Рішення № 119759845, 08.04.2024, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/8773/23

провадження № 2/361/1621/24

08.04.2024

РІШЕННЯ

Іменем України

08 квітня 2024 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М.,за участю секретаря Лебідя В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визначити йому додатковий строк три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання ним заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Пухівка Броварського району Київської області у віці 80 років померла його матір ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на все належне їй на день смерті майно.

ІНФОРМАЦІЯ_2 між ним і його матір`ю був укладений договір дарування, за умовами якого він отримав у дар від матері житловий будинок із надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Також рішенням Пухівської сільської ради народних депутатів Броварського району Київської області від 17 грудня 1999 року йому передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,397 га, з яких: 0,147 га для ведення особистого селянського господарства, 0,250 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що розташована на території села Пухівка Броварського району Київської області.

На початку 2000 року у його матері ОСОБА_2 погіршився стан здоров`я, вона стала потребувати постійної сторонньої допомоги, він разом із дружиною ОСОБА_3 переїхав проживати до матері за адресою: АДРЕСА_1 , вони почали обробляти належні матері земельні ділянки насадженням багаторічних плодових дерев і кущів, вирощуванням сільськогосподарських культур, зокрема, земельну ділянку площею 0,9498 га, що розташована на території Рожівської сільської ради Броварського району Київської області; земельні ділянки площею 0,1762 га та 0,3305 га, що розташовані на території Пухівської сільської ради Броварського району Київської області, цільове призначення цих земельних ділянок: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Він та його дружина є юридично необізнаними особами, тому він вважав, що на підставі договору дарування укладеного між ним та матір`ю, а також оскільки він постійно обробляв вказані вище земельні ділянки, вони належать йому на праві приватної власності.

09 серпня 2023 року він звернувся до Пухівського старостату з інших питань та дізнався про те, що зазначені земельні ділянки на праві власності належать його матері ОСОБА_2 , проте він вважав себе власником цих земельних ділянок на підставі договору дарування житлового будинку, постійно їх обробляв, внаслідок чого вважав, що ці земельні ділянки належать йому на праві приватної власності.

19 серпня 1981 року його матір ОСОБА_2 на випадок своєї смерті склала заповіт, згідно із яким все своє майно заповідала позивачу, цей заповіт не змінено та не скасовано.

Про наявність зазначеного заповіту йому (позивачу) нічого відомо не було.

09 серпня 2023 року він отримав дублікат вказаного заповіту та звернувся до Другої броварської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 за заповітом. Проте листом від 04 вересня 2023 року вказана нотаріальна контора повідомила, що строк для подачі заяви про прийняття спадщини ним пропущений, внаслідок чого нотаріальна контора не має підстав для відкриття спадкової справи та видачі йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом, рекомендовано звернутися до суду для надання йому додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом після смерті матері.

Враховуючи, що про існування заповіту він не знав, щодо порядку прийняття спадщини обізнаним не був, вважав, що за договором дарування від 27 липня 1994 року матір`ю йому подаровано усе належне їй майно, тому визначений ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 ним пропущений з поважних причин.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Пшенична Л.І. у судове засідання не з`явилися, остання подала до суду заяву, у якій просила суд розглянути справу за їхньої відсутності та задовольнити позов.

Відповідач Зазимська сільська рада Броварського району Київської області у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву та відзив на позов, у яких просила суд розглянути справу без участі її представника та ухвалити рішення про задоволення позовних вимог.

З`ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У ст. ст. 1216, 1217 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (ч. 1 ст. 1223 ЦК України).

Згідно із ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

У ст. 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини (ч. 2 ст. 1236 ЦК України).

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 80 років у селі Пухівка Броварського району Київської області померла матір позивача ОСОБА_2 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 23 січня 1975 року та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 25 лютого 2008 року.

27 липня 1994 року згідно із договором дарування, посвідченим державним нотаріусом Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області, зареєстрованим у реєстрі за №2-3338, ОСОБА_2 подувала, а син ОСОБА_1 прийняв у дар житловий будинок, жилою площею 22,9 м2, із надвірними будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Із дубліката заповіту від 19 серпня 1981 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Пухівської сільської ради народних депутатів Броварського району Київської області Писаренко О.Н., зареєстрованого в реєстрі за №35, вбачається, що ОСОБА_2 усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що за законом вона матиме право, заповідала ОСОБА_1 , своєму синові, позивачу у даній справі.

Із матеріалів справи вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відкрилася спадщина на все належне їй на день смерті майно, зокрема: на земельну ділянку площею 0,9498 га, що розміщена на території Рожівської сільської ради Броварського району Київської області, та дві земельні ділянки площею 0,1762 га і 0,3305 га, що розміщені на території Пухівської сільської ради Броварського району Київської області, цільове призначення земельних ділянок: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державними актами на право власності на земельні ділянки від 04 грудня 2007 року та 27 лютого 2007 року відповідно, виданими на ім`я спадкодавця ОСОБА_2 .

