Вирок № 119762390, 28.05.2024, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/5558/24

Номер провадження № 1-кп/756/1232/24

УКРАЇНА

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва в складі:

судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 5 Оболонського районного суду міста Києва судове провадження у відношенні:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт Чорнухи, Чорнухинського району, Полтавської області, громадянки України, яка має вищу освіту, працює перекладачем, зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , проживає за адресою АДРЕСА_2 ,

обвинуваченої у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

УСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

1.1. 25.03.2024, близько 19:12 год., ОСОБА_4 перебувала в магазині «Атлетікс», що розташований за адресою м. Київ, просп. Оболонський, буд. 21-б, який належить ТОВ «Атлетікс», ЄДРПОУ 44183910, де в останньої виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи вказаний умисел, діючи в умовах воєнного стану, того ж дня, у період часу з 19:15 год. до 19:40 год., ОСОБА_4 переконалась, що за її діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу та з корисливих мотивів, діючи таємно, узяла із торгівельних футболку жіночу, рожеву, (LT 1262 Х3 XI), розміром XL 50, вартістю 382 грн 00 коп. (без урахування ПДВ), футболку жіночу, білу, (LT 625100 XL), розміром XL 50, вартістю 299 грн 00 коп. (без урахування ПДВ), із якими пішла до примірочної, де заховала їх в сумку яку тримала при собі в той день та час.

Виконавши всі дії, які ОСОБА_4 вважала необхідними для таємного викрадення чужого майна, разом із викраденим майном, який вона заховала в свою сумку, вийшла за лінію кас магазину «Атлетікс» не розрахувавшись за наведений товар, та покинула магазин «Атлетікс», а викраденим майном розпорядилась на власний розсуд.

Унаслідок вчинення злочину, ОСОБА_4 спричинила ТОВ «Атлетікс», ЄДРПОУ 44183910, майнову шкоду на загальну суму 681 грн 67 коп. (без урахування ПДВ)

1.2. Отже, ОСОБА_4 учинила злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), учинене в умовах воєнного стану.

2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

2.1. Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення.

2.1.1. Прокурор у судовому засіданні зазначив, що у судовому засіданні достеменно було встановлено, що інкримінований злочини вчинено обвинуваченою, тому просить суд визнати ОСОБА_4 винуватою та призначити покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, але зі звільнення від його відбуття з випробувальним строком на 1 рік відповідно до положень статей 75, 76 КК України. При цьому прокурор просив урахувати, що обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої є щире каяття.

2.1.2. У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнала повністю, у вчиненому щиро покаялася, підтвердила обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення нею інкримінованого органом досудового розслідування злочині, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, вона їх у повному обсязі підтверджує та надала показання, що 25.03.2024 вона перебувала в магазину «Атлетікс», що розташований за адресою АДРЕСА_3 , у якому вирішила вкрасти одяг, який узяла з торгівельних полиць, поклала до своєї сумки, і вийшла з магазину. Але через декілька днів зрозумівши помилковість вчинку, повернулась в магазин, розповіла про свій вчинок, оплатила викрадений нею товар, але на той час уповноважена особа магазину заявила про викрадення майна. Свою поведінку засуджує, просить надати шанс виправитися, бо зрозуміла помилковість свого поступку. Крім того, просила урахувати, що вона здійснює догляд за своїм батьком, який є інвалідом другої групи.

2.1.3. Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що його підзахисна розкаялася, визнала обставини, як і надала викривальні покази відносно себе на стадії досудового розслідування у вчиненні злочину. Крім цього, просив врахувати, що обвинувачена має на утриманні батька інваліда другої групи, ступінь тяжкості кримінального правопорушення, сприяла розкриттю обставин учиненого злочину та повністю визнала свою вину в учиненому діянні. А отже просить призначити покарання з урахування із застосування положень ст. 69 КК України, тобто в виді штрафу, у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн 00 коп.

