Рішення № 119804372, 18.06.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.06.2024Справа № 910/3338/24

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазхім Сервіс"

про стягнення 265 648,44 грн.

Представники сторін: не викликались

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазхім Сервіс" про стягнення 265 648,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення умов договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №4600007062 від 13.01.2023 відповідачем в частині строків поставки товару, внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 192 438,24 грн. та штрафу у розмірі 73 210,20 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

16.04.2024 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

23.04.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.

29.04.2024 до канцелярії суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 ст. 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

13.01.2023 між товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогазхім сервіс" (постачальник) укладено Договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №4600007062 (далі - Договір) за результатом спрощеної закупівлі ID: UA-2022-11-24-003707-a (далі - закупівля).

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов`язується у визначений цим договором строк передати у власність покупця Теплообмінники, кондиціонери повітря, холодильне обладнання та фільтрувальні пристрої (Блоки очищення газу DN50 та DN80) код згідно ЄЗС ДК-021:2015-42510000-4 (далі-товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього договору (далі - специфікація), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі Товари.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 29 "грудня" 2023 року (включно), а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п.12.1 договору).

Закінчення терміну (строку) дії цього договору не звільняє сторони від виконання обов`язків, взятих на себе за цим договором, та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.12.2 договору).

Згідно з п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до пункту 1.2 договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у Специфікації.

У додатку № 1 до договору "Специфікація" сторонами погоджено найменування, кількість товару, строк та місце поставки, ціну за конкретний товар і загальну вартість (ціну) всього товару, що має бути передано постачальником і оплачено покупцем, а саме на загальну суму 1 045 860, 00 з ПДВ.

Згідно з пунктом 5.1 договору постачальник зобов`язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації.

Згідно додатку 1 до договору "Специфікація" найменування товарів: Блок підготовки (очищення) газу типу БПГ-ФСГ DN50 PN80 в кількості 1 кмп., блок підготовки (очищення) газу типу БПГ-ФСГ DN80 PN80 в кількості 1 кмп., строк поставки зазначеного товару складає 120 календарних днів з дати отримання постачальником заявки, місце поставки: Черкаська обл., Золотоніський р-н с. Скориківка.

Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені договором (п.6.3.1 договору).

Пунктом 5.3 договору передбачено, що поставка товарів здійснюється на підставі письмових заявок (далі-заявка) від покупця, які є невід`ємною частиною цього Договору. Покупець надсилає скан-копію підписаної уповноваженою особою Заявки електронним листом на електронну адресу постачальника, зазначену в п.14.12 цього договору. Датою отримання заявки постачальником вважається дата надіслання відповідного електронного повідомлення покупцем. Оригінали заявок надсилаються покупцем поштою на адресу постачальника, вказану в розділі 15 цього договору, цінним листом (з описом вкладення) з повідомленням про вручення або кур`єром під розписку. До моменту отримання оригіналу заявки постачальником надіслані електронною поштою заявки мають повну юридичну силу, породжують права і обов`язки для сторін і можуть бути подані до судових інстанцій як належні докази і не можуть спростовуватися сторонами.

Відповідно до п.14.12 договору для надіслання повідомлення електронною поштою у випадках, передбачених цим договором, використовуються такі електронні адреси сторін: покупця: shamanovska-oy@tsoua.com постачальника: info@ogcs.com.ua.

Відповідно до п.7.4 договору, за порушення строків поставки товарів або не доставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 (тридцять) календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за цим договором.

Позивач зазначає, що заявка №1 від 26.01.2023 ТОВВИХ-23-920 на поставку товарів надіслана відповідачу засобом електронної пошти, відповідну заявку відповідач отримав 26.01.2023. Таким чином, останнім днем поставки товарів за договором, згідно специфікації є 25.05.2023. Крім того, паперовий екземпляр заявки №1 від 26.01.2023 ТОВВИХ-23-920 надісланий відповідачу засобами поштового зв`язку, про що свідчать дані копії списку відправлень та фіскального чеку від 26.01.2023 р. Станом на 30.11.2023 р. поставку товару не здійснено, тому постачальник зобов`язаний сплатити на користь покупця пеню у сумі 192 438 (сто дев`яносто дві тисячі чотириста сорок вісім) грн. 24 коп. та штраф у сумі 73 210 (сімдесят три тисячі двісті десять) грн. 20 коп.

