість) місяців.

Відмовити в іншій частині позову.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складений 18.06.2024.

Суддя С. А. Ковтун