Рішення № 119781093, 17.06.2024, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/5321/24

РІШЕННЯ

іменем України

17 червня 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Міністерства юстиції України, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" (код ЄДРПОУ 08564794) в частині невжиття заходів для приведення умов утримання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до вимог чинного законодавства, якими визначаються умови відбування покарання засудженими, починаючи з 17.03.2017 року по 31.03.2023 рік.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно відповіді Державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" від 28.11.2023 року №4/11007 на адвокатський запит позивач за період свого утримання в установі був поміщений до камер: №29-28,9 кв.м., №43-29,6 кв.м., №44-29,5 кв.м., №46-29,8 кв.м., №48-5,8 кв.м №84а-19,7 кв.м., №86-14,8 кв.м. Натомість інформацію щодо кількості осіб, які утримувалися у камерних приміщеннях разом з позивачем, у період з 2017 по 2023 рр. установа не надала. Разом з тим, копії технічних планів камер, в яких утримувався позивач за період свого перебування, установа відмовилася надавати. Також, встановлено, що накриття прогулянкових двориків виконано з шиферу та становить сто відсотків від їх загального розміру, що не забезпечує доступу до прогулянкового дворику достатньої кількості природного освітлення. Більшість житлових приміщень не відповідають встановленим нормам, в місцях утримання наявна антисанітарія та відсутня примусова вентиляція, внаслідок чого наявна задуха та підвищена вологість. Перебування в таких приміщеннях можна охарактеризувати як жорстке або таке, що принижує гідність, поводження або покарання.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив, в якому останній вказує, що за час перебування позивача під вартою умови тримання відповідали встановленим вимогам, скарг до адміністрації установи щодо неналежних умов тримання від неї не надходило. Право ув`язнених на доступ до чистої питної води державною установою не порушено. Згідно результатів санітарно-мікробіологічних досліджень, проведених ДУ «ТМО МВС України по Хмельницькій області», вода, яка постачається в режимний корпус №2 та режимний корпус №1 державної установи, відповідає Державним санітарним нормам та правилам 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною». Крім того, у кожному камерному приміщенні наявні електричні кип`ятильники та електрочайники, що дає змогу ув`язненим вживати кип`ячену воду. На сьогоднішній час усі камерні приміщення, в яких утримуються ув`язнені та засуджені, обладнані баками ємністю 15 л із питною водою.

Разом із тим, стан здоров`я Позивача, відповідно до наданих медичною частиною довідкових даних, був задовільним відповідно до наявних його хронічних захворювань.

Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній просить задовольнити позовні вимоги.

Від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що позивач утримувався під вартою у Державній установі "Хмельницький слідчий ізолятор" у період: з 17.03.2017 року по 31.03.2023 рік.

17 березня 2017 року слідчим суддею Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, було винесено ухвалу, якою до Позивача було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

31 березня 2023 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області винесено ухвалу, якою Позивачеві було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово з носінням електронного засобу контролю.

В 2019 та 2020 рр. відповідно до статті 19 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" моніторинговими групами При Уповноваженому Верховної Ради України були здійснені моніторингові візити до Державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації-Міністерства юстиції України.

Результати проведення моніторингових візитів зафіксовані у звітах моніторингового візиту умов утримання ув`язнених в Державній установі "Хмельницький слідчий ізолятор" відповідно до яких моніторинговою групою були виявлені порушення законодавства та конституційних прав засуджених та невідповідність умов утримання в установі відповідно до міжнародних стандартів.

Також, моніторинговою групою під час візиту 30.07.2019 р. було виявлено наступне: "Всупереч вимог наказу Міністерства юстиції України від 20.02.2012 №280/5 «Про затвердження Порядку забезпечення речовим майном та норм належності речового майна для засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах», засудженим та особам, узятим під варту, видають всього по одному простирадлу. Проте, при обстеженні камер в окремих ув`язнених взагалі не було виявлено простирадл. Більшість постільної білизни, матраців та подушок у вкрай зношеному стані та потребують заміни». «Також в лазні установи відсутні штори, що виключає будь-яку приватність під час миття та є порушенням вимог національних та міжнародних стандартів. Відповідно до п.12 Мінімальних стандартних правил поводження з ув`язненими ООН від 30.08.1955р., санітарні вузли повинні бути достатні для того, щоб кожен в`язень міг задовольнити свої природні потреби, коли йому це потрібно, в умовах чистоти і пристойності".

Не погоджуючись з протиправною бездіяльність Державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" в частині неналежних умов тримання позивача у відповідності до вимог чинного законодавства, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 28 Конституції України ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Відповідно до частини першої статті 1 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - "КВК України") кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Згідно зі статтями 2, 3 КВК України кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

До засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України.

Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання.

Згідно частин 1,2,4 статті 7 КВК України держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.

Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.

Правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання.