Листом Другої броварської державної нотаріальної контори від 04 вересня 2023 року за №2032/02-14 позивача ОСОБА_1 повідомлено про те, що він у встановлений законом шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подавав, підтвердження реєстрації його місця проживання разом зі спадкодавцем за однією адресою на час відкриття спадщини не надав, нотаріусом йому рекомендовано звернутися до суду для вирішення питання про визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини.

Із Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №73804720 від 04 вересня 2023 року, вбачається, що у Спадковому реєстрі інформація стосовно спадкодавця ОСОБА_2 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутня, що свідчить про те, що спадкова справа до майна останньої нотаріусами не заводилася.

Відповідно до довідки №409 від 10 травня 2016 року, виданої виконавчим комітетом Пухівської сільської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_2 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 , разом із нею на день смерті без реєстрації проживали та вели спільне господарство: син ОСОБА_1 та невістка ОСОБА_3 .

Зазначений житловий будинок на підставі договору дарування від 27 липня 1994 року на праві приватної власності належить позивачу ОСОБА_1 .

Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, закон зобов`язує спадкоємця, який на час відкриття спадщини постійно не проживав разом зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно із ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Призначення спадкоємців є правом заповідача, визначеним ч. 1 ст. 1235 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

У ч. 2 ст. 1272 ЦК України передбачено, що за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Згідно із ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Пленум Верховного Суду України у п. 24 постанови №7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування роз`яснив, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України. При відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Верховний Суд України у постанові від 23 серпня 2017 року у справі №6-1320цс17 зазначив, що за змістом ч. 3 ст. 1272 ЦК України поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1)у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2)ці обставини визнані судом поважними.

У постанові від 06 вересня 2017 року у справі №6-496цс17 Верховний Суд України вказав, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 26 липня 2021 року у справі №405/7058/19, у якій зазначено, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Про свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у випадку доведеності факту необізнаності спадкоємця про існування заповіту, складеного на його ім`я вказано також Верховним Судом у постановах від 06 червня 2018 року у справі №315/765/14-ц, від 26 червня 2019 року у справі №565/1145/17, від 28 жовтня 2019 року у справі №761/42165/17 та від 25 березня 2020 року у справі №642/2539/18-ц, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах, визнання необізнаності спадкоємця про існування заповіту поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

За змістом ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач ОСОБА_1 у позовній заяві, як на поважність пропуску ним визначеного законом шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері ОСОБА_2 , посилався, зокрема, на те, що через відсутність у нього інформації про наявність складеного 19 серпня 1981 року на його ім`я матір`ю ОСОБА_2 заповіту, своєчасно заяву про прийняття спадщини за цим заповітом до нотаріальної контори він не подавав, проживав разом зі спадкодавцем у належному йому (позивачу) на праві власності житловому будинку на час відкриття спадщини.

У ч. 1 ст. 63 Закону України Про нотаріат встановлено, що нотаріус або в сільських населених пунктах посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

Суд встановив, що на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця ОСОБА_2 , син померлої, спадкоємець за заповітом, позивач ОСОБА_1 проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини без реєстрації місця проживання, у визначений законом шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері до нотаріальної контори не звертався, спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не заводилася, про наявність складеного останньою 19 серпня 1981 року на ім`я ОСОБА_1 заповіту, позивачу нічого відомо не було, спадкоємці за законом, які б вважалися такими, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України, теж відсутні, спадщину після смерті останньої ніхто не прийняв.

Відповідач у справі Зазимська сільська рада Броварського району Київської області проти ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визначення йому додаткового строку для подання ним заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 не заперечує, що фактично свідчить про визнання відповідачем цього позову.

Виходячи з наведеного вище, положень ч. 3 ст. 1272 ЦПК України, правових висновків Верховного Суду щодо поважності причин пропуску спадкоємцем строку для прийняття спадщини, свободи заповіту як фундаментального принципу спадкового права, суд вважає, що позов спадкоємця про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску цього строку та доведення поважності причин пропуску такого строку, лише у разі якщо у спадкоємця дійсно були перешкоди для подання ним даної заяви та ці обставини визнані судом поважними.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши досліджені судом докази в їх сукупності, враховуючи обставини справи, відсутність у спадкоємця за заповітом позивача ОСОБА_1 інформації про наявність складеного 19 серпня 1981 року спадкодавцем матір`ю ОСОБА_2 заповіту на його ім`я, відсутність інших спадкоємців за законом, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 , свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права, суд дійшов висновку про можливість задоволення позову ОСОБА_1 та визначення йому додаткового строку терміном три місяці для подання ним заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76, 81, 89, 259, 263 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , додатковий строк три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання ним заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Пухівка Броварського району Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дутчак І. М.