Рішення № 119747548, 14.06.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2024 року № 320/8907/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності, стягнення недоотриманої заробітної плати, премії та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) із позовом до Офісу Генерального прокурора (далі також відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо нездійснення виплати позивачу заробітної плати у повному обсязі, обчисленої у розмірах, передбачених статтею 81 Закону України Про прокуратуру, за квітень, травень, червень, липень і серпень 2020 року;

- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь позивача суму недоотриманої заробітної плати за квітень, травень, червень, липень і серпень 2020 року в сумі 275 940, 76 грн;

- визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо нездійснення виплати позивачу щорічної премії за 2020 рік у повному обсязі, обчисленої у розмірі, передбаченому частиною 2 статті 81 Закону України «Про прокуратуру»;

- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь позивача суму недоотриманої частини щорічної премії за 2020 рік в сумі 68 104, 80 грн;

- зобов`язати Офіс Генерального прокурора провести компенсацію позивачу недоотриманого доходу (заробітної плати за квітень, травень, червень, липень і серпень 2020 року, щорічної премії за 2020 рік) відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» в день виплати заборгованості по премії та заробітній платі за відповідний місяць.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2023 року поновлено позивачу строку на звернення до суду з даним позовом, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позивач зазначає, що Офіс Генерального прокурора неправомірно застосовував норми Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ (далі - Закон № 553-ІХ).

На думку позивача, застосування обмежень розміру заробітної плати, встановленої нормою Закону № 553-ІХ є неправомірним, оскільки заробітна плата прокурора згідно з частини 1 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно- правовими актами.

Крім того, в подальшому, статтю 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 у справі №1-14/2020(230/20) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що у межах спірних правовідносин він діяв відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві.

Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи прокуратури України та їх посадові особи зобов`язані діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про оплату праці» від 25 березня 1995 року № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР) умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.

Згідно зі статтею 13 Закону № 108/95-ВР оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Частинами 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Статтею 81 Закону № 1697-VII визначено заробітну плату прокурора.

Статтею 89 Закону № 1697-VII передбачено, що фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі у випадках, передбачених міжнародними договорами України або проектами міжнародної технічної допомоги, зареєстрованими в установленому порядку. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Офісом Генерального прокурора.

Згідно зі статтею 90 Закону № 1697-VII фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Водночас, Законом № 553-IX, який набрав чинності 18 квітня 2020 року внесено зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», зокрема, доповнено статтею 29 такого змісту:

« 29. Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).».

Отже, з набранням чинності Законом № 553-ІХ перестали існувати правові підстави для виплати прокурорам заробітної плати у розмірі, що перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року.

За загальним правилом, колізія правових норм у часі вирішується на користь норми, прийнятої пізніше, оскільки найновіше законодавство демонструє способи та форми правового регулювання, які на даному етапі розвитку суспільства, на думку законодавця, є більш доцільними.

Таким чином, судом встановлено, що Офіс Генерального прокурора з квітня 2020 року був позбавлений можливості діяти всупереч вимогам Закону № 553-ІХ.

Конституційним Судом України 28 серпня 2020 року прийнято рішення № 10-р/2020 (далі - Рішення № 10-р/2020) щодо невідповідності Конституції України (неконституційності) положень частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ зі змінами.

Пунктом 2 резолютивної частини Рішення № 10-р/2020 передбачено, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ зі змінами, Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-IX, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Однак, Конституційний Суд України у Рішенні № 10-р/2020 не визначив будь-яких особливостей застосування цього рішення до правовідносин, які виникли до його прийняття, тобто дія Рішення № 10-р/2020 не поширюється на спірні правовідносини з 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року, оскільки вони виникли до його прийняття, а отже у період з 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року положення частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону № 553-IX) були чинними і на підставі них Офісом Генерального прокурора правомірно здійснювалось нарахування та виплата ОСОБА_1 заробітної плати у обмеженому розмірі.

Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Водночас частиною 2 статті 152 Конституції України, частиною 1 статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, Офісом Генерального прокурора заробітна плата прокурорам у розмірі, визначеному статтею 81 Закону № 1697-VII, тобто без обмеження граничного розміру, передбаченого Законом № 553-IX, знову почала виплачуватися з дня ухвалення цього рішення Конституційного Суду України, що не заперечується ОСОБА_1 у позовній заяві.

В той же час, Верховний Суд розглядаючи аналогічні спори у частині поширення дії рішення Конституційного Суду України на правовідносини, які виникли до прийняття вказаних рішень, у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 826/18228/16 наголошує, що: «Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки такі виникли до прийняття вказаного рішення Конституційного Суду України, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.».

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 820/2462/17, від 25 липня 2019 року у справі № 804/3790/17, від 04 червня 2020 року у справі № 818/45/16.