У дільниці посиленого контролю виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки засуджені тримаються в ізольованих жилих приміщеннях, а в дільниці посиленого контролю виправних колоній максимального рівня безпеки у приміщеннях камерного типу (частина друга статті 97 КВК України).

Відповідно до ст.11 КВК України, установами виконання покарань є: кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи (далі - виховні колонії), слідчі ізолятори у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.3 ст.18 КВК України, слідчі ізолятори виконують функції виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки стосовно засуджених, які залишені для роботи з господарського обслуговування. У період дії воєнного стану в Україні та протягом двох років після його припинення чи скасування у слідчих ізоляторах можуть створюватися сектори максимального рівня безпеки для відбування покарання чоловіками, засудженими до довічного позбавлення волі, з урахуванням їхніх прав та обов`язків та з дотриманням вимог суворої ізоляції від інших категорій осіб, які тримаються у цих установах.

Згідно частини 1 статті 102 КВК України, режим у виправних і виховних колоніях - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов`язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених.

Частина 1 статті 115 КВК України передбачає, зокрема, що особам, які відбувають покарання у виправних і виховних колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Засуджені, як правило, тримаються в приміщеннях блочного типу. Норма жилої площі на одного засудженого не може бути менш як чотири квадратні метри, а у лікувальних закладах при виправних колоніях, у виправних колоніях, призначених для тримання і лікування хворих на туберкульоз, у стаціонарі - п`яти квадратних метрів.

Відповідно до ст.92 КВК України, у колоніях встановлюється роздільне тримання: чоловіків і жінок, неповнолітніх і повнолітніх осіб. Вперше засуджені до позбавлення волі тримаються окремо від тих, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі. Ізольовано від інших засуджених, а також роздільно тримаються: засуджені до довічного позбавлення волі; засуджені, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі; засуджені за вчинення злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 255, статтями 2551, 2552 Кримінального кодексу України; засуджені за вчинення злочину, передбаченого статтею 111, частинами третьою - восьмою статті 1111, статтями 1112, 113, 114, 1141, 1142, 4362 Кримінального кодексу України.

Згідно пунктів 10-12 Мінімальних стандартних правил поводження з в`язнями (резолюція 663 CI (XXIV) ( 995_992 ) ООН від 30 серпня 1955 року) всі приміщення, якими користуються в`язні, особливо спальні, повинні відповідати всім санітарним вимогам, причому належну увагу слід звертати на кліматичні умови, особливо на кубатуру цих приміщень, на мінімальну площу їх, на освітлення, опалення і вентиляцію. В приміщеннях, де живуть і працюють в`язні: а) вікна повинні мати достатні розміри для того, щоб в`язні могли читати і працювати при денному світлі, і повинні бути сконструйовані так, щоб забезпечувати доступ свіжого повітря, незалежно від того, є чи немає штучної системи вентиляції; b) штучне освітлення повинне бути достатнім для того, щоб в`язні могли читати і працювати без шкоди для зору. Санітарні вузли повинні бути достатні для того, щоб кожен в`язень міг задовольнити свої природні потреби, коли йому це потрібно, в умовах чистоти і пристойності.

Згідно з пунктами 1, 2, 4 Європейських пенітенціарних (в`язничних) правил (Рекомендація № R (2006) 2 від 1 лютого 1987 року Комітету Міністрів держав-учасниць) прийнятими Комітетом Міністрів на 952-й зустрічі Заступників Міністрів 11.01.2006 встановлено, що при поводженні з усіма особами, позбавленими волі, необхідно дотримуватись їхніх прав людини. Особи, позбавлені волі, зберігають усі права, яких вони не були законно позбавлені за рішенням суду, відповідно до якого вони засуджені до позбавлення волі чи взяті під варту. Утримання ув`язнених в умовах, які порушують їхні права людини, не може бути виправдано нестачею ресурсів.

Пунктом 18 Європейських пенітенціарних (в`язничних) правил встановлено, що у всіх будівлях, де ув`язнені повинні мешкати, працювати або збиратися: a. вікна мусять бути достатньо великими, аби ув`язнені могли читати чи працювати при природному освітленні в нормальних умовах, та забезпечувався приплив свіжого повітря, крім тих випадків, коли є відповідна система кондиціонування повітря; b. штучне освітлення мусить відповідати загальноприйнятим технічним нормам; c. повинна бути передбачена система сигналізації, яка дозволяє ув`язненим негайно встановлювати контакт із персоналом.

Пункт 15 частини першої статті 18 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" передбачає, що посадові та службові особи органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, зобов`язані створювати належні умови для тримання засуджених і осіб, узятих під варту, їх комунально-побутового і медико-санітарного забезпечення.

Згідно з підпунктами 4, 16 пункту 5 Положення про Державну установу "Хмельницький слідчий ізолятор", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.03.2020 року №884/5, слідчий ізолятор створює належні умови для тримання засуджених і осіб, узятих під варту, їх комунально-побутового забезпечення; забезпечує додержання законодавства з охорони праці та навколишнього середовища, санітарно-епідеміологічного нагляду і правил пожежної безпеки.

