Рішення № 119752532, 06.06.2024, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/19656/23

Провадження № 2/159/314/24

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі головуючого судді Шишиліна О.Г., за участі секретаря Щесюк Н.Й., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , малолітнього ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 , розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Ковель цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області про визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про визначення місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із матір`ю в обґрунтування посилаючись на те, що з 2018 по 2023 рік проживала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Під час спільного проживання у сторін народився син, який як і вона був зареєстровані по місцю проживання чоловіка по АДРЕСА_1 . Після розірвання шлюбу позивачка знялася із зареєстрованого місця проживання та разом із сином та іншими членами сім`ї проживає по АДРЕСА_2 . Після того як вона відмовилась налагодити з ним стосунки після розлучення, відповідач перестав надавати їй матеріальну допомогу на утримання дитини у зв`язку із чим вона подала заяву до суду про видачу судового наказу про стягнення аліментів. На даний час відповідач проживає в іншій країні, в добровільному порядку вирішити питання місця проживання дитини не має можливості. Оскільки іншим шляхом не можливо вирішити спір, вона вимушена була звернутись до суду з цим позовом.

Позивач та її представник в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі, зазначила, оскільки відповідач тривалий час проживає за кордоном, врегулювати це питання в позасудовому порядку не має можливості, отже просять встановити місце проживання дитини разом із нею, оскільки є всі підстави для цього, вона працює, піклується про сина, забезпечує йому належний рівень життя та розвитку. Просять суд позов задовольнити.

Відповідач будучи належним чином повідомлений про розгляд справи в судове засідання не з`явився.

Представник відповідача - ОСОБА_4 вказав на те, що фактично місце проживання дитини ОСОБА_3 разом із матір`ю юридично визначено, в останьому судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до п.24 абз.3 постанови №2 від 12.06.2009 Пленуму Верховного Суду України у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює

рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Представник третьої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Підгайцівської сільської ради повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належними чином, в судове засідання не з`явився надавши клопотання про розгляд справи без участі представника з урахуванням прав та законних інтересів дитини. Крім того третьою особою надано висновок органу опіки та піклування Підгайцівської сільської ради щодо розв`язання спору щодо визначення місця проживання дитини разом із матір`ю відносно малолітнього ОСОБА_3 ..

Відповідно до ч.1, 3 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, визнані судом загально відомими, не потребують доказування.

Суд, вислухавши сторони, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов висновку про таке.

Судом встановлено, що у сторін під час перебування у зареєстрованому шлюбі народилася дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає разом із позивачем за адресою: АДРЕСА_2 , що не заперечується сторонами та підтверджується довідкою про склад зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №25576 від 10.04.2023р., виданою Підгайцівською с/р, згідно якої до складу сім`ї ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 (місце реєстрації), входять вона - мати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Також, рішенням виконавчого комітету Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області №8 від 09.06.2023р. затверджено висновок про визначення місця проживання дітей, згідно якого визначено фактичне місце проживання неповнолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Відносини дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та матері ОСОБА_1 , є довірливими, дитина любить матір, яка постійно про нього турбується, допомагає, виховує, дитині подобаються проживати у селі Липини Луцького району. Хлопчик проживає з мамою та сестричкою, у неї з сином дуже теплі та довірливі відносини. Мама забезпечує дитину усім необхідним для всебічного розвитку, що підтверджується психолого-педагогічною характеристикою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданою Липинським ЗДО (ЯСЛА-САДОК) «ОЛЕНЬКА», також вихованням дитини займається мама, бабуся і дідусь (батьки ОСОБА_1 ), що підтверджується довідкою Липинського ЗДО (ЯСЛА -САДОК) «ОЛЕНЬКА» за № 09 від 20.04.2023 р.

Як стверджується довідкою КП «Волинський медичний центр терапії залежностей» Волинської обласної ради за №2194/1-18 від 04.05.2023р., згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у КП «ВМЦТЗ» Волинської обласної ради на амбулаторному або стаціонарному лікуванні не перебувала, за медичною допомогою станом на 04.05.2023р. не зверталась.

