Рішення № 119747659, 13.06.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024 року

справа №380/6102/24

провадження № П/380/6181/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в

ОСОБА_1 (адреса проживання: 80216, Львівська обл., Червоноградський р-н, с. Поздимир; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) (місцезнаходження: 03083, м. Київ, вул. Ягідна, 58; ЄДРПОУ: 14321618), в якому просить:

визнати незаконною та скасувати постанову у формі довідки №1222 від « 01» березня 2024 року, винесену військово-лікарською комісією Головного військово- медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь);

зобов`язати військово-лікарську комісію Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) провести повторне обстеження ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт: серія НОМЕР_2 , виданий Радехівським РВ ГУМВС України у Львівській області від « 22» травня 2008 року, адреса: 80216, Львівська обл., Червоноградський р-н., с. Поздимир) з урахуванням індивідуальних особливостей його організму та зробити висновок про придатність до військової служби.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_3 . 01.03.2024 позивач пройшов медичний огляд гарнізонною військово-лікарською комісією при Головному військово-медичному клінічному центрі з метою визначення ступеня придатності до військової служби. Проте, на думку позивача, за результатами медичного обстеження, не встановлено придатність позивача до військової служби, що дає підстави вважати таку постанову військово-лікарської комісії протиправною. Вказане зумовило звернення позивача до суду із адміністративним позовом.

Ухвалою від 26 березня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.

Копію позовної заяви з додатками відповідачу було надіслано в його електронний кабінет 21.03.2024, а копію ухвали від 26.03.2024 було надіслано 26.03.2024, що підтверджується довідками про доставку електронного листа. Станом на день розгляду справи відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. Суд на підставі частини шостої статті 162 КАС України вирішує справу за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач, ОСОБА_1 , був призваний на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 у квітні 2022 року. Станом на момент звернення до суду позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 .

03 березня 2024 року гарнізонною військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 було проведено медичне обстеження позивача з метою визначення ступеня його придатності до військової служби. Згідно з постановою ВЛК у формі довідки №1222 від 01.03.2024 позивачеві встановлено наступний діагноз: залишкові явища ВОСП (25.02.2023) м`яких тканин поперекової ділянки у вигляді больового синдрому та наявних осколків у м`яких тканинах на рівні остистого відростка ЬЗ хребця. Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини.

Акти службового розслідування Нвс-1 та Нвс-5 №710-23 затверджені начальником ЗПЗ від 29.12.2023.

Згідно наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 ступінь важкості поранення легке.

Обмежений міжхребцевий остеохондроз, деформуючий спондильоз поперекового відділів хребта без порушення функції хребта. Хронічна вепртеброгенна люмбалгія, нестійка ремісія. Хронічний гастрит, фаза ремісії. Правобічний хронічний верхньощелепний риносинусит без порушення функції.

Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби.

Наслідки травми (08.2021) закритого перелому правої ключиці з задовільним стоянням відламків та консервативного лікування у вигляді консолідованого перелому правої ключиці без порушення функції. Застарілий надрив задньої схрещеної зв`язки лівого колінного суглоба. Початкові ознаки варусного гонартрозу колінних суглобів. Меланоцитарний невус тулуба, що не ускладнює носіння військової форми одягу.

Захворювання, НІ, не пов`язані з проходженням військової служби.

На підставі ст. 64-г, 61-г, 23-г, 52-г графи ІІ Розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснення щодо застосування статей, що визначають ступінь придатності до військової служби: придатний до військової служби.

На думку позивача, за результатами медичного обстеження, не встановлено придатність позивача до військової служби, що дає підстави вважати таку постанову військово-лікарської комісії протиправною. Відтак для захисту своїх прав позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. №3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ).

Згідно із ст.1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

В силу абзацу 2 частини 1 статті 22 Закону №3543-ХІІ визначено, що громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (ч.3 ст. 22 Закону №3543-ХІІ).

Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України (ч.5 ст.22 Закону №3543-ХІІ).

Поряд з тим, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 р. №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Частиною 10 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 №2801-XII (далі - Закон №2801-XII) законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.

Статтею 70 Закону №2801-XII передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до частини 6 статті 2 Закону №2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Згідно із статтею 1 Закону України Про оборону України від 6 грудня 1991 року №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до статті 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 №389-VIII (далі Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, було введено воєнний стан. Строк дії Указу в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України (№ 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023, №50/2024 від 05.02.2024) з 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 Про загальну мобілізацію у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження визначає Закон України від 03.04.2003 № 661-IV Про державну прикордонну службу України (далі Закон №661-IV).

