Вирок № 119766555, 20.11.2023, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/273/20

Провадження № 1-кп/309/348/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2023 року м.Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого - судді ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Хуст кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Банилів Вижницького району Чернівецької області, громадянина України, який має освіту 9 классів, розлученого, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_4 6 січня 2020 року, близько 17 години 23 хвилини, керуючи технічно справним автомобілем марки марки «Ford» моделі «Focus», д.н.з. НОМЕР_1 республіки 5U71428, діючи з необережності, проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, легковажно розраховуючи на ненастання суспільно небезпечних наслідків, рухаючись в м.Хуст Закарпатської області, по вулиці Августина Волошина, з напрямку с.Рокосово до центру міста Хуст, грубо порушуючи вимоги правил дорожнього руху України, а саме:

-п.1.5 ПДР України, зміст якого полягає в тому, що «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

-п.2.3 «б» ПДР України, зміст якого полягає в тому, що «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

-п.4.16 «а» ПДР України, зміст якого полягає в тому, що «Пішохід має право: на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора»;

-п.12.3 ПДР України, зміст якого полягає в тому, що «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди»;

-п.18.1 ПДР України, зміст якого полягає в тому, що «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека»;

-та п.1.10 ПДР України в частині тлумачення поняття: «Пішохідний перехід - ділянка прозорої частини або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи позначаються знаками 5.38.1, 5.38.2, 5.39, 5.40.1, 5.40.2, 5.41.1, 5.41.2, дорожньою розміткою 1.14.1, 1.14.2, 1.14.3, пішохідними світлофорами. За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками або пішохідними світлофорами, а на перехресті за відсутності пішохідних світлофорів, дорожніх знаків та розмітки - шириною тротуарів чи узбіч»; «небезпека для руху - зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об`єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися. Окремим випадком небезпеки для руху є рух у межах смуги транспортного засобу іншого транспортного засобу назустріч загальному потоку»; та «перевага - право на першочерговий рух стосовно інших учасників дорожнього руху,

не надав перевагу в русі пішоходу ОСОБА_6 , який рухався по пішохідному переходу зліва направо по напрямку руху автомобіля, та допустив наїзд на нього.

Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді: перелому кісток склепіння черепа зліва, лінійного перелому кісток основи черепа, субарахноідального крововиливу під м`які тканини голови зі сторони внутрішньої поверхні з лівої скронево-тім`яної ділянки, дрібно крапкових крововиливів в речовину головного мозку, перелому ребер з права 6-7 по передній - підмишечній лінії, 3,4,5 - по середньо-ключичній лінії, крововиливів в навколишні м`які тканини, перелому правої ключиці, перелому верхньої третини правої великогомілкової кістки, ушитих ран тім`яно - потиличної ділянки зліва, правого ліктьового суглоба, синців правого плечового суглобу, правого колінного суглобу. Тілесні ушкодження у вигляді: перелому кісток склепіння черепа зліва, лінійного перелому кісток основи черепа, субарахноідального крововиливу під м`які тканини голови зі сторони внутрішньої поверхні в лівої скронево-тім`яної ділянки, дрібно крапкових крововиливів в речовину головного мозку мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень згідно пункту 2.1.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995, знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті ОСОБА_6 , який 07.01.2020 помер у реанімаційному відділенні Хустської районної лікарні.

Потерпілою ОСОБА_7 був заявлений цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення, на загальну суму 350000грн. /матеріальна шкода 50000грн.; моральна шкода 300000грн./.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. Пояснив суду, що дійсно 6 січня 2020 року, близько 17 години 20 хвилини, він їхав на своєму автомобілі марки «Ford» моделі «Focus», д.н.з. НОМЕР_1 республіки НОМЕР_2 , з АДРЕСА_2 . Він дійсно скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6 , якій переходив дорогу по пішохідному переходу. Це сталося з той причини, що він не бачив пішохода у темряві у зв`язку зі світом фар зустрічних машин. Дочекавшись «швидкої допомоги» та працівників поліції, він поїхав з місця ДТП, оскільки злякався, що його поб`ють люди, які зібралися на місці ДТП.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_4 його вина у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, повністю підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 пояснила в судовому засіданні, що завдана їй матеріальна та моральна шкода повністю відшкодована обвинуваченим ОСОБА_4 , а тому ніяких претензій до нього вона не має та просить його суворо не карати.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що 6 січня 2020 року, близько 17 години 20 хвилин, він вийшов разом зі свою