Відповідно до статті 3 Конвенції й усталеною практикою Європейського суду з прав людини держава повинна забезпечити тримання особи під вартою в умовах, які відповідають принципу поваги до її людської гідності, а спосіб і метод виконання заходу не повинні завдавати їй душевного страждання чи труднощів, які б перевищували невідворотний рівень страждання, притаманний триманню під вартою, і щоб з урахуванням практичних вимог ув`язнення охорона здоров`я такої особи та її благополуччя забезпечувалися належним чином (рішення у справах «Калашніков проти Росії» (Kalashnikov v. Russia), заява №47095/99, пункт 95, «Корнейкова та Корнейков проти України» (Korneykova аnd Korneykov v. Ukraine, заява 56660/12, пункт 128 та ін.).

Суд встановив, що житлово-побутові і санітарно-гігієнічні умови утримання осіб під вартою у слідчому ізоляторі, які утримуються Державній установі "Хмельницький слідчий ізолятор", не відповідають встановленим стандартам як в міжнародному, так і в національному законодавстві, що підтверджено результатами моніторингового візиту до установи представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за 2019 і 2020 роки.

У свою чергу, пунктом 15 частини першої статті 18 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" визначено, що посадові і службові особи органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, зобов`язані створювати належні умови для тримання засуджених і осіб, узятих під варту, їх комунально-побутового і медико-санітарного забезпечення.

Проте, відповідач не надав усіх належних і допустимих доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності порушень вимог чинного законодавства в частині забезпечення належних житлових, побутових і санітарно-гігієнічних умов утримання під вартою позивача у ДУ "Хмельницький слідчий ізолятор".

Отже, в даному випадку мало місце порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач не вжив достатніх належних заходів для повного приведення умов утримання підозрюваного під вартою позивача у відповідність до вимог чинного законодавства, чим допустив протиправну бездіяльність внаслідок невиконання обов`язку, встановленого законом.

Разом з цим, у позовній заяві відповідач не спростовує факт виявлення відповідних порушень, а лише покликається на подальше їх усунення, однак такі твердження є безпідставними, оскільки представниками Уповноваженого Верховної Ради з прав людини підтверджено факт наявних порушень відповідачем умов утримання підозрюваних та засуджених.

Суд звертає увагу відповідача, що вимоги щодо умов утримання підозрюваних та ув`язнених установлені міжнародними правовими актами, приписи яких є обов`язковими для виконання усіма національними органами державної влади.

Відсутність відомчого нормативного правового регулювання не може визнаватися достатньою і вагомою підставою для невиконання позитивних зобов`язань держави, визначених на рівні національного і міжнародного законодавства.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду 27 березня 2020 року у справі № 460/2834/18.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Решта доводів відповідача зазначених у відзиві не спростовують висновків представників Уповноваженого Верховної Ради з прав людини викладених в звітах за результатами моніторингових перевірок і не доводять відсутність порушень відповідачем законодавства.

В ході судового розгляду адміністративної справи відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин вжиття ним заходів щодо повного усунення порушень вимог чинного законодавства в частині забезпечення належних житлових, побутових та санітарно-гігієнічних умов утримання підозрюваного ОСОБА_1 в ДУ "Хмельницький слідчий ізолятор". Доводи відповідача, викладені у відзиві, щодо відповідності умов утримання позивача нормативним стандартам, не відповідають обставинам справи та спростовуються дослідженими доказами.

Суд також звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не було вжито належних заходів для приведення умов утримання підозрюваного під час його перебування під вартою у відповідність до вимог чинного законодавства, чим допущено протиправну бездіяльність внаслідок невиконання обов`язку, встановленого законом, а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Крім цього, зазначена представником позивача вартість послуг в розмірі 20000,00 грн є безпідставною з огляду на предмет спору у справі незначної складності.

Водночас, відповідно до правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні на користь якої ухвалено судове рішення всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi V. Italy), № 34884/97).

На думку суду а також враховуючи категорію даної справи, а тому загальна сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу становить 5000,00 грн.

Суд зазначає, що розмір понесених позивачем витрат в сумі 5000,00 грн підтверджується належними та допустимими в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України доказами. Крім того, такий розмір є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" в частині невжиття заходів для приведення умов утримання ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства, якими визначаються умови відбування покарання засудженими, починаючи з 17.03.2017 року по 31.03.2023 рік.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор".

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Державна установа "Хмельницький слідчий ізолятор" (вул. Кам`янецька, 39,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 08564794) Третя особа:Міністерство юстиції України (м. Київ, вул. Городецького, 13 , код ЄДРПОУ - 00015622)

Головуючий суддя О.П. Шевчук