Рішення № 119788890, 10.06.2024, Білогірський районний суд Хмельницької області

БІЛОГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ вул. Шевченка, 42, смт Білогір`я, Шепетівський район, Хмельницька область, 30200 тел./факс (03841) 2-14-44, тел. 2-03-97, е-mail: inbox@bg.km.court.gov.ua, web:https://bg.km.court.gov.ua/sud2201/, код ЄДРПОУ 02886947

Справа № 669/414/24

Провадження № 2-а/669/19/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2024 року смт.Білогір`я

Білогірський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Давидюка О.І.,

з участю: секретаря судового засідання Артемчук К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в с-щі Білогір`я адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

08 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 02027169 від 29 квітня 2024 року про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що він був притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 29 квітня 2024 року передав керування автомобілем ВАЗ 2101, номерний знак НОМЕР_1 , неповнолітньому громадянинові ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , завідомо знаючи, що той не мав посвідчення водія категорії «Б», а саме ніколи його не отримував.

З постановою він не згідний, оскільки працівником поліції при розгляді справи про адміністративне правопорушення не було дотримано вимоги закону щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, не було встановлено, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, крім того при розгляді справи на місці зупинки поліцейським ні усно, ні письмово не оголошено та не роз`яснено мені мої права, як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, чим порушено конституційне право на захист, та розгляд справи був упереджений, що в свою чергу призвело до незаконного притягнення мене до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.

Зазначив, що Правил дорожнього руху він не порушував, викладені в постанові про накладення адміністративного стягнення обставини не відповідають фактичним обставинам справи, зміст постанови є надуманим, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, зазначений в постанові.

Вказав, що дійсно 29 квітня 2024 року він їхав на передньому пасажирському сидінні разом зі своїм братом ОСОБА_2 , який перебував за кермом власного автомобіля ВАЗ 2101, номерний знак НОМЕР_1 . Даний автомобіль було зупинено працівниками поліції, які попросили водія, його молодшого брата, пред`явити посвідчення водія та документи на автомобіль, яких у нього не було. За даним фактом працівниками поліції було складено протокол відносно його брата ОСОБА_2 за порушення останнім ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме керування транспортним засобом без посвідчення водія.

Крім того, після вищезазначеного, працівники поліції звинуватили його, позивача, в тому, що він нібито передав керування автомобілем ВАЗ 2101, номерний знак НОМЕР_1 , неповнолітньому ОСОБА_2 завідомо знаючи, що той не мав посвідчення водія.

В свою чергу, він пояснював працівникам поліції, що не є власником автомобіля, даний автомобіль було придбано його братом без оформлення жодних документів за його власні кошти, оскільки вказаний автомобіль 1988 року випуску, то брат і не планував його оформляти офіційно на себе.

Також, він вказав поліцейським, що його брат сам керував автомобілем і їхав на власний розсуд, до того ж, на ім`я його брата оформлено поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого забезпеченим транспортним засобом є саме автомобіль ВАЗ 2101, номерний знак НОМЕР_1 .

Однак, незважаючи на його заперечення та пояснення, працівник поліції виніс стосовно нього постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, при цьому не надавши йому її копію.

Про винесення вказаної постанови позивач дізнався із застосунку «Дія».

Отже, обставини, зазначені в оскаржуваній постанові не відповідають дійсності, оскільки правил дорожнього руху він не порушував, власником чи користувачем вищезазначеного автомобіля не являється, а тому не міг передати керування транспортним засобом комусь іншому.

Враховуючи вищенаведене, факти викладені у постанові є надуманими, ґрунтуються на припущеннях та не відповідають дійсності, докази, які б підтверджували його вину у вчиненні адміністративного правопорушення відсутні.

Вважає зазначену постанову такою, що підлягає скасуванню, оскільки правил дорожнього руху він не порушував, викладені в постанові про накладення адміністративного стягнення обставини не відповідають фактичним обставинам справи, зміст постанови є надуманим, просив вищезазначену постанову від 29 квітня 2024 року скасувати, а провадження в справі закрити.