2.1.4. Представник потерпілого в судові засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду судового провадження був повідомлений належним чином. Між тим сторони кримінального провадження щодо розгляду судового провадження за відсутності представника потерпілого не заперечували.

2.2. Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.

2.2.1. У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 у повному обсязі визнала свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження (надані показання обвинуваченою), і судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачена ОСОБА_4 правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви і в суду щодо добровільності позиції обвинуваченої. При цьому, суд роз`яснив обвинуваченій положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вона буде позбавлена права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

2.2.2. Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченої та не знайшов підстави вважати, що вона себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані нею у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.

2.2.3. Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачену, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують обвинувачену, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості поза розумним сумнівом ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), учинене в умовах воєнного стану.

3. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

3.1. У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачена ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину визнала повністю, у вчиненому кається, засудила свою протиправну поведінку. На думку суду, визнання винуватості обвинуваченою та її щире каяття не пов`язане саме з бажанням отримати мінімальне покарання, а також наявності беззаперечних доказів учинення злочину в справі. Бо саме обвинувачена просила суд не досліджувати докази через повне та беззаперечне визнання винуватості. Аналогічну позицію було висловлено прокурором у судовому засіданні.

Крім того, обвинувачена добровільно відшкодувала завдану нею шкоду, а отже ця обставина також має бути врахована судом при призначенні покарання.

3.2. У зв`язку з чим, на думку суду, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття та добровільне відшкодування шкоди.

3.3. При цьому судом не було встановлено обставин, які би обтяжували покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України.

4. Мотиви призначення покарання.

4.1. Суд, призначаючи обвинуваченій ОСОБА_4 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

4.2. Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відносяться до категорій тяжких злочинів відповідно до ст. 12 КК України, їх вид та суспільна небезпечність. Вид та вартість майна, яким обвинувачена заволоділа, а саме одягом на загальну суму 681 грн 67 коп. Наслідки вчинення злочину, що завдана шкода відшкодована повністю, тому потерпілий не заявляв претензій матеріального характеру, як і не заявляв цивільний позов. Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особистість обвинуваченої, яка раніше не судима, за місцем проживання характеризується посередньо, має вищу освіту, працює, має на утриманні батька інваліда другої групи.

4.3. Суд звісно урахував, що сторона захисту просила призначити покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, зокрема перейти на інше більш м`яке покарання в виді штрафу. Між тим, на думку суду, при дослідженні особистості обвинуваченої відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому статей 69 КК України, судом не встановлено.

4.4. Ураховуючи відсутність обставин, які обтяжують покарання, відомості що характеризують особистість обвинуваченої, а також наявність обставини, що пом`якшує покарання відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України, у суду наявні підстави для призначення покарання обвинуваченій в виді позбавлення строком на 5 років, зі звільненням від її відбуття на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком на 1 рік.

4.5. Відповідно до положень ч. 1 ст. 76 КК України, суд покладає на обвинувачену ОСОБА_4 обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, а також передбачені пунктами 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

4.6. Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої, бо призначення покарання є дискрецією суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченої, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

5.1. Ураховуючи те, що стосовно обвинуваченої запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявляли клопотання про застосування відносно обвинуваченої запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили стосовно обвинуваченої.

5.2. Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено. Процесуальні витрати у провадженні відсутні.

5.3. Речові докази відповідно до ст. 100 КПК України, а саме цифровий носій інформації - CD-R диск, який знаходиться в матеріалах досудового розслідування, які перебувають в Оболонській окружній прокуратури міста Києва, слід залишити в матеріалах досудового розслідування протягом всього строку їх зберігання.

Керуючись статтями 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 392-395, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватою в учиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання в виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) роки.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1, пунктів 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили - не обирати.

Речові докази: цифровий носій інформації «CD-R» диск, який знаходиться в матеріалах досудового розслідування, які перебувають в Оболонській окружній прокуратури міста Києва - залишити в матеріалах досудового розслідування протягом всього строку їх зберігання.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному статтями 376, 615 КПК України.

Суддя ОСОБА_1