Відповідно до статті 1 Закону №661-IV, на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.

Згідно із статтею 6 Закону №661-IV, Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення.

Відповідно до статті 10 Закону №661-IV, органи охорони державного кордону безпосередньо виконують поставлені перед Державною прикордонною службою України завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону України.

Порядок проведення військово-лікарськими комісіями Держприкордонслужби медичного огляду громадян призовного віку, військовозобов`язаних та жінок, які приймаються на військову службу за контрактом, кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах (далі - ВВНЗ), військовослужбовців Держприкордонслужби та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової служби), колишніх військовослужбовців Держприкордонслужби та військових частин прикордонних військ СРСР та їх органів управління, дислокованих на території України, працівників Держприкордонслужби, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I, II груп патогенності, працівників суден забезпечення плавскладу та працівників льотного складу Держприкордонслужби з метою визначення їх придатності за станом здоров`я до військової служби (роботи за фахом), установлення причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв та визначення необхідності і умов застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям визначає Положення про проходження медичного огляду у Державній прикордонній службі України, затверджене наказом Адміністрації Державної

прикордонної служби України від 06.05.2009 № 333 (далі Положення №333).

Згідно з пунктом 2 розділу І Положення №333, медичний огляд - огляд, який проводять військово-лікарські комісії, включає вивчення та оцінку стану здоров`я та фізичного розвитку особи на момент огляду з метою визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за відповідним рівнем освіти та військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмової постанови;

придатність до військової служби - стан здоров`я та фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, посадовими інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності в Держприкордонслужбі в мирний та воєнний час

За пунктом 1 глави 1 розділу ІI Положення №333, основними завданнями військово-лікарських комісій Держприкордонслужби є:

організація та проведення медичного огляду осіб, зазначених у пункті 1 розділу І цього Положення;

медичний відбір громадян України для проходження військової служби за контрактом у Держприкордонслужбі;

оцінка результатів медичного огляду військовослужбовців, осіб, які є кандидатами на військову службу в Держприкордонслужбі, осіб, які вступають до навчальних закладів Держприкордонслужби, і розроблення пропозицій щодо вдосконалення цієї роботи;

визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби, причинного зв`язку захворювань, поранень, травм контузій і каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу у Держприкордонслужбі;

визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв у колишніх військовослужбовців Держприкордонслужби;

визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв, що спричинили смерть військовослужбовців Держприкордонслужби;

визначення за станом здоров`я можливості проживання за кордоном членів сімей військовослужбовців, які направляються за кордон у довгострокові закордонні відрядження, на навчання, при виїзді останніх за кордон або при переміщенні їх по службі з переїздом в інші регіони України;

розроблення методичних рекомендацій до медичного огляду, вимог до стану здоров`я, фізичного розвитку та індивідуальних психофізіологічних особливостей військовослужбовців Держприкордонслужби, кандидатів на військову службу в Держприкордонслужбі, кандидатів до вступу на навчання до ВВНЗ.

Пунктами 3 і 4 цієї ж глави передбачено, що ЦВЛК та ВЛК(ЛЛК) приймають постанови, які оформлюються свідоцтвом про хворобу (додаток 1), довідкою військово-лікарської комісії (далі - довідка ВЛК) (додаток 2), протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (додаток 3). Строк оформлення ВЛК свідоцтва про хворобу становить не більше 5 робочих днів із дня огляду.

У прийнятті постанов усі ВЛК та ЛЛК є незалежними. У своїй роботі вони керуються Основами законодавства України про охорону здоров`я, Законами України "Про військовий обов`язок і військову службу", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цим Положенням, а також іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 глави 3 розділу ІІ Положення №333 визначено, що з метою проведення медичного огляду у Держприкордонслужбі утворюються:

постійно діючі ВЛК (ЛЛК);

тимчасово діючі ВЛК (ВЛК ВВНЗ (далі - ТдВЛК ВВНЗ) для медичного огляду кандидатів на навчання у ВВНЗ Держприкордонслужби, кандидатів на військову службу за контрактом).