Ухвалою Білогірського районного суду Хмельницької області від 09 травня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області про дату, час та місце розгляду справи повідомлене належним чином, представник в судове засідання не з`явилася, подала відзив, в якому просила в задоволенні позовних вимог відмовити.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи в межах наданих суду доказів, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що постановою інспектора сектору поліцейської діяльності № 1 Шепетівського районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області серії ЕНА № 02027169 від 29 квітня 2024 року позивач ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП до штрафу в розмірі 3400 грн за те, що він 29 квітня 2024 року о 10 год 44 хв в с. Жижниківці Шепетівського району Хмельницької області передав керування автомобілем ВАЗ 2101, номерний знак НОМЕР_1 , неповнолітньому громадянинові ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , завідомо знаючи, що той не мав посвідчення водія категорії «Б», а саме ніколи його не отримував.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягають з`ясуванню, зокрема такі обставини: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують відповідальність, обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Стаття 9 КУпАП визначає адміністративне правопорушення (проступок) як протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці обставини встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не було подано будь-яких належних та допустимих доказів щодо правомірності тверджень зазначених в постанові.

Частиною 2 ст. 126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Пунктом 2.9 «ґ» Правил дорожнього руху встановлено, що водієві забороняється передавати керування транспортним засобом особам, які не мають при собі посвідчення на право керування ним, якщо це не стосується навчання водінню відповідно до вимог розділу 24 цих Правил.

Тобто, для встановлення складу правопорушення необхідно встановити факт передачі керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відтак, керування неповнолітнім ОСОБА_2 транспортним засобом, який не мав права керувати таким транспортним засобом, враховуючи конкретні обставини даної справи, саме по собі не є достатнім доказом того, що позивач ОСОБА_1 передав керування транспортним засобом неповнолітньому ОСОБА_2 .

В оскаржуваній позивачем постанові зазначено, що до постанови додається відеозапис.

Судом було досліджено CD-диск, який долучено в якості доказу представником відповідача до відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 .

Так, даний відеозапис не містить доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, у зв`язку з порушенням п. 2.9 «ґ» Правил дорожнього руху.

Факт передачі права керування ОСОБА_2 , який не мав посвідчення водія, даний відеозапис не містить.

Також, з даного відеозапису з нагрудної камери поліцейського, встановлено, що на останньому не зафіксовано сам факт порушення позивачем вимог п.2.9 «г» ПДР. Наявний відеозапис фіксує лише факт керування автомобілем ОСОБА_2 , що фактично є безспірним, складання протоколу відносно ОСОБА_2 та факт винесення постанови відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Таким чином, відеоінформація, яка відображена на вказаному відеозапису жодним чином не доводить факту вчинення позивачем порушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП України.

Більше того, з відеозапису вбачається, що позивач ОСОБА_1 неодноразово наголошував, що не являється власником автомобіля, його брат сам приїхав за ним в АДРЕСА_1 .

Крім того, ОСОБА_1 під відеозапис зазначив, що власником автомобіля є його молодший брат ОСОБА_2 і на нього оформлений поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тому він точно не міг передати керування транспортним засобом ОСОБА_2 .

У поданому відповідачем відзиві на позов зазначається, що позивач передав керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, однак жодних доказів на спростування доводів позивача представник відповідача суду не надала.

Відтак, враховуючи, що саме сторона відповідача повинна довести правомірність рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд з власної ініціативи позбавлений можливості збирати докази по справі.

При цьому, слід зазначити, що згідно технічного паспорта від 29 липня 1993 року серії НОМЕР_2 , який виданий на автомобіль ВАЗ 2101, номерний знак НОМЕР_1 , власником зазначеного автомобіля є громадянин ОСОБА_3 .

Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 216966319, який виданий 22 вересня 2023 року на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , забезпеченим ним транспортним засобом є автомобіль ВАЗ 2101, номерний знак НОМЕР_1 .

Отже, згідно вищезазначених документів не вбачається належність автомобіля ВАЗ 2101, номерний знак НОМЕР_1 , саме позивачу ОСОБА_1 , що виключає можливість передачі останнім керування вказаним автомобілем неповнолітньому ОСОБА_2 , який під відеозапис пояснював поліцейським, що його брат не передавав йому керування транспортним засобом.

З огляду на вищевикладене, відповідачем не доведено той факт, що позивач 29 квітня 2024 року о 10 год 44 хв в с. Жижниківці Шепетівського району Хмельницької області передав керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи не підтверджено факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а тому постанова серії ЕНА № 02027169 від 29 квітня 2024 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, в силу положень ч. 1 ст. 139 КАС України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати по сплаті ним судового збору в розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст. ст. 126, 241-246, 286 КАС України, п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Постанову серії ЕНА № 02027169 від 29 квітня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 3400 гривень скасувати.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП закрити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 605 гривень 60 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:Олександр ДАВИДЮК