Рішення № 119789772, 17.06.2024, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/14631/23

Провадження № 2/522/536/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання Кріцької Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання спадкоємцем четвертої черги,

ВСТАНОВИВ:

25 липня 2023 року до Приморського районного суду м.Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради, в якому просить суд:

Встановити факт спільного проживання однією сім`єю більше п`яти років до моменту відкриття спадщини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , адресою: АДРЕСА_1 ;

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свої позовні вимоги позивач мотивує вимоги тим, що в 2002 році його матір ОСОБА_3 зійшлась з ОСОБА_4 та почала з ним постійно проживати однією сім`єю як дружина та чоловік у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , в якій йому належала на праві власності частки квартири. Інша частки квартири належала матері ОСОБА_4 - ОСОБА_2 .

В березні 2008 року ОСОБА_3 офіційно зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 , який в ІНФОРМАЦІЯ_3 помер. Після смерті ОСОБА_4 , належну йому частки квартири АДРЕСА_1 , фактично успадкувала його мати ОСОБА_2 , яка належним чином її не оформила.

Через декілька років ОСОБА_3 з`їхала з вказаної квартири та стала проживати окремо, а позивач, якого ОСОБА_2 визнала як свого внука, залишилися проживати в ній разом.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, у зв`язку із чим після її смерті залишилась спадкова квартира, у якій продовжує проживати позивач. При цьому, інших спадкоємців, які б претендували на квартиру, не має.

Позивач 17.05.2023 року звернувся до Приморської державної нотаріальної контори у м.Одеса із заявою про прийняття спадщини за законом після ОСОБА_2 .

Листом державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Тинкул О.В. № 1495 с/02-14 від 02.06.2023 року було повідомлено, що за заявою про прийняття спадщини за законом після ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє місце реєстрації та проживання якої: АДРЕСА_1 , заведено спадкову справу за № 273с/2023.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи справа передана на розгляд судді Абухіну Р.Д.

Ухвалою судді Приморського районного суду міста Одеси від 03.08.2024 позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків. 07.08 2023 року до суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 09.08.2023 року відкрито провадження у даній справі, вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 18 жовтня 2023 року витребувано з Приморської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи.

19.10.2023 року до суду від представника позивача надійшла заява про виклик та допит свідків, письмові пояснення яких наявні в матеріалах справи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позовну заяву задовольнити у повному обсязі, надав згоду на заочний розгляд справи.

Представник відповідача Одеської міської ради в судове засідання не з`явився, сповіщався неодноразово належним чином, про причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву та заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не надавав.

За таких обставин, суд на підставі ч.4 ст.223 та ч.1 ст. 280 ЦПК України, з огляду на відсутність заперечень зі сторони позивача, визнав можливим провести заочний розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, допитавши свідків, проаналізувавши і оцінивши докази в їх сукупності вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла спадкодавець ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , про що зроблений актовий запис № 4401 від 24.04.2023 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина на частки квартир АДРЕСА_1 , яка в цілому складається з трьох кімнат, загальною площею - 62,8 кв.м., у тому числі житловою - 37,6 кв.м., яка належала померлій на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради 30 січня 2007 року, яке видане згідно розпорядження від 30.01.2007 р. за № 200689, та зареєстровано і записано у реєстрову книгу за № 8-20135.

Інша частки квартири АДРЕСА_1 належала сину спадкодавця ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , який був зареєстрований та фактично проживав за вказаною адресою, факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , актовий запис № 1714 від 13.09.1977 року. Який також є померлим, свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 , про що зроблений актовий запис № 5869 від 05 листопада 2009 року Першим Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції. Після смерті ОСОБА_4 , належну йому частки квартири АДРЕСА_1 , фактично успадкувала його мати ОСОБА_2 , яка належним чином її не оформила.

Судом з`ясовано, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі - свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_6 , про що зроблений актовий запис № 69 від 21.03.2008 року Третім відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м.Одеси.

У ОСОБА_3 є син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 , актовий запис № 01 від 18.02.2000 року, який разом зі своїм вітчимом, матір`ю та ОСОБА_2 спільно проживав за вище зазначеною адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті вітчима та переїзду матері за іншою адресою проживання позивач залишився проживати разом однією сім`єю з ОСОБА_2 , опікувався її здоров`ям, доглядав за нею, забезпечував всім необхідним, ліками, продуктами.

Також судом встановлено, що померла ОСОБА_2 не мала, крім раніше померлого сина, інших родичів, які могли б бути її спадкоємцями, позивач разом з матір`ю фактично були її родиною. Як вбачається з матеріалів спадкової справи, єдиною особою, яка заявила про своє право на спадкування є позивач.

Факт постійного проживання позивача разом з ОСОБА_2 , померлою померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується актом про проживання однією сім`єю від 14.06.2023 року, посвідченим в.о. начальника виробничої дільниці № 8 КП «ЖКС «Порто-франківський», що складений у присутності сусідів, які підтверджують, що позивач дійсно проживав разом з померлою ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 з 2002 року.

Факт спільного проживання позивача з померлою ОСОБА_2 також підтверджується фотокартками, наданими позивачем, які долучені до матеріалів справи.

Крім того, спільне проживання позивача із спадкодавцем також підтверджується наявністю на руках у позивача оригіналів документів, які належали та мали відношення до майна ОСОБА_2 .

Крім того, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , пояснили, що позивач з 2002 року проживав разом з померлою ОСОБА_2 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , з якою вів спільний побут та господарство, допомагав та доглядав за нею, піклувався про її здоров`я, возив до лікарень, купував продукти харчування, ліки, оплачував комунальні послуги.

Позивач проживає у вказаній квартирі до сьогоднішнього дня, що підтверджується вищезазначеним актом та показаннями свідків.

Таким чином, дослідивши в повному обсязі матеріали справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 та померла ОСОБА_2 більше 20 років проживали разом у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали спільний побут, проживали однією сім`єю, тобто всі докази вказують на те, що позивач фактично проживав разом зі спадкодавцем за вказаною адресою.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб спадкоємців).

Згідно зі cт. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до положень статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до частин 2, 4 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» вбачається, що до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Згідно роз`яснень викладених в п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

Крім того, відповідно до п 6 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року № 5рп/99 до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт.

Надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

За розглядом справи на виконання положень ст.ст.76-81 ЦПК України, позивачем надано до суду належні та допустимі докази в обґрунтування поданої позовної заяви, суд вбачає, що встановлення факту проживання однією сім`єю з спадкодавцем, визнання його спадкоємцем четвертої черги є необхідним позивачу для виникнення у нього права на спадщину та оформлення у подальшому свідоцтва на спадщину, з урахуванням викладеного приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви.

Аналізуючи факти, встановлені у ході судового розгляду та правові норми, встановивши факт проживання позивача зі спадкодавцем однією сім`єю більше п`яти років, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю позивача зі спадкодавцем та визнання його спадкоємцем четвертої черги майна померлої.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання спадкоємцем четвертої черги - задовольнити.

Встановити факт спільного проживання однією сім`єю більше п`яти років до моменту відкриття спадщини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Р. Д. Абухін

17.06.2024