Членами постійно та тимчасово діючих ВЛК (ЛЛК) призначаються особи, які мають кваліфікаційну категорію за однією з лікарських спеціальностей. Головою ВЛК (ЛЛК) призначається один із лікарів, що входить до її складу, має досвід роботи з питань проведення медичного огляду ВЛК, а також пройшов підготовку (удосконалення) з військово-лікарської експертизи. Секретарем ВЛК (ЛЛК) призначається військовослужбовець або працівник - молодший спеціаліст з медичною освітою.

Постійно діючі, тимчасово діючі ВЛК (ЛЛК) створюються у складі не менше трьох лікарів (терапевт, хірург, невропатолог). Якщо до складу комісії входять понад три лікарі, до неї також призначаються лікарі інших спеціальностей. Для проведення огляду ВЛК осіб із психічними захворюваннями та розладами психіки до складу госпітальної (гарнізонної) комісії включається лікар-психіатр.

Пунктом 1 глави 4 розділу ІІ Положення №333 передбачено, що до постійно діючих військово-лікарських комісій відносяться госпітальні (гарнізонні) ВЛК, які утворюються:

госпітальна ВЛК - в закладах охорони здоров`я Держприкордонслужби, за клінічними профілями в закладах охорони здоров`я Держприкордонслужби може бути створено декілька госпітальних ВЛК;

гарнізонна ВЛК - при клініках амбулаторно-поліклінічної допомоги, поліклініках закладів охорони здоров`я Держприкордонслужби.

Організація проведення медичного огляду госпітальної (гарнізонної) ВЛК в закладі охорони здоров`я Держприкордонслужби покладається на начальника закладу.

На госпітальну (гарнізонну) ВЛК покладаються:

проведення медичного огляду, контрольного та повторного оглядів осіб, зазначених у пункті 1 розділу І цього Положення;

проведення медичного огляду водолазів;

ведення книги протоколів засідань ВЛК (ЛЛК) (додаток 4) та здавання її в архів;

контроль за повнотою та якістю обстеження під час проведення медичного огляду осіб, зазначених у пункті 1 розділу І цього Положення, строком проведення обстеження;

проведення разом із медичними спеціалістами клінічних госпіталів та начальниками служб охорони здоров`я органів Держприкордонслужби, що перебувають у зоні відповідальності закладу охорони здоров`я Держприкордонслужби, аналізу визнання військовослужбовців непридатними (обмежено придатними) до військової служби, розробка пропозицій щодо поліпшення стану здоров`я військовослужбовців, їх узагальнення та надання до ЦВЛК.

Госпітальна (гарнізонна) ВЛК має право:

приймати постанови відповідно до цього Положення;

за погодженням з керівниками відповідних органів Держприкордонслужби залучати до роботи на правах членів комісії медичних та інших фахівців.

Як встановлено судом, позивач проходив медичний огляд у гарнізонній військово-лікарській комісії при Головному військово-медичному клінічному центрі Державної прикордонної служби України. Позивач вказує, що за результатами медичного огляду не було прийнято висновку щодо придатності позивача до військової служби.

Порядок проведення медичного огляду ВЛК передбачено розділом ІІІ Положення №333.

Пунктом 1 глави 1 розділу ІІІ Положення №333 передбачено, що медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, військовослужбовців до військової служби.

Пунктом 4 глави 1 розділу ІІІ Положення №333 передбачено, що постанови ВЛК приймаються на підставі розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснення щодо застосування статей, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 5), таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 6). Розклад хвороб розроблено відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я десятого перегляду (далі - МКХ-10).

Порядок медичного огляду військовослужбовців визначено главою 4 розділу ІІІ Положення №333.

Пунктами 6-8 глави 4 розділу ІІІ Положення №333 передбачено, що військовослужбовці оглядаються ВЛК закладів охорони здоров`я Держприкордонслужби за зоною відповідальності цих закладів, а також за місцем лікування, навчання, перебування у відрядженні.

На осіб, які проходять медичний огляд амбулаторно, заводиться картка обстеження та медичного огляду (додаток 14), при стаціонарному огляді - медична карта стаціонарного хворого.

Медичний огляд військовослужбовців обов`язково проводиться хірургом, терапевтом, невропатологом, окулістом, отоларингологом (військовослужбовців-жінок - гінекологом), а за медичних показань - лікарями інших спеціальностей.