Ураховуючи вищевикладене, позовна вимога ОСОБА_1 у частині стягнення з Офісу Генерального прокурора на його користь суму недоотриманої заробітної плати за квітень-серпень 2020 року у сумі 275 940, 76 грн є безпідставною, а тому не підлягає задоволенню.

Щодо зазначення у позовній заяві про стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої частини щорічної премії за 2020 рік у сумі 68 104, 80 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 98 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України у межах бюджетних асигнувань.

Водночас, Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII внесено зміни до Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року № 2456-VI, зокрема розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 26, яким, серед іншого, встановлено, що норми і положення статті 81, пунктів 13,14 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету.

Отже, у період з січня 2020 року по 26 березня 2020 року умови оплати праці прокурорів визначалися постановою Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці прокурорів» від 11 грудня 2019 року № 1155 (далі - Постанова № 1155).

Так, Постановою № 1155 визначено, що посадовий оклад прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури установлюється відповідно до частини 6 статті 81 Закону України «Про прокуратуру».

Крім того, Постановою № 1155 надано право керівникам здійснювати преміювання прокурорів відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Великою палатою Конституційного Суду України 26 березня 2020 року прийнято рішення № 6-р/2020 щодо невідповідності Конституції України (неконституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України (далі - Рішення № б-р/2020).

Рішенням № 6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України в частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697-VII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказане положення втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, оплата праці прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних і окружних прокуратур регулюється нормами статті 81 Закону № 1697-УП з дня ухвалення Рішення № 6-р/2020, тобто з 26 березня 2020 року.

Керуючись нормами частини 2 статті 81 Закону № 1697-УП, на підставі наказу Офісу Генерального прокурора від 30 жовтня 2020 року № 503 «Про затвердження Тимчасового положення про систему оцінювання якості роботи прокурорів та преміювання прокурорів» (до змін, внесених у 2021 році) (далі - Положення) у грудні 2020 року прокурорам Офісу Генерального прокурора здійснено виплату щорічної премії за результатами оцінювання якості їх роботи за 2020 рік у разі позитивного оцінювання роботи.

Пунктом 3.4 розділу 3 Положення визначено, що розмір премії за результатами оцінювання якості роботи розраховується у відсотках до суми посадового окладу відповідної посади на день видання наказу згідно з пунктом 3.2 розділу 3 цього Положення з урахуванням виникнення права на заробітну плату відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру».

З огляду на вищевикладене, розмір нарахованої за 2020 рік премії ОСОБА_1 становив 30 відсотків його посадового окладу відповідно до статті 81 Закону № 1697-VII та дорівнював 204 314, 40 грн (75 672, 00 грн х 30 % х 9 місяців).

Суд звертає увагу на те, що премія за результатами оцінювання якості роботи ОСОБА_1 за 2020 рік розрахована Офісом Генерального прокурора за 9 місяців (з 26 березня 2020 року по грудень 2020 включно) відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки до 26 березня 2020 року діяла Постанова № 1155, яка не передбачала щорічну премію за результатами оцінювання якості роботи прокурора, а визначала щомісячну премію прокурору, яка була нарахована і виплачена ОСОБА_1 у повному обсязі за січень-березень 2020 року, що підтверджується копіями наказів Генерального прокурора про виплату щомісячних премій прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у січні-березні 2020 року, підставою прийняття яких є саме Постанова № 1155, та розрахунковими листами про заробітну плату ОСОБА_1 за період з січня 2020 року по березень 2020 року, які містять інформацію про суми нарахованих окремих її складових (у т.ч. розмір посадового окладу), розміри утримань до відповідних бюджетів, суми виплаченої заробітної плати.

Ураховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Щодо зазначення у позовній заяві про проведення Офісом Генерального прокурора компенсації ОСОБА_1 недоотриманого доходу (заробітної плати за квітень, травень, червень, липень, серпень 2020 року і щорічної премії за 2020 рік) відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» в день виплати заборгованості по премії та заробітній платі за відповідний місяць, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (зі змінами) (далі - Закон № 2050-ІІІ) компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:

-пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

-соціальні виплати;

-стипендії;

-заробітна плата (грошове забезпечення) сума індексації грошових доходів Z громадян;

-суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

-суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Ураховуючи, що Офіс Генерального прокурора правомірно здійснював обмеження розміру заробітної плати ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року відповідно до вимог чинного законодавства, яке існувало на момент виникнення спірних правовідносин, а також виходячи з того, що премія за результатами оцінювання роботи ОСОБА_1 за 2020 рік має разовий характер, нараховується та виплачується згідно з наказом Генерального прокурора за наслідками проведеної оцінки річної роботи працівника прокуратури, позовна вимога щодо здійснення компенсації недоотриманого доходу з цих підстав відповідно до вимог Закону № 2050- ІІІ є необґрунтованою та, відповідно, не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Офісу Генерального прокурора (01011, місто Київ, вулиця Різницька, будинок 13/15; код ЄДРПОУ 00034051) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення недоотриманої заробітної плати, премії та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.