Постанова № 119742835, 13.06.2024, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/2650/24

Провадження № 3/159/1320/24

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024 року м. Ковель

Суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області Денисюк Т.В, з участю секретаря судового засідання Пустової А.Ф., особи, щодо якої складений протокол ОСОБА_1 , захисника особи - адвоката Ковальчука В.С., потерпілої ОСОБА_2 , представника потерпілої адвоката Панасюка І.І. (дистанційно), розглянувши матеріали справи, які надійшли від Ковельського РУПГУНП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт № НОМЕР_1 , виданий 18.09.2023 органом 0717, РНОКПП НОМЕР_2 ), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не працевлаштований,

за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 07.04.2024 приблизно о 20 годині, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру по відношенню до колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме, у присутності малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ображав її образливими словами та нецензурною лексикою, чим завдав шкоди психічному здоров`ю потерпілої.

Зазначеними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 173-2 КУпАП.

Справа перебуває у провадженні судді Денисюк Т.В. з 16.05.2024.

ОСОБА_1 в суді провину не визнав та пояснив, що після розірвання шлюбу його колишня дружина ОСОБА_2 разом з їх двома неповнолітніми дітьми залишилася проживати у належній йому квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Органом опіки та піклування визначений порядок спілкування з неповнолітніми дітьми, проте він, як батько має бажання збільшити тривалість спілкування із сином Матвієм. 07.04.2024, приблизно о 20 годині, після відпочинку, він привіз сина за місцем проживання ОСОБА_2 та запропонував добровільно узгодити більш тривале спілкування із сином. Розмова з ОСОБА_2 набула емоційного забарвлення, переросла у словесну суперечку, тривала не більше 3-х хвилин, проте не мала ознак агресії або насильства. ОСОБА_1 категорично заперечив акт насильства щодо колишньої дружини.

Захисник особи адвокат Ковальчук В.С. просив провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, мотивуючи свою позицію відсутністю доказів протиправної поведінки ОСОБА_1 . Захисник зауважив на відмінності понять конфлікту та насильства, вважає, що звернення колишньої дружини ОСОБА_1 до органів поліції свідчить про наявність конфлікту між подружжям та не підтверджує факт вчинення домашнього насильства. Просив врахувати значну кількість цивільно правових спорів, які перебувають у провадженні суду за участю обох сторін і стосуються утримання та порядку спілкування з дітьми. На думку захисника окрім невірної кваліфікації події, органами Національної поліції порушена процедура оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, протокол складений лише 16.04.2024.

Потерпіла ОСОБА_2 під час розгляду справи підтвердила обставини, викладені у протоколі та пояснила, що після розірвання у червні 2023 року шлюбу з ОСОБА_1 , вона разом з двома неповнолітніми дітьми залишилася у квартирі на АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_1 . Проте останній постійно наголошував на тому, що вона нічого не досягла, проживає у його квартирі тільки з його доброї ласки, погрожував не сплачувати комунальні послуги, відключити комунікації, забрати меншого сина Матвія, неодноразово приходив в квартиру і забирав речі, які вважав власним майном. Через важку хворобу старшого сина, який є особою з інвалідністю першої групи і потребує постійного догляду, вона позбавлена можливості працювати, а тому була залежною від ОСОБА_1 . Побоюючись агресивної поведінки ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, а також застосування зброї, вона тривалий час намагалася проявляти терпіння. У травні 2023 року пробачила побиття. Події 07.04.2024 виявилися останньою краплею і призвели до нервового стресу.

Того дня, незважаючи на встановлений службою у справах дітей графік спілкування, вона дозволила ОСОБА_1 забрати сина ОСОБА_4 на відпочинок на природу на цілий день. Приблизно о 20 годині ОСОБА_1 привів сина додому, був в стані сп`яніння, агресивно налаштованим і повідомив, що забирає принтер. Вона просила не робити цього, адже він потрібен дитині для навчання. Після цього ОСОБА_1 почав розмову про те, що його не влаштовує визначений службою у справах дітей порядок спілкування з сином Матвієм. Вона відповіла, що з даного приводу є рішення компетентного органу, однак вона погоджується коригувати графік побачень. На що колишній чоловік у присутності сина ОСОБА_4 почав її ображати нецензурними словами і погрожувати, в А. і необхідність в судовому порядку захищати свої права призвело до нервового зриву. Вона змушена була звернутися за медичною допомогою і після події 07.04.2024 виїхала з дітьми з квартири.