Пунктами 11-12 цієї ж глави передбачено, що при медичному огляді військовослужбовців метод індивідуальної оцінки придатності їх до військової служби повинен застосовуватись у кожному випадку. ВЛК враховує вік, освіту, військовий фах, підготовку, професійний досвід, фактичну працездатність, бажання проходити військову службу, висновок начальника органу Держприкордонслужби та начальника служби охорони здоров`я цього органу, викладені в службовій та медичній характеристиках, можливість подальшого проходження військовослужбовцем військової служби на посаді, що найбільше відповідає стану його здоров`я.

Медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва, з метою визначення ступеня придатності до військової служби проводиться при визначеному наслідку (результаті) захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва.

Пунктом 1 глави 11 розділу ІІІ Положення №333 передбачено, що Постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів.

ВЛК при винесенні постанови оцінює висновки лікарів за результатами медичного огляду в закладі охорони здоров`я Держприкордонслужби, документи особи, які характеризують стан її здоров`я, з інших закладів охорони здоров`я (результати обстежень, висновки лікарів і спеціалістів тощо) за наявності, які є додатковими матеріалами для встановлення діагнозу.

Пунктом 2 цієї ж глави передбачено, що постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, контролюються та переглядаються ЦВЛК.

За пунктом 3 цієї ж глави передбачено, що медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймаються постанови такого змісту:

1) придатний:

до військової служби;

до військової служби за контрактом;

до участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки у складі національного контингенту та національного персоналу;

до навчання у ВВНЗ _ (вказати назву ВВНЗ);

до служби на надводних кораблях (при цьому постанова про придатність до військової служби не приймається);

до служби у плавскладі;

до роботи з ДІВ, джерелами ЕМП, ЛВ, мікроорганізмами I, II груп патогенності;

до навчання в навчальному центрі за спеціальністю водолаза;

до служби водолазом на глибині до ___ метрів;

до навчання (служби) за спеціальністю _______ (вказати спеціальність). Постанова приймається щодо військовослужбовців, які відбираються для навчання, проходження військової служби за окремими військовими спеціальностями, зазначеними у ТДВ;

2) непридатний:

до військової служби з виключенням з військового обліку;

до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (на воєнний час приймається постанова "Обмежено придатний до військової служби");

до військової служби за контрактом;

до участі у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки у складі національного контингенту та національного персоналу;

до навчання у ВВНЗ;

до служби у плавскладі Держприкордонслужби, водолазом;

до навчання в навчальному центрі за спеціальністю "водолаз";

до роботи з ДІВ, джерелами ЕМП, ЛВ, мікроорганізмами I, II груп патогенності;

до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців (постанова приймається у воєнний час);

постанова «Непридатний до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців» приймається на підставі статей 7, 11, 12г, 13ґ, 24, 37, 44, 48, 56, 59, 65, 72, 81 Розкладу хвороб у випадках, коли для відновлення придатності (обмеженої придатності) до військової служби необхідний строк від 6 до 12 календарних місяців.

постанова про придатність (непридатність) до навчання (служби) за військовою спеціальністю, до участі у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки у складі національного контингенту та національного персоналу згідно з вимогами ТДВ приймається за такою формою: "На підставі статті ____ графи _____ Розкладу хвороб та графи _____ Таблиці ___ додаткових вимог придатний (непридатний) до ____ (вказати)";

щодо військовослужбовців, визнаних ВЛК непридатними (обмежено придатними) до військової служби, інші постанови (до навчання у ВВНЗ, у навчальній частині) не приймаються;

щодо військовослужбовців, визнаних ВЛК непридатними (до служби за військовою спеціальністю, до навчання у ВВНЗ, у навчальній частині), одночасно приймається постанова про придатність до військової служби;

3) потребує:

звільнення від виконання службових обов`язків на ___ календарних днів з перебуванням в стаціонарі______(вказати назву закладу охорони здоров`я органу Держприкордонслужби) (постанова приймається щодо курсантів Національної академії Держприкордонслужби і військовослужбовців строкової служби);

звільнення від виконання службових обов`язків на ___ календарних днів;

відпустки за станом здоров`я на ___ календарних днів;

звільнення від виконання службових обов`язків за станом здоров`я на строк, необхідний для оформлення звільнення, але не більше 30 календарних днів;

