Рішення № 119747224, 14.06.2024, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2024 р. справа № 300/2033/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також, - позивач, ОСОБА_1 ), 21.03.2024 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі також ГУ ПФУ в Івано-Франківській області - відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі також ГУ ПФУ в Закарпатській області - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ПФУ в Закарпатській області за наслідками розгляду поданої позивачем заяви про призначення пенсії за віком від 12.01.2023 та доданих документів, відмовлено у призначенні такої пенсії зважаючи на відсутність необхідного страхового стажу 19 років та зазначено, що страховий стаж позивача становить 13 років 3 місяці 13 днів. Так, ГУ ПФУ в Закарпатській області не зарахувало до загального страхового стажу роботи періоди роботи з 31.03.1989 по 19.04.1994 в будівельно-монтажному управлінні тресту "Лангепаснафтобуд", з 19.04.1996 по 23.03.1998 в будівельно-монтажному управлінні Покачевнафтобуд тресту "Лангепаснафтобуд". Однак, позивач зазначає, що стаж його роботи з 31.03.1989 по 19.04.1994 в будівельно-монтажному управлінні тресту "Лангепаснафтобуд", з 19.04.1996 по 23.03.1998 в будівельно-монтажному управлінні Покачевнафтобуд тресту "Лангепаснафтобуд" підтверджується відповідними записами у трудовій книжці від 02.08.1978, з посиланням на номери та дату наказу про прийняття його на роботу та звільнення з роботи, архівними довідками від 06.02.2020, довідками про заробітну плату виданих ТОВ "Лукойл - Західний Сибір" від 05.02.2020 та рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 01.12.2022 у справі №348/2069/22. Крім того, на думку позивача, з норм міжнародних угод підписаних між Україною та РФ, вбачається, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою. Відповідно до Конституції України та чинного законодавства України, міжнародна угода, ратифікована Верховною Радою України має перевагу над чинним законодавством України, в тому числі і в галузі пенсійного забезпечення.

Також зазначає, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.08.2023 по справі №300/348/23 позовну заяву позивача задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 20.01.2023 №092350005693 про відмову у призначенні мені пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу роботи періоди роботи з 01.01.1992 по 19.04.1994 в будівельно-монтажному управлінні тресту "Лангепаснафтобуд", та з 19.04.1996 по 23.03.1998 в будівельно-монтажному управлінні Покачевнафтобуд тресту "Лангепаснафтобуд" та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути його заяву від 12.01.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов язкове державне пенсійне страхування". Рішення набрало законної сили 25.12.2023. На виконання вказаного рішення суду ГУ ПФУ в Закарпатській області зараховано до його загального страхового стажу періоди роботи з 01.01.1992 по 19.04.1994 в будівельно-монтажному управлінні тресту "Лангепаснафтобуд", та з 19.04.1996 по 23.03.1998 в будівельно-монтажному управлінні Покачевнафтобуд тресту Лангепаснафтобуд".

Однак, в результаті повторного розгляду його заяви від 12.01.2023 ГУ ПФУ в Закарпатській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії №092350005693 від 17.01.2024 на підставі поданих позивачем документів обчислив страховий стаж ОСОБА_1 , який становить 17 років 6 місяців 7 днів, а тому знов відмовив у призначенні йому пенсії за віком у зв`язку з ніби то відсутністю у позивача необхідного в 63 роки загального страхового стажу встановленого у 2022 році - 19 років.

Із даного рішення та розрахунку його стажу ОСОБА_1 стало відомо про те, що ГУ ПФУ в Закарпатській області не зарахувало до страхового стажу період роботи на посаді столяра 4-го і 5-го розряду у тому самому Будівельно-монтажному управлінні Тресту "Лангепаснафтобуд" з 20.04.1994 по 18.04.1996 (1 рік 11 місяців 30 днів). Позивач вважає, що дії відповідачів щодо відмови зарахувати до страхового стажу період його роботи у Будівельно-монтажному управлінні Покачевнафтобуд Тресту "Лангепаснафтобуд" та відмови у призначенні мені пенсії за віком є неправомірними і необґрунтованими. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку позовної заяви (а.с.33-34).

03.04.2024 позивачем зазначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недолік усунуто, відтак ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.39-40).

Відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області скористалося правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 22.04.2024. Щодо заявлених позовних вимог представник відповідача заперечила, зазначила, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу згідно трудової книжки від 02.08.1978 не зараховано періоди на території російської федерації з 20.04.1994 по 18.04.1996, оскільки росією припинено участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Просила відмовити у задоволенні позову (а.с.47-57).

Відповідач, ГУ ПФУ в Закарпатській області скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 26.04.2024 відповідно до якого проти позову заперечив, вказавши, що право на призначення пенсії за віком після досягнення вік 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років. До загального страхового стажу роботи періоди роботи з 20.04.1994 по 18.04.1996 в будівельно-монтажному управлінні тресту "Лангепаснафтобуд" не зараховано позивачу, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припиняє участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав. Крім того, відповідно до Указів Президента України "Про введення воєнного стану", в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. З урахуванням зазначеного, органи Пенсійного фонду України станом на сьогодні позбавлені можливості в повному обсязі вжити заходів щодо отримання даних перевірки довідок про заробітку плату з російської федерації. Відтак, вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню (а.с 62-65).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив такі обставини.

Згідно частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Судом встановлено, що З метою реалізації свого права на пенсійне забезпечення 12.01.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при досягненні 63-річного віку, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком, що визнається та не заперечується сторонами.

До заяви від 12.01.2023 подано необхідні документи для призначення пенсії за віком.

Рішення ГУ І1ФУ в Закарпатській області №092350005693 від 20.01.2023 на підставі поданих мною документів обчислив мій страховий стаж, який становить 13 років 3 місяці 13 днів, а тому відмовив у призначенні мені пенсії за віком у зв`язку з відсутністю у позивача необхідного в 63 роки загального страхового стажу встановленого у 2022 році - 19 років.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.08.2023 по справі №300/348/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 20.01.2023 №092350005693 про відмову у призначенні мені пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу роботи періоди роботи з 01.01.1992 по 19.04.1994 в будівельно-монтажному управлінні тресту "Лангепаснафтобуд", та з 19.04.1996 по 23.03.1998в будівельно-монтажному управлінні Покачевнафтобуд тресту "Лангепаснафтобуд" та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути його заяву від 12.01.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов язкове державне пенсійне страхування" (а.с.15-21).

Рішення набрало законної сили на підставі постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.12.2023 (а.с.22-25).

На виконання вказаного рішення суду ГУ ПФУ в Закарпатській області зараховано до загального страхового стажу позивача періоди роботи з 01.01.1992 по 19.04.1994 в будівельно-монтажному управлінні тресту "Лангепаснафтобуд", та з 19.04.1996 по 23.03.1998в будівельно-монтажномууправлінні Покачевнафтобуд тресту "Лангепаснафтобуд".

Однак, в результаті повторного розгляду його заяви від 12.01.2023 ГУ ПФУ в Закарпатській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії №092350005693 від 17.01.2024 на підставі поданих позивачем документів обчислив страховий стаж ОСОБА_1 , який становить 17 років 6 місяців 7 днів, а тому знов відмовив у призначенні йому пенсії за віком у зв`язку з ніби то відсутністю у позивача необхідного в 63 роки загального страхового стажу встановленого у 2022 році - 19 років.

Із даного рішення та розрахунку його стажу ОСОБА_1 стало відомо про те, що ГУ ПФУ в Закарпатській області не зарахувало до страхового стажу період роботи на посаді столяра 4-го і 5-го розряду у Будівельно-монтажному управлінні Тресту "Лангепаснафтобуд" з 20.04.1994 по 18.04.1996 (1 рік 11 місяців 30 днів) (а.с.26).

Позивач вважає, що дії відповідачів щодо відмови зарахувати до страхового стажу період його роботи у Будівельно-монтажному управлінні Покачевнафтобуд Тресту "Лангепаснафтобуд" та відмови у призначенні мені пенсії за віком протиправними, у зв`язку з чим звернувся в суд за захистом свого порушеного права.

Як передбачено частиною третьою статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

За змістом пункту першого частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пенсійним віком є встановлений законодавством вік, із досягненням якого, особа може претендувати на виплату пенсії за віком.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону № 1058-IV.

Так, згідно з частиною 2 статті 26 Закону № 1058-IV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

Аналіз вищевикладеного дає підстави вважати, що за загальним правилом для виникнення у осіб права на призначення пенсії за віком є наявність сукупності таких ознак: 1) досягнення встановленого законодавством пенсійного віку та 2) наявність встановленого законодавством страхового стажу.

