Рішення № 119747811, 14.06.2024, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2024 р. № 400/4921/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Тяннікової А.С., представника позивача Хацько К.С., представника відповідача Сидоренко А.В. за правилами позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ з особливостями, передбаченими статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль", спуск Каботажний, 18, м. Миколаїв, 54020, до відповідачаВідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, вул. Городецького архітектора, 13, м. Київ, 01001, провизнання протиправною та скасування постанови від 01.05.2024 № 74881128,ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» (далі Товариство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі Відділ або відповідач) Величка Романа Сергійовича про відкриття виконавчого провадження від 01.05.2024 ВП № 74881128.

На обґрунтування позовних вимог Товариство, зокрема, вказало, що у державного виконавця не було законних підстав для відкриття у 2024 році виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору, що була винесена у червні 2020 року. Позивач також зазначив, що за визначенням, що наведено у статті 1 Закону України від 03.11.2016 № 1730-VIII «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (далі Закон № 1730), грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором (судовий збір), щодо яких ухвалено судове рішення про стягнення, є складовою заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону № 1730, тому, згідно з пунктом 5 частини шостої статті 27 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404), виконавчий збір (10 відсотків від суми судового збору) не стягується.

У відзиві відповідач вимоги позову заперечив, зазначив, що дії державного виконавця відповідають нормам Закону № 1404. Позивач не сплатив виконавчий збір, тому, після закінчення «основного» виконавчого провадження, примусове виконання постанови про стягнення виконавчого збору мало здійснюватися шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримала, представник відповідача просила у його задоволенні відмовити.

Як встановлено судом, 24.02.2020 Господарський суд Миколаївської області ухвалив рішення у справі № 915/2101/19 (далі Рішення суду).

У пункті 2 резолютивної частини Рішення суду вказано: «Стягнути з приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль … на користь публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України … грошові кошти в загальній сумі 168429375 грн. 52 коп., із яких: 160094248 грн. 61 коп.- основний борг; 428331 грн. 59 коп. пеня; 1915108 грн. 75 коп. 3% річних, 5991686 грн. 57 коп. сума, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 212132 грн. 70 коп. …».

Ухвалою від 06.04.2020 у справі № 915/2101/19 Господарський суд Миколаївської області виправив описки у Рішенні суду, зокрема, виклав пункт 2 резолютивної частини Рішення суду у такій редакції: «Стягнути з приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль … на користь публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України … грошові кошти в загальній сумі 24429375 грн. 52 коп., із яких: 16094248 грн. 61 коп. основний борг; 428331 грн. 59 коп. пеня; 1915108 грн. 75 коп. 3% річних, 5991686 грн. 57 коп. сума, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором в сумі 212132 грн. 70 коп. …».

Рішення суду (з урахуванням виправлень, що були внесені ухвалою від 06.04.2020) було залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2020.

Незважаючи на виправлення, що були внесені у резолютивну частину Рішення суду, 01.06.2020 Господарський суд Миколаївської області видав наказ у справі № 915/2101/19 (далі Наказ), у якому наведений зміст пункту 2 резолютивної частини Рішення суду до змін (стягнення грошових коштів у загальній сумі 168 429 375,52 грн, з яких основний борг 160 094 248,61 грн, а також судового збору в сумі 212 132,70 грн).

23.06.2020 головний державний виконавець Відділу виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62399002 з виконання Наказу, а також постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 62399002 (далі Постанова 1). У Постанові 1 вказано, що сума виконавчого збору складає 16 842 937,55 грн, тобто 10 відсотків від суми 168 429 375,52 грн.

Ухвалою від 22.07.2020 у справі № 915/2101/19 Господарський суд Миколаївської області виправив описки у Наказі шляхом приведення його у відповідність до ухвали від 06.04.2020.

Докази внесення змін до Постанови 1 відсутні. Відповідні зміни до реєстраційних даних у ВП № 62399002 старший державний виконавець Відділу вніс постановою від 25.04.2024: замість суми коштів до стягнення за ВД: 168429375,52 грн вказав суму коштів до стягнення за ВД: 24429375,52 грн.

25.04.2024 старший державний виконавець Відділу виніс постанову про закінчення, на підставі пункту 16 частини першої статті 39 Закону № 1404, виконавчого провадження ВП № 62399002 (далі Постанова 2).

Відповідно до пункту 16 частини першої статті 39 Закону № 1404, виконавче провадження підлягає закінченню у разі врегулювання (погашення, списання) відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», її дочірньою компанією «Газ України», публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз», оператором газотранспортної системи та операторами газорозподільних систем, за спожитий природний газ, а також послуги з його транспортування та розподілу відповідно, перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, перед електропостачальниками або операторами системи розподілу (як правонаступниками в частині прав та обов`язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією) за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У Постанові 2 старший державний виконавець Відділу вказав, що основний борг в сумі 16 094 248,61 грн (відповідно до ухвали від 06.04.2020) «… сплачено до відкриття виконавчого провадження …».

Інші суми пеня, інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість, як зазначено у Постанові 2, підлягають списанню на підставі статті 7 Закону № 1730.