Відповідач зазначає, що додане до позову роздрукування повідомлення з електронної пошти є неналежним доказом у справі. Позивачем порушено процедуру передбачену п. 5.3. (абз.2 реч.2), п. 14.2 й пп.14.12.2 договором, оскільки повідомлення не надіслане на зазначену в договорі електронну пошту постачальника: info@ogcs.com.ua, натомість це повідомлення надіслано на електронну пошту іншого адресата, не обумовленого в договорі. Крім того позивачем не надано доказів паперової відправки заявки на поставку товару за договором, а саме список відправлень та фіскальний чек.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем надано лист-відповідь №01\429 від 08.09.2023 на № ТОВВИХ-23-11643 від 24.08.2023 (претензія №3 на суму 135 961 грн. 80 коп.) в якому зазначено, що виробником товару ТОВ "НВП "Евраз груп" отримано сертифікат № 3000-23-3544 Київської торгово-промислової палати України щодо форс-мажорних обставин від 11.08.2023 (далі-сертифікат), у зв`язку з чим відвантаження товарів, відповідно до зазначеного договору, здійсниться на склад покупця у другій половині жовтня поточного року, у зв`язку з чим просив покупця не застосовувати штрафні санкції згідно чинного законодавства.

Згідно п.8.2. договору сторона протягом 10 (десяти) календарних днів зобов`язана сповістити іншу сторону про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажора) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажора) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України або уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати та/або відповідним документом, виданим уповноваженим органом країни виробника товару, де виникли такі обставини.

Пунктом 8.3 договору передбачено, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення іншої сторони про неможливість виконання взятих за цим Договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або не надання сертифікату Торгово-промислової палати України або уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати / відповідного документу уповноваженого органу країни виробника товару, позбавляє Сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Наданий сертифікат виданий за договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №4600006799 від 28.11.2022 укладеним з ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", а тому не може бути врахований судом, як належний доказ настання форс-мажорних обставин щодо укладеного договору від 13.01.2023 року №4600007062.

Пізніше позивач надіслав відповідачу претензію №5 на суму 129 686 грн.64 коп. № ТОВВИХ-23-18857 від 28.12.2023.

Згідно відповіді №01/22 від 12.01.2024 р. на № ТОВВИХ-23-18872 від 28.12.2023, № ТОВВИХ-23-18857 від 28.12.2023, № ТОВВИХ-23-11643 від 24.08.2023 ТОВ "Оператор ГТС України" заперечив щодо отримання ним заявки №1 від 26.01.2023.

Позивач зауважив, що така поведінка відповідача, яка спершу базувалася на погодженні із отриманням заявки №1 від 26.01.2023 ТОВВИХ-23-920 та строками поставки товару, а потім на категоричних запереченнях про не надіслання цієї ж заявки №1, свідчить про порушення відповідачем принципу добросовісності та чесній діловій практиці "естопель", який застосовується в практиці Європейського суду з прав людини ("Хохліч проти України", заява №41707/98) та означає категоричне заперечення такої поведінки сторони в процесі, якою вона перекреслює те, що попередньо було нею визнано. Так, відповідач своєю поведінкою та у подальшому письмовою відповіддю на претензію та зобов`язання поставити товар у другій половині жовтня 2023 року, підтвердив наміри про поставку товару згідно заявки №1 від 26.01.2023. Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 17.11.2018 по справі №911/205/18, від 04.08.2020 по справі №910/24323/16 від 23.02.2021 по справі №914/1852/19 та інших.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунком пені у сумі 192 438 (сто дев`яносто дві тисячі чотириста сорок вісім) грн. 24 коп. та штрафу у сумі 73 210 (сімдесят три тисячі двісті десять) грн. 20 коп. наданим позивачем за період прострочення поставки товару з 27.05.2023 по 26.11.2023, і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів сторін суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ст.ст. 79, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазхім Сервіс" (04050, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 68-Б, літера А; код ЄДРПОУ 38781431) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, місто Київ, пр. Гузара Любомира, будинок 44; код ЄДРПОУ 42795490) пеню у розмірі 192 438 (сто дев`яносто дві тисячі чотириста тридцять вісім гривень) грн. 24 коп. та штрафу розмірі 73 210 (сімдесят три тисячі двісті десять) грн. 20 коп. та судовий збір в розмірі 3 984 (три тисячі дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 73 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Сергій МУДРИЙ