Рішення № 119774294, 17.06.2024, Семенівський районний суд Полтавської області

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41-а, смт Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9-17-39, факс (05341) 9-17-39, 9-15-37

Справа №547/434/24

Провадження №2/547/219/24

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 року смт Семенівка, Полтавська область

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді В.Ф.Харченка,

за участі секретаря судового засідання О.С.Харченко,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, у залі судових засідань № 2, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВК Агро" про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди землі та пені,

представник позивача ОСОБА_1 адвокат О.І.Гак,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат О.І.Гак звернувся до Семенівського районного суду Полтавської області із позовом до відповідача ТОВ "ДВК Агро" про стягнення 37010,00 грн, з яких: 20000,00 грн не сплаченої за 2022-2023 роки орендної плати, 17,010 грн пеня за несвоєчасну виплату орендної плати за 2022-2023 роки та 15000,00 грн судових витрат.

В обґрунтування позову вказує, що за договором оренди землі від 27.06.2019 відповідач користується належною позивачеві на праві власності земельною ділянкою кадастровий номер 5324584600:00:003:0291, площею 2га, на території Семенівського району Полтавської області. Орендна плата сплачується у грошовій формі у розмірі 10000,00 грн, але не пізніше 31 грудня звітного року. Відповідач не сплачував позивачеві орендну плату у 2022 і у 2023 роках. Відповідач не сплатив кошти на неодноразові вимоги позивача.

Ухвалою від 01.05.2024 прийнято справу до провадження судді В.Ф.Харченка, визначено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін 17.06.2024 о 14 год. 10 хв.; запропоновано відповідачеві, зокрема, у 15-денний строк подати відзив на позов.

03.05.2024 відповідач копію ухвали суду від 01.05.2024, позовної заяви з додатками, судової повістки на 17.06.2024 отримав в його електронний кабінет 03.05.2024, що є належним врученням відповідачеві судової повістки і повідомлення про дату, час і місце судового засідання (а.с. 23). Вустановлений судом строк письмовий відзив на позов з посиланням на докази, якими він обґрунтовується, відповідач до суду не надав.

Станом на 17.06.2024 суд не отримував відзив на позов чи будь-яких заяв, клопотань тощо від відповідача.

17.06.2024 у судове засідання позивач і його представник не з`явилися, їх неявка не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності, у справі відсутнє заперечення проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомляв, відзиву чи пояснень на позов не складав. Про судове засідання повідомлений належним чином 03.05.2024 через електронний кабінет (а.с. 23).

Ураховуючи зазначені обставини, відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 1, 4 ст. 223, ч. 1 ст. 279, ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), суд 26.03.2024 ухвалив здійснити заочний розгляд справи за відсутності позивача і за відсутності представників сторін.

Відповідно до ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).

Вивчивши письмову заяву позивача по суті справи (позовну заяву), вивчивши наявні у справі дані і докази, суд встановив таке.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №172019680 від 27.06.2019 позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2 га на території Семенівського району Полтавської області, кадастровий номер 5324584600:00:003:0291 (а.с.7).

Згідно договору оренди землі б/н від 27.06.2019 позивач передав вказану земельну ділянку сільськогосподарського призначення в оренду відповідачеві на строк 10 років; орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 10000,00 грн за рік; орендна плата вноситься протягом року, але не пізніше 31 грудня поточного року; у разі несвоєчасної сплати орендної плати у визначені строки справляється пеня у розмірі 0,03 % від несплаченої суми за кожен день прострочення (а.с. 8-10).

Отже між сторонами укладено договір оренди землі.

Оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону України "Про оренду землі").

Договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 1 Закону України "Про оренду землі").

Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ч.ч. 1-3 ст. 21 Закону України "Про оренду землі").

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (ч. 5 ст. 6 Закону України "Про оренду землі").

Орендна плата справляється у грошовій формі (ч. 2 ст. 22 Закону України "Про оренду землі").

Орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку (абз. 7 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про оренду землі").

У разі невиконання зобов`язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором (ст. 36 Закону України "Прооренду землі").

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору (ст. 526 Цивільного кодексу України даліЦК).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. (ч.ч. 1, 2 ст. 612 ЦК).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2)доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.ч. 1-3 ст. 22 ЦК).

Неустойкою (штрафом,пенею)є грошовасума абоінше майно,які боржникповинен передатикредиторові уразі порушенняборжником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.ч. 1, 2 ст. 551 ЦК).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК).

Щодо орендної плати та пов`язаних з цим розрахунків

За умовами договору оренди землі розмір річної орендної плати, який має бути сплачений за 2022 рік не пізніше 31.12.2022, що складає 10000,00 грн.

За умовами договору оренди землі розмір річної орендної плати, який має бути сплачений за 2023 рік не пізніше 31.12.2023, що складає 10000,00 грн.

Спір між сторонами виник внаслідок стверджуваної позивачем несплати відповідачем орендної плати за 2022 рік у сумі 10000,00 грн і орендної плати за 2023 рік у сумі 10000,00 грн., що визначено як щорічний розмір орендної плати за кожен календарний рік, що має бути сплачена не пізніше 31 грудня звітного року.