Відтак, для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком необхідна наявність двох обов`язкових умов у сукупності: вік 63 роки; страховий стаж з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років.

Як встановлено судом вище, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком - 12.01.2023, згідно паспортних даних досяг віку 63 роки, що визнається сторонами.

Згідно із ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно з п. З Порядку підтвердження наявного трудового стажу' для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Україні від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Статтею 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 передбачено, що страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01.01.2004 - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Страховий стаж, набутий до 01.01.2004 підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Перелік документів які подаються до заяви про призначення пенсії за віком визначений у п. 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до п.п. 2. п.2.1 Порядку № 22-1 документи про стаж визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок №637)

Пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно п. З Порядку №637, за відсутності трудової книжки а також у тих випадках коли трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У відповідності до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номера, до якого включається цей період роботи, первинні документи за час виконання роботи на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка або інші довідки що підтверджують період роботи а також довідки про заробітну плату.

Така позиція викладена в постанові Верхового Суду від 21.08.2019 у справі №563/1314/16-а.

Як встановлено матеріалами справи, 31.03.1989 позивач на підставі наказу №22-к прийнятий на роботу у Будівельно-монтажне управління Тресту "Лангепаснафтобуд" на посаду столяр 4-го розряду. 19.04.1994 на підставі наказу №33-к звільнений у порядку переведення на роботу у БМУ "Покачевнафтобуд".

23.03.1998 на підставі наказу №41-к звільнений з роботи у порядку переведення на роботу у ВАТ "Луктур-А",

Зазначений стаж роботи у вказаних підприємствах підтверджується записами у трудовій книжці від 02.08.1978, з посиланням на номер наказів про прийняття, переведення та звільнення з роботи (а.с.7-8).

Крім того, спірні періоди роботи ОСОБА_1 в Будівельно-монтажному управлінні Покачевнафтобуд Тресту "Лангепаснафтобуд" підтверджується: архівними довідками від 06.02.2020 виданими ТОВ "Лукойл - Західний Сибір" №36-77 та №36-78, довідками про заробітну плату виданими ТОВ "Лукойл - Західний Сибір" від 05.02.2020 №267/2-335 та №67/2-336 у яких зазначено, що з усієї заробітної плати здійснювалися відрахування у Пенсійний фонд.

Відповідно до п.1,7 Порядку № 22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Пунктом 4.2 Порядку 22-1 визначено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно п.4.3 Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів., необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до п.4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Також питання врахування періодів роботи в Російській Федерації після 1 січня 1991 року до стажу при призначенні пенсій на території України на час моєї роботи регулювалося нормами міжнародних угод, підписаних Україною та Російською Федерацією.

Відповідно до ч.4 ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у тих випадках. коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила. ніж ті. які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).

Згідно з ч.2 ст. 6 Угоди "Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення" від 13 березня 1992 року, укладеною між Україною і Росією, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу' років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також па території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.

Відповідно до абз.2,3 ст. 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Частиною 2 статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан. України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

З вищенаведених норм міжнародних угод підписаних між Україною та РФ. вбачається, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Відповідно до Конституції України та чинного законодавства України, міжнародна угода, ратифікована Верховною Радою України має перевагу над чинним законодавством України, в тому числі і в галузі пенсійного забезпечення.

Слід також зазначає, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.08.2023 по справі №300/348/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 20.01.2023 №092350005693 про відмову у призначенні мені пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу роботи періоди роботи з 01.01.1992 по 19.04.1994 в будівельно-монтажному управлінні тресту "Лангепаснафтобуд", та з 19.04.1996 по 23.03.1998 в будівельно-монтажному управлінні Покачевнафтобуд тресту "Лангепаснафтобуд" та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути його заяву від 12.01.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов язкове державне пенсійне страхування" (а.с.15-21).

Рішення набрало законної сили на підставі постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.12.2023 (а.с.22-25).

Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено пі обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, Головне У1ІФУ у Закарпатській області під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком з врахуванням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.08.2023 не врахувало до страхового стажу позивача період його роботи у Будівельно-монтажному управлінні Покачевнафтобуд Тресту "Лангепаснафтобуд" з 20.04.1994 по 18.04.1996, так як до заяви позивача та матеріалів пенсійної справи були долучені всі документи, які підтверджували зайнятість ОСОБА_1 на роботі у вищевказаних підприємствах.

Статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 передбачено, що починаючи з 1 січня 2022 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років;

Згідно представлених позивачем відповідачу документів, загальний трудовий стаж з врахуванням вищевказаної роботи становить 19 років 06 місяців, що є достатнім для призначення мені у 63 роки пенсії по віку у 2022 році згідно ст. 26 Закону № 1058-IV.

Суд зазначає, що статтею 122 ч.2 КАС України передбачено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 121 ч. 1 КАС України передбачено, що пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за заявою учасника справи.

Проте що ОСОБА_1 не враховано в загальний трудовий стаж роботу у Будівельно-монтажному управлінні Покачевнафтобуд Тресту "Лангепаснафтобуд" з 20.04.1994 по 19.04.1996 позивач дізнався із рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №092350005693 від 17.01.2024, після виконання ГУ ПФУ в Закарпатській області рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.08.2023. тому 6-ти місячний строк звернення до адміністративного суду позивачем не пропущено.

Відповідно до статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Враховуючи те, що за призначенням пенсії позивач звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою від 12.01.2023, тому пенсія за віком ОСОБА_1 повинна бути призначена з 19.10.2022, з дня, що настає після досягнення віку 63 роки.

Суд також зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.

Так, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Так умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пільгової пенсії визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про призначення пенсії. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - призначити або відмовити в такому призначенні, однак виключно у тому випадку, коли для цього є законні підстави. За законом в спірних правовідносинах у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Враховуючи вищевказане, ефективним способом відновлення порушених відповідачами прав буде скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №092350005693 від 17.01.2024 про відмову в призначенні мені пенсії за віком та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, як територіального органу за місцем звернення позивача, призначити з 19.10.2022 пенсію за віком відповідно до статті ст. 26 Закону № 1058-IV.

Згідно з вимогами статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час розгляду справи відповідачі доводи позивача не спростували.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У матеріалах даної справи містяться докази понесення позивачем судових витрат в розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.3558428613.1 від 30.03.2024 (а.с.37).

Таким чином, підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.

У свою чергу, у відповідності до пункту 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що позивач в адміністративному позові вказав про необхідність стягнення із відповідачів понесених ним витрат на правову допомогу.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, поряд з іншим, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Окрім зазначеного, частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи(частина 5 ст. 134 КАС України).

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн подано:

- договір про надання правничої допомоги №025 від 19.02.2024, за яким клієнтом визначено ОСОБА_1 , адвокатом Куцого Олександра Степановича (а.с.27);

- попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат (а.с.28);

- акт здачі-приймання виконаних робіт №1 від 18.03.2024 (а.с.29);

- квитанцію про сплату грошових коштів №007/2024 від 27.02.2024 на суму 4000 грн (а.с.30);

Відтак, позивачем надані належні документи про понесення останнім витрат на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн, що дає підстави для вирішення судом питання необхідності відшкодування таких витрат.

В свою чергу, суд звертає увагу, що відповідачі у відзиві щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмітили, що дана справа є справою незначної складності, а заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу є неспівмірною з обсягом наданих послуг.

За змістом частини 9 статті 139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року №5076-VI (далі Закон №5076-VI).

Згідно з положеннями статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні "Лавентс проти Латвії" (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

В зв`язку із вищенаведеним, оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 4000,00 грн, є співмірною із складністю цієї справи та фактичним обсягом наданих адвокатом послуг та затраченим ним часом на надання таких послуг.

Відтак, беручи до уваги принцип співмірності, напрацьовану правову позицію щодо аналогічних відносин Верховного Суду, а також виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України, суд вважає, що пропорційними, співмірними і обґрунтованими є витрати на правову допомогу у розмірі - 2000,00 грн.

Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів підлягає стягненню понесені судові витрати по оплаті правничої допомоги в розмірі - 2000,00 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позовну заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ - 20453063, пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №092350005693 від 17.01.2024 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) призначити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, врахувавши до страхового стажу періоди роботи з 20.04. 1994 по 19.04.1996 у будівельно-монтажному управлінні Покачевнафтобуд Тресту "Лангепаснафтобуд".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок та частину витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 (одну тисячу) гривень 00 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ - 20453063, пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок та частину витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 (одну тисячу) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.