Про домашнє насильство повідомила поліцію 08.04.2024, остаточно наважившись покласти цьому край. Того ж дня поліцейська поспілкувалася з дитиною і ОСОБА_4 підтвердив, що батько ображав маму словами, які йому не можна повторювати.

Потерпіла ОСОБА_2 просила притягнути її колишнього чоловіка до відповідальності.

Суд оцінивши надані на дослідження докази, дійшов такого висновку.

Диспозиція частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення зокрема домашнього насильства, насильства за ознакою статі.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдано шкода фізичному або психологічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 №2229-VІІІ домашнєнасильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Положеннями вищевказаного Закону визначено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється, серед іншого, на колишнє подружжя, незалежно від факту їх спільного проживання.

Основною тезою національного і міжнародного законодавства у сфері протидії домашньому насильству є те, що ніхто, ніде та за жодних обставин не повинен терпіти знущання над собою.

При цьому, слід пам`ятати, що дитина, яка бачить насилля щодо інших, є не свідком, а жертвою ( пункт 2 частини першої статті 1, стаття 22 Закону №2229-VІІІ).

20.06.2022Україна ратифікувалаКонвенцію РадиЄвропи прозапобігання тапротидію насильствущодо жінокі домашньомунасильству (далі-Стамбульська конвенція), яка спрямована на викорінення насильства і передбачає створення комплексної системи ефективної боротьби з такими явищами.

ЄСПЛ у справах «Івашків проти України» (заява №59670/14, рішення від 22.09.2022), ОСОБА_5 та З.М. проти України» (Заява № 4669/20, рішення від 03.11.2022), «Левчук проти України» (заява № 17496/19 від 03.12.2020) неодноразово зауважував на позитивному обов`язку держави вживати своєчасних заходів для розслідування актів домашнього насильства, як прояву порушення основних прав і свобод людини. Державні органи повинні відійти від тендерних стереотипів і не применшувати серйозність порушень.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (стаття 280 КУпАП).

Сукупність досліджених судом доказів є достатньою для доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні психологічного насильства щодо колишньої дружини у присутності малолітньої дитини.

Зокрема, пояснення потерпілої ОСОБА_6 узгоджуються із наявними письмовими матеріалами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №967463 від 16.04.2024 в якому зазначені дата, час, місце вчинення правопорушення;

- електронним рапортом від 08.04.2024 про надходження заяви ОСОБА_2 про словесні образи у присутності дитини,

- заявою та письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , з яких вбачається, що 07.04.2024 колишній чоловік ОСОБА_1 за місцем її проживання у присутності малолітнього сина Матвія ображав її нецензурною лайкою та погрожував у будь-який спосіб забрати від матері меншого сина;

- консультативним оглядом невролога дорослого від 10.04.2024 пацієнта ОСОБА_2 , з якого вбачається, що остання звернулася за медичною допомогою з приводу скарг на постійну фонову тривогу, напади паніки, серцебиття, нестачу дихання, тремор, які відчуває щоночі протягом останніх 30 днів, виснаження, апатію, пригнічення, постійний стрес; загострення стану пацієнтка відчула близько 3 днів тому після конфліктної ситуації з чоловіком.

Окрім того, допитаний за клопотанням сторін старший інспектор СЮП ВП Ковельського РУП ГУНП Козій Т.П. в судовому засіданні 13.06.2024 повідомила, що в ході розгляду матеріалів, які були зареєстровані в ІКС ІПНП Ковельського РУП 08.04.2024 №5512 за зверненням ОСОБА_2 , вона провела бесіду в присутності матері з малолітнім сином Власових ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Останній підтвердив, що ввечері 07.04.2024 батько ОСОБА_1 обзивав маму словами, які йому як дитині повторювати не можна. Мама після цього плакала.

Свідок ОСОБА_7 також повідомила, що виконавчим комітетом Ковельської міської ради на виконання Закону України №2229-VІІІ створена комісія для захисту прав дітей. Координаційна програма співпраці органів державної влади і самоврядування передбачає скерування працівниками поліції повідомлень в комісію у разі виявлення фактів домашнього насильства у присутності дітей. Відповідно, вона повідомила комісію про встановлені нею обставини психологічного насильства щодо ОСОБА_2 і викликала ОСОБА_1 для складання протоколу про адміністративне правопорушення. Як відомо психолог у складі мобільної бригади реагування поспілкувався з дитиною і заявницею, усі учасники події були запрошені на засідання комісії, ОСОБА_1 на засідання не з`явився.