звільнення від походів з наступним оглядом через 3-6 місяців (постанова приймається щодо військовослужбовців плавскладу Держприкордонслужби);

лікування у _ (вказати заклад охорони здоров`я та орієнтовний строк лікування);

стаціонарного обстеження з подальшим оглядом у ____ (вказати заклад охорони здоров`я);

направлення у батальйон (команду) видужуючих (постанова приймається на воєнний час);

переведення до ___ (вказати заклад охорони здоров`я (військовий або цивільний) та його дислокацію);

додаткового харчування в межах половини продовольчого пайка на весь термін строкової служби (навчання у ВВНЗ) (крім курсантів випускного курсу);

супроводжувача (вказати кількість);

проїзду ____ (вказати вид транспорту та категорію місць);

тривалого спеціалізованого лікування (постанова приймається щодо членів сімей військовослужбовців);

тривалого медичного спостереження (постанова приймається щодо членів сімей військовослужбовців);

потребує протезування та/або ортезування;

4) обмежено придатний до військової служби:

постанова приймається щодо військовослужбовців одночасно з постановою ВЛК в індивідуальному порядку з урахуванням військової спеціальності, посади, віку, роботи, що фактично виконується, пристосованості до неї того, хто пройшов медичний огляд, у довільній формі зазначається, які види служби та роботи даній особі протипоказані;

особи, визнані обмежено придатними до військової служби, до служби у плавскладі, льотної роботи, роботи за окремими військово-обліковими спеціальностями згідно з таблицями А, Б, В ТДВ непридатні;

з метою медичної та соціальної реабілітації особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, за їх зверненнями проходять повторний медичний огляд госпітальними (гарнізонними) ВЛК, але не раніше ніж через 3 роки після прийняття постанови про обмежену придатність до військової служби;

5) тимчасово непридатний:

до здійснення парашутних стрибків, із повторним оглядом через 3-12 місяців (вказати строк);

до служби водолазом, із повторним оглядом через 3-12 місяців (вказати строк);

до роботи з ДІВ, джерелами ЕМП, ЛВ, мікроорганізмами I, II груп патогенності, із повторним оглядом через 3-12 місяців (вказати строк);

до служби у плавскладі Держприкордонслужби, із повторним оглядом через 6 - 12 місяців (постанова приймається щодо військовослужбовців Морської охорони Держприкордонслужби);

6) у зв`язку з нетранспортабельністю переїзд до (вказати місцевість) __ протипоказаний (постанова приймається тільки щодо членів сімей військовослужбовців);

7) протипоказань до виходу в море на надводному кораблі немає (постанова приймається щодо осіб, відряджених на надводний корабель);

8) на підставі статті __ графи __ Розкладу хвороб та графи ___ Таблиці ___ додаткових вимог вихід у море на надводному кораблі протипоказаний (постанова приймається щодо осіб, відряджених на надводний корабель);

9) за станом здоров`я протипоказань до проходження військової служби (для членів сімей - проживання, для працівників - роботи) за кордоном немає;

10) на підставі статті __ графи __ Розкладу хвороб та Переліку медичних протипоказань проходження військової служби (для працівників - робота) за кордоном протипоказане;

11) на підставі пункту __ Переліку медичних протипоказань проживання за кордоном протипоказане.

Таким чином, визначення ступеня придатності до військової служби є компетенцією відповідний військово-лікарських комісій.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Системний аналіз вищевказаних норм свідчить про те, що при розгляді по суті спору в адміністративних справах, у яких оспорюються рішення лікарських комісій, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому така оцінка виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.

Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №806/526/16.

Суд зазначає, що у постанові гарнізонної військово-лікарської комісії Головного військово-медичного клінічного центру, оформленої у вигляді довідки №1222 від 01 березня 2024 року чітко зазначений висновок: «придатний до військової служби». Вказане спростовує доводи позивача щодо незазначення у вказаній постанові висновку ступеня придатності позивача до військової служби. Таким чином, доводи позивача про порушення порядку проходження ним військово-лікарської комісії не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, тому у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно зі статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові в позові судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 293, 295-297, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

в и р і ш и в :

у задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса проживання: 80216, Львівська обл., Червоноградський р-н, с. Поздимир; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) (місцезнаходження: 03083, м. Київ, вул. Ягідна, 58; ЄДРПОУ: 14321618) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п. 15.5 п.15 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя Чаплик І.Д.