Судові не надано доказів здійснення цих платежів відповідачем позивачеві за користування земельною ділянкою у 2022 році і у 2023 році.

Відтак позовні вимоги у цій частині є законними і обґрунтованими. Суд задовольняє цю частину позовних вимог.

Орендна плата вноситься на протязі року, але не пізніше 31 грудня поточного року. У разі невнесення орендної плати строки визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,03% від несплаченої суми за кожен день прострочення. Отже 10000,00 грн (орендна плата за 2022 рік) х 0,03 % (пеня) /100 % = 30,00 грн за один день прострочення.

Станом на день подання позову, орендар прострочив виплату орендної плати за 2022 і 2023 на 466 днів із них: 2023 рік 365 днів + 2024 рік 101 день (466*30,0 грн) загальна сума пені, яка підлягає стягненню 13980,00 грн.

Станом на день подання позову, орендар прострочив виплату орендної плати за 2023 рік на 101 день, що складає розмір пені 3030,00 грн (30,0х101), загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 17010,00 грн (13980,00 грн + 3030,00 грн).

Відповідач не оспорив розрахунок у частині обрахунку сплати боргу з орендної плати та пені за період 01.01.2022 по 31.12.2023.

Відтак позовна вимога у цій частині також є законною і обґрунтованою. Суд задовольняю цю частину позовних вимог.

Всього суд стягує з відповідача на користь позивача 17010,00 грн пені (13980,00 грн + 3030,00 грн).

Щодо витрат зі сплати судового збору

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 133 ЦПК).

До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (ч. 4 ст. 177 ЦПК).

Позивач є ветераном-учасником бойових дій, що підтверджено посвідченням серія НОМЕР_1 від 26.09.2018 (а.с. 11).

Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав (п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір").

Отже позивач звільнений від сплати судового збору.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028,00 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до суду позовної заяви фізичною особою майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак належна до сплати сума судового збору із задоволеної судом позовної вимоги майнового характеру на суму 37010,00 грн складає 1211,20грн (37010,00 1,0 % ? 3028,00 0,4).

Суд стягує цю суму з відповідача на користь держави.

Щодо витрат на правничу допомогу

Правничу допомогу позивачеві ОСОБА_1 у справі надавав адвокат О.І.Гак, що підтверджено договором про надання правової допомоги б/н від 01.04.2024, ордером на надання правничої (правової) допомоги серія ВІ №1209897 і квитанцією серія ББА № 100861 від 01.04.2024 на суму 15000,00грн.

Відповідно до ст. 15 ЦПК учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК).

За змістом ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас вказані положення ст. 137 ЦПК не відхиляють можливість і не знімають із суду обов`язок застосувати принципи пропорційності, розумності та співмірності під час вирішення відповідних питань.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 8, 9 ст. 141 ЦПК інші судові витрати (окрім судового збору), пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2)у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Додаткова Постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020, справа №755/9215/15-ц, зазначила, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3)розумність їх розміру, з урахуванням складностісправи та фінансового стану учасників справи.

За змістом ст.ст. 10, 11, 12, 13 ЦПК в узагальненому вигляді випливає, що при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у рішенні від 23.01.2014 у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (§ 268).

Крім цього, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні від 28.11.2002 ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.10.2023 у справі № 206/2971/22, провадження № 61-5826св23).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Верховний Суд у постанові від 13.10.2023 у справі № 206/2971/22 зазначив, що положенняст. 137 ЦПК не відхиляють можливість і не знімають із суду обов`язок застосувати принципи пропорційності, розумності та співмірності під час вирішення відповідних питань.

Крім цього, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Відтак, з урахуванням складності справи, очевидною не співмірністю витрат на правничу допомогу у сумі 15000,00 грн при ціні позову 37010,00грн, суд зменшує витрати на оплату правничої допомоги, які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача із 15000,00 грн до 6000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-5, 10-13, 48, 49, 76-83, 89, 174, 209, 211, 223, 258, 259, 264, 265, 272-274, 280-284, 351, 352, 354, 355 ЦПК, суд

ВИРІШИВ:

Задоволити позов повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВК Агро" на користь ОСОБА_1 10000,00 грн не сплаченої за 2022 рік орендної плати, 10000,00 грн не сплаченої за 2023 рік орендної плати за договором оренди землі б/н від 27.06.2019, 17010,00 грн пені, а всього стягнути 37010,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВК Агро" 1211,20грн судового збору на користь держави.

Зменшити 15000,00 грн витрат на оплату правничої допомоги позивачем ОСОБА_1 , і стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВК Агро" на користь ОСОБА_1 6000,00 грн судових витрат, як витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВК Агро" (місцезнаходження: Полтавська обл., Кременчуцький р-н, Семенівська ТГ, с. Новий Калкаїв, вул. Гагаріна, 31; ідентифікаційний код 41256598).

Повне рішення складене 17.06.2024.

Суддя В.Ф.Харченко