Старший державний виконавець встановив, що суму судового збору (212 132,70 грн) на користь позивача у справі № 915/2101/19 Товариство перерахувало 26.03.2024.

У пункті 3 Постанови 2 старший державний виконавець вказав: «Постанову про стягнення виконавчого збору від 22.06.2020 № 62399002 у розмірі 21 213,20 грн. вивести в окреме провадження».

01.05.2024 старший державний виконавець Відділу виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 74881128 з виконання постанови № 62399002 від 23.06.2020 про стягнення виконавчого збору у розмірі 21 213,37 грн (далі Постанова 3).

У відзиві відповідач вказав, що сума 21 213,37 грн 10 відсотків від суми судового збору, відповідно до Наказу (212 132,70 грн).

Предметом розгляду у цій справі є правомірність Постанови 3.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

1. Доводи Товариства про те, що на вказану в Рішенні суду та у Наказі суму судового збору (212 132,70 грн) не мав нараховуватися виконавчий збір, суд відхилив.

Так, відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404, виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

У статті 1 Закону № 1730 вказано, що заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість), (до такої кредиторської заборгованості, зокрема, включається заборгованість, щодо якої ухвалено судове рішення про стягнення або затверджено мирову угоду):

кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед постачальником природного газу, постачальниками інших енергоносіїв, операторами газорозподільних систем, оператором газотранспортної системи та особою, що виконувала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, за спожитий природний газ та інші енергоносії, використані для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (у тому числі у разі заміни сторони у зобов`язанні та/або у разі правонаступництва), а також послуги з його розподілу і транспортування;

кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», суб`єктом господарювання, що здійснює функції постачальника «останньої надії», за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, а також за послуги з його розподілу і транспортування;

кредиторська заборгованість теплопостачальних організацій перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг (у тому числі заборгованість перед НАК «Нафтогаз України», право вимоги якої набуто шляхом заміни кредитора у зобов`язанні);

кредиторська заборгованість перед постачальником електричної енергії, електропостачальником, оператором системи розподілу (як правонаступником в частині прав та обов`язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією) підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення;

кредиторська заборгованість за послуги з розподілу/передачі електричної енергії підприємств централізованого водопостачання і водовідведення перед операторами систем розподілу або операторами системи передачі (у разі приєднання електроустановок споживача до мереж оператора системи передачі);

кредиторська заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, а також кредиторська заборгованість підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення;

заборгованість з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (у тому числі у разі заміни сторони у зобов`язанні та/або у разі правонаступництва), послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися відповідним категоріям споживачів та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення відповідним категоріям споживачів, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі - заборгованість з різниці в тарифах), методика визначення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Сума судового збору, яку Товариство, відповідно до Рішення суду, мало сплатити на користь позивача у справі № 915/2101/19, у наведеному переліку відсутня, тому не є заборгованістю, про яку вказано у пункті 6 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404.

2. Ані Законом № 1404, ані затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 «Інструкцією з організації примусового виконання рішень» не передбачено «виведення в окреме виконавче провадження» постанови про стягнення виконавчого збору. Порядок стягнення виконавчого збору у випадку закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 16 частини першої статті 39 Закону № 1404, якщо виконавчий збір не було стягнуто, не врегульований.

3. Частиною першою статті 26 Закону № 1404 встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;

5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону № 1404, постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору є виконавчими документами.

У частинах першій та другій статті 27 Закону № 1404 вказано, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Як вказано вище, у справі відсутні докази того, що після внесення змін до Рішення суду та до Наказу сума виконавчого збору, що вказана у Постанові 1, була змінена.

Обов`язку зі сплати виконавчого збору в сумі 16 842 937,55 грн (Постанова 1) у Товариства не було, оскільки ця сума не є 10 відсотками суми за Рішенням суду та за Наказом (з урахуванням ухвал від 06.04.2020 та від 22.07.2020).

Вказана у Постанові 1 сума виконавчого збору 16 842 937,55 грн є 10 відсотками від суми, що підлягала стягненню з позивача відповідно до Рішення суду (до змін), а саме 168 429 375,52 грн (основний борг, пеня, інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість). Щодо суми 212 132,70 грн (судовий збір) виконавчий збір Постановою 1 не був визначений.

Виконавчий збір з реальної суми основного боргу (16 094 248,61 грн) не мав стягуватися, оскільки примусового виконання Рішення суду в цій частині не було. Як вказано у Постанові 2, цю суму Товариство сплатило стягувачу до відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір з суми пені, інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, не мав стягуватися в силу пункту шостого частини п`ятої статті 27 Закону № 1404.

Суд встановив відсутність виконавчого документа про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 21 213,37 грн (10 відсотків від суми судового збору), тому дійшов висновку про протиправність Постанови 3.

Судові витрати (сплачена позивачем сума судового збору), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Величка Романа Сергійовича від 01.05.2024 про відкриття виконавчого провадження ВП № 74881128.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького архітектора, 13, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код - 00015622) на користь Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (спуск Каботажний, 18, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код - 30083966) судовий збір у сумі 2 422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Птичкіна