дружиною ОСОБА_9 з магазину «Олександра» в м.Хуст по

вулиці Августина Волошина та сіли у свій автомобіль «Фольксваген». Коли він почав рух, його дружина закричала: «Дивися! Б`є його на пішохідному!» і в цей час він побачив, як перед ним на зустрічній смузі, на відстані близько 10 метрів від них, на пішохідному переході, легковий автомобіль здійснив наїзд на людину. При цьому автомобіль наїхав на людину та провіз потерпілого на крилі автомобіля близько 6-7 метрів, після чого автомобіль загальмував і потерпілий впав з капоту на проїжджу частину. Він відразу зупинився, вийшов з автомобіля разом з дружиною та викликав швидку допомогу. З автомобіля, який здійснив наїзд, вийшов водій, як потім він впізнав його по фото - це був обвинувачений ОСОБА_4 , який був одягнутий у камуфляжній куртці. Він також звернув увагу на автомобіль, за кермом якого був ОСОБА_4 , та сказав дружині, щоб та запам`ятала його номер. ОСОБА_4 почав кричати «Люди, допоможіть мені! Допоможіть!!! Скажіть, що він був за пішохідним!», а потім сів в свій автомобіль та поїхав у бік центру м.Хуст. Побачивши, що ОСОБА_4 втік, він відразу зателефонував до поліції та повідомив про ДТП.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 дала показання, аналогічні показанням свідка ОСОБА_8 ..

Крім цього, вина обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, підтверджується також сукупністю зібраних по справі та досліджених в судовому засіданні письмових та речових доказів, а саме:

-Витягом з ЄРДР, згідно якого 7 січня 2020 року внесено відомості за повідомленням служби 102 про те, що 06.01.2020, о 17-31, за адресою: АДРЕСА_2 , водій невстановленого транспортного засобу синього кольору, реєстраційний знак НОМЕР_1 республіки, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та покинув місце події. В подальшому потерпілий ОСОБА_6 помер від отриманих внаслідок ДТП травм у Хустській районній лікарні. /арк.спр.133-134/;

-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди зі схемою та фототаблицею від 06.01.2020, в ході якого зафіксовано та оглянуто місце скоєння ДТП /наїзду ТЗ на пішохода ОСОБА_6 /, виявлено та вилучено: пару взуття, шапку чорного кольору, розбиті окуляри та простирадло з плямами бурого кольору /арк.спр.137-150/;

-протоколом огляду місця події з фототаблицею від 07.01.2020, в ході якого ОСОБА_4 добровільно видав камуфляжну куртку з написом «Охорона», яку було вилучено /арк.спр.151-154/;

-протоколом огляду місця події з фототаблицею від 07.01.2020, в ході якого оглянуто за згодою ОСОБА_4 автомобіль марки марки «Ford» моделі «Focus», д.н.з. НОМЕР_1 республіки 5 НОМЕР_3 , який вилучено та поміщено на арештмайданчик Хустського ВП /арк.спр.155-161/;

-висновком експерта №4 судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно якого:

Смерть ОСОБА_6 , 1935 року народження, настала внаслідок тупої травми голови та тулуба та кінцівок, яка супроводжувалась переломом кісток склепіння та основи черепу, субарахноідальним крововиливом, переломами: ребер справа, правої ключиці, правої великогомілкової кістки, і ускладнилась забоєм та набряком речовини головного мозку, що і явилось безпосередньою причиною його смерті.

Дана причина смерті підтверджується виявленням при судово-медичній експертизі трупа переломів кісток склепіння та основи черепу, субарахноїдального крововиливу, переломів ребер справа, переломів правої ключиці, дрібнокрапковими крововиливами в речовину головного мозку, ознаками шоку у внутрішніх органах, а також додатковими методами дослідженні.

При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_6 , 1935 року народження, виявлені наступні тілесні ушкодження:

-перелом кісток склепіння черепу зліва;

-лінійний перелом кісток основи черепу;

-субарахноідальний крововилив лівої півкулі;

-дрібнокрапкові крововиливи в речовину головного мозку;

-крововилив під м`які тканини голови зі сторони внутрішньої поверхні в лівій скронево-тім`яній ділянці;

-переломи ребер справа 6,7 по переднє підмишечній лінії, 3,4,5 по середньо-ключичній лінії з крововиливами в навколишні м`які тканини;

-перелом правої ключиці;

-перелом верхньої третини правої великогомілкової кістки;

-ушиті рани тім`яно-потиличної ділянки зліва, правого ліктьового суглобу;

-синці правого плечового суглобу, правого ліктьового суглобу, правого колінного суглобу.

Дані тілесні ушкодження виникли внаслідок дії тупих твердих предметів, якими могли бути виступаючі частини облицювання автомобіля, що діяли за механізмом удару з послідуючим падінням, ударянням та ковзанням по підлеглих покривах дороги під час ДТП, є прижиттєвими, і вкладаються в час події, яка мала місце 06.01.2020.