Відповідно до довідки про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів на предмет вживання психоактивних речовин №40 від 04.05.2023р. виданою КП «ВМЦТЗ», згідно якої у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наркологічні та психіатричні протипокази відсутні.

Витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» вбачається, що станом на 28.04.2023р. відсутні судимості у ОСОБА_7 , згідно якого громадянка України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території України станом на 28.04.2023р. незнятої чи непогашеної судимості не має.

Відповіддю на запит щодо надання інформації про відсутність виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 за №21236 від 02.05.2023р, виданої Луцьким відділом ДВС у Луцькому районі Волинської області- відсутні.

Згідно довідки ФОП ОСОБА_8 №9 від 04.05.2023р. та наказом про прийняття на роботу №4/к від 22.02.2023р., щодо ОСОБА_1 , згідно яких ОСОБА_1 працює на посаді менеджера у ФОП ОСОБА_8 , а отже отримує дохід, необхідний для належного утримання членів її сім`ї; „ - витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 116548431 від 07.03.2018р., згідно якого ОСОБА_1 є власником нерухомого майна (квартири), де створені необхідні житлово-побутові умови для постійного проживання дітей.

Судовим наказом у справі 161/3517/23 номер провадження 2-н/161/452/23 виданого 15.03.2023 Луцького міськрайонного суду Волинської області з відповідача на користь позивача стягнуті аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частки зі всіх видів доходу (заробітку), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03.03.2023 року та до повноліття дитини. Вказане рішення сторонами не оскаржувалось.

Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

Позивач в судовому засіданні вказала, що вона працює, має самостійний дохід, також має нерухоме майно.

Як встановлено в судовому засіданні та доведено показами свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає зі своєю мамою ОСОБА_1 , яка забезпечує йому всі необхідні умови для життя, навчання та розвитку.

Малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в судовому засіданні підтвердив бажання проживати з мамою, до тата в Іспанію бажає приїжджати у гості.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.

Відповідно до частин першої, другої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» вказано, що права дитини мають перевагу над правами батьків.

Так, 11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому йдеться визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками.

При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благонадійним.

У всіх рішеннях, що стосується дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Частиною 5 ст.19 СК України передбачено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

З висновку виконавчого комітету Підгайцівської сільської ради затвердженого рішенням від 12.02.2024 р. №7 вбачається, на даний час малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований та проживає з матір`ю ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , де для дитини створені належні умови проживання та розвитку, оскільки дитина має окрему кімнату, іграшки, одяг. Стосунки у сім`ї доброзичливі, дитині приділяється достатньо уваги та турботи. У зв`язку із чим з урахуванням прав та законних інтересів дитини доцільно рекомендувати визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір`ю ОСОБА_1 .

Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, виходячи із рівності прав батьків щодо дитини, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а також що в інтересах дитини є турбота та підтримка як і з боку матері, так і з боку батька, суд вважає, що позивач може у повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, задовольнити гармонійний розвиток її особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, а також збереження у дитини сприйняття сім`ї в складі її, матері і батька, не допустивши відторгнення батька дитиною, незважаючи на окреме його проживання, і дійшов висновку, що визначення місця проживання дитини разом з матір`ю, буде відповідати найкращим інтересам дитини, враховуючи обставини спору, тісний емоційний зв`язок дитини з матір`ю, сприйняття і розуміння матір`ю потреб дитини в її розумінні, повазі до її поглядів, розвитку її особистості у зв`язку із чим визнання відповідачем позову не порушує прав дитини та інших осіб, тому позов підлягає задоволенню.

Позивач у судовому засіданні, повідомила суд, що за домовленнюстю із відповідачем судові витрати про які заявлено в позовній заяві просить залишити за собою та не стягувати їх з відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 273 ЦПК України, ст. ст. 161, 171 СК України, суд,-

УХВАЛИВ

Позовну заяву ОСОБА_1 , про визначення місця проживання дитини - задовольнити повністю.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14.06.2024 року.

Головуючий:О. Г. ШИШИЛІН