Рішення № 119752050, 14.06.2024, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 червня 2024 року Справа № 280/4069/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.04.2024 № 083850021065 щодо відмови в призначенні та виплаті пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивачу;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити призначення та виплату пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивачу, починаючи з 11.04.2024, із зарахуванням до страхового стажу роботи періоду роботи з 19.11.1981 по 18.05.1982 згідно з трудовою книжкою та до страхового стажу на пільгових умовах за Списком № 1 періоду роботи з 10.09.1987 по 16.08.1991 із розрахунку один рік роботи за два роки.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 11.04.2024 звернулася до відповідача 2 із заявою про призначення пенсії за віком на підставі статті 26 Закону №1058. Відповідачем 1 прийнято рішення від 19.04.2024 № 083850021065 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком за нормами ч. 1 ст. 26 Закону №1058. Відмовляючи позивачу в призначенні пенсії за віком, відповідач 1 зазначає, що необхідний страховий стаж для призначення пенсії становить 31 рік. Страховий стаж позивача становить 26 років 05 місяців 12 днів. Позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю страхового стажу необхідної тривалості. При цьому, не зараховано період з 19.11.1981 по 18.05.1982, оскільки запис в трудовій книжці НОМЕР_1 внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Крім того, до пільгового стажу роботи не зараховано період роботи з 10.09.1987 по 16.08.1991 згідно довідки від 13.01.2020 № 01, оскільки в довідці відсутній підпис начальника відділу кадрів. З рішенням відповідача 1 щодо відмови в призначенні пенсії за віком позивач не згоден, вважає відмову протиправною та такою, що порушує його гарантоване Конституцією та Законами України право на отримання пенсії. Просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 08 травня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у поданому до матеріалів адміністративної справи відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що документи, надані позивачем 06.03.2024 до відділу обслуговування громадян № 6 (сервісного центру) Пенсійного фонду України (далі сервісний центр) та 11.04.2024 через портал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - ПФУ), для призначення пенсії за віком в порядку екстериторіальності були розглянуті Відповідачем 1 та Відповідачем 2. Згідно з наданими документами з урахуванням даних Державного реєстру загальнообов`язкового держаного соціального страхування страховий стаж позивача складає 26 років 5 місяців 12 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи з 19.11.1981 по 18.05.1982 згідно із трудової книжки НОМЕР_2 від 18.11.1981, оскільки відсутня підстава в записі про звільнення з роботи. Період роботи з 10.09.1987 по 16.08.1991 зараховано до страхового стажу календарно відповідно до трудової книжки. В пільговому обчисленні, зазначений період згідно із пільговою довідкою від 13.01.2020 № 01, виданою ПАТ «Промавтоінвест», зараховувати підстав не має, оскільки пільгова довідка не відповідає вимогам додатку № 5 Порядку № 637, а саме відсутній підпис начальника відділу кадрів. У зв`язку з відсутністю необхідного стажу (31 рік) були прийняті рішення № 083850021065 від 13.03.2024 та від 19.04.2024 про відмову у призначені позивачу пенсії відповідно до статті 26 Закону № 1058. Виходячи з цього позивач не має підстав у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV у зв`язку з відсутністю страхового стажу 31 рік. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, установив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі.

З матеріалів справи судом установлено, що 11.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мін`юсті України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі Порядок), заяви, які подаються особами, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію, за місцем проживання.

Пунктом 4.2 вказаного Порядку визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

З урахуванням зазначеного Порядку заява позивача від 11.04.2024 була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та прийнято рішення від 19.04.2024 № 083850021065 про відмову позивачу в призначенні на пенсії за віком.

Відповідно до рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 19.04.2024 № 083850021065, пенсійний вік, визначений ст.26 Закону №1058 60 років. Вік заявника - 60 років. Необхідний страховий стаж, визначений ст.26 Закону №1058 не менше 31 року.

Страховий стаж позивача становить 26 років 5 місяців 12 днів.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 19.11.1981 по 18.05.1982 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 18.11.1981, оскільки записи внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та затвердженої Міністерством юстиції України від 17.08.1993 №110, а саме: відсутній наказ про звільнення з роботи. Для зарахування необхідно надати уточнюючу довідку за період роботи з посиланням на первинні документи та довідку про перейменування підприємства.

До пільгового стажу не зараховано період роботи з 10.09.1987 по 16.08.1991 згідно довідки від 13.01.2020 №01 довідка не відповідає вимогам додатку № 5 Порядку № 637, а саме відсутній підпис начальника відділу кадрів.

Позивач вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.04.2024 № 083850021065 про відмову в призначенні пенсії за віком протиправним, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції Українивизначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема,Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV.