Тілесні ушкодження у вигляді: перелому кісток склепіння черепу зліва, лінійного перелому кісток основи черепу, субарахноідального крововиливу, дрібнокрапкових крововиливів, крововиливу під м`які тканини голови зі сторони внутрішньої поверхні - мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень згідно пункту 2.1.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995, знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням його смерті.

Тілесні ушкодження у вигляді: переломів ребер справа, перелому правої ключиці, перелому верхньої третини правої великогомілкової кістки мають ознаки середньої тяжкості /п.2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995»/, є прижиттєвими.

Тілесні ушкодження у вигляді ушитих ран є прижиттєвими, мають ознаки легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я /п.2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995»/.

Тілесні ушкодження у вигляді синців є прижиттєвими, мають ознаки легких тілесних ушкоджень /п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995»/.

Враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень, виявленних при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_6 , 1935 року народження, можна припустити, що останній знаходився у вертикальному або близькому до такого положення, повернутий правою боковою поверхнею тіла до травмуючих предметів.

Згідно медичної картки стаціонарного хворого №177/-27 смерть ОСОБА_6 , 1935 року народження, констатована 07.01.2020, в 07:30.

Згідно медичної картки стаціонарного хворого №177/-27, заповненої на ОСОБА_6 , відомо, що при поступленні в стаціонар у нього виявлено етиловий спирт в концентрації 1,4%, що стосовно живих осіб відноситься до легкого ступеню алкогольного сп`яніння /арк.спр.164-168/;

-висновком №6/01 від 13 січня 2020 року судової автотехнічної експертизи з фототаблицею, згідно якого:

На момент проведення огляду транспортного засобу робоча гальмівна система автомобіля «Ford Focus», номерний знак НОМЕР_4 , була працездатною і її технічний стан відповідав вимогам ПДР України.

При дослідженні системи рульового керування автомобіля «Ford Focus», номерний знак НОМЕР_4 , встановлено, що на момент огляду і експертної перевірки дана система була працездатною і відповідала вимогам на експлуатацію, передбаченими ПДР України.

При дослідженні зовнішніх світлових приладів автомобіля «Ford Focus», номерний знак НОМЕР_4 , встановлено, що на момент огляду і експертної перевірки робота даних приладів відповідала вимогам на експлуатацію, передбаченими ПДР України /арк.спр.169-173/;

-висновком №34/01 від 27 січня 2020 року судової автотехнічної експертизи, згідно якого:

У заданій дорожній ситуації водій автомобіля «Ford Focus», номерний знак НОМЕР_4 , ОСОБА_4 , у відповідності до вимог п.п.1.5; 2.3 «б»; 4.16 «а»; 12.3; 12.4; 18.1 та 1.10 (в частині тлумачення поняття «перевага», «пішохідний перехід» та «небезпека для руху») ПДР України повинен був вести свій автомобіль зі швидкістю не більше 50 км/год., бути уважним до дорожньої обстановки, з моменту виявлення небезпеки для руху своєчасно застосувати гальмування, дати дорогу пішоходу ОСОБА_10 , який мав перевагу під час переходу проїзної частини, позначеним нерегульованим пішохідним переходом.

При заданих вихідних даних водій автомобіля «Ford Focus», номерний знак НОМЕР_4 , ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_10 шляхом своєчасного застосування гальмування з моменту виявлення небезпеки для руху.

При заданому комплексі вихідних даних, з технічної точки зору, умовами настання даної ДТП є факт невідповідності дій водія автомобіля «Ford Focus», номерний знак НОМЕР_4 , ОСОБА_4 вимогам п.п.1.5; 2.3 «б»; 4.16 «а»; 12.3; 18.1 та 1.10 (в частині тлумачення поняття «перевага», «пішохідний перехід» та «небезпека для руху») ПДР України, який несвоєчасно застосував гальмування /арк.спр.174-177/;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 7 січня 2020 року, в ході якого свідок ОСОБА_8 впізнав ОСОБА_4 , як особу, який 6 січня 2020 року вчинив наїзд на пішохода в м.Хуст /арк.спр.178-180/;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 7 січня 2020 року, в ході якого свідок ОСОБА_9 впізнала ОСОБА_4 , як особу, який 6 січня 2020 року вчинив наїзд на пішохода в м.Хуст /арк.спр.181-183/;

-постановою від 8 січня 2020 року про визнання речовими доказами: автомобіля марки марки «Ford» моделі «Focus», д.н.з. НОМЕР_1 республіки 5U71428; пари взуття; шапки чорного кольору; розбитих окулярів; простирадла з плямами бурого кольору; камуфляжної куртки з написом «Охорона» /арк.спр.184-185/.

Оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, які узгоджуються між собою щодо фактичних обставин справи, достовірність та істинність яких ОСОБА_4 не оскаржує, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 знайшла своє повне підтвердження у судовому засіданні, а його дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, які спричинили смерть потерпілого.

Відповідно до вимог ст.50,65 КК України: особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, це покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним /відповідним/ характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися судом до уваги обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд, згідно з вимогами ст.65 КК України, враховує:

-ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно зі ст.12 КК України є тяжким злочином;

-дані про особу винного, який раніше не судимий відповідно до ст.89 КК України /арк.спр.186-187/; на обліку в наркологічному кабінеті Косівської райполіклініки не знаходиться /арк.спр.194/; на обліку в психоневрологічному кабінеті Косівської райполіклініки не знаходиться /арк.спр.195/; є пенсіонером; за місцем проживання характеризується добре /арк.спр.189-190/; є інвалідом 3-ої групи по загальному захворюванню безстроково, знаходиться під диспансерним наглядом в поліклініці Кутської лікарні, потребує постійного амбулаторного і періодично /1-2 р. на рік/ стаціонарного лікування /арк.спр.83, 193/;

-те, що він свою вину повністю визнав, у вчиненому щиро розкаявся, добровільно відшкодував потерпілій спричинену матеріальну та моральну шкоду;

-наявність обставин, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують його покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст.66 КК України, суд визнає: повне визнання своєї вини, щире каяття та добровільне відшкодування потерпілій спричиненої матеріальної та моральної шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до ст.368 КПК України: суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, складену старшим інспектором Хустського РВ №2 філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області ОСОБА_11 , згідно висновку якої: беручи до уваги зібрану інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середній рівень оцінки ризику ймовірного вчинення повторного правопорушення та середній рівень ризику небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_4 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк є можливим та не становить небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб /арк.спр.103-106/.

Враховуючи усі вищевикладені обставини, беручи до уваги думки учасників судового розгляду, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Проте, об`єктивно з`ясувавши всі обставини в їх сукупності; вирішивши питання, передбачені ст.368 КПК України; врахувавши обставини, передбачені ст.65 КК України, у тому числі наявність трьох обставин, які пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого; беручи до уваги думки учасників судового розгляду; ставлення обвинуваченого до вчиненого; повне визнання обвинуваченим своєї вини, його щире каяття, добровільне відшкодування потерпілій спричиненої матеріальної та моральної шкоди; враховуючи думку потерпілої по кримінальному провадженню, яка просила обвинуваченого суворо не карати; а також, приймаючи до уваги, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення; враховуючи дані про його особу, а саме те, що він є інвалідом 3-ої групи по загальному захворюванню безстроково, потребує постійного амбулаторного і періодично /1-2 р. на рік/ стаціонарного лікування, суд на підставі ст.75 КК України, дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_4 від відбування основного покарання, встановивши йому іспитовий строк 3 роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені п.п.1,2 ч.1ст.76 КК України. Таке покарання, за глибоким переконанням суду, буде необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, буде відповідати цілям покарання.

Суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині цивільного позову потерпілої ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення, оскільки позивач ОСОБА_7 та її представник адвокат ОСОБА_12 відмовилися від цього позову.

У кримінальному провадженні відомості про витрати відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.

Керуючись ст.368, 370, 373-375 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення /злочину/, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 5 /п`яти/ років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 /три/ роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку, який суд визначає в 3 /три/ роки, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до пунктів 1,2 частини 1 та пункту 2 частини 3 статті 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід щодо засудженого ОСОБА_4 , обраний ухвалою слідчого судді Хустського районного суду ОСОБА_13 від 9 січня 2020 року у вигляді застави у розмірі 81080грн., залишити до набрання вироком законної сили. Після набрання вироком законної сили розмір застави повернути заставодавцю ОСОБА_14 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Прийняти відмову позивача ОСОБА_7 від позову ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, - закрити.

Речові докази по справі:

-автомобіль марки «Ford» моделі «Focus», д.н.з. НОМЕР_1 республіки 5 НОМЕР_3 , який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_4 , - залишити ОСОБА_4 ;

-камуфляжну куртку з написом «Охорона», яку упаковану в спеціальний пакет №7260531, - повернути ОСОБА_4 ;

-пару взуття, шапку чорного кольору, розбиті окуляри та «простінь» з плямами бурого кольору, які упаковані в спеціальний пакет №7260531; три змиви, які упаковані в паперові конверти за змиви з керма та коробки передач, які упаковані в спеціальні пакети №7154745, №7154741, №7064151, які знаходяться на зберіганні в кімнаті речових доказів Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області, - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Закарпатського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно вручити ОСОБА_4 та прокурору.

Суддя Хустського

районного суду: ОСОБА_1