Ухвала суду № 119741501, 13.06.2024, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/18809/24

Провадження № 1-кп/947/975/24

УХВАЛА

13.06.2024 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченої ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023162480001397 від 14.10.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України,

ВСТАНОВИВ

В провадженні Київського районного суду м.Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченої у виді тримання під вартою строком на 60 днів, з триманням у ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

В обгрунтування клопотання прокурор, посилаючись на доводи, викладені у письмовому клопотанні, зазначив, що відносно ОСОБА_5 в період досудового розслідування застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого спливає. ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів. Тяжкість злочину свідчить про ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння цією особою, дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, більш того, за вчинення вищевказаного злочину передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, що у сукупності свідчить про наявність реального ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачена може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Також, наявний ризик передбачений п.3 ч.1 ст. 177 КК України, оскільки ОСОБА_5 з метою укриття своєї злочинної діяльності може впливати на свідків які є службовими особами НПУ, шляхом розміщення недостовірної та компрометуючої інформації в мережі інтернет та у соціальних мережах, а також погроз, залякування тощо, щоб ті надавали покази на її користь.

Прокурор вважає, що більш м`які запобіжні заходи, передбачені ч. 1 ст. 176 КПК України, є недостатніми для забезпечення досягнення дієвості цього провадження, а також забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої ОСОБА_5 та для запобігання ризикам, зазначеним в ч. 1 ст. 177 КПК України та просить суд продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_5 строком на 60 діб із визначенням розміру застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 242240 гривень.

Захисник обвинуваеної заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначивши, що прокурором не надано доказів наявних ризиків. Досудове розслідування завершено, всі матеріали зібрані. Вважає, що обвинувачена не може впливати на свідків, оскільки відносно неї був обраний запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання і вона тривалий час спілкувалась зі свідками, могла знищити докази, не переховувалась від органу досудового розслідування. Просить відмовити у задоволенні клопотання.

Обвинувачена ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, зазначивши, що вона перебуває під вартою незаконно, оскільки на її думку, строк її тримання під вартою сплинув 11.06.2024 року. Просить відмовити у задоволенні клопотання прокурора та звільнити її з-під варти.

Дослідивши заявлене клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_5 є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4,5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п`ять років або ж до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

Суд вважає, що тяжкість пред`явленого обвинувачення ОСОБА_5 , а також існування ризиків переховування від суду, здійснення незаконного впливу на свідків, які доведені прокурором, виправдовують продовження строку дії найсуворішого запобіжного заходу та дають підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та свідчать про неможливість застосування до обвинуваченої більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, з огляду на продовження існування та доведення ризиків.

Зазначені обставини в достатній мірі підтверджують існування ризику можливих спроб переховування обвинуваченого від суду, в тому числі і з урахуванням позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії» визначено: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».

Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 30.05.2024 року ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 06.06.2024 року, включно, в межах строку досудового розслідування.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 05.06.2024 року ОСОБА_5 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023162480001397 від 14.10.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України, який складає до його спливу 7 днів з моменту закінчення ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, що спростовує доводи обвинуваченої ОСОБА_5 про сплив строку її тримання під вартою.

Враховуючи відомості про особу обвинуваченої, той факт, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, який є тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої, суд дійшов висновку про існування зазначених прокурором та передбачених ст.177 КПК України ризиків, які у теперішній час не відпали та не зменшились і про те, що суспільний інтерес щодо тримання обвинуваченої під вартою переважає над її особистими інтересами і жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може забезпечити належної поведінки обвинуваченої та запобігти зазначеним ризикам, а тому суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора щодо продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Одночасно, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

З викладеного, та враховуючи надані суду відомості про обставини, передбачені ст. 178 КПК України, про особу обвинуваченої, її вік, економічно-соціальне становище та те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину у відповідності до ст. 12 КК України, зважаючи на те, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає, за необхідне визначити розмір застави у межах, який передбачений для осіб, що обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.31, 177-178, 183, 184, 194, 196, 197, 331, 369-372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Клопотання прокурорапро продовженнязапобіжного заходуу видітримання підвартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання підвартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) діб, тобто до 11.08.2024 року, включно.

Визначити альтернативний запобіжний захід до тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді застави.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченою ОСОБА_5 процесуальних обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.

Обвинувачена або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу. Обвинувачена звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення обвинуваченою ОСОБА_5 визначеної судом застави, покласти на неї наступні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні та іншими особами з приводу обставин кримінального правопорушення;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченій що відповідно до ч.ч. 8,10,11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачена будучи належним чином повідомленою не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченої запобіжого заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена обвинуваченою може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути зверненна судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала суду щодо обрання запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити обвинуваченій, прокурору та направити в ДУ "Одеський слідчий ізолятор" (для виконання).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів.

Суддя ОСОБА_1