Суд також враховує твердження потерпілої про застосування до неї у минулому фізичного насильства, які підтверджені довідкою травматологічного пункту ЦРЛ Ковельського МТМО № 2526 від 16.05.2023 про отримання травм у вигляді множинних та підшкірних гематом правого передпліччя, правої кисті, яких зі слів потерпілої завдав чоловік.

Не зважаючи на закриття кримінального провадження за фактом завдання тілесних ушкоджень на стадії досудового розслідування через недоведеність складу правопорушення, перебіг подій в загальному свідчать про існування домашнього насильства зі сторони ОСОБА_1 та очевидноця поведінказавдала шкодипсихологічному здоров`юпотерпілої.

Суд не погоджується з аргументами сторони захисту, що мав місце звичайний конфлікт між колишнім подружжям з приводу участі у вихованні дитини.

Домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

Під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.

Конфліктна ситуація та нецензурні висловлювання формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі дії спрямовані на обмеження волевиявлення особи, або якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Тобто, насильство у родині будь-якого характеру, відрізняється від конфліктних ситуацій, спорів, що виникають у кожній сім`ї та не становлять загрози подальшому розвитку здорових стосунків, тим, що при домашньому насильстві завжди дії того, хто допускає таке насильство, носять навмисний характер, з наміром досягнення бажаного результату, тягнуть спричинення шкоди; відбувається порушення прав і свобод людини; наявна значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Надаючи правову оцінку діям ОСОБА_1 , суд зауважує на тому, що його поведінка по відношенню до колишньої дружини містить усі наведені вище ознаки, є свідомою, підтверджена письмовими доказами та показами свідка, а тому вина ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства психологічного характеру щодо колишньої дружини є доведеною.

Суд відхиляє доводи сторони захисту про відсутність у представника поліції повноважень проводити бесіду із дитиною, яка спостерігала домашнє насильство, та повідомляти про такий факт комісію у справах дітей. Відповідні повноваження передбачені частиною другою статті 4, статтею 10, частиною другою статті 11, статтею 14 , статтею 22 Закону №2229-VІІІ , статтею 10 Закону України «Про охорону дитинства», Порядком взаємодії суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству за ознакою статі, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №658.

Також не відповідають приписам законодавства твердження сторони захисту про недотримання визначених частиною другою статті 254 КУпАП строків складання протоколу про адміністративне правопорушення. Адже, за умови відсутні особи, яка вчинила правопорушення, на місці події, протокол відповідно до статей 255, 256, 268 КУпАП може бути складений лише у присутності особи. У цій справі протокол складений 16.04.2024 у присутності ОСОБА_1 в період часу об`єктивно необхідний для виклику особи.

При ухваленні рішення про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, суд врахував Міжнародні стандарти у сфері протидії домашньому насильству, відповідно до яких увесь тягар доведення у справі щодо вчинення сімейного насильства не може бути покладений на жертву насильства в сім`ї. Діє презумпція вини особи, що завдала майнову чи немайнову шкоду внаслідок сімейного насильства, як прояву дискримінації за ознакою статі.

ОСОБА_1 заперечив вину, однак не навів вагомих аргументів на спростування письмових доказів та показань свідка ОСОБА_7 .

Адміністративне стягнення суд визначає в межах санкції частини першої статті 173-2 КУпАП у виді штрафу.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП, пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 в доход держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 605,60 гривень.

Керуючись статтями 33, 40-1, 221, 283, 284 КУпАП , суддя

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі десять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень (штраф підлягає сплаті за такими реквізитами - Отримувач : ГУК у Волин.обл/м.Ковель/21081100, Номер рахунку (IBAN) UA308999980313080106000003564, Код отримувача (ЄДРПОУ): 38009371. Справа № 159//1320/24, протокол серії ВАВ №967463 від 16.04.2024).

Стягнути з ОСОБА_1 в доход держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок (судовий збір підлягає сплатіза такимиреквізитами - отримувач коштів : ГУКу м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету : 22030106. Справа № 159//1320/24, протокол серії ВАВ №967463 від 16.04.2024).

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанову звернути до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

СуддяТ. В. Денисюк