Стаття 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»визначає умови призначення пенсії за віком.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Суд зазначає, що згідно з паспортом громадянина України позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому на час звернення за призначенням пенсії за віком він досягнув 60-річного віку, що є достатнім для призначення пенсії за віком.

Згідно з частиною першоюстатті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч.2ст.24 Закону №1058-ІV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗаконуза даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4ст.24 Закону №1058-ІV).

Відповідно до рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 19.04.2024 № 083850021065 страховий стаж позивача становить 26 років 5 місяців 12 днів.

Згідно з ч.1ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно дост.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Правила ведення трудових книжок найманих працівників деталізовані нормами постанови КМУ від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637; далі за текстом - Порядок №637), Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110; далі за текстом - Інструкція №110).

12.08.1993 Кабінет Міністрів України своєю постановою №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Так, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (розділ «Загальні положення» Порядку №637).

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Суд зазначає, що згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58:

- трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (п.1.1);

- усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (п.2.4.);

- відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження (п.2.11.);

- після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка (п.2.12);

- у графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства (п.2.14.);

- у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п.4.1.).

Приписами пункту 1.1 Інструкції №110 трудова книжка основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до спірного рішення до страхового стажу не зараховано період роботи з 19.11.1981 по 18.05.1982 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 18.11.1981, оскільки записи внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та затвердженої Міністерством юстиції України від 17.08.1993 №110, а саме: відсутній наказ про звільнення з роботи. Для зарахування необхідно надати уточнюючу довідку за період роботи з посиланням на первинні документи та довідку про перейменування підприємства.

Трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 18.11.1981 містить такі записи про періоди його роботи: 19.11.1981 прийнят поваром 3р. столової №49/78 (наказ №189к від 18.11.1981); 18.05.1982 звільнений за власним бажанням.

Суд зазначає, що вказані вище записи трудової книжки позивача про періоди його роботимістять назву підприємства, де працював позивач, записи про прийняття на роботу та про звільнення з роботи, інформацію про дату і номер наказу, на підставі якого позивача було прийнято на роботи. До того ж, зазначені вище записи трудової книжки позивача виконані акуратно, будь-які виправлення ці записи не містять, записи завірені печаткою підприємства.

Жодних зауважень щодо саме періодів трудової діяльності відповідачем під час розгляду звернення позивача виказано не було.

При цьому жодних підстав вважати відповідні записи у трудовій книжці позивача недійсними чи підробленими не вбачається.

Посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що відсутній наказ про звільнення з роботи, суд розцінює як формальну підставу для відмови в зарахуванні спірного періоду до страхового стажу позивача.

Суд звертає увагу на те, що обов`язок щодо внесення достовірних відомостей про працівника під час заповнення трудової книжки покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки вперше, а не на працівника, а тому наявність таких недоліків в трудовій книжці позивача не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останнього періодів роботи згідно з записами в трудовій книжці.

Крім того, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Верховний Суд у постановах від 06.02.2018 у справі №677/277/17, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Суд зазначає, що згідно з ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, чинним законодавством передбачено підтвердження трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у разі коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до ч.3 ст.44 Закону №1058, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Пунктом 3.3 розділу 3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1) встановлено, що орган, який призначає пенсію надає: роз`яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності бланки документів; допомогу особам, зазначених у п. 1.1 і 1.2 розділу І вказаного порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.

Пунктом 4.2 розділу 4 Порядку №22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення з відповідними запитами до установ, підприємств, організацій, де працював заявник.

До того ж, у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а Верховний Суд зазначив про те, що орган, що призначає пенсію, за наявності сумнівів має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви, прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що органами пенсійного фонду надсилались відповідні запити до підприємств, де працював позивач у спірний період, з метою перевірки вірності записів трудової книжки.

Суд зазначає, що відповідачами не вказано жодних інших підстав, за яких зазначені оформлення записів робить їх недійсними або сумнівними.

За таких обставин, трудова книжка є самостійною та достатньою підставою для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 19.11.1981 по 18.05.1982.

Окрім того, відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.04.2024 № 083850021065 до пільгового стажу не зараховано період роботи з 10.09.1987 по 16.08.1991 згідно довідки від 13.01.2020 №01 довідка не відповідає вимогам додатку № 5 Порядку № 637, а саме відсутній підпис начальника відділу кадрів.

Так, в період з 10.09.1987 по 16.08.1991 позивач працював в Приватному акціонерному товаристві «ПРОМАВТОІНВЕСТ» виконував металообробку, УІВ (УИП), за професією, посадою коваль на молотах та пресах, що передбачена Списком № 1 розділу ХІ п.2 «а» 110200а-13225/7221.2. Вказана посада відноситься до посад, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1.

Трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 18.11.1981 містить такі записи про періоди його роботи: 10.09.1987 прийнят коваль на молотах по третьому розряду (№2478 від 09.09.1987); 16.08.1991 звільнений за власним бажанням (№2828 від 21.08.1991).

Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 13.01.2020 №01, виданої ПрАТ «ПРОМАВТОІНВЕСТ», позивач з 10.09.1987 по 16.08.1991 позивач працював в Приватному акціонерному товаристві «ПРОМАВТОІНВЕСТ» виконував металообробку, УІВ (УИП), за професією, посадою коваль на молотах та пресах, що передбачена Списком № 1 розділу ХІ п.2 «а» 110200а-13225/7221.2. Підстава для видачі: постанова КМУ СРСР №1173 від 22.08.1956 проведена атестація робочих місць згідно наказу №449 від 19.06.1995. Додаткові відомості: особиста справа ВК, форма Т-2 ВК, відомості про зарплатню з 10.09.1987 по 16.08.1991 надано за робочі дні при 5-денному робому тижні. За даний період у відпустці без збереження зарплати не був. Довідка підписана керівником підприємства та головним бухгалтером, скріплена печаткою.

На думку суду, відсутність усіх підписів, за умови наявності підпису керівника піприємства та головного бухгалтера, є формальним недоліком довідки і цей недолік перебуває поза межами волі особи якої стосується довідка, а тому такий формальний недолік не повинен спричиняти права на пенсію.

Оскільки довідка № від 13.01.2020 №01 містить усі відомості, передбачені пунктом 20 Порядку №637, які підтверджують пільговий характер роботи позивача у спірний період, відмова у зарахуванні до страхового стажу на пільгових умовах за Списком № 1 періоду роботи з 10.09.1987 по 16.08.1991 із розрахунку один рік роботи за два роки за формальними ознаками її невідповідності формі довідки, передбаченої Додатком №5 до Порядку №637 є необґрунтованою.

За таких обставин, суд дійшов висновку про невідповідність дій відповідача критеріям правомірності дій суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.04.2024 №083850021065 про відмову позивачу у призначені пенсії за віком.

Відповідно до п. 4 ч. 2ст. 245 КАС Україниу разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженогопостановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3 Порядку №22-1 передбачено, що створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Таким чином, наразі органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбаченопостановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.

В спірному випадку заява позивача про призначення пенсії за віком розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та за результатом її розгляду прийнято рішення від 19.04.2024 №083850021065. Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області у цьому спорі є органом, що призначає пенсію.

В свою чергу, відповідно до пункту 4.10 зазначеного Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

Тобто, в даному випадку повноваження щодо призначення позивачу пенсії були делеговані ГУ ПФУ в Харківській області, проте обов`язок виплати пенсії, у випадку її призначення залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера, тобто у ГУ ПФУ в Запорізькій області.

За таких обставин, виплата пенсії повинна проводитись ГУ ПФУ в Запорізькій області після отримання від ГУ ПФУ в Харківській області рішення про призначення пенсії та матеріалів пенсійної справи.

При цьому, згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

З урахуванням викладеного належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.04.2024 №083850021065 про відмову позивачу у призначені пенсії за віком, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу позивача період його роботи з 19.11.1981 по 18.05.1982 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 18.11.1981, період роботи з 10.09.1987 по 16.08.1991 до страхового стажу на пільгових умовах за Списком № 1 із розрахунку один рік роботи за два роки, та з 11.04.2024 призначити позивачу пенсію за віком відповідно доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1статті 9 Кодексу адміністративного судочинства Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 77 КАС Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 03.05.2024.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 3028 грн.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 3 статті 4 Закону №3674-VI ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру, який подано фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн).

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позовну заяву подано за допомогою системи «Електронний суд», позивачу за звернення до суду з вищевказаною позовної заявою належало сплатити судовий збір в розмірі 968,96 грн.

Таким чином, позивачем сплачено судовий збір в більшому розмірі.

Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь позивача слід стягнути сплачений ним при зверненні до суду із цим позовом судовий збір в розмірі 968,96 грн.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст.ст.2,5,72,77,143,241,243-246,255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м.Харків, Майдан Свободи, 5, Держпром, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.04.2024 №083850021065 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 19.11.1981 по 18.05.1982 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 18.11.1981, період роботи з 10.09.1987 по 16.08.1991 до страхового стажу на пільгових умовах за Списком № 1 із розрахунку один рік роботи за два роки, та з 11.